на головну

                     
                       
                     
                     
                             
 

 

 

Ізяславська

райдержадміністрація

 

               30300, Хмельницька обл.,

             Ізяславський р-н., м.Ізяслав,

                вул.Незалежності, буд. 2

 

тел/факс: (03852) 4-20-61

e-mail: izyaslav_rda@izadm.gov.ua

 

Заходи,

які заплановано

провести в

Ізяславському районі

протягом тижня

 

 

    

 

 

 

 

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Погода в Ізяславі

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 

 

 

   
 
 
     

    

НОВИНИ

 

 

 

                 

 

 

ЛИПЕНЬ

пн

вт

ср

чт

пт

сб

нд

01

02

03

04

05 06 07
08

09

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31        

 

  

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ми готові до одночасного звільнення Вишинського та Сенцова й хочемо повернення всіх утримуваних українців – Президент

 

 

Україна готова розглянути питання щодо передачі Росії арештованого головного редактора «РІА-Новини – Україна» Кирила Вишинського у разі, якщо РФ звільнить незаконно ув'язненого Олега Сенцова. Однак остаточною метою України є повернення додому всіх українців, яких утримують в РФ. Про це заявив Президент Володимир Зеленський, відповідаючи на запитання журналістів, чи буде українська сторона реагувати на заяву Росії щодо видачі Кирила Вишинського як жест доброї волі.

«Якщо ми кажемо про добру волю і справді бажаємо, щоб це відбулося найближчим часом, – ми готові обміняти Кирила Вишинського. Сенцов – це як приклад. Але це не розмінна монета», – сказав Глава держави під час відвідання Міністерства оборони у п'ятницю, 19 липня, додавши, що звільнення Олега Сенцова й Кирила Вишинського має відбутися одночасно.

Володимир Зеленський також нагадав, що Росія має виконати свої зобов'язання та звільнити незаконно утримуваних моряків.

«Ми ж не кажемо про обмін щодо наших моряків. Моряків нам повинні повернути», – наголосив Президент.

Також Глава держави нагадав РФ про необхідність звільнення всіх українців, яких вона утримує. «Ми хотіли б отримати всіх наших політв'язнів, всіх наших військових. Якщо це такі перші кроки – ми готові», – резюмував Володимир Зеленський.

 22.07.2019 р.

За матеріалами офіційного сайту  Президента України http://www.president.gov.ua/

 

З 15 серпня до 20 вересня діятиме заборона на вилов раків у водоймах Хмельниччини

 

З метою збереження та охорони популяції раків в Україні діє літньо-осіння заборона на вилов цих річкових мешканців. Період початку та закінчення заборони в деяких областях може відрізнятись. Це залежить від погодних умов. З точними датами можна ознайомитись за посиланням.

Основна мета заборони – захистити членистоногих у період другої линьки, під час якої вони найбільш вразливі. Линька раків відбувається один-два рази на рік у дорослих особин, а в молодих – щоразу при рості та розвитку. Вона триває від кількох годин до однієї доби. Проте період формування та зміцнення нового панцира може тривати від одного до півтора місяця. Саме в цей час і діє заборона на вилов цих річкових мешканців.

Причиною линьки раків є їх ріст та розвиток. Панцир у них надзвичайно міцний, він заважає повноцінно рости, тому процес його скидання є необхідним для розвитку особин. Під час линьки членистоногі скидають не лише панцир, а й хітинову оболонку очей та зябер. Линяють раки не у норах, а на відкритому простоті, тому в цей період вони менш всього захищені.

«Малорухливість та природна незахищеність раків під час линьки дуже приваблює любителів легкої здобичі. Тому звертаюсь до громадян з проханням не нехтувати даною забороною, адже від того, як пройде цей процес, залежить популяція раків у водоймах України», – зазначив Голова Держрибагентства Ярослав Бєлов.

Повідомляємо, що після закінчення заборони одній особі за добу можна впіймати 30 екз. раків на водоймах загального користування та 50 екз. – на водоймах, де впроваджене платне рибальство. Забороняється вилов цих річкових мешканців у темну пору доби (пізніше години від заходу сонця та раніше години до його сходу) із застосуванням підсвічування. За перевищення добової норми вилову раків передбачена адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 85 КУпАП (штраф від 340 до 680 грн). Крім того, порушнику доведеться сплатити збитки у розмірі 25,5 грн за кожний екземпляр незаконно виловленого рака.

Також в Правилах любительського і спортивного рибальства прописано мінімальний розмір рака, який дозволено до лову рибалкам. Забороняється вилов цих водних біоресурсів менших ніж 10 см.

Повідомити про порушення або отримати додаткову інформацію про заборону на вилов раків можна за телефоном «гарячої лінії» Держрибагентства: 0 (800) 50-52-50.

22.07.2019 р.

Прес-служба Держрибагентства

 

«Обираймо професію разом!»

 

У черговий раз 19 липня 2019 року фахівці Ізяславської районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості разом із соціальними партнерами завітали в дитячий оздоровчий табір «Світанок», що знаходиться в селі Білогородка. Зустріч проходила під гаслом «Обираймо професію разом!», метою якої було розширення проінформованості дітей про світ професій, надання профорієнтаційної допомоги у свідомому професійному самовизначенні через пізнавально-розважальні форми профорієнтаційної роботи, сприяння розвитку у молоді спрямованості на самопізнання, популяризація професій, які є актуальними на ринку праці регіону серед учнівської молоді, а також формування в школярів свідомого ставлення до вибору професії.

Розпочала бесіду фахівець Ізяславської районної філії Волинець Ольга, яка розповіла про соціальні послуги, які надаються учнівській молоді, зосередила увагу присутніх на важливості правильного вибору професійного шляху. Під час спілкування діти в цікавій ігровій формі отримали інформацію про світ професій. Їм було запропоновано взяти участь у конкурсах «АБВГ дейка», «Збери професію», «Найкраща», «Пантоміма», метою яких було визначення рівня обізнаності школярів зі світом професій.

Діти із задоволенням відповідали на запитання «Наскільки важлива професія в житті людини?», «Хто і що впливає на вибір професії?», відгадували загадки про професії та брали участь у конкурсі малюнку на асфальті «Професія моєї мрії».

Далі представник ЦСССДМ провела бесіду «Здоров’я – найбільший скарб», а представник Ізяславського РВ ДРАЦС ознайомила з поняттям «булінг».

Подібні заходи допомагають ознайомити дітей з професіями та спеціальностями, що користуються попитом на ринку праці в районі, спонукають замислитись над правильним вибором професійного шляху, який в майбутньому допоможе їм бути конкурентоспроможними на ринку праці.

ФОТОЗВІТ

22.07.2019 р.

За  матеріалами Ізяславської районної філії

Хмельницького обласного центру зайнятості

 

До Дня незалежності України

 

 

ПРОЄКТ "ЦЕ МОЯ УКРАЇНА..."

 

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ 

 

СІЧЕСЛАВЩИНА

 

Дніпропетро́вська о́бласть - розташована в центрально-східній частині країни.

7 лютого 2019 року Верховна Рада почала розгляд змін до Конституції щодо назви області. Більшістю у 240 голосів рекомендовано нову назву Січеславська. Щоб внести зміни до Конституції, необхідно рішення двох сесій Верховної ради.

Область було утворено27 лютого 1932 року, коли ЦВК СРСР затвердив постанову IV сесії ВУЦВК від 9 лютого 1932 року про створення на території України п'яти областей.

Площа області становить 31,9 тис. км² (з 5,3 % площі території України це друга за територією в Україні область після Одеської). Населення — 3 300 309 осіб (на 1 червня 2013 року — тут живе 7,3 % населення держави, це друга за населенням область після Донецької). Центр області і найбільше місто — Дніпро. Інші великі міста: Кривий Ріг, Кам’янське, Нікополь, Павлогорад.

Степове Подніпров’я є частиною “Великого поясу євразійських степів” або Великого Степу, як називали цю територію в давнину. Ця географічна особливість визначила специфіку давньої історії, археологічних культур Степового Подніпров’я і району Надпоріжжя зокрема.  

Найдавніші пам’ятки археології краю належать до епохи середнього палеоліту та датуються 150-40 тис. років тому.  

Степи Подніпров’я з доби мідно-кам’яного віку (ІV - ІІІ тис. до н. е.) до середньовіччя (ХІІІ – ХІV ст.) населяли так звані курганні народи – давньоарійські, іраномовні, а також тюрко- і монголомовні скотарсько-землеробські племена, у середовищі яких виник та існував обряд поховання в курганах. На території краю виявлені тисячі курганів (більш ніж 10 тис.), під насипами яких знаходяться давні поховання, що зберігають інформацію про матеріальну та духовну культуру народів, які населяли Степове Подніпров’я в давнину та середньовіччя.

Особливої уваги серед курганів Дніпропетровщини, звісно, заслуговують скіфські. У ІV ст. до н. е. Степове Подніпров’я стало центром скіфської держави  - “Великої Скіфії”.

У добу раннього середньовіччя (ІV-ХІІІ ст. н. е. ) край став своєрідним коридором, через який з Азії в Європу пройшло багато кочових народів – гуни, авари, болгари, хозари, мад’яри, печенеги, торки, половці, монголо-татари. Їх  стійбища, поховання, святилища виявлені археологами у степах Подніпров’я. В цей же час тут з’являються і слов’янські поселення. Але у ХІІІ ст. ці землі були спустошені монголо-татарською навалою і невипадково отримали назву Дикого степу.

Яскравою сторінкою в історії краю є запорозьке козацтво, виникнення якого відносять до XV ст. Це унікальне явище всесвітньої історії, яке, по суті, визначало напрямки економічного, політичного і культурного розвитку України. Завдяки козацтву український народ вижив духовно, розвинувся соціально. Історія Запоріжжя – то перехрестя драматичних подій у долі українського народу. Тут, на омитих Дніпром кручах, в єдиному куточку на землі, підчас насильства та інквізиції Середньовіччя палало вогнище волі й незалежності, людської честі і гідності, осередком якої була Запорозька Січ.

У козацькі часи територія сучасного міста Дніпро і області були складовою частиною земель Запорозької Січі. Управлінський центр розташовувався у Великому Лузі на території сучасного Нікопольського району. За різних обставин в межах цього району управлінський центр Січі п’ять разів змінював місце свого розташування, від чого Запорозька Січ у кожному випадку отримувала іншу назву: Томаківська (80-ті рр. XVІ ст. до 1593 р.), Базавлуцька (1593-1638), Микитинська (1638-1652), Чортомлицька (1652-1709), Підпільнянська (1734-1775).

У 1648 р. Б.Хмельницький з Микитинської Січі (м. Нікополь, стара частина міста) організував повстання проти польської влади, яке переросло у визвольні змагання українського народу за встановлення своєї державності.

Історія Дніпропетровщини зберігає багато пам’ятних дат і подій, пов’язаних із запорозьким козацтвом. Особливо багатий на пам’ятники козацтва Нікопольський район Дніпропетровської області. Наприклад, біля с. Капулівка, в кургані Сторожева Могила знаходиться поховання І.Д.Сірка (приблизно 1610-1680 рр.), кошового отамана.

 У ніч на 5 червня 1775 р. російське військо під загальним командуванням генерал-поручика П.Текелія за таємним наказом Катерини ІІ оточило Січ і зруйнувало її. Так почалась нова сторінка в історії краю.

Землі сучасної території Дніпропетровської області у другій половині XVIII ст. входили до складу Новоросійського краю Російської імперії та аж до початку ХІХ ст. постійно зазнавали змін адміністративних кордонів. Активно проходили процеси подальшого заселення та господарського освоєння краю, формування своєрідної культури, місцевих традицій.

Після приєднання Криму Маніфестом імператриці Катерини ІІ від 8 квітня 1783 р., коли “полуостров Крым, остров Тамань и вся Кубанская сторона приняты под державу всероссийскую”, військова загроза у регіоні майже зникає, що стає основою для подальшого швидкого розвитку краю. 30 березня 1783 р. Азовська та Новоросійська губернії об’єднуються у величезне Катеринославське намісництво, територія якого охоплювала майже 10 сучасних областей України та півострів Крим. У цей же час засновується губернський центр Катеринослав.

Указом імператора Павла І від 12 грудня 1796 р. з Катеринославської та частини Вознесенської губерній утворюється Новоросійська губернія, що складається з 12 повітів. Губернським містом залишається Катеринослав, перейменований 22 грудня 1797 р. у Новоросійськ ( ця назва залишається до 1802 р.)

Останній перерозподіл адміністративної карти Новоросії відбувся 8(20) жовтня 1802 р. Згідно з указом Олександра І Новоросійську губернію розподілено на три губернії – Миколаївську (з 1803 р. – Херсонська губернія), Таврійську та Катеринославську, що мала у 1806 р. 8 повітів – Катеринославський, Новомосковський, Павлоградський, Бахмутський Олександрійський, Слов’яносербський, Верхньодніпровський та Таганрозький (пізніше Ростовський).

 Друга половина ХІХ – початок ХХ ст. в історії краю позначені низкою подій і явищ, котрі знаменували собою початок принципово нової епохи. Модерні процеси в економіці України суттєво змінили місце та роль регіону в імперській економіці. В першу чергу це стосувалося Півдня України, де складалася певна спеціалізація промислових районів. Донбас став центром вугільної промисловості, Кривий Ріг – залізорудної, Нікопольський басейн – марганцевої. Ці осередки промислового виробництва набули загальноросійського значення. Донбас, Кривий Ріг, Нікополь – входили до складу Катеринославської губернії. Тому, говорячи про центр важкої індустрії у Південноукраїнському регіоні, маємо на увазі саме Катеринославську губернію.

Каталізатором цих процесів в економіці стало залізничне будівництво, яке стимулювало розвиток вищезгаданих галузей. 18 травня 1884 р. урочисто відкрили нову залізницю разом з мостом через р. Дніпро. Вона отримала назву Катерининська і вже через короткий час стала найкрупнішою в імперії. А міст через Дніпро, який ми зараз називаємо Старим, являв собою одну з величезних і витончених споруд інженерного мистецтва ХІХ ст. За своєю довжиною він був третім у Європі. Прокладання залізниці з Донбасу до Кривого Рога через Катеринослав і будівництво моста через Дніпро кардинальним чином змінило долю губернії і міста. За суттю ця подія стала другим народженням як губернії, так і міста.

 На початок ХХ століття тут працювало 5 найбільших металургійних заводів: Юзівський, Дніпровський, Олександрівський, Петровський, Донецько-Юрївський, які продукували чверть загальноросійського чавуну.

Одним з найвідоміших явищ у суспільному, економічному і культурному житті губернії було земське самоврядування. Катеринославське губернське земство, відкрите 15 вересня 1866 р. було найстарішим на Україні.

Бурхливий розвиток Катеринославщини кінця ХІХ-поч.ХХ ст. був перерваний карколомними подіями Першої світової війни та революційними змаганнями. В Катеринославській губернії в деяких повітах (усього 8, потім – 5) влада змінювалася з 1917 по 1918 рр. до 12 разів.

Після революції та закінчення військових дій перед владою відразу ж постало питання удосконалення старого адміністративно-територіального устрою, а також численних перейменувань міст та сіл, вулиць та площ, заводів та різних установ. Перші зміни на теренах Катеринославщини відбулися ще в 1919 р., коли була створена Донецька губернія з трьох повітів Катеринославської губернії. У 1920 р. при створенні Олександрівської губернії (у 1921 р. перейменована на Запорізьку) Катеринославщина втратила Олександрівський повіт. Кардинальна адміністративно-територіальна реформа 1922 – 1925 рр. остаточно знищила старий устрій – замість повітів та волостей з'явилися округи та райони, а у 1925 р. ліквідовано губернії. На місці Катеринославської губернії залишилось 7 округів, серед яких Криворізький, Катеринославський та Павлоградський. Останні два у 1926 р. були об’єднані в один - Дніпропетровський (у липні 1926 р. Катеринослав було перейменовано на честь голови ВУЦВК Григорія Івановича Петровського). У 1920 – 1930х  рр. відбулись майже усі основні перейменування на честь діячів партії і радянського уряду.

Створенню областей, в тому числі і Дніпропетровської 27 лютого 1932 р., передував ще один експеримент в адміністративно-територіальному поділі – в 1930 р. ліквідовано округи, а райони безпосередньо підпорядковувались центру. Ця система спричинила невідповідність між управлінням регіонами та соціально-економічним розвитком і стала основною причиною переходу до обласної моделі устрою.  

 Протягом 1940 – 1980-х рр. Дніпропетровщина перетворилась на один з найпотужніших промислових і сільськогосподарських регіонів України. Гірничодобувна, металургійна, металообробна, машинобудівна, хімічна та інші галузі промисловості Дніпропетровщини у багатьох напрямках досягли провідного рівня в колишньому СРСР.

У 1940 – 1970-х рр. в Дніпропетровську і області склався військово-промисловий ракетно-космічний центр на базі заводу “Південмаш” і КБ “Південне”. У 2014 р. виповнилось 60 років від дня заснування машинобудівного заводу і 50 років конструкторському бюро, де зосереджені провідні вчені, висококласні проектанти, інженери, конструктори, виробничники, які вирішували найскладніші питання, створювали й впроваджували новітні технології, визначаючи світовий рівень багатьох напрямів і досягнень у ракетно-космічній науці і техніці.

Далеко за межами України відомі імена Д.І.Яворницького – видатного українського вченого, історика, археолога, фундатора Дніпропетровського історичного музею; А.С. Синявського – директора Катеринославського комерційного училища, відомого діяча освіти, науки, громадського життя; М.В. Родзянки – предводителя Катеринославського дворянства, члена Державної Думи Росії; О.А. Ган – першої російської жінки романістки; О.П. Блаватської – засновниці всесвітнього теософського товариства, письменниці; П.П.Ширшова –полярника, океанографа, Героя Радянського Союзу; І.І. Гвая – конструктора реактивних мінометів “Катюша”; Ж.Я. Котіна – конструктора важких танків; Л.В.Пісаржевського – вченого хіміка; Стародубова К.Ф. - академіка, вченого-металурга; О.Л. Красносельського – архітектора, поета; І.М. Труби – освітянина, громадського діяча; Т.Я. Пати – засновниці школи петриківського народного розпису; В.П. Петрова (Домонтовича) – письменника, вченого, громадського діяча; В.П. Підмогильного – видатного українського письменника; М.К.Янгеля – видатного конструктора ракетної техніки, двічі Героя Соціалістичної Праці; О.Т. Гончара – Героя України, видатного письменника; Л.Б. Когана – педагога, видатного скрипаля, лауреата Ленінської премії; Вадима Сідура – всесвітньо відомого скульптора, та багатьох інших наших земляків, тих, хто народився, жив і працював на Дніпропетровщині.

ФОТОМАТЕРІАЛИ

22.07.2019 р. 

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

Жителі Ізяславщини вшанували пам'ять Георгія Кіпри

 

20 липня 2019 року Герою України, уродженцю села Клубівка, екс-Міністру транспорту і зв’язку України – Генеральному директору Укрзалізниці, почесному громадянину Ізяславського району Георгію Миколайовичу Кірпі виповнилося б 73 роки. 

Цей день назавжди залишиться пам’ятним для родини Георгія Миколайовича, його друзів та колег, земляків.

За життя, яке трагічно обірвалося у розквіті його професійного таланту, Георгій Кірпа зробив чимало добрих і корисних справ для розвитку України, яких вистачило б на багато життів. За великими справами Г.М.Кірпа ніколи не забував свого рідного села, де народився і виріс. Пам’ять і вдячність за його добрі справи не згасають у серцях земляків.

З нагоди 73-ї річниці з дня народження Георгія Миколайовича Кірпи, в Клубівській сільській бібліотеці оформлено тематичну книжкову виставку «Клубівка – батьківщина Героя», на якій представлено тематичну літературу про життя і творчість видатного залізничника.

19 липня вшанувати світлу пам'ять з квітами до пам'ятника Героя прийшли працівники Клубівської сільської ради та закладів культури. 

20 липня, у день народження Георгія Кірпи, заступник голови районної державної адміністрації Володимир Левченко та голова районної ради Організації ветеранів України Лідія Загоруй завітали до села Клубівка та поклали квіти до пам’ятного знаку Георгію Миколайовичу.

22.07.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації


 

50 років тому людина вперше ступила на поверхню Місяця

 

20 липня 1969 року о 22-56 год. за європейським часом американський астронавт Ніл Армстронг виголосив знамениту фразу «Це маленький крок для людини і величезний стрибок для людства» і наступної миті, вийшовши із спеціального модуля «Eagle», ступив на поверхню Місяця, ставши першою людиною, котрій вдалось пройтись по супутнику Землі.

Програма космічних польотів з висадки людини на Місяць, розпочата Національним управлінням з питань аеронавтики і космосу (НАСА) в 1961 році, вийшла на фінішну пряму через вісім років, коли екіпаж «Аполлона-9» випробував модуль приземлення на супутник, а три астронавти на «Аполлоні-10» виконали всю програму польоту до Місяця в максимально наближеному до реального режимі перевірки. У березні 1969 року був сформований екіпаж «Аполлона-11» у складі командира Ніла Армстронга, пілота командного модуля Майкла Коллінза та пілота місячного модуля Едвіна Олдріна, які до16 червня тренувались під керівництвом Дональда Слейтона, єдиного з першої сімки астронавтів, створеної у 1959 році, який так і не полетів у космос.

16 липня 1969 року о 9-32 год. на очах у всього світу «Аполлон-11» взяв старт з космічного центру імені Кеннеді і, подолавши за 76 годин 384 тисячі кілометрів, 19 липня увійшов у навколомісячну орбіту. Наступного дня спеціальний модуль «Eagle», пілотований астронавтами Нілом Армстронгом і Едвіном Олдріном, відділився від корабля, де залишився Майкл Коллінз, й через дві години почав спуск на поверхню Місяця, котрої торкнувся о 16-18 год. в районі Моря Спокою. 20 липня 1969 року о 22-39 год., на п'ять годин випереджаючи графік, Армстронг відкрив люк модуля і через сімнадцять хвилин, о 22-56 год., виголосивши знамениту фразу «Це маленький крок для людини і величезний стрибок для людства», ступив на поверхню Місяця.

Олдрін приєднався до нього о 23-11 год. і вони разом встановили на Місяці американський прапор, зробили знімки поверхонь, виконали декілька простих наукових тестів, провели розмову з президентом США Річардом Ніксоном і встановили пам'ятну табличку з надписом «Тут в липні 1969 року від Різдва Христового люди з планети Земля вперше ступили на поверхню Місяця. Ми прийшли з миром для всього людства»".

21 липня о 1-11 год. обидва астронавта повернулись до модуля «Eagle», закривши люк, лягли спати і о 13-54 год. взяли старт з поверхні супутника до космічного корабля, до якого пристикувались о 17-35 год. 24 липня 1969 року о 12-51 год. «Аполлон-11» успішно приземлився в Тихому океані. Це був перший з п'яти успішних польотів до Місяця, які припинилися у 1972 році через високу вартість і ресурсоємність програми «Аполлон». Невикористані кораблі брали участь в доставці експедицій до орбітальної станції «Скайлеб» і експериментальному спільному польоті з радянським кораблем «Союз-19» в 1975 році.

19.07.2019 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

 

Маємо відновити довіру людей до влади, подолавши корупцію, – Президент

 

Президент України Володимир Зеленський сподівається, що оновлена Національна рада з питань антикорупційної політики стане майданчиком для реальної боротьби з корупцією в країні. Про це він заявив під час засідання Ради 18 липня у Києві.

«Сподіваюся, що вона стане справжньою комунікаційною платформою для всіх антикорупційних органів, громадськості, бізнесу, експертів, аналітиків – усіх», – сказав Глава держави. Він зауважив, що Національна рада з питань антикорупційної політики фактично не працювала три роки і сьогодні відбувається її перезавантаження. Володимир Зеленський підкреслив, що перезапуск цього органу є не лише його політичною волею, а й реальним орієнтиром у роботі його команди.

«Це наш головний пріоритет – подолання, не боротьба, а саме подолання корупції», – зазначив він.

Президент поінформував учасників засідання про те, які кроки були здійснені протягом останніх майже двох місяців для подолання корупції. За його словами, за цей час до Верховної Ради було подано 16 законопроектів, зокрема щодо покарання за незаконне збагачення, цивільної конфіскації неправомірно нажитого майна, скасування формули «Роттердам +» тощо. Також було розблоковано міжнародну співпрацю Національного антикорупційного бюро з антикорупційними органами іноземних держав, скасовано електронне декларування для антикорупційних активістів, готується до повноцінного запуску Вищий антикорупційний суд.

Також Президент констатував позитивну динаміку в діяльності НАБУ і САП, відзначив активну роботу Державного бюро розслідувань, привітав успішну реалізацію Службою безпеки України операції із виявлення та вилучення великої партії контрабандних сигарет та згадав вилучення Національною поліцією разом з американськими партнерами найбільшої за останні роки партії наркотиків.

«Але ви знаєте, що попереду непочатий край роботи, бо корупція у нас процвітає справді в дуже великих масштабах», – наголосив Володимир Зеленський.

«У нас з вами непросте завдання – відновити довіру людей, створити ефективну систему запобігання проявам корупції, утвердження принципів верховенства права, чесності, непідкупності та справді дієвого громадського контролю», – резюмував Президент.

19.07.2019 р.

За матеріалами офіційного сайту  Президента України http://www.president.gov.ua/

 

До Дня незалежності України

 

 

ПРОЄКТ "ЦЕ МОЯ УКРАЇНА..."

 

ВОЛИНСЬКА ОБЛАСТЬ 

 

Усе це — Волинь, благовісне Полісся... 

Волинська область знаходиться в північно-західній частині України. На півночі її проходить державний кордон з Республікою Білорусь протяжністю 195 кілометрів, на заході – з Республікою Польща – 135 км. На півдні Волинь межує з Львівською, на сході – з Рівненською областями України. Утворена область в нинішньому територіальному поділі в грудні 1939 року.

Площа Волинської області – 20,2 тисячі квадратних кілометрів, що становить 3,3 відсотка території України.

В краї є 4 міста обласного (Луцьк, Ковель, Нововолинськ, Володимир-Волинський) і 7 районного підпорядкування, 16 адміністра­тивно-територіальних районів, 22 селища міського типу, 1049 сільських населених пунктів.

Населення Волині  1076 тисяч чоло­вік або 2,7 відсотка від загальної кількості тих, хто проживав в Україні.   

Волинь – древня земля, невід’ємна частина України. Ряд істо­риків вважають, що її назва походить від міста “Велиня”, про яке згадують давні літописи. Знаходилося місто Велинь більш як за 20 кілометрів на захід від нинішнього Володимира-Волинського, побли­зу гирла річки Гучви, яка впадає в Західний Буг.  

Першу писемну згадку про волинян в історичних джерелах дав­ньої України-Руси знаходимо в найдавнішому літописі – “Повісті ми­нулих літ”, де вказується місце проживання тодішніх волинських племен: “…бужани сиділи по Бугу, а потім же волиняни”. І далі: “Дуліби тоді жили по Бугу, де нині волиняни…”.

У різні часи Волинню називали різні території. Двісті років тому була утворена Волинська губернія, яка включала нинішню Волинську, Рівненську, значну частину Житомирської, Кременецького району Тернопільської областей.

Волинь багата різноманітними пам’ятками археології.   

В Іпатіївському літописі під 981 роком зазначається, що земля дулібів-волиняк входить в Київську Русь. Князь Володимир Великий /Святий/ заклав місто неподалік від давнього городища Велинь й назвав його Володимиром. У “Повісті минулих літ” згадується, що в 988 році князь Володимир Святославович віддав це місто своєму синові Всеволоду в удільне володіння.

Місто Володимир стає не тільки політичним, а й релігійним центром князівства. Звідси християнство, яке вже тут було Х ст., поширювалося на землі інших племен,

Розвиваються й міцніють міста краю. Так, в Іпатіївському лі­тописі Луцьк вперше згадується 1085 року, Бужськ, Перемиль, Турійськ, Шепель – 1097 p., Чорторийськ – 1100 p., Устилуг – 1150 p., Камінь – 1196 p., Любомль, Рай – 1287 p. Значення їх підкреслюється історичними згадками про них. Зокрема, в давньому літописі Воло­димир називається 105 разів, Луцьк – 33, Любомль – 5, Турійськ -З рази.

 

Величі і могутності набула Волинь за князя Романа Мстиславови­ча (1171-1205), полководця, будівничого, дипломата. Він захищав край від нападів з півночі ятвягів, литовців, а з півдня – половців, будував і зміцнював фортеці в Берестє, Кобрині, Любомлі, Ратно, Камені.

В 1199 році Роман Мстиславович приєднав до свого князівства Галичину. Постала могутня Волинсько—Галицька держава, яка була значною політичною та економічною силою.

За князя Данила Галицького, сина Романа, Во­линське-Галицька держава мала великий авторитет у Європі. Данило був визнаний королем й посилював могутність князівства, він мужньо відбирав усі зазіхання угорців на Галичину.

Увійшов в історію Волині як князь-книжник і філософ Володимир Василькович (1269-1289 pp.). Він за двадцять років свого князюван­ня дбав про розвиток міст, будував церкви і монастирі, писав і роз­давав книги. Як і його дід Данило, мав титул “короля Руci і князя Володимирії” волинський князь Юрій І. В 1340 році волинські бояри проголосили князем Любарта, сина Великого князя Литовського Гедиміана, Любарт прийшов на волинський престол вже будучи одруженим з княжною Бушею – дочкою луцького князя Лева. Як волинський князь, Любарт правив майже 50 років, правив за традиція­ми і законами своїх попередників.

Проте за наступників Любарта Волинь поступово переходить під Литовське князівство. Вища на той час давня українська культура переймається литовцями, а давня українська мова стає другою офіцій­ною мовою Литви. Польські королі розширюють свою експансію на схід, відірвавши західну частину Волині. Після Люблінської унії 1569 ро­ку шляхетська Польща захоплює всю Волинь і створює Волинське воє­водство, де проводить політику національного і релігійного пригноб­лення.

Боронило батьківську віру і звичаї українське козацтво. Народ повставав проти наруги поневолювачів. В 1592-1593 роках волиняни були в загонах повстанців Христофора Косинського, в 1594-1596 ро­ках – серед козаків Северина Наливайка.   Волиняни брали найактивнішу участь у визвольній війні українського народу 1648-1654 років. На її початку загони великих повстанців очолив Федір Липка.

В 1704 році проходив Волинь із своїм військом гетьман Іван Мазепа, 1768 року захопила цей край і стихія гайдамацького повстання, названого Коліївщиною.

З другим поділом Польщі 1793 року частина Східної Волині ві­дійшла до складу Російської імперії, а в 1795 році, після третього поділу, – вся Західна Волинь увійшла до Росії. Була утворена Во­линська губернія.

Ударні армії російських військ знаходились на Волині під час наполеонових війн 1810-1812 років. У 1831 році після повстання по­ляків царський уряд ліквідував багато польських шкіл, а згодом (в 1839 році) і церковну унію.

Ще в 1847-1848 роках на Волині, як і в усій Правобережній Україні, було проведено інвентарну реформу, що мала закріпити за селянами землю, якою вони користувалися. За реформою 1861 року селяни викуповували цю землю за цінами в декілька разів вищими від реальних, що викликало опір й відчайдушні виступи, повстання проти влади.

Друга половина XIX століття характеризується значним промис­ловим розвитком краю, створенням нових підприємств. В 1873 році було побудовано залізницю Здолбунів-Ковель, в 1877 році Люблін-Ковель.

Внаслідок впровадження на початку XX століття столипінської аграрної реформи у волинських селах за 10 років переселено на ху­тори 14 відсотків селянських дворів. Тоді значка кількість землі була власністю поміщицьких господарств.

У роки Першої світової війни через Волинь декілька разів проходила лінія фронту між російськими, з одного боку, і австро-німецькими військами, з другого. У червні 1916 року російські війська під командуванням генерала Брусилова прорвали фронт, зай­няли Луцьк і відтіснили австро-німецькі війська на лінію річки Стохід. Більше року протримався фронт на цій лінії, внаслідок цього було знищено багато довколишніх населених пунктів.

 У 1918 році Волинь була окупована німецькими військами. У грудні 1918 року в Луцьку й інших містах знаходилися військові сили Директорії. З травня 1919 року Волинь окуповують поляки, яких у липні 1920 року відтіснили червоноармійці.

У вересні 1920 року край потрапляє під польську окупацію, майже на двадцять літ прикриту Ризьким договором 1921 року. Утворюється Волинське воєводство з центром у Луцьку.  

Внаслідок підступного акту Молотова-Ріббентропа по суті було розв’язано Другу світову війну, поділено сфери впливу. 1 вересня 1939 року гітлерівці розпочали окупацію Польщі. 18 вересня цього ж року в Луцьк вступили частини Червоної армії, відтак встановлено радянську владу. 4 грудня 1939 року утворюється Волинська область.  

22 червня 1941 року Волинь однією з перших зазнала віроломно­го нападу гітлерівської Німеччини.  8 липня 1941 року область повністю оку­пували гітлерівці. Принагідно скажемо, що вже в перші дні війни енкаведисти розстріляли вязнів Луцької, Ковельської тюрм, у тому числі й тих, кого затримали лише за дрібні побутові порушення.

З 1942 року на Волині почали створюватися бойові сили Української Повстанської Армії. На її території діяли сотні, курені, рої воєнної округи “Турів” групи УПА-Північ, які формувалися в основ­ному з місцевого населення і мали його підтримку.

Початок звільнення Волині від фашистської окупації настав у січні 1944 року в результаті наступальної операції 13-ї армії 1-го Українського фронту.  

У повоєнні роки трудівники краю піднімали з попелу і руїн міста і села, відновлювали народне господарство.

Уже 1949 року промисловість Волині досягла довоєнного рівня.  

Історичний референдум народу 1 грудня 1991 року абсолютною більшістю – 92 відсотками – голосуючих підтвердив їх прагнення до волі і свободи. Нині Волинь – складова частина незалежної України.

ФОТОМАТЕРІАЛИ

19.07.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

Благополуччя дітей – у батьківських руках

 

18 липня  в Ізяславському районному  центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді відбулося чергове заняття «Маминої школи»,  де навчаються  мами, сім’ї яких перебувають у складних життєвих ситуаціях.

 У процесі навчання учасниці отримують ази вмінь, знань та навичок розпізнання мотивів поведінки своїх дітей, їх почуттів, потреб та методів, які допоможуть їм виховувати дітей без насильства, в гармонії та радості.

У проведенні занять передбачено застосування різних форм та методів роботи для налагодження стосунків в родині, відпрацювання поведінкових ситуацій, інформування щодо вікового розвитку дітей, кращого розуміння  переживань дитини в ситуації покарання.

Тож всі зусилля, які роблять батьки навчаючись - це крок до усвідомленого батьківства.

19.07.2019 р.

                                                                     За матеріалами Ізяславського районного  центру  соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

 

 

 

Стартує районний  культурологічний проект «Це моя Україна»

 

Державотворчі процеси, що відбуваються в Україні, зумовлюють необхідність вирішення проблеми виховання національно свідомих громадян, патріотів своєї Батьківщини, спадкоємців і продовжувачів національно-патріотичних традицій.

Становлення і розвиток незалежної України, формування нових соціально-політичних відносин можливе лише за умови усвідомлення молодим поколінням особистої відповідальності за долю своєї країни. Відтак, патріотичне виховання стає важливою складовою частиною процесу формування зрілої особистості – громадянина, справжнього спадкоємця і продовжувача національних традицій з активною громадянською позицією. Адже патріотизм – одне з найглобальніших людських почуттів, закріплених віками і тисячоліттями, що поєднує в собі любов до своєї Вітчизни, рідної землі, свого народу, своєї матері, бажання зберегти історично-культурну спадщину і готовність до їх захисту.

         Патріотизм – це любов до Батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги.

Патріот – той, хто любить свою Батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги.

Патріотичне виховання – процес цілеспрямованого, систематичного, організованого та планомірного впливу на свідомість і поведінку людини щодо формування почуття любові до Батьківщини через виховання високих громадських, моральних, психологічних, професійних і фізичних якостей, необхідних для реалізації інтелектуального та творчого потенціалу особистості в інтересах всебічного розвитку суспільства, забезпечення безумовної готовності до захисту Вітчизни.

З метою формування патріотизму  українців, самовідданості, активної громадянської позиції, особистої відповідальності і дієвості за долю та єдність країни, популяризації інформації про Україну на сайт Ізяславської районної державної адміністрації до 28-ї річниці проголошення незалежності України стартує культурологічний проект «Це моя Україна».

У ході реалізації проекту  впродовж липня-серпня поточного року щодня будуть публікуватись інформаційно-візуальні матеріали про кожну із областей України, Автономну республіку Крим та міста Київ і Севастополь.

18.07.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

 

До Дня незалежності України

 

 

ПРОЄКТ "ЦЕ МОЯ УКРАЇНА..."

 

ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ

 

Вінничина – перлинна Поділля

 

Ві́нницька о́бласть —  область у Центральній Україні. Населення становить 1,6 млн осіб (2018 р.). Область займає  4,5 % території України.

Вінницьку область було утворено 27 лютого 1932 року, коли ЦВК СРСР затвердив постанову ІV позачергової сесії ВУЦВК від 9 лютого 1932 року про створення на території України п'яти областей. Обласний центр — місто Вінниця. 

Межує з Чернівецькою, Хмельницькою, Київською, Житомирською, Кіровоградською, Черкаською, Одеською  областями   та з Республікою Молдова, у тому числі частина кордону приходиться на невизнане Придністров’я.

На території, займаній сучасною Вінницею, людина селилася з незапам'ятних часів. Археологи знайшли тут знаряддя праці епохи неоліту, поховання бронзової доби, слов'янські поселення, що відносяться до черняхівської культури; пізніше тут жили племена, що входили до складу Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.

  Оскільки стольні міста цього князівства Володимир-Волинський та Галич розташовувалися: перший — на північ від басейну річки Дністер, а другий — у верхній течії Дністра, то землі, що лежали на південь від них, в нижній течії безлічі лівих приток Дністра, одержали назву Пониззя.

Коли ж в 1240 році під ударами орд Батия пав Київ, татарські завойовники рушили на захід і незабаром вдерлися в Поділля — так з тих часів стало називатися Пониззя. Не знайшовши у західних сусідів допомоги і підтримки в боротьбі з нашестям, галицько-волинський князь Данило Романович вимушений був визнати залежність від Золотої Орди. Татари розділили на тьми Подільський улус, брали з нього данину, а самі кочували в Дикому полі.

На багате, хоч і ослаблене безперестанними поборами Поділля, до того ж контрольоване Ордою лише часом, стали зазіхати угорські, польські, литовські феодали. У 1362 році великий князь литовський Ольгерд, зібравши значне військо, розбив у битві на річці Синюха орди братів Кутлубуга, Хачибея і Дмитра. Як сказано в літописі, «оттолі від Поділля ізгна владу татарську». Знов придбані землі Ольгерд роздав своїм племінникам Федору, Юрію, Олександру і Костянтину Коріятовичам, що продовжували в своїй діяльності державні традиції Київської Русі.

Уздовж меж Дикого поля брати звели замки для захисту від набігів неспокійних південних сусідів. Ці замки і з'явилися основою для зростання таких міст, як Вінниця, Черлений град, Брацлав, Ров-Бар та інші. 

Заснування Вінниці пов'язана з ім'ям Ольгердового племінника Федора Коріятовича. У 1363 році він заклав дерев'яну фортецю на високій кручі, нижче впадання в Буг лівої його притоки — річки Віннички. Урочище Замкова гора, обернене років сто тому в каменоломні, в 1890 році зникло зовсім, перетворившись у фундаменти міських будинків і бруківку. Назва «Вінниця» зустрічається вже в документі, підписаному 13 червня 1385 року в Кракові королем Владиславом Ягеллоном. З багатьох версій, що пояснюють назву міста, мабуть, найвірогідніші ті, які ґрунтуються на наступних словах: «вінниця» — винокурня, де варилося пиво винне, старослов'янське «віено» — посаг, придане, одержане Коріатовичами, і Вінничка — річка.

Після Кревської унії 1385 року, що об'єднала Польщу і Литву, що охрестилася, у 1434 році подільські землі аж до річки Мурафи було підпорядковано безпосередньо польській короні, тут було утворено Подільське воєводство. Середнє Побужжя залишилося під владою Литви, тут було утворено Брацлавське воєводство, або коротко, за головним містом — Брацлавщину.

У другій половині XV століття Вінниця за привілеєм Олександра Казимировича вже користувалася магдебурзьким правом. Самоврядування здійснювалося виборним магістратом, куди входила рада — рада з восьми чоловік на чолі з бургомістром, лава — суд з п'яти лавників з війтом на чолі й гміна з дванадцяти чоловік. Ремісники об'єднувалися в цехи. Швидкому зростанню економічного значення міста сприяв також торговий тракт з Молдови до Москви. За часів Івана III між двома державами зав'язалися активні торгові зв'язки. У XVI сторіччі почастішали набіги кримчан на подільські землі, і вінницький замок деколи вже не вміщав тих, що всіх прагнули в ньому сховатися. У 1541 році татари особливо жорстоко спустошили околиці Вінниці й захопили багато полонених, яких, правда, вдалося відбити.

На одностайне прохання місцевої шляхти, за Люблінською унією 1569 року Брацлавщина перейшла під владу Речі Посполитої.

У 1598 році до Вінниці були переведені всі урядові установи, і вона стала столицею Брацлавського воєводства, тому що Брацлав ще частіше піддавався нападам татар, та і неспокійна Запорізька Січ знаходилася близько. Це зумовило наступний етап зростання Вінниці — забудову правого берега Бугу.

Після Андрусівського перемир’я1667 роки Брацлавщина, як і вся Правобережна Україна, залишилася під владою польської корони. Проте шляхетська Польща  настільки слабшала, що не змогла встояти перед натиском Високої Порти і за Бучацьким миром 1672 року віддала туркам значну частину Подільського, Брацлавського і Київського воєводств. Трактат «Про вічний мир» 1686 року повернув Польщі все Правобережжя, правда формально. Тож двадцять сім років, до 1699 року, володарювало на цих землях створене турками і очолюване їхніми ставленниками Петром Дорошенком, Юрієм Хмельницьким та іншими «князівство Сармата».

 Боротьба польських конфедератів проти Російських царських військ продовжувалася з 1768 до 1772 року. В жовтні 1768 на стороні Барської конфедерації виступила Туреччина, яка оголосила війну Росії. Французький уряд для керівництва збройними силами конфедератів вислав генерала Дюмур'є. Однак, попри значну міжнародну підтримку, в 1772 році головні сили конфедератів були розбиті російськими військами Поразка Барської конфедерації стала однією з передумов першого поділу Польщі у 17772 році. Після другого розділу 1793 року Поділля і Брацлавщина відійшли до Росії і утворили Подільську губернію, до західної частини губернії увійшло власне Подільське воєводство, в східну — Брацлавське воєводство.

Вінниця стала губернським містом, але після установи Подільської губернії з центром в  Кам’янці була переведена в штат повітового міста.

31 жовтня — 1 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Літинський та Хмільницький райони теперішньої Вінницької області проліг шлях Подільської групи Армії УНР.

Вінницька область була заснована 27 лютого 1932 року, тоді вона займала території нинішніх Вінницької, Хмельницької, частини Житомирської області, і до її складу увійшли 2 міста (Вінниця і Бердиців) та 71 район. Але у 1937 році, після утворення Кам'янець-Подільської та Житомирської областей, у складі Вінниці залишається два міста обласного підпорядкування — Вінниця і Могилів-Подільський та 42 райони.

Під час другої світової війни в липні 1941 року область була окупована німецькими та румунськими військами. Всьому народному господарству було нанесено великих збитків — спалено 14 сіл, спалено та зруйновано 25909 будинків, 1586 шкіл, 22 технікуми, 148 клубів, театрів і музеїв, 236 бібліотек, 236 лікарень і амбулаторій, 41 дитячий заклад, зруйновано або знищено 1939 колгоспів, 376 промислових підприємств, знищено або вивезено до Німеччини 101367 сільськогосподарських машин. До того ж, на примусові роботи вивезено 74344 мирних громадян. Область звільнена у березні 1944 року.  

Тисячі вінничан були активними учасниками національно-патріотичних протестних акцій під час Революції Гідності, виступивши за свою свободу, гідність, збереження європейських цінностей та демократичний розвиток нашої країни. П’ятеро земляків – Валерій Брезденюк, Юрій Нечипорук, Роман Оліх, Леонід Полянський, Максим Шимко стали Героями Небесної сотні.

Вінниччина - край індустрії і високомеханізованого сільського господарства, з помітною науково-виробничою і мінерально-сировинною базою. У її надрах понад 1100 родовищ і покладів 30 видів різних корисних копалин, десятки родовищ торфу, а також унікальні поклади граніту і каоліну, гранату і флюориту. Розроблено і діють в області ряд цілющих джерел мінеральної, а також радонової води в м.Хмільник. Маючи такі неоціненні запаси мінеральних ресурсів, Вінниччина може незабаром зайняти провідні позиції по експорту у країни СНД, а також на світовий ринок.

На Вінниччину приходиться 12,7% чисельності промислово-виробничого потенціалу України, 2% вартості основних виробничих фондів і 2,6% випуску промислової продукції.

На Вінниччині 39 цукрових заводів, 13 спиртозаводів. Створено непогану базу з переробки насіння соняшнику, круп'яних культур. З валового виробництва цукру і зерна Вінниччина займає 1 місце в країні і тому має реальні можливості стати незабаром головним постачальником цієї продукції в країни СНД і далекого зарубіжжя.

Нині Вінницька область має у своєму складі 27 районів, 18 міст, 29 селищ міського типу, 1457 сіл.

ФОТОМАТЕРІАЛИ

18.07.2019 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

 

Заява МЗС України у зв’язку з черговим провокативним рішенням Російської Федерації щодо незаконної паспортизації громадян України, що мешкають в Донецькій і Луганській областях

 

МЗС України рішуче засуджує нову спробу російської влади поширити спрощений порядок прийняття до громадянства РФ на українських громадян - мешканців Донецької і Луганської областей України.

Дії російської сторони є неприхованим втручанням у внутрішні справи України як незалежної і суверенної держави, серйозною загрозою безпеці на всьому європейському континенті.

Симптоматично, що цю провокацію зроблено у відповідь на ініціативи української сторони з деескалації ситуації. Незважаючи на численні заяви про прагнення якнайшвидшого встановлення миру, Кремль своїми діями демонструє відвертий намір продовжувати гібридну війну проти України.

Наголошуємо, що кремлівські укази щодо «паспортизації» не визнаватимуться українською стороною.

МЗС України категорично вимагає від російської сторони невідкладно скасувати усі агресивні рішення щодо України та усунути їхні негативні наслідки.

На фоні зазначених дій Кремля МЗС вже підготувало на розгляд РНБО України перелік заходів для захисту національної безпеки, законних прав та інтересів громадян України відповідно до міжнародного права та законодавства України.

Вимагаємо від Росії припинити торпедувати мирні зусилля в Нормандському форматі і у Мінському процесі, натомість розпочати виконувати взяті на себе зобов’язання.

Очікуємо від наших міжнародних партнерів невизнання цих російських документів та будь-яких правочинів, посилення індивідуальних та секторальних санкцій як єдиного міжнародного інструменту примусу Кремля до миру.

18.07.2019 р.

За матеріалами офіційного веб-сайту Міністерства закордонних справ України https://mfa.gov.ua/

 

 

В аграріїв Ізяславщини триває гаряча пора збору врожаю зернових культур

 

На Ізяславщині триває пора збору врожаю ранніх зернових культур. Кожна зернина – маленька часточка подяки землі за дбайливий догляд, щоденну працю і любов, кожна закумулювала в собі результати нелегкої річної праці хліборобів. Тому, збір урожаю - це відповідальна пора для аграріїв. Голов­не завдання аграріїв району у складних погодних умовах не пропустити жодного золотого дня для збирання вирощених культур.

Царицею полів традиційно залишається озима пшениця.

Згідно із оперативними даними на ранок сьогоднішнього дня, 17 липня,  хліборобами обмолочено 15026 тонн ранніх зернових на площі 31450 га, або 16% від посіяного, середня урожайність 48 ц/га.

Уже 100%  зібрано озимого ячменю на площі 2305 га. Намолочено 10331 тонну при середній урожайності 45 ц/га.

Триває обмолот озимого ріпаку, якого зібрано з площі 2249 га, намолочено 5312 тонн при середній урожайності 24 ц/га.

Розпочато збір основної продовольчої культури озимої пшениці. Зі площі 840 га намолочено 4695 тонн при середній урожайності 56 ц/га.

У цілому по господарствах усіх форм власності району на збиральних роботах за останню добу працювала 21 одиниця зернозбиральних комбайнів.

Окрім цього, здійснюється заготівля кормів для сільськогосподарських тварин. На теперішній час заготовлено 19300 тонн сіна (82% від потреби) та 5850 тонн сінажу (96% від потреби).

17.07.2019 р.

За матеріалами відділу агропромислового

розвитку райдержадміністрації

 

Українці зможуть отримати інформацію про небезпечну (нехарчову) продукцію онлайн

 

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України запустило всеукраїнську базу небезпечної нехарчової продукції https://uvaga.gov.ua . Це наш аналог європейського Rapex.

Що це дає споживачу?

– Можливість перевірити безпечність продукції, яка його цікавить. Зараз на ресурсі є декілька дитячих товарів. Вказано, який тип ризику несуть іграшки, як саме вони можуть зашкодити.

– Корисну інформацію про те, як купувати онлайн безпечно, що робити у разі придбання небезпечної техніки чи іграшок, як і куди звертатись у випадку порушення прав.

– Контактні дані всіх органів ринкового нагляду та чітко вказану сферу їх повноважень.

Що це дає бізнесу?

– Рекомендації щодо безпечного імпорту у легкому форматі.

– Інформацію про те, як повідомляти державу про продукцію, яка не відповідає вимогам безпечності.

– Загальні поради для виробників, розповсюджувачів та імпортерів іграшок.

17.07.2019 р.

За інформацією Мінекономрозвитку

Нафтогаз знижує ціну газу для споживачів за ПСО в липні на 11,7%

 

НАК «Нафтогаз України» розрахувала нову ціну природного газу для потреб населення та інших споживачів за ПСО, що діятиме в липні. Нова ціна розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 293 "Деякі питання діяльності акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 485, яка застосовується з 01.06.2019).

Відтак, ціна газу, за якою Нафтогаз продає його у липні газзбутам та постачає споживачам за ПСО, визначена на рівні 4 905,67 грн за тисячу кубометрів (без врахування ПДВ та транспортних витрат). Порівняно з червнем вартість газу зменшиться на 648 грн, або на 11,7%. Кінцева ціна газу в регіонах України залежить від тарифу на розподіл газу, встановленого НКРЕКП для відповідного обл- чи міськгазу. Постачальники газу зобов’язані інформувати своїх споживачів про кінцеву ціну.

Це вже друге поспіль зниження вартості газу Нафтогазом: у червні вартість газу була знижена на 436 грн, або на 7,3% порівняно з травнем.

Постанова Уряду №485 передбачає, що Нафтогаз для визначення ціни газу за ПСО аналізує 4 показники – ціну для комерційних споживачів за минулий місяць, дані МЕРТ щодо середньої митної вартості газу за минулий місяць, середньозважену ціну на Українській енергетичній біржі, та ціну за урядовою постановою №867 від 19 жовтня 2018 року – компанія обирає з них найнижчу. Найменшою виявилася ціна на Українській енергетичній біржі – за нею і була визначена вартість газу на липень.

17.07.2019 р.

Департамент з комунікацій
НАК «Нафтогаз України»

 

Вадим Пристайко повідомив про результати зустрічі радників лідерів країн та урядів Нормандського формату

 

Заступник керівника Офісу Президента України Вадим Пристайко під час брифінгу 16 липня розповів про результати переговорів зовнішньополітичних радників глав країн та урядів Нормандського формату, які відбулися у Парижі 12 липня.

За його словами, незважаючи на фундаментальні відмінності у поглядах української та російської сторони щодо причин війни на Донбасі, було досягнуто певних домовленостей. Зокрема, вони стосуються припинення вогню – так званого хлібного перемир’я. Вадим Пристайко нагадав, що нинішнє припинення вогню буде вже дев’ятнадцятим з початку війни, тому зараз завдання – забезпечити його сталість.

«Щоб ми могли остаточно припинити стріляти й тим самим виконати перший пункт Мінських домовленостей», – зазначив він.

Крім того, досягнуто домовленості щодо розведення сил і розмінування Станиці Луганської та ще двох попередньо погоджених ділянок, а також визначено наступні території.

«Протягом місяця домовилися здійснити обмін певної кількості наших бранців. Президент Зеленський говорив про 10 на 10, 15 на 15. Ми не замикаємося на кількості людей – наше завдання зараз обміняти, повернути своїх людей додому й розблокувати процес «всіх на всіх», – розповів заступник керівника Офісу Президента. Він нагадав, що завтра відбудеться зустріч Тристоронньої контактної групи у Мінську, крім того, уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова перебуває у Москві.

«Завдання радників глав держав і урядів – зрушити з мертвої точки переговорний процес різних підгруп», – додав Вадим Пристайко.

На уточнення від журналістів щодо можливості зустрічі глав держав і урядів Нормандського формату Вадим Пристайко зазначив, що зовнішньополітичні радники ще мають зустрітися, щоб оцінити прогрес домовленостей, досягнутих у липні.

«Плануємо це зробити в кінці літа. Справді обговорювалося, коли наші лідери зможуть зустрітися. Загальна думка – це має відбутися максимально швидко. Але ми не можемо проводити зустрічі лідерів, якщо не будемо бачити виконання досягнутих домовленостей», – сказав він.

Вадим Пристайко також зазначив, що неодноразово озвучувалися ініціативи щодо розширення Нормандського формату. Як відомо, по це у своєму зверненні говорив Володимир Зеленський, пропонуючи залучити до переговорів Президента США Дональда Трампа та Прем’єр-міністра Великої Британії. Однак поки офіційні запрошення лідерам інших країн не надсилалися.

«Нормандський формат – не Біблія. Так само, як і Мінський формат. Ми не можемо нескінченно працювати в рамках цих форматів, якщо вони не приносять миру на нашу землю. Якщо ми побачимо й переконаємося, що ці формати вичерпали себе, то шукатимемо інші. Це те, про що в загальних рисах намагався дати сигнал Президент Зеленський», – наголосив він.

 16.07.2019 р.

За матеріалами офіційного сайту  Президента України http://www.president.gov.ua/

 

Декларація про державний суверенітет України

 

Декларація про державний суверенітет України — документ про проголошення державного суверенітету України. Прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року. Ключові слова декларації  «суверенітет», «державний», «Україна» розглядалися у 5-10 варіантах. Навіть назва держави народилася після гарячих дебатів і поіменних голосувань кількох версій від «Українська РСР» до «Української народної республіки».

Декларація приймалася в роки розвалу СРСР. Міжнаціональна напруга в азійських і кавказьких республіках подекуди виплеснулася у криваві міжетнічні сутички. 11 березня 1990 року Литва вже проголосила свою незалежність від СРСР, Латвія і Естонія активно готували відновлення незалежності.

Декларацією визнавалося право української нації на самовизначення, держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом державної влади визнавався народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені. У документі йшлося про принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Генеральний прокурор мав здійснювати контроль над виконанням законів. Територія України проголошувалася недоторканною. Уперше після багаторічного замовчування Декларація визнавала невід'ємні права і свободи людини. Вона складається з 10 розділів. У розділі про економічну самостійність проголошувалося, що "земля, її надра, повітряний простір, водні й інші природні ресурси є власністю українського народу, тобто громадян усіх національностей України". Передбачалося створення власних збройних сил. Україна брала зобов'язання не поширювати, не виготовляти й не нарощувати ядерну зброю. Одним із ключових пунктів - "Екологічна безпека" - передбачалося створення національної комісії для радіаційного захисту населення, що було необхідно у зв'язку з аварією на ЧАЕС. Майбутня зовнішня політика України, визначена Декларацією, вбачалася як нейтральна, першочерговим її завданням визначалося забезпечення національних інтересів України.

Проте прийнятий документ не одержав статусу конституційного акту. Українська РСР залишалася у складі СРСР, тому міжнародні організації та країни світу не визнали її державну незалежність. Причиною цього стало відсутність у Верховної Ради УРСР повноважень на ухвалення рішення про вихід республіки зі складу Радянського Союзу, тобто на проголошення незалежності Української РСР. Відповідно до вимог Конституції СРСР і Української РСР, тільки народ Української РСР, як володар всієї повноти влади в республіці, мав право приймати таке рішення на референдумі. Діючі норми міжнародного права також зобов'язували Верховну Раду Української РСР провести республіканський референдум.

Декларація про державний суверенітет України стала основою для Акту проголошення незалежності України. 24 серпня 1919 року Верховна Рада Української РСР фактично вдруге проголосила Україну незалежною демократичною державою, прийнявши "Акт проголошення незалежності України", підтриманий всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року. Декларація представляла собою правовий фундамент для Конституції, законів України, визначення позиції республіки при укладанні міжнародних угод.

Майже відразу після прийняття Декларації Верховна Рада розглянула заяву В.Івашка і задовольнила його прохання про відставку. 18 липня 1990 року Головою ВР УРСР було обрано Л.Кравчука. 

День прийняття Декларації був оголошений святковим і вихідним на території України. 20 лютого 1992 року, разом із прийняттям Постанови про проголошення 24 серпня Днем незалежності України, 16 липня перестало бути святковим вихідним днем.

16.07.2019 р.

За матеріалами джерел мережі Інтерент

 

День українських миротворців

 

21 травня 2013 року Верховна Рада України одноголосно прийняла gостанову № 292-VII «Про встановлення Дня українських миротворців». Відтоді свято відзначають щорічно 15 липня з метою вшанування мужності і звитяги, зразкового виконання службових обов’язків, вірності присязі учасників миротворчих операцій ООН, ОБСЄ і НАТО та забезпечення збереження пам’яті славетних героїв-миротворців, які загинули під час виконання обов’язків у складі миротворчого контингенту та миротворчого персоналу.

Дата обрана невипадково. Саме 15 липня 1992 року на прохання Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй два літаки з 42 військовослужбовцями Збройних Сил України на борту вилетіли до Боснії. Так почалась історія участі національного миротворчого контингенту у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

З того часу понад 42 тисячі українських військовослужбовців взяли участь у миротворчих операціях у Косово, Боснії та Герцеговині, Анголі, Македонії. Входили до складу місій ОБСЄ та ООН у Гватемалі, Таджикистані, Афганістані, Грузії, Придністров’ї, Іраку, Лівані, Судані, Кот-д’Івуарі, Демократичній Республіці Конго тощо.

Слід зазначити, що країни, які беруть участь у миротворчих операціях ООН, відзначають Міжнародний день миротворців Організації Об’єднаних Націй 29 травня (який встановлено рішенням Генеральної Асамблеї ООН 11 грудня 2002 року на вшанування миротворців усіх країн, які брали участь у миротворчих операціях і миротворчих місіях ООН, та введено в дію Указом Президента України від 30 квітня 2003 року № 374/2003).

15.07.2019 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

 

Хмельницьке земляцтво очолило “Асоціацію земляцьких організацій областей та регіонів України”

 

10 липня в місті Києві відбулася урочиста церемонія передачі координаторства “Асоціації земляцьких організацій областей та регіонів України”. Щопівроку одне із земляцтв у Києві отримує право виступати координатором діяльності столичних земляцьких об’єднань. Цього разу право здійснювати цей почесний обов’язок випало “Земляцтву “Хмельниччини”.

На запрошення голови правління ради громадської організації “Земляцтво “Хмельниччина” Михайла Каплуна  участь в урочистій церемонії взяли голова обласної ради Михайло Загородний, керівник апарату облдержадміністрації  Оксана Самолюк,  начальник управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА Інна Михайлова. Також у залі зібралися члени земляцтва нашого краю: політичні та громадські діячі родом з Хмельниччини. Серед них – представник президента у Верховній Раді Руслан Стефанчук.

Як символ повноважень координатора керівник громадської організації “Земляцтво “Хмельниччина” Михайло Каплун прийняв «координаційну» булаву. Пан Михайло подякував за виявлену честь та окреслив  заплановану на період головування програму дій.

Оксана Самолюк та Інна Михайлова привітали земляків із почесною місією, покладеною на них, та вручили  Михайлу Каплуну подарунки з рідної Хмельниччини: запашний подільський коровай та традиційний український оберіг – ляльку-мотанку.

 15.07.2019 р.

 За матеріалами офіційного сайту Хмельницької обласної державної адміністрації http://www.adm.km.ua/

 

«Село моє найкраще місце на землі»

(село Комини відзначило свій 440-літній ювілей)

 

Не дарма в нараді говориться: «Малі села – велика історія». Це твердження у черговий раз підтвердили 14 липня жителі села Комини Білотинської сільської ради, що на Ізяславщині.

Цього дня коминяни та гості села урочисто відзначили День села Комини, ініціатором святкування виступила Білотинська сільська, на чолі із Білотинським сільським головою Наталією Свінціцькою, та актив села Комини.

Донедавна село вело свою історію від 1713 року. Проте у результаті нещодавніх досліджень  історика Ігоря Тесленка було віднайдено історичний документ, у якому сказано, що «в ході конфлікту  між князями Острозькими та Заславськими, для того, щоб укріпили кордон, князі Заславські у 1579 році осадили на північ від села Мокрець сільце Волоський Мокрець, як тоді називались Комини. Тож свято Дня села було присвячене 440 річчю від часу першої письмової згадки про населений пункт.

Усі, хто цього дня завітав на подвір’я  Коминського сільського клубу, жителі села, його вихідці та гості, змогли пригоститись смачною коминською юшкою, яку приготували організатори святкування за підтримки місцевих рибалок.

Основні святкові заходи відбулись на сцені Коминського сільського клубу. У ході трьохгодинного святкового дійства «Село - моє найкраще місце на землі» була розповідь про історію села в різні часи його існування та про його сьогодення, про його людей, які зараз проживають в селі, та про його вихідців. І звичайно були на святковій сцені чудові українські пісні та художнє читання, гумор у виконанні художнього колективу «Коминяночка» та аматорів сцени села Комини. Також під час проведення свята звучали твори Василя  Цимбалюка, який народився в селі Комини, а зараз працює вчителем–словесником в селі Залісся-2 Кам'янець-Подільського району.

Білотинський сільський голова Наталія Свінціцька щиро привітала земляків із  ювілейним Днем села Комини та побажала громаді процвітання та добробуту, миру та злагоди, усіляких життєвих гараздів та довгих років життя.

Щоб привітати  громаду села Комини із ювілеєм та Днем села, на святкове дійство завітав завідувач сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Ізяславської районної державної адміністрації Віктор Кучерук. Він зокрема зазначив: «Ваше село прожило вже 440 років, має великий досвід, свої традиції та багату історію. Саме ви, шановні жителі села Комини, – працелюбні, мужні й сильні, є найбільшим багатством та запорукою процвітання вашого спільного дому. І саме тому я не сумніваюсь у перспективах подальшого розвитку села». Також Віктор Кучерук передав найкращі вітання для жителів села та його вихідців від усього колективу Ізяславської районної державної адміністрації та особисто від голови районної державної адміністрації, депутата Хмельницької обласної ради Бориса Яцкова.

Також під час урочистостей звучали слова подяки нашим захисникам, котрі продовжують відстоювати незалежність та територіальну цілісність держави на Сході України від гостя свята – голови громадської районної організації учасників АТО Володимира Павлюка. За його пропозицією всі присутні вшанували світлу пам'ять тих, хто поліг у цій боротьбі. 

По завершенню концертної програми усі присутні скуштували  святкового ювілейного короваю від Білотинської сільської ради.

Гучно та весело забавлялися громада та гості свята. Розвагу для себе знаходили і дорослі, і малі. А завершилося святкове дійство танцями просто неба.

ФОТОЗВІТ

15.07.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності  та комунікацій з громадськістю апарату

райдержадміністрації за матеріалами Білотинської сільської ради

 

Шановні жителі села Комини!

 

Від щирого серця та із великим задоволенням вітаю вас з нагоди святкування світлого родинного свята – Дня села!

Відзначення Дня села символізує любов до рідного краю, до його колишніх і нинішніх героїв, його історії та культури. Саме історія Ваших пращурів, притаманні їм мужність, працелюбність, оптимізм, віра в добро і справедливість, багато у чому сприяли зростанню та розвитку вашої маленької батьківщини. Впевнено можу сказати, що найбільшим її багатством є ви, його жителі – щирі, привітні та гостинні люди. І лише Ваше уміле господарювання, любов до рідного села стали основою втілення в життя найзаповітніших мрій, всіх добрих справ та задумів кожної сім’ї.

У цей святковий день від усієї душі зичу вам та вашим родинам мирного неба над головою та рідної землі під ногами.

Нехай процвітає ваше рідне село Комини, народжуються і підростають діти, спокійно і захищено почуваються люди похилого віку.  Нехай щастя, любов та достаток живуть у кожній його вулиці, у кожному домі, у кожній родині. Хай доля ласкавою буде у вас, дарує щасливі літа, здоров’я міцного, чистого неба і просто людського тепла. Щоб Комини зростали і квітли  завжди, щоб дзвеніла тут пісня крилата, родини і радості й щастя було у вас багато. Щоб кожному з вас усміхалася доля, Господь дарував наснагу і сили, щоб ви проживали  у дружньому колі і  працею славили ваші родини.

Нехай серця наповнюються гордістю за своє рідне село, прагненням до єдності та порозуміння, а ваша плідна праця буде надійною запорукою щасливого майбутнього.

 

 Зі святом Вас! 

 

З повагою до Вас,

Борис Яцков

голова райдержадміністрації,

депутат обласної ради

ІСТОРІЯ СЕЛА КОМИНИ

Комини (стара назва: Волоський Мокрець)

 

З кінця XIV ст. місто Заслав з прилеглими землями входило до складу володінь роду князів Острозьких. Близько 1461 року діти кн. Василя Острозького Іван та Юрій поділили свої володіння, після чого Івану дістався Остріг, а Юрію – Заслав. Тоді ж між їхніми землями прокладено кордон, який незабаром виявився зоною нестабільності. Селяни по обидва боки границі заходили в чужі володіння, привласнювали землю, займалися промислами поза межами своєї юрисдикції. Така активність призвела до конфліктів, і тому вже на початку XVI ст. виникла потреба повторного узгодження кордону.

Відповідну процедуру проведено в 1507 р. Ця дата є важливою, оскільки в контексті межування вперше в історичних джерелах згадуються село Білотин, яке знаходилося тоді в складі Острозької волості князів Острозьких.

По інший бік кордону у верхній течії річки Мокрець лежали малозалюднені простори, які князі Заславські мали загосподарити, аби припинити експансію своїх сусідів.

Схоже на те, що колонізація цих земель була для них справою складною.

Спроби судитися за землю тривалий час результату не давали. Князі Острозькі були не тільки заможнішими, але й впливовішими людьми у державі.

Ситуація дещо змінилася тільки в 1539 році, коли помер кн. Ілля Острозький, залишивши по своїй смерті вагітну дружину. Хоча межовий конфлікт не припинився, його результати тепер були не такими очевидними. Напруга у відносинах двох аристократичних родин зберігалася у 1540-х, 1550-х і 1560-х роках.

У 1564-1566 рр. у Великому князівстві Литовському проходила адміністративно-територіальна реформа, яка потребувала чіткого розмежування повітів Волинської землі (від 1566 р. воєводства). Питанням узгодження меж повітів опікувалися спеціально відряджені зі столиці комісари, які встановили, що с. Білотин Острозької волості має належати до Луцького повіту Волинської землі, а с. Мокрець Заславської волості – до Кременецького повіту тієї ж землі. В цей час між Білотином і Мокрецем інших населених пунктів ще не було.

У 1569 р. Велике князівство Литовське об'єдналося з Польським королівством, внаслідок чого була створена нова держава Річ Посполита. Якщо говорити про населення Заславщини, то на нього ця епохальна подія глобального впливу не мала, оскільки верховним правителем цих земель був не король, а дідич з роду кн. Заславських.

У 1570-ті роки конфлікт за межу між Острогом і Заславом продовжувався. Для того, аби укріпити кордон, князі Заславські осадили на північ від Мокреця сільце Волоський Мокрець, який вперше згадується в історичних джерелах у 1579 році.

Не виключено, що він був заснований за кілька років до того, але точно не раніше згаданого розмежування Луцького і Кременецького повітів (1564).

Говорячи про контекст згадки села в 1579 році, слід нагадати, що саме тоді відбувся поділ спадщини між рідними братами князями Янушем і Михайлом Заславськими.

В результаті цієї процедури Волоський і простий Мокреці дісталися старшому з братів.

У 1594 році обидва села були спустошені татарами, причому старіший Мокрець вперше названий Великим, а волоський Малим.

У 1599 р. кн. Януш Заславський, на той момент уже римо-католик, відписав с. Лютарку на фарний костел в Заславі. Спеціально відряджена ним комісія описувала межі цього села, зазначивши, що на півночі його землі межують з Волоським Мокрецем.

Податкові документи 1601-1603 рр. фіксують у Великому і Малому Мокрецях разом 11 сільських господарств, в яких, відповідно до сучасних методик підрахунку чисельності населення, мало проживати бл. 120 душ.

У травні 1606 р. кн. Януш Заславський відписав частину своїх володінь, у тому числі Старозаславську волость разом з Великим і Малим Мокрецями своєму сину кн. Олександру, який через рік одружився з дочкою кн. Януша Острозького Єфросинією.

У 1626 р. Олександр Заславський і його дружина передали Великий і Малий Мокреці в трирічну заставу членам родини померлого шляхтича Миколая Червінського – його вдові Анні і сину Анджею. Після завершення дії контракту ці ж села були знову заставлені Заславськими іншим своїм кредиторам – Рафалу Свірському і його дружині Анні Комнацькій. Останні мали тримати Мокреці аж до 1632 року, а в серпні 1631-го люди київського воєводи Януша Тишкевича силою відібрали в Свірських обидва села.

На цей момент князь Олександр Заславський і його дружина вже не жили, а їхні малолітні діти перебували в опіці. Спроба Свірськиих довести свою правоту через суд не дала позитивних результатів. Села їм не повернули.

У 1648 році спалахнуло повстання під проводом Богдана Хмельницького, яке швидко охопило всі українські землі. На цей момент власником Заславщини був син Олександра і Єфросинії Заславських князь Владислав-Домінік.

В ході бойових дій між козаками і шляхтою за участю татар і московитів Волинь була цілковито спустошена військами протиборчих сторін. Цю тезу яскраво підтверджує статистика: якщо у Великому Мокреці на 1629 рік було 58 господарств, то у 1650-му їх залишилося 18, у 1651-му всього 8, а у 1653-му тільки 1 двір. Малий Мокрець постраждав ще більше. На 1629 рік у ньому було 16 господарств, на 1650-й три, на 1651 рік – жодного.

Таким чином, у другій половині XVII ст. село залюднювалися практично з нуля. І це, очевидно, й стало головною причиною зміни його назви. Від Малого, або Волоського Мокреця залишилися тільки комини.

Опікувалися відродженням села спадкоємці кн. Владислава-Домініка Заславського – його син Януш-Олександр, дочка Теофілія, родина останньої і її нащадки з роду князів Любомирських та Санґушків.

У XVIII ст. традиція передачі села в оренду чи заставу тривала. У цей період тимчасовими власниками Коминів були пани Александровичі, Міссюни та інші.

Про те, що собою являло село в цей час, свідчать його детальні описи,  які зберігаються нині в Національному архіві у Кракові,  князі Санґушки володіли цими землями практично все XVIII ст. і зберегли їх навіть після того, як в 1793-1795 роках Волинь перейшла в склад Російської імперії.

В межах цієї держави регіон перебував до її розпаду в 1917 р. В адміністративно-територіальному плані землі Заславщини становили частину Заславського повіту Волинської губернії.

У ХІХ ст. жителі с. Комини були поділені за конфесійною приналежністю.

Католики поляки були парафіянами заславського костелу, православні українці ходили до церкви в с. Борисові.

За даними метричних книг  церкви села Борисів встановлено перелік українських родин, які проживали в Коминах на початку ХХ ст. (в алфавітному порядку): Виричі, Головаті, Гончаруки, Грищуки, Делегеї, Добровольські, Іванюки, Климчуки, Коржуки, Корчуки, Михневичі, Оліфіруки, Піскуни, Романюки, Самчуки, Ткачуки, Федорчуки, Хом’яки, Цимбалюки, Чижики, Шевчуки, Ящуки.

Якщо в цьому переліку немає якихось прізвищ жителів сучасного села Комини, то це свідчить або про те, що їхні пращури або належали до парафіян римо-католицького костелу, або переїхали до села у пізніший час – в роки Української революції (1917-1921) або радянську добу.  

Рiшенням №4 XLIV сесії Білотинської сільської ради VI скликання від 6 жовтня 2015рроку затверджено символіку села - герб та прапор.

Герб

На зеленому щиті три золотих комини, два і один. Золота глава відділена соснопагоноподібно. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Внизу картуша напис "КОМИНИ" і дата "1713".

Комини - символ назви села. Сосновопагоноподібна глава - знак розташування села серед густих лісів. Корона означає статус поселення.

Прапор

На квадратному білому полотнищі три червоних комини, два і один.

14.07.2019 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

 

Шановна громадо Михнова!

 

 Прийміть найщиріші вітання з нагоди відзначення  500-річчя від часу першої письмової згадки про село Михнів та святкування Дня села!

День села – це свято, яке єднає всіх жителів громади, пов’язує минуле, сьогодення та майбутнє.  Історія кожного села є часточкою історії нашого району, області та держави. А її, як відомо, творять добрі, щирі, працьовиті люди. Щоденна праця, відданість та любов до рідної землі заслуговують на глибоку повагу.

Дозвольте мені щиро привітати вас всіх із Днем села Михнів!

Ваше село споконвіку славилося неповторною культурною спадщиною та славетною історією, своїми працьовитими людьми.

Саме вашими спільними зусиллями створюється неповторний образ Михнова, зберігається його історія та закладається майбутнє. Адже успіхи села – це перш за все успіхи його жителів – працелюбних, добрих і чесних людей.

Особлива шана та подяка людям старшого покоління, чия мудрість та життєвий досвід нині допомагають молодим розвивати рідне село та підтримувати славетні традиції свого народу.

  Від щирого серця й від усієї душі зичимо усім вам  здоров’я, щастя, добра, достатку, миру, щедрої долі, сили і наснаги в усіх ваших справах і нехай мрія про краще майбутнє окриляє вас на нові звершення, на нові добрі починання.

Тож нехай же і надалі процвітає ваше село, народжуються і підростають діти, спокійно і захищено почуваються люди похилого віку.  

 Зі святом Вас! 

 

З повагою до Вас,

Борис Яцков, голова райдержадміністрації, депутат обласної ради

Село Михнів та михнівчани відзначили свій 500-річний ювілей

 

«Село живе, в пахучім світі мені всміхається здаля,

Для мене ти одне на цілім світі , бо тут мій край, моя земля».

 

Саме ці слова стали  лейтмотивом святкових урочистостей в селі Михнів Ізяславського району, що відбулися 12 липня поточного року з нагоди відзначення 500-річчя відтоді, як в історичних документах датованих 1519 роком  вперше з’явилася згадка про цей населений пункт. І вже 500 років  село живе, і живуть у ньому щирі, добрі та працьовиті люди, які будують, дерзають,  мріють, творять, переборюють труднощі, заквітчують свою землю врожаями полів.

Село живе… Вже понад п’ять сотень літ молитвою зустрічає світанок і проводжає день. У золотавих  туманах прокидається  воно щоранку, як  і багато літ  тому.

Село живе… та як же йому не жити? Бо де ж криниці будуть пружно бити джерелами і калина білим цвітом радувати?! А лелеки? Хто ж посеред комфортабельності цивілізації  дозволить їм із соломи та сіна будувати  собі оселю, та ще й на колесі, люб’язно  запропонованому господарями?

Село живе, як сама Вічність. Десятки поколінь стоптали тисячами–тисяч босих ніг його дороги. Вони німі свідки великих і малих подій. Виринувши із сивої данини, чимало всього – доброго і не дуже, радісного і сумного, вікопомного і буденного пережив Михнів за свої роки від першої писемної згадки.

Приходили і відходили володарі та правителі, подвижники і просвітителі, січі, жниварі і  руйнівники, але Михнів жив і розростався на північ і на південь, на захід і на схід, мовби просячи благословення на довгий вік  і щасливу долю.

Розпочались  святкові заходи із служби Божої у місцевому православному свято-Параскевинському храмі, яку провів його настоятель митрофорний протоієрей отець Григорій Паляниця, по завершенні якої був відслужений подячний молебень, в ході якого також було піднесено молитви за процвітання села Михнів та всіх його жителів. Принагідно хочеться відзначити, що цього року  храм відзначає свій 120-ліній ювілей від часу зведення та 30-річчя від часу відновлення богослужінь після комуністичного безбожжя.

Також цього дня михнівчани та гості села змогли детально ознайомитись із історичним минулим Михнова, ознайомившись із експозицією музею історії села, що знаходиться у приміщенні Михнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

Для наймолодших жителів села, організатори святкування, підготували чимало розваг: катання та дитячих електро- та веломобілях, вправи на великій надувній гірці. Також малеча  змогла поласувати безкоштовним морозивом.

Також для жителів села Михнів за сприяння одного із кандидатів народні депутати України було проведено лотерею.

Для всіх жителів Михнів та його гостей було запропоновано пригоститися юшкою та кулешем від ТОВ КОМПАНІЯ «УКРЕЛІТАГРО».

У вестибюлі Михнівського сільського будинку культури було розгорнуто виставку виробів декоративно-ужиткового мистецтва жителів та вихідців із села.

Кульмінацією свята стало велике художньо-мистецьке дійство «Свято живе…», яке підготували та провели працівники Михнівського СБК за сприяння та підтримки Михнівської сільської ради, ТОВ КОМПАНІЯ «УКРЕЛІТАГРО», громадського активу села Михнів. До будинку культури, де відбувалися урочистості, зійшлися чи не всі місцеві мешканці та численні гості.  

Впродовж усього свята історію села можна було прослідкувати на відеопрезентації  світлин, яку підготували працівники місцевої школи.

Із історичним екскурсом «Михнів та михнівчани: п’ять століть життя» перед присутніми на святковому дійстві виступив директор Михнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Василь Миронов. У своєму виступі Василь Анатолійович  детально зупинився на славних, у певні історичні періоди трагічних, сторінках багатого історичного минулого села.

До учасників зібрання звернувся директор ТОВ КОМПАНІЯ «УКРЕЛІТАГРО» Володимир Корнійчук.  Від імені товариства Володимир Костянтинович вручив громаді села символ достатку - запашний коровай, який від імені михнівчан прийняла секретар Михнівської сільської ради Зоя Франкова.

  Долучився до святкових вітань й перший заступник голови Ізяславської районної державної адміністрації Павло Ковальчук.  У своєму вітальному слові Павло Павлович висловив найкращі привітання та побажали михнівчанам:  процвітання, добробуту, злагоди у родинах та мирного неба над головою.   Також він передав привітання від голови Ізяславської районної державної адміністрації,  депутата обласної ради Бориса Яцкова  з нагоди 500-річчя від першої писемної згадки про Михнів. 

У ході святкового дійства усі присутні вшанували найстарших та наймолодших жителів села,  матерів-героїнь, подружжя, які  відзначають цього року свій золотий ювілей подружнього життя. Для них квіти та подарунки вручили секретар Михнівської сільської ради Зоя Франкова та директор ТОВ КОМПАНІЯ «УКРЕЛІТАГРО».

Для михнівчан та гостей села у 500-річний ювілей Михнова свої найкращі привітання у формі митецьких диспутів підготували аматори сцени Михнівського сільського будинку культури та виконавці із сіл Покощівка та Закружці. Також  глядачі щиро зустріли виступи гостей святкової концертної громами: гурт «Бум-ца-ца» з Ізяслава та талановитого співака із села Клубівка Олександра Янчука.

На завершення концертної програми секретар Михнівської сільської ради Зоя Франкова  ще  раз привітала жителів села, його вихідців та гостей із 500-літнім Михнова і подякувала усім, хто долучився до організації та проведення святкування Дня села. Також Зоя Миколаївна вручила Пам’ятні адреси Михнівської сільської ради для почесних гостей та їх представників. Далі  усі присутні пригостились великим святковим короваєм.

Однак на цьому свято не закінчилося. Його продовжили дружні спілкування односельців та гостей, народні гуляння, а увечері – святкова дискотека для молоді.

ФОТОЗВІТ

12.07.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

за матеріалами Михнівської сільської ради

Минула четверта річниця трагічної загибелі в зоні проведення АТО нашого земляка Юрія Цісарука

 

Сьогодні багато земляків беруть участь  у  неоголошеній війні  на Сході нашої держави, яка вже забрала не одне життя  воїнів, котрі не вагаючись стали на захист рідної Батьківщини.

Сьогодні, 12 липня, четверта річниця з дня загибелі на сході держави захисника України, учасника антитерористичної операції, військовослужбовця, полковника, начальника розвідки управління ракетних військ та артилерії оперативного командування «Захід» Юрія Цісарука. Він помер від поранень,  отриманих у результаті підриву вибухового пристрою на розтяжці поблизу села Новотошківське Луганської області.

У цей трагічний день на місцевому кладовищі міста Ізяслав задля вшанування пам’яті загиблого учасника АТО за покликом серця зібралися голова районної державної адміністрації Борис Яцков, заступник голови райдержадміністрації Володимир Левченко, Ізяславський міський голова Валентина Корнійчук, голова районної ради Сергій Шлегель та голова районної громадської організації учасників АТО Володимир Павлюк.

Хвилиною мовчання всі вшанували пам’ять загиблого Героя та поклали квіти до його могили.

Своє життя Юрій до останнього подиху присвятив служінню Батьківщині. Він виконав свій обов’язок до кінця. За наш спокій, мир в Україні він заплатив найдорожчу ціну – своє життя.

Життя Героя завжди буде прикладом для наших земляків, бо вдивляючись в обличчя загиблого Героя, усвідомлюємо, що Україна втратила одного з найкращих, найсміливіших, найдостойніших синів.

Для кожного українця повинно стати обов’язком збереження пам’яті, поваги та вдячності тим, хто ціною власного життя зупинив подальше просування російського агресора, хто у важку годину для України взяв до рук зброю і пішов захищати свою державу, віддав за неї найцінніший скарб – власне життя, хто протягом цих років забезпечував і забезпечує мирне життя своїм співвітчизникам на більшій частині території України.

Герої не вмирають, поки ми їх пам’ятаємо! Пам’ять про загиблих воїнів береже Ідею, за яку вони віддали своє життя. А в Ідеї Нація міцна!

12.07.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

До Дня села Михнів

З історії села Михнів

(до 500-річчя першої письмової гадки про село)

 

Першу письмову згадку про Михнів знаходимо в книзі Кам’янець-Подільського магіртрату за 1519 рік. У ХVI столітті його жителі були кріпаками князів Заславських, володіння яких являли типові феодальні маєтки з двором, ріллею, сіножатями, стодолою, ставом, млином, з двірнею і слугами. Князі не раз закладали та перезакладали село. Львівський купець Воско Курилович 1563 року відмовився від орендування села, мотивуючи своє рішення тим, що він «часъ не малый держалъ» Михнів, але не одержав навіть внесених по закладній грошей і заборгувався.

Наприкінці XVI  — на початку XVII ст. село входило Заславської волості Кременецького повіту Волинського воєводства і належало князю Заславському. Селяни, основну масу яких становили тяглі й напівтяглі, відробляли по 2-3 дні панщини на тиждень, сплачували подимний податок з 55 димів, виконували багато інших феодальних повинностей. Вони працювали на будівництві й розширенні Білогородського, Ізяславського і навіть Кременецького замків — ламали камінь, возили ліс, насипали земляні вали тощо. Кріпаки платили податки також на користь церкви. Після того, як  Заславський 1594 року перейшов у католицьку віру, в Михнові запровадили унію.

Жителі села брали участь у визвольній війні 1648-1654 рр. Та загони польської шляхти, очолювані Заславським, жорстоко покарали повсталих — майже вщент зруйнували Михнів, як і сусідню Білогородку. 1648 року в селі налічувалося 40 димів, а 1650 — лише 12.

Протягом XVI-XVII ст. населення Михнова не раз зазнавало нападів кримських татар, терпіло воно і від спустошливих набігів сусідніх феодалів. Кілька разів село лежало в руїнах, але відбудовувалося.

Швидкий розвиток фільваркового, до якого входили орні землі, мисливські угіддя, пасіки, пасовища, ліси, млини, ставки, місця рибної ловлі на річці Горинь тощо, почався у XVIII ст. Власники фільварку вивозили на ринки Волині та Західної Європи сільськогосподарські продукти, насамперед хліб. Під час проведення реформи 1861 року селяни викупили у Сангушків 1743 десятини землі.  

Досить розвинутим у селі наприкінці ХІХ ст. було ремесло. Майстерністю славилися михнівські теслі, муляри, шевці, ковалі й особливо ткачі, у яких замовляли полотно навіть жителі навколишніх сіл.  

1914 року почав діяти фельдшерський пункт, який обслуговував 22 населені пункти Михнівської волості (утворена 1861 року). У 1871 році відкрито однокласне народне училище міністерства народної освіти.  

У лютому 1918 року село зайняли австро-німецькі  війська, а після їх відступу наприкінці року проголошено владу УНР.

 У березні 1924 року створено Михнівське сільськогосподарське кредитне товариство.  

Село постраждало від Голодомору 1932-1933 років. Від голоду померло 11 осіб. Репресовано 72 чоловіки.

1938 року під час виборів до Верховної Ради УРСР депутатом по Ізяславському виборчому округу обрали вчителя михнівської школи І.Я.Сологуба.

Медичне обслуговування населення здійснювали амбулаторія, пологовий будинок.

  У 30-х роках ХХ ст. відкрилися семирічна і середня школи, у яких напередодні війни працювало 18 вчителів, навчалося 450 учнів.

 Окупація Михнова нацистами тривала близько трьох років. 28 лютого 1944 року бійці 1161-го полку 351-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської танкової армії зайняли село.  

Село має діюче агропідприємство СГ ТОВ Компанія «Укрелітагро».  

12.07.2019 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

Ізяславщину  відвідала делегація Красилівського району

 

12 липня на запрошення очільника райдержадміністрації Бориса Яцкова із робочим візитом на Ізяславщині перебувала делегація Красилівського району з метою набуття практичного досвіду, аби взяти кращі ідеї на озброєння. Слід відмітити, що Ізяславський район за останні роки стає популярним на Хмельниччині своїми досягненнями.

Такі навчальні поїздки корисні тим, що дозволяють обмінятись досвідом у вирішенні окремих питань та підтримати один одного, адже проблеми в кожній територіальній громаді практично одинакові.

Теплим прийомом зустрів делегацію сусіднього району голова райдержадміністрації Борис Яцков.

Під час зустрічі з гостями Борис Олександрович охоче розповів про досягнення, реалізовані проекти та напрямки розвитку громади.

У ході зустрічі учасники також мали змогу отримати відповіді на найбільш хвилюючі їх питання. Переважно красилівчан зацікавили досягнення Ізяславського району у галузі медицини, освіти, культури.

Перебуваючи на теренах Ізяславщини, гості у супроводі очільника райдержадміністрації Бориса Яцкова відвідали ряд об'єктів соціально-культурного призначення.

Під час огляду об’єктів, посадовець чимало розповів про розвиток соціально-гуманітарної сфери громади. Одне із перших завдань, що було зроблено – це проведені ремонти у закладах освіти, декотрі із них отримали нову покрівлю дахів та замінені вікна. Чимало зусиль було вкладено у розвиток культури і спорту, велику увагу було приділено і охороні здоров’я.

Особливий інтерес красилівчан викликали матеріально-технічна база та організація роботи Ізяславської центральної районної лікарні та її відділень.

Гарні враження у делегації залишилися після ознайомлення з роботою Ізяславської загальноосвітньої школи І-ІІІ  ступенів № 1 та її сучасного спортивного комплексу, Ізяславського районного будинку культури, районного історико-краєзнавчого музею, центральної районної бібліотеки.

Перебуваючи у старовинному Ізяславі, неможливо було не відвідати «перлину» міста - палац Сангушків, вибудуваний в дусі бароко.

Делегація Красилівщини була задоволена даним візитом, під час якого кожен учасник отримав чимало корисної інформації. Підтвердженням цьому були слова подяки Борису Олександровичу та позитивні емоції на обличчях.

ФОТОЗВІТ

12.07.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

В аграріїв Ізяславщини триває гаряча пора збору врожаю зернових культур

 

На Ізяславщині триває пора збору врожаю ранніх зернових культур. Кожна зернина – маленька часточка подяки землі за дбайливий догляд, щоденну працю і любов, кожна закумулювала в собі результати нелегкої річної праці хліборобів. Тому, збір урожаю - це відповідальна пора для аграріїв. Голов­не завдання аграріїв району у складних погодних умовах не пропустити жодного золотого дня для збирання вирощених культур.

Царицею полів традиційно залишається озима пшениця.

Згідно із оперативними даними на ранок сьогоднішнього дня, 12 липня,  хліборобами обмолочено 12053 тонни ранніх зернових на площі 2600 га, або 14% від посіяного, середня урожайність 46 ц/га.

Майже повністю зібрано озимого ячменю на площі 2283 га. Залишилось ще 22 га обробити. Намолочено 10192 тонни при середній урожайності 45 ц/га.

Триває обмолот озимого ріпаку, якого зібрано з площі 1477 га, намолочено 3150 тонн при середній урожайності 21 ц/га.

Розпочато збір основної продовольчої культури озимої пшениці. Зі площі 9135 га намолочено 317 тонн при середній урожайності 59 ц/га.

У цілому по господарствах усіх форм власності району на збиральних роботах за останню добу працювало 14 одиниць зернозбиральних комбайнів.

Окрім цього, здійснюється заготівля кормів для сільськогосподарських тварин. На теперішній час заготовлено 19300 тонн сіна (82% від потреби) та 5850 тонн сінажу (96% від потреби).

12.07.2019 р.

За матеріалами відділу агропромислового

розвитку райдержадміністрації 

 

Українська Головна Визвольна Рада – підпільний український парламент

 

У липні цього року ми відзначаємо 75-ліття від часу створення Української Головної Визвольної Ради  (УГВР) – цього виняткового явища – визначного органу й етапу українського національно-визвольного руху та державотворення. Як відомо, Великий Збір УГВР відбулися 11-15 липня 1944 року поблизу сіл Недільна та Сприня на Самбірщині під охороною відділів УПА. У зборах взяло участь 20 осіб, інші 5 погодилися прийняти мандати, але не могли прибути. Між засновниками більшість не належала до ОУН; 10 з них походили з північно-західних Земель та Наддніпрянщини. 

В Україні згодом кооптовано 4 члени (до 1950 року). На зборах, якими керував Ростислав Волошин, у статусі Голови Президії (предсідника) Великого Збору УГВР), схвалено Тимчасовий Устрій, Платформу та Універсал УГВР до українського народу. УГВР ухвалила демократичні засади державно-політичного життя і соціально-економічну програму майбутнього устрою України. Обрано президію УГВР: президент — Кирило Осьмак уродженець містечка Шишаки на Полтавщині, віце-президенти — Василь Мудрий, о.Іван Гриньох та Іван Вовчук, генеральний секретаріат (голова ГС - Роман Шухевич (псевдо - Роман Лозовський), генерального суддю та генерального контрольного. Прикметно, що на посаду генерального секретаря закордонних справ УГВР було обрано колишнього урядуючого провідника ОУН(б),головного організатора протигітлерівського резистансу й підпільної боротьби українців Миколу Лебедя (1910-1998), який  до цього перебував у розшуку згідно гончого листа нацистів майже 3 роки, від 4 жовтня 1941 року. Одним із ініціаторів створення українського підпільного парламенту, якого було обрано віце-президентом УГВР, став Іван Гриньох (1907-1994), - видатний богослов, громадський та політичний діяч, капелан, що згодом від імені УГВР виконував важливу дипломатичну працю, брав участь у переговорах з офіційними представниками Румунії і Мадярщини, у ході яких дійшло до домовлень з мадярами, що відступаючі військові частини залишатимуть зброю для УПА. Є досить вимовним, що якраз віце-президент УГВР о.Іван Гриньох й відібрав присягу Другої старшинської школи УПА («Олені») біля села Рожанка Скільського повіту.

«…Серед лісів, на затишній відлюдній галявині у свіжо відновленому лісницькому хутірці відбувався перший збір УГВР. Очевидно, він організовувався таємно із застосуванням різних заходів обережности і безпеки. Але вже само улаштування приміщення на більшу кількість людей, доїзди і зв’язки, прохарчування і військова охорона – усе це втягнуло у співдію не тільки курінь УПА і організаційний апарат ОУН, але якоюсь мірою також і навколишнє населення. В оточенні панувала таємничість напіврозкритої таємниці: з цікавістю і збуджено пошептував народ про якісь великі наради, про «український уряд» і «парлямент». У піднесеному дусі траплялися такі окреслення і у підпільних виданнях. Але це віддавало не формальноправні конструкції, а політичну атмосферу і дійсне становище, в якому УГВР оперативно диспонувала національними силами, суверенно володіла не тільки підпорядкованими організованими формаціями, але якоюсь мірою і народними масами, опікувалася і хоронила, в міру можливостей, загрожених, несла відповідальність за політичне обличчя українства... Попри всі практичні труднощі, УГВР оформилася на демократичному принципі не тільки декляративно, але й устроєво, засадничо застосовуючи розмежування законодавчої, виконавчої і судової влади і забезпечуючи скріплену відповідальність та контрольність і взаємне пов’язання для переборення підпіллям зумовлених перешкод у виконуванні функцій окремих органів чи цілости...», - згадувала пізніше членкиня Президії УГВР, видатна громадсько-політична діячка Дарія Ребет (1913-1992).

Великий Збір УГВР відбувся під гуркіт гармат фронту, що стрімко наближався, і після його закінчення всі негайно роз’їхалися по своїх місцях. 25 липня 1944 року, поблизу станції Бусовисько відбулося перше засідання Президії УГВР. На ньому було вирішено, що в Україні мають залишитися: Кирило Осьмак – Президент, Роман Шухевич – Голова Генсекретаріяту, переважна більшість членів УГВР мали виїхати за кордон, щоб там представляти інтереси УГВР перед західними державами.  Член-засновник та член Президії УГВР Мирослав Прокоп (1913-2003) зазначав, що  «особлива вартість праці Олександра Панченка в тому, що він розглядає Українську Головну Визвольну Раду не тільки як верховне політичне керівництво організованої визвольної боротьби українського народу під час Другої світової війни, отже, як формацію революційного типу, про що вже існує деяка література, - але передусім як структуру державно-правного характеру і визначує її місце в історії держави і права України 20 століття, - а цей аспект УГВР досі досліджений дуже мало…. Конкретно автор аналізує історичні передумови постання УГВР, юридичні принципи її творення, організаційну побудову, її устрій і платформу, її місце серед діючих українських сил, її подібність і відмінність в порівнянні із її попередниками періоду української демократичної революції 1917 і наступних років та часово ближчими формаціями як екзильний уряд УНР і його Українська Національна Рада, Українське Тимчасове Правління 1941 року, УНРада 1948 року. Завжди однак в центрі тих аналіз поставлене питання присутності чи неприсутності державно-правних атрибутів тих формацій. З таким основним критерієм автор підходить також до УГВР. Це дуже вимовне, бо воно вказує наскільки тепер при кінці 20 століття і п’ять десятиліть від часу постання УГВР, мислення дослідника сходяться з основними спрямуваннями творців УГВР. А в тім засновники УГВР у 1944 році уявляли її саме як установу державно-правного характеру. Вони були свідомі, що тисячі організованих кадрів визвольного підпілля і повстанці, які вели боротьбу проти німецьких окупантів, будуть продовжувати її також проти окупаційної совєтської влади і що ця боротьба проти дуже переважаючих сил буде довго тривати хай тільки на обмеженій території України, та що вона вимагатиме об’єднаного керівництва…».

Борцями серед борців, найповнішим втіленням самої суті й духу кращих представників національно-визвольного руху українства в часі Другої світової війни та перше повоєнне десятиріччя були для свідомої маси українського народу, незросійщеної і незбольшевиченої, вояки збройних відділів Української Повстанської Армії, члени підпілля ОУН на Українських Землях та поодинокі учасники УГВР, що залишились в Краю для керівництва Рухом Опору. Саме Українська Головна Визвольна Рада відіграла на заключному етапі війни особливу та виняткову роль у координації дій та розгортанні організованої визвольної боротьби. Голова Генерального Секретаріяту УГВР Роман Лозовський (Р.Шухевич) був одночасно і Головкомом УПА, і Головою Проводу ОУН(б) - ОУН на Рідних Землях. Спираючись на УПА, УГВР вдало використала цю значну військово-політичну силу для організації тривалої, затяжної і кривавої боротьби на два фронти - спочатку проти гітлерівського націонал-соціалізму, а згодом і проти московського більшовизму, які тривай час наводили жах на всю воєнну і повоєнну Європу.

Існування загальнонаціональної повстанської сили само по собі вимагало загальнонаціонального політичного керівництва визвольною боротьбою українського народу. До і після УГВР в Україні та за її межами такого керівництва не було. Хоча поза Україною існували чинники, які нав’язували до колишніх урядів України 1918-20р.р., але вони з тих чи інших причин за безпосереднє організування підпільної революційної боротьби не брались. Була порожнеча... Роки німецької окупації України 1941-1944 рр. були періодом якісного розвитку та поширення організаційних форм і методів визвольної боротьби українського народу та збагачення її новим державно-правовим та ідейно-політичним змістом. Ця революційно-визвольна боротьба мала різні форми та методи поширення і велась в рамках окремих військових та громадсько-політичних організацій. Така боротьба поширювалась дедалі на більш значні кола і верстви українського суспільства. Особливим виявом цього явища було зорганізування УПА менше на груповій чи партійній базі, а більше - на понадпартійній та загальнонаціональній. Цей своєрідний політико-організаційний вакуум досяг свого апоґею десь близько середини 1944 року. Створенням у липні 1944 року УГВР було завершено складний процес заснування справжнього та єдиного керівного органу та репрезентанта визвольної боротьби українського народу. Значну роль у становленні УГВР відіграла підпільно-політична та організаторська праця Організації Українських Націоналістів з-під стягу Степана Бандери, яка стала називатися під керівництвом Бюро Проводу - ОУН на Українських Землях (ОУН на УЗ), однак цей потужний фактор аж ніяк не звужував організаційних рамок та не монополізував усіх аспектів визвольної боротьби у тогочасній Воюючій Україні. Існуючий тоді стан української визвольної справи сам по собі визначив понадпартійний та загальнонаціональний характер українських військових, підпільних та воєнізованих озброєних формувань. Ці організації українців не були позбавлені суперечностей й проблем росту, вони мали відмінні між собою політично-групові забарвлення та орієнтації. Кожна із них мала централізоване керівництво та певну вертикаль у плані підпорядкованості окремих їх відділів.  Народні маси спочатку стихійно включились у боротьбу з ворогом, аби не дати себе до кінця пограбувати чи вислати українську молодь до Німеччини, або піти до більшевицько-чекістської партизанки чи у німецькі допоміжні відділи. Однак, лише Українська Повстанська Армія під політичним керівництвом ОУН на УЗ періоду 1943-1944 рр. змогла змобілізувати значну частину української спільноти на боротьбу з обома імперіалізмами - німецьким та більшовицьким, - хоча по суті справи виключно військовий характер цієї УПА не вирішував усіх нагальних організаційно-політичних питань визвольної боротьби.

Українське підпілля у цьому часі також шукало союзників, аби боротись з окупантом. Такі переговори потрібно було вести не від імені якоїсь партії, групи чи відділу, а від імені загальноукраїнського всенародного репрезентанта визвольної боротьби. Віце-президент УГВР, доктор богословія о.Іван Гриньох згадував, що, коли велись складні переговори з польською стороною та командуванням УПА і розмова перекинулась у «політичну площину й коли з польського боку виступила їхня Рада Народова і делеґат уряду, то українська сторона змушена була також виступити відповідно  умандатована». Й дійсно, «був трагічний символізм у цьому гуку на українській землі чужих гармат. Це не перший, це вже незлічимий раз на українській землі, на майні і житті українського народу, зводили між собою їхні порахунки зайди - чужинці. Але був також глибокий символізм у тому, що ось так, у ці липневі дні 1944 року діялося в глухому карпатському лісі... радили державну раду кращі представники українського народу, було мов щось «нереальне» у цій нараді... істота цього акту - створення УГВР якраз «між двома фронтами» - полягала в заявленні і підкресленні перед усім світом, що справжнім власником цієї землі є... тільки і єдино український народ,... щоб задокументувати, що в кого світ у будучності не визнав би переможцем, він проти волі народу, висловленої в конституційних актах У.Г.В.Р. ніколи не буде законним сувереном, а завжди буде тільки завойовником і незаконним окупантом України..».

Ця воля українського народу мала державно-формативне значення і задля майбутнього України, оскільки в державницьких актах УГВР йшлося про оцінку боротьби за державність України, оголошувалося, що національна, хай поки що не державна влада, в Україні є і вона потребує повної реактивації, поглиблення й поширення. Цих людей, творців та учасників УГВР, єднав принцип боротьби з німцями та більшовиками за Самостійну Українську Державу. Існування УГВР в історичному та державно-правовому контексті та її діяльність в Краю й на чужині надавало визвольній боротьбі українського народу не партійного чи групового, а всенародного та державницького характеру. Це має важливе значення для оцінки правного статусу УГВР, особливо під кутом леґітимності тих чи інших формацій українства, упорядкування цілості українського життя на еміґрації та розв’язання вузлових проблем відносин, співробітництва і підпорядкування між різними за походженням, статусом і впливами українськими самостійницькими організаціями. Безпідставними є звинувачення про  те, що УГВР від самого початку була «дорадчим бандерівським органом» чи «чисто галицьким витвором» і аж ніяк не державницьким органом, а лише «Проводом українського Руху Опору».

Як орган з рисами і функціями державного, - Українська Головна Визвольна Рада ухвалювала всі стратеґічно важливі рішення, що виконувались на певній частині України, як вояками, так і значною частиною цивільного населення. УГВР приймала рішення про мобілізацію та демобілізацію збройних відділів армії УПА, вирішувала питання про бойкот т.зв. виборів до Верховних Рад СРСР та УРСР, видавала накази про підвищення вояків УПА від ранґи майора і вище, затверджувала найвищі відзначення та нагороди. Так, відповідно до постанов УГВР від 30 травня 1947 року та 29 серпня 1949 року вводився відповідно - день 14 жовтня святковим днем УПА, а згідно другої постанови - припинялася з кінцем 1949 року часово діяльність всіх підвіділів та штабів УПА, переносилось право нагородження та номінування членів революційно-визвольного руху у нижчі відділи УПА.  Таким чином, керівництвом УГВР було використано з певними застереженнями право держави мати власні Збройні Сили (щоправда, поки що ірреґулярні) і право на верховне керівництво цими силами. Це в свою чергу вказувало на виконання Українською Головною Визвольною Радою окремих функцій державного органу. 1948 року УГВР встановила окрему нагороду -  «Медаллю за боротьбу в особливо важких умовах», систематично випускала в світ свої постанови з найважливіших питань визвольної боротьби українського народу за свою державу. УГВР мала свої друковані органи - журнал «Самостійність»(1946-1947), випуски Бюро Інформації УГВР (1948-1951), редактором яких був відомий український підпільний публіцист Петро Федун (Петро Полтава) (1919-1951), один із головних ідеологів Збройного підпілля, начальник політвиховного відділу ГВШ УПА (1946-49), керівник Бюра інформації УГВР (1946 -1951), кооптований до складу УГВР влітку 1950 року, від 1950 по 1951 рік він був заступником Голови Генерального Секретаріяту УГВР. Петро Федун (Полтава) був нагороджений УГВР Золотим Хрестом бойової заслуги 1-ої кляси та медаллю «За боротьбу в особливо важких умовах».

Хоча формально військові ранги та відзначення було введено ще в січні 1944 року, але вже тоді нагородження і підвищення проводились від імені Української Головної Ради (остаточну назву Ради було ще не устійнено). Українська Головна Визвольна Рада виконувала ще одну досить важливу функцію державного органу - встановлювала та проводила відзначення і нагородження всіх тих цивільних осіб, хто мав особливі заслуги перед українським національно-визвольним рухом. Нагородами УГВР були Золотий Хрест бойової заслуги 1-ої та 2-ої кляси, Срібний Хрест бойової заслуги 1-ої та 2-ої кляси та Бронзовий Хрест бойової заслуги. Цивільні особи, політвиховники УПА, члени підпілля ОУН нагороджувались Золотими, Срібними та Бронзовими Хрестами заслуги. Поранених у боях нагороджували Срібною, а після п’яти поранень - Золотою Зіркою. Металеві Хрести та відзнаки з’явились лише 1951 року за раніше опрацьованим проектом Ніла Хасевича, найвідомішого підпільного мистця-графіка та ілюстратора майже всіх видань ПЗУЗ та УПА-Північ. Ніл Хасевич нагороджений Срібним Хрестом заслуги 1948 року, його підпис, зокрема, стоїть під документом «Звернення Воюючої України до всієї української еміґрації» (жовтень, 1949).

Із складу керівництва Воюючої України, вояків відділів УПА та членів сітки ОУН(б)-ОУН на УЗ за неповними даними було нагороджено відзнаками Української Головної Визвольної Ради (у тому числі й від імені Головного штабу УПА): Золотим Хрестом бойової заслуги 1-ої кляси - 13 осіб, Золотим Хрестом бойової заслуги 2-ої кляси - 14 осіб, Срібним Хрестом різних кляс - 12 осіб, Бронзовим Хрестом бойової заслуги – 15 осіб, Золотим Хрестом заслуги - 20 осіб, Срібним Хрестом заслуги - 20 осіб, Бронзовим Хрестом заслуги - 14 осіб. Голова Генерального Секретаріяту УГВР Роман Лозовський (Р.Шухевич) був нагороджений Золотими Хрестами бойової і т.зв. цивільної заслуги. Член кур’єрської групи УГВР та Місії УПА Дуда Михайло мав два Золотих Хрести бойової заслуги обох кляс та Срібний Хрест бойової заслуги 2-ої кляси. Наприклад, один з найбільш активних та успішних бойових командирів УПА Василашко Василь (псевдо – «Перемога») (1918-1945), командир ТВ «Климів»(1945) був відзначений Золотим, Срібним та Бронзовим хрестом бойової заслуги. Відзначались та нагороджувались і рядові вояки УПА та активні члени збройного підпілля ОУН на УЗ.

Резонанс постави УГВР на терені Західної України на першому періоді її діяльності був, на перший погляд, не досить гучним, але досить вимовним. В подальшому УГВР, її органи та керовані нею структури в Краю розвинули потужну діяльність у боротьбі проти окупанта. Утворення та діяльність УГВР привела до радикальної та якісної зміни в керівництві національно-визвольною боротьбою в Україні.

В Україні у повоєнні роки фактично не було підпільних формацій поза системою УГВР. У Зверненні Воюючої Батьківщини з жовтня 1949 р.... виразно читаємо, що «…Край сьогодні досягнув повної єдності, …також з інших цілком певних даних відомо, що нема жодного сліду самостійної діяльності будь-яких сил поза тими, що підтримують УГВР...». В цей же час, до початку 1950-их років, в умовах більшовицької окупації України  стався перехід у тактиці УПА від повстансько-рейдових до більше підпільно-конспіративних акцій, а відділи УПА згідно рішення УГВР були згодом часово демобілізованими.

Осип Дяків-Горновий (1921-1950), член УГВР та заступник Голови Генсекретаріату УГВР від літа 1950 року, один із головних ідеологів організованої збройної боротьби, так писав про співпрацю і діяльність трьох неоднорідних формацій визвольного руху: «ОУН, за вказівками УГВР, на всіх своїх щаблях скоординувала всю свою діяльність з діями УПА, забезпечуючи повну однозгідність, а вслід за цим успіх у всіх політичних  акціях». Це стосувалось, зокрема, бойкоту т.зв. виборів до Верховної Ради СРСР 10.11.46 р. та Верховної Ради УРСР 9.11.47 р., підтримки УГВР «Української Греко-католицької церкви проти насильної ліквідації... та пропаганди серед червоноармійців». Незважаючи на власні матеріальні труднощі, «місцеві українські підпільні організації, з’єднання УПА і керівництво УГВРади організували харчову допомогу західних українських областей для голодуючого населення. В той час УПА розділила багато хліба з державних магазинів, ліквідувавши наперед їх НКВДівську сторожу ...На доручення адміністративних (виділено мною - О.П.) чинників УГВР, між населенням розділено протитифозну сироватку, закуплену у великих кількостях на чорному ринку у Польщі». Цими ж чинниками було розгорнуто широку роз’яснювальну кампанію про дійсні причини голоду в східних областях України і допомогу голодуючим, а також акції у спротиві насильного вивезення українців на захід т.зв. лінії Керзона та в протиколективізаційній акції в Західній Україні.

Відтак, можна стверджувати, що центр ваги в діяльності структур Української Головної Визвольної Ради, 70 років від дня заснування якої патріотична українська громадськість відзначає на початку липня 2014 року, в тяжких умовах теперішньої московської агресії та Сході нашої держави, -  знаходився в Україні, де під керівництвом УГВР збройними та підпільними методами велась визвольна боротьба. В той же час, усі закордонні структури УГВР мали усі формально-правні повноваження та можливості для ведення репрезентативної й матеріально-інформаційної праці для загальної справи визволення українського народу. Вони тримали постійний зв’язок та усіляко підтримували Край у його нелегкій боротьбі проти окупанта….

Під сучасну пору, коли новітній московський окупант та найманці Кремля нахабно й жорстоко намагаються повалити незалежну Українську Державу, яка вже існує понад два десятиріччя, - ретроспективний погляд на виняткове явище українського державотворення Українську Головну Визвольну Раду, одночасно  - підпільний парламент та верховний орган нашого визвольного руху, - набуває особливого змісту, оскільки все це разом, - минуле і сучасне, -  уособлює тяглість визвольної боротьби та державно-правових форм організації українства й вказує на неминучість нашої перемоги над будь-якими окупантами.  

ФОТОКОЛАЖ

11.07.2019 р.

За матеріалами мережі Інтернет

 

Зарплата всіх освітян зросте від 20% до 70% вже 2020 року

 

Реформа оплати праці передбачає збільшення оплати праці для всіх освітян від 20 до 70% вже наступного року, а також поетапне продовження підвищення зарплати для них до 2023 року. Відповідну Постанову було прийнято сьогодні, 10 липня 2019 року, Кабміном на засіданні в Будинку Уряду.

«Ми сьогодні запропонували абсолютно нову систему оплати праці, яка буде стимулюючою і яка буде початком гарної системи винагороди для українського вчителя. Тобто це буде вже не питання єдиної тарифної сітки, де є багато прив’язок, які не дають нам вивести українського вчителя на достойний рівень оплати праці. Ми запропонуємо нову систему. Сьогодні Уряд її розгляне і ми її ухвалимо. І це буде означити, що вже з січня 2020 року українські вчителі отримають підвищення заробітної плати від 20 до 70 відсотків», – зазначив Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман.

Лілія Гриневич, доповідаючи це питання, наголосила, що особливий акцент буде зроблено на підвищення оплати праці молодих вчителів, дошкільників та майстрів виробничого навчання у закладах профосвіти.

«Ми створимо окремі умови оплати праці, які більше віддзеркалюють потреби освітньої системи в Україні. Керуючись цією метою та Законом «Про освіту», що був прийнятий 2017 року, ми вирішили прив’язку зробити для оплати праці вчителів до прожиткового мінімуму, який змінюється та віддзеркалює економічну ситуацію в країні», – пояснила Міністр.

Вона підкреслила, що в прикінцевих положеннях Закону «Про освіту» зазначено, що до 2023 року найменший посадовий оклад освітян має зрости до 4 прожиткових мінімумів.

«Ми налаштовані виконувати закон, я хочу зазначити, що за всі часи незалежності всі статті закону, що стосувалися оплати праці освітян, фактично ігнорувалися і ніколи не були виконані. Наш Уряд налаштований виконувати закон. І тому ця постанова Кабінету Міністрів пропонує наш шлях до виконання цієї норми», – відзначила Лілія Гриневич.

Зміна системи оплати праці передбачає порічний план впровадження з 2020 до 2023 року.

Цьогоріч мінімальний посадовий оклад складає 1,73 від прожиткового мінімуму.

За правилами нової системи оплати праці освітян 2020 року цей оклад становитиме 2,5 прожиткових мінімумів, 2021-го буде на рівні 3,0 прожиткових мінімумів, 2022-го – 3,5, з січня 2023 року – 4,0 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

При цьому кожна наступна категорія педпрацівників зростатиме на 10% порівняно з попередньою.

Замість 25 тарифних розрядів усі освітяни та науковці оплачуватимуться з огляду на те, до якої групи та підгрупи нової системи вони належать. Так, передбачено 3 основні категорії:

  • Категорія педпрацівники має 7 підгруп;

  • Категорія науково-педагогічні працівники – 5 підгруп;

  • Наукові працівники – 4 підгрупи.

Міністр окремо представила, як зросте заробітна плата освітян від позашкілля до досвідченого вчителя, а також наголосила, що реформа стосується всіх працівників сфери освіти і науки.

Так, молодий вихователь дитсадка, який сьогодні окрім окладу ще має надбавку за престижність 10%, отримує в платіжці щомісяця нараховану мінімальну заробітну плату 4 тис 173 грн.

2020 року дошкільник, отримуючи лише оклад без надбавок, які можна дати чи ні, отримуватиме 6 тис 369 грн. Тобто зростання на 52,6%.

При цьому тіло посадового окладу зростає на 68,3%.

Суттєво зросте й зарплата досвідченого вихователя дитсадка. Він сьогодні зі стажем 21 рік, за що передбачена обов’язкова доплата в 30%, з надбавкою за престижність 10% отримує в платіжці 6 тис 509 грн щомісяця.

У результаті реформи вже наступного року досвідчений вихователь з такою ж надбавкою за стаж до посадового окладу отримуватиме 9 тис 100 грн в платіжку. Зростання на 39,8% (посадовий оклад зросте більш ніж на 40%).

Ще однією з найменш оплачуваних категорій є молоді вчителі. Зараз такий вчитель, якщо в нього є 10% за престижність, а також 20% за перевірку зошитів, отримує 5 тис 410 грн.

Наступного року, завдяки пропонованій реформі, місячна зарплата такого вчителя, без коштів на оздоровлення та 13 зарплати, становитиме 7 тис 643 грн. Це на  41,3% більше, ніж зараз.

Заробітна плата досвідчених вчителів, які отримують надбавку за вислугу років 30%, також зросте.

Зараз, отримуючи оклад, 30% надбавки за стаж, 10 % за престижність та 20% за перевірку зошитів, щомісяця такий вчитель в платіжці отримує 8 тис 182 грн.

Отже, 2020 року з надбавкою за стаж та зошити, вчитель вищої категорії отримуватиме 10 тис 500 грн. Зростання 28,3%.

«Ми зараз також на порозі реформи професійної освіти. Зокрема, сьогодні заплановано розгляд проєкту закону «Про професійну освіту». Однак ні оновлення змісту, ні модернізація освітнього середовища, ні нова гнучка система до програм у закладах профосвіти, ні навіть співпраця з роботодавцями та дуальні програми не допоможуть, якщо статус майстра виробничого навчання залишатиметься на такому низькому рівні», – повідомила Лілія Гриневич.

Так, зараз молодий майстер отримує одну із найнижчих зарплат – 4 тис 540 грн. В цю суму входить оклад, +10% за престижність, +10% за завідування майстернею.

Завдяки новому підходу до оплати праці молодий майстер вже наступного року отримає в місячній платіжці 7 тис 700 грн (оклад, +10% за завідування майстернею). Тобто зростання на майже 70%.

Досвідчений майстер зі стажем 21 рік та завідуванням майстернею отримує в місячній платіжці 6тис 974 грн, тобто менше, ніж з наступного року отримуватиме молодий майстер.

У результаті зміни системи він отримуватиме вже 9тис 800 грн, що на 40% більше, ніж зараз.

Керівник гуртка позашкільної освіти також отримає зростання зарплати вже з наступного року. Зараз його заробітна плата на рівні мінімальної, а з наступного року буде на рівні 5781 грн. Тобто зросте на 50,3%.

«І це буде тільки оклад, освітянин більше не залежатиме від надбавок, які може платити або не платити місцева влада. Звісно, ми не обмежуємо бажання окремих місцевостей підтримати вчителя, але наше завдання, щоб сам оклад увібрав у себе більше і був достойним», – підсумувала Лілія Гриневич

Вже з 1 вересня 2020 року ця реформа також торкнеться працівників вищої освіти та науки, і в них також зарплати зростуть від 10 до понад 60%.

З 1 вересня 2019 також буде збільшено на 10% зарплату для тих освітян, кому відповідне збільшення не зробили 1 січня 2018 року.

«Справа в тому, що 2018 року зарплата усіх педпрацівників, що оплачується з освітньої субвенції, зросла більш ніж на 20%. Решта освітян отримала збільшення лише на 10%. Зараз ми закриваємо цю різницю, і вже з 1 вересня 2019 року дошкільники, позашкілля, профосвіта (окрім вчителів, що оплачуються з субвенції – Ред.) та фахова передвища отримає зростання на ці 10%» – розповіла Лілія Гриневич.

Нагадуємо, що на початок липня вже надруковано 68% підручників для 2-х класів, 100% – для 5-х, 25% – для 6-х та 4% – для 11-х класів.

ФОТОМАТЕРІАЛИ

10.07.2019 р.

 За матеріалами офіційного сайту Хмельницької обласної державної адміністрації http://www.adm.km.ua/

 

Відбулось  урочисте відкриття оновленого приміщення неврологічного відділення Ізяславської центральної районної лікарні

 

10 липня відбулось урочисте відкриття оновленого приміщення неврологічного відділення Ізяславської центральної районної лікарні.

На урочистості до медичного закладу завітали: заступник голови Хмельницької обласної державної  адміністрації Світлана Павлишина, голова Ізяславської районної державної адміністрації, депутат обласної ради Борис Яцков, голова Ізяславської районної ради Сергій Шлегель, головний невропатолог Хмельницької області Олександр Костюк, депутат обласної ради Вадим Лозовий, громадський актив Ізяславщини  та медичні працівники закладу.

Вітаючи гостей, головний лікар Ізяславської центральної районної лікарні Олександр Агапій зазначив, що наприкінці минулого року було вирішено  перемістити  неврологічне відділення із другого на перший поверх терапевтичного  корпусу центральної районної лікарні. «За два місяці силами ТОВ «Будспецмонтаж» (місто Ізяслав) було виконано роботи із переобладнання приміщень першого поверху під потреби неврологічного відділення загальною площею 302,6 квадратних метри. Облаштовано: 8 палат для 1-3 пацієнтів, 1 палату із покращеними умовами перебування, маніпуляційну, їдальню, санвузли, душові, тощо», - наголосив Олександр Агапій.

У своєму виступі голова Ізяславської районної державної адміністрації Борис Яцков наголосив на тому, що це стало можливим завдяки  об’єднанню зусиль районної державної адміністрації, депутатів районної ради, керівництва Ізяславської центральної районної лікарні. «Нарешті лікарі та пацієнті неврологічного відділення районної лікарні будуть мати належні умови праці й лікування», - зазначив Борис Яцков. Також Борис Олександрович в особі Петра Мороза висловив подяку всьому колективу ТОВ «Будспецмонтаж» за якісне та вчасне виконання всього обсягу робіт на об’єкті.

Звертаючись до присутніх, голова Ізяславської районної ради Сергій Шлегель акцентував увагу присутніх на тому, що  функція лікарні – лікувати, а органів влади – створити всі належні умови для цього процесу та нагоду реалізувати цю можливість.

Вітаючи колектив районної лікарні з гарною подією в житті  закладу, заступник голови Хмельницької обласної державної адміністрації Світлана Павлишина  зазначила: «За останній час  Ізяславська центральна районна лікарня є прикладом розумного кооперування та освоєння коштів для покращення умов для роботи медичного персоналу та перебування пацієнтів. Сьогоднішнє відкриття оновленого приміщення неврологічного відділення є яскравим черговим підтвердженням цього». Також Світлана Андріївна наголосила на важливості проведення стабільної роботи в Ізяславському районі із модернізації медичних закладів краю.  Разом з тим вона наголосила на тому, що Ізяславська центральна районна лікарня має сучасне медичне оснащення та сучасний, естетичний вигляд приміщень.

«Приклад сьогодення – відкриття відремонтованого і оснащеного неврологічного відділення районної лікарні – дасть змогу значно покращити умови лікування наших жителів», - зауважив у своєму виступі головний невропатолог Хмельницької області Олександр Костюк.

Завідувачка неврологічним відділенням Любов Охотко висловила подяку керівникам Ізяславського району, керівництву центральної районної лікарні  за наполегливість і нестримне бажання зробити краще: «Разом ми подолали проблему».

 Заступник голови Хмельницької обласної державної адміністрації Світлана Павлишина, голова Ізяславської районної державної адміністрації, депутат обласної ради Борис Яцков, голова Ізяславської районної ради Сергій Шлегель, головний невропатолог Хмельницької області Олександр Костюк урочисто перерізали стрічку та відкрили нове приміщення неврологічного відділення, після чого всі присутні оглянули відділення.

Світлана Павлишина також поспілкувалась із головним лікарем Ізяславської центральної районної лікарні Олександром Агапієм, медичними працівниками закладу.

Оновлення відділень  Ізяславської центральної районної лікарні - це процес  великих перетворень на краще медичної галузі району.  

ФОТОЗВІТ

10.07.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю Ізяславської райдержадміністрації

Робоча поїздка обласних екологів до Ізяславщини

 

09 липня до Ізяславського району із робочим візитом завітали директор департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації Тетяна Дзюблюк та її заступник-начальник відділу оцінки впливу на довкілля та моніторингу Валентина Шибецька.

Мета поїздки – ознайомитись із екологічним станом місцевих обʼєктів.

Із обласними посадовцями зустрілись перший заступник голови райдержадміністрації Павло Ковальчук та заступник Ізяславського міського голови Любов Калитюк. Зустріч відбулася у форматі діалогу та обміну конструктивними думками.

Під час огляду роботи очисних споруд міста (у напрямку с.Михля) до посадовців приєдналися начальник КП «Ізяславводоканал» Микола Поліщук та заступник Ізяславського міського голови Віталій Андрійчук.

За інформацією Ізяславської міської ради обладнання вищезгаданих очисних споруд, на жаль, застаріле, а тому потребує реконструкції. Для вирішення даного питання у першу чергу потрібно розробити проектно-кошторисну документацію на проведення реконструкції вищевказаного об’єкту.

Також обласні посадовці ознайомилися із результатами лабораторних аналізів очисних споруд, показники яких перебувають у нормі.

Одна із найбільш гострих екологічних проблем сьогодення є забруднення навколишнього природного середовища твердими побутовими відходами. Ледь не у кожному населеному пункті існують труднощі з відходами, і необхідність вирішення цієї проблеми стоїть майже перед усіма органами місцевого самоврядування.

Загалом полігони для захоронення твердих побутових відходів мають термін використання близько 30 років.

Зараз в усіх країнах світу розробляються та впроваджуються заходи зменшення відходів, використання їх як вторинної сировини. Однак проблема сміття не зменшується, а постійно збільшується.

З метою встановлення уніфікованих методологічних підходів до розроблення регіональних планів управління відходами Кабінет Міністрів України прийняв своє розпорядження (від 20.02.2019 р. № 117-р) «Про затвердження Національного плану управління відходами до 2030 року», згідно якого органам місцевого самоврядування рекомендовано під час формування проектів місцевих бюджетів передбачати кошти в межах реальних можливостей бюджетів, необхідні для виконання заходів Національного плану та регіональних планів управління відходами.

У межах робочої поїздки працівники департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації спільно із першим заступником голови райдержадміністрації Павлом Ковальчуком та заступниками Ізяславського міського голови Любов Калитюк та Віталієм Андрійчуком оглянули місцевий полігон твердих побутових відходів. До посадовців приєднався директор КП «Житлосервіс» Віктор Бадрах.

На даний час місцевий полігон відповідає нормам екологічної безпеки. 

Присутні учасники обговорили напрацювання та шляхи покращення екологічної ситуації в Ізяславському районі, сортування побутового сміття та його переробки.

За результатами обговорення посадовці зійшлися на думці, що поставлені завдання для реалізації у поточному році будуть спрямовані на покращення екологічного стану району.

ФОТОЗВІТ

10.07.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

Відпочивати потрібно безпечно!

 

Нещодавно розпочалась 2 зміна дитячого оздоровчого табору «Світанок» (с.Білогородка).

9 липня працівники 13 ДПРЧ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області завітали до вихованців дитячого оздоровчого табору «Світанок»,  аби поспілкуватись з дітворою про безпечний відпочинок.

Працівники районної служби порятунку у ході спілкування із дітьми окреслили фактори ризику, що можуть загрожувати їх життю та здоров’ю у період літнього дозвілля. Зокрема, йшлося про пожежну безпеку у побуті та під час відпочинку на природі, безпеку на дорогах, загрози травмування вибухонебезпечними предметами. Окремо вогнеборці поспілкувались також і з обслуговуючим персоналом закладу, ознайомивши з порядком дій у разі пожежі, нагадали основні норми пожежної безпеки та правила користування первинними засобами пожежогасіння.

Далі надзвичайники продемонстрували дітлахам можливості пожежної техніки. Малеча спробувала й сама ліквідувати умовне загоряння, а також мала нагоду здобути корисні знання та уміння під час майстер-класу з експлуатації первинних засобів пожежогасіння.

На згадку про сьогоднішню зустріч кожна дитина отримала від вогнеборців яскраві кольорові листівки із переліком основних правил безпечного дозвілля.

10.07.2019 р.

За матеріалами Ізяславського районного сектору ГУ ДСНС у Хмельницькій області

 

 

Легалізувати збудовані без дозволу приватні та дачні будинки можна за три кроки, – Лев Парцхаладзе

 

Узаконення за спрощеною процедурою збудованих без дозволу приватних і дачних будинків відбувається у три кроки. Про це зазначив заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Лев Парцхаладзе.

«Є ситуація: Ви маєте оформлену земельну ділянку, але будівлю на ній побудували самочинно, тобто без дозволу. На практиці таких випадків безліч. Що робити? Необхідно отримати право власності та ввести самочинно збудовану будівлю в експлуатацію. Для цього Мінрегіоном спільно з Державною архітектурно-будівельною інспекцією було запроваджено спрощену процедуру прийняття в експлуатацію будівель, збудованих без дозволу. Наразі зазначена процедура здійснюється згідно з наказом Мінрегіону №158 і працює з 31 серпня 2018 року. Її ще називають «будівельною амністією», – сказав він.

Спрощеній легалізації підлягають індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 кв. м, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 100 кв. м, збудовані з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року.

За словами Лева Парцхаладзе, для легалізації таких будинків необхідно:

Перший крок – отримати техпаспорт на будинок шляхом звернення до місцевого Бюро технічної інвентаризації (БТІ) або до сертифікованого приватного експерта (інженера) та укладення договору щодо технічного обстеження будівлі.

«За технічну інвентаризацію відповідальність несе експерт (інженер), що оформляє техпаспорт. Він проводить обстеження (огляд) будівлі і якщо всі дані відповідають нормам чинного містобудівного законодавства, видає технічний паспорт з відображенням в ньому існуючої забудови та відміткою про її технічне обстеження», – зауважив заступник Міністра.

Другий крок – ввести будинок в експлуатацію, підготувавши необхідний пакет документів та звернувшись до органу Державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБІ) за місцезнаходженням будівлі або до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) цього населеного пункту.

Необхідні документи: заява про прийняття будинку в експлуатацію, 1 примірник заповненої декларації про готовність об’єкта до експлуатації, засвідчена копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відповідно до цільового призначення, на якій розміщено будинок, засвідчена копія техпаспорта (з відміткою про проведення технічного обстеження).

Введення будинку в експлуатацію здійснюється безкоштовно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви. Декларацію реєструє місцевий орган ДАБІ. А для присвоєння поштової адреси необхідно ще звернутися до ЦНАП або до органу місцевого самоврядування.

Третій крок – зареєструвати право власності через нотаріуса або ЦНАП.

Необхідні документи: заява, паспорт, ідентифікаційний код, документ (квитанція) про оплату адміністративного збору, зареєстрована декларація про готовність об’єкта до експлуатації, документ, що підтверджує право власності/оренди на земельну ділянку, технічний паспорт на будівлю.

Лев Парцхаладзе наголосив на важливості легалізації самочинно збудованих об’єктів, адже в майбутньому при відсутності законних прав власності на будинок його не можна буде, наприклад, продати, передати у спадщину або подарувати.

Довідково

31 серпня 2018 року набрав чинності наказ Мінрегіону від 03.07.2018 № 158 (зареєстровано в Мін’юсті 28.08.201 р. за № 976/32428), яким затверджено Порядок проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу приватних, садових, дачних будинків, будівель і споруд сільськогосподарського призначення (за класом наслідків СС1). Це стало можливим після прийняття нового Закону №2363-VIII від 22.03.2018 «Про внесення зміни до пункту 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об’єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт».

Джерело

10.07.2019 р.

 За матеріалами офіційного сайту Хмельницької обласної державної адміністрації http://www.adm.km.ua/

Відроджено давню традицію вшанування ікони Божої Матері Тихвінської у Христівці

 

Із особливою урочистістю та пишнотою 9 липня  цього року пройшли святкування  із вшанування ікони Божої Матері Тихвінської у храмі на честь Покрови Богоматері Православної Церкви України в селі Христівка Ізяславського району. На запрошення отця настоятеля храму митрофорного протоієрея отця  Віталія Костюка для участі у святковій божественній літургії прибули високопреосвященний Антоній, митрополит Хмельницький та Кам’янець-Подільський ПЦУ, високопреосвященний Димитрій, митрополит Львівський та Сокальський, член Священного Синоду Православної Церкви України, благочинний храмів Ізяславського округу Хмельницької єпархії Православної Церкви України митрофорний протоієрей о.Володимир Ковальчук із духовенством благочиння, представники духовенства Шепетівського, Теофіпольського, Білогірського районних благочинь та   міста Шепетівка.  

 На богослужінні були присутні: голова Ізяславської районної державної адміністрації Борис Яцков, Христівський сільський голова Ольга Канарчук, Тернавський сільський голова Василь Мельник, численні парафіяни та паломники.  

Розпочалось святкування чином великого освячення води, яке з благословення владик провели представники духовенства Ізяславського благочиння.

Очолили відправу Божественної літургії високопреосвященний Антоній, митрополит Хмельницький та Кам’янець-Подільський ПЦУ, високопреосвященний Димитрій, митрополит Львівський та Сокальський, член Священного Синоду Православної Церкви України. Зустрічаючи біля церковного порогу зі Святим Хрестом настоятель храму протоієрей о.Віталій Костюк попросив у високопреосвященнійших владик архіпастирських святих молитов за всіх тут присутніх, за жертводавців, меценатів будівничих, за всіх наших солдатів, які боронять нашу країну від московського окупанта, за всіх парафіян та прочан. 

Відповідаючи на вітання, митрополити подякували усім парафіянам собору, всім вірним Православної Церкви України  за стійкість у вірі та вірність своїй Церкві.  

Під час богослужіння до святих Таїнств Покаяння та Євхаристії приступило чимало віруючих, а серед причасників було багато діточок, які прийняли це Святе Таїнство з рук Високопреосвященного митрополита Димитрія.

По запричасному високопреосвященний Димитрій, митрополит Львівський та Сокальський, член Священного Синоду Православної Церкви України здійснив чин освячення списку (процесійного) ікони Божої Матері Тихвінської. Як зазначив владика Димитрій, сьогоднішня подія є відродженням давньої традиції храму в селі Христівка із вшанування ікони Богоматері Тихвінської, яка у часи радянської влади була забута, і яка у свій час збирала велику кількість паломників із навколишніх населених пунктів і не тільки. Нинішній список образу було виготовлено за сприяння місцевих меценатів для свято-Покровського храму села Христівка. Також владика Димитрій поділився своїми дитячими спогадами про своє хрещення у храмі села Христівка та про традицію вшанування ікони Богоматері Тихвінської.

Високопреосвященний Антоній, митрополит Хмельницький та Кам’янець-Подільський ПЦУ, високопреосвященний Димитрій, митрополит Львівський та Сокальський, вручили архієрейські благословенні грамоти меценатам благодійникам та активу церковної громади.

До присутніх на урочистому богослужінні звернувся голова Ізяславської районної державної адміністрації Борис Яцков.

По завершенню служби було здійснено хресний хід навколо храму із іконою Божої Матері Тихвінської.

Церковна громада храму спільно із громадською організацією «Ізяславське козацьке товариство» пригостило парафіян, численних паломників, духовенство козацьким кулешем та юшкою й іншими смаколиками.

ФОТОЗВІТ

09.07.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

Угода про асоціацію має бути гнучким інструментом, який відповідає реаліям відносин України та ЄС, – Президент

 

Президент Володимир Зеленський запропонував провести моніторинг виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, щоб вивести співпрацю нашої країни та ЄС на новий рівень.

«Ця Угода має бути гнучким інструментом, який відповідав би сучасним реаліям наших відносин, а головне – потенціалу України. Саме тому я запропонував нашим партнерам розпочати спільну оцінку виконання Угоди, щоб вийти на новий рівень. Рівень, який відповідатиме інтересам українського та європейського бізнесу та наших споживачів», – сказав Глава держави під час спілкування з пресою за результатами 21-го саміту Україна – ЄС.

Доти, поки буде здійснено таку оцінку, сторони мають ефективно використовувати всі наявні можливості, переконаний Володимир Зеленський.

«Ми налаштовані на подальшу галузеву інтеграцію України та ЄС у пріоритетних сферах: енергетика, цифровий ринок, юстиція та внутрішні справи, митне співробітництво та сприяння торгівлі», – констатував він.

Президент зазначив, що сьогодні, під час саміту, обговорювалися здобутки останніх років – запровадження безвізового режиму, децентралізація, прозорі державні закупівлі. Проте, на його переконання, найважливіші та найскладніші зміни в Україні – попереду.

Глава держави запевнив європейських партнерів, що Україна рішуче налаштована не лише щодо антикорупційної реформи, а й щодо інших змін.

«Це детінізація економіки, створення незалежного суду, подолання монополій, боротьба з рейдерством та контрабандою – щодо цього, до речі, я завтра підписую відповідні укази. А ще ми налаштовані на завершення децентралізації та зміцнення громадянського суспільства», – додав він, зауваживши, що в рамках саміту підписано шість угод про фінансування заходів, які сприяють проведенню зазначених реформ.

«У питаннях позитивних змін ми хочемо й будемо рухатись дуже швидко», – наголосив Володимир Зеленський.

За словами Президента, сьогодні учасники саміту також обговорили перспективи торговельних відносин та відзначили, що торгівля між Україною та Євросоюзом і надалі зростатиме.

Окремо Глава держави подякував європейським партнерам за готовність до надання другого траншу четвертої програми макрофінансової допомоги Україні в розмірі 500 мільйонів євро.

Він також відзначив, що відносини України та Європи – це не просто партнерство, політична асоціація чи економічна інтеграція.

«Це – друзі, з якими ми ведемо відвертий, інколи справді емоційний, але точно чесний і дружній діалог про спільне майбутнє. Географічно Україна – це центр Європи. Я робитиму все, щоб Україна стала таким центром економічно та ментально», – заявив Володимир Зеленський.

«У нас новий Президент. Скоро буде новий парламент та новий уряд. А значить, у нас буде новий шанс», – підкреслив Глава держави.

Зі свого боку Президент Європейської ради Дональд Туск назвав сьогоднішній саміт ознакою вдосконалення відносин між Україною та ЄС. «Наше партнерство побудоване на Угоді про асоціацію, яка є найбільшою всебічною угодою, яку колись мав ЄС з будь-якою країною. Це – основа нашої політичної асоціації та економічної інтеграції. Сьогодні ми обговорювали, як краще використати потенціал цієї Угоди заради наших громадян і бізнесу.

09.07.2019 р.

За матеріалами офіційного сайту  Президента України http://www.president.gov.ua/

 

Вітання із Днем родини!

 

Дорогі жителі Ізяславського району! Вітаю вас з українським Днем родини! Бажаю у цей привітний літній день міцного здоров’я, щасливої долі, сімейного затишку та тепла вашим родинам, взаємної поваги, щирого кохання та непохитності родинних стосунків! Нехай щебетання діток приносить у ваші родини спокій, мир і радість.

Адже сім’я –  це найбільший скарб, це прихисток і підтримка, щастя материнства і батьківства. Саме вона формує характер та життєві орієнтири.

А ще: низький уклін усім батькам, які виховали патріотів і мужніх  захисників України!!!

 

 

З повагою,

Борис Яцков,

голова районної державної адміністрації, депутат обласної ради

 

Звернення Президента України Володимира Зеленського

 

Надо поговорить?

Згоден. Давайте поговоримо. Спочатку, дорогі українці, з вами.

Ви – розумні люди й повинні на мить відключити емоції та трішки включити голови.

Анонсований телеміст – це просто дешевий, але небезпечний піар-хід перед виборами, мета якого – знову поділити нас, українців, на два табори.

Одному табору політики розкажуть:

«Конечно! Давайте поговорим, надо забывать обиды, мы же братские народы. Подумаешь, тысячи погибших наших ребят».

Другий табір політики закличуть обуритись. І, прикриваючись патріотизмом, підуть заробляти бали на вибори:

«Дивіться, як я героїчно протистою куму Путіна!» Якого, правда, 5 років не помічав, але то таке…

Почнуть громити й палити телеканал, чим створять прекрасну картинку для російського телебачення про «озверевших фашистов, которые притесняют свободу слова в Украине».

Тоді першому табору політики розкажуть: «Хватит терпеть эту хунту! Выбирай нас на парламентских выборах». 

А ще весь цей трюк дасть привід Росії апелювати до міжнародної спільноти:

«Вот видите, мы готовы к диалогу, а они не хотят! Так, может, пора снимать санкции?»

Я звертаюся до всіх українців! Ми – не табір. І нас не треба ділити.

Зараз вами маніпулюють політики, які дуже хочуть потрапити в парламент.

Різниця між ними одна – первые будут грабить, а другі будуть грабувати.

Задумайтесь: і так звані проєвропейські, і так звані проросійські політики прекрасно і мирно живуть одне з одним по сусідству у відомому селі під Києвом.

І після показових потасовок у Верховній Раді та перепалок у студіях політичних ток-шоу вони спокійно збираються за триметровим парканом чийогось маєтку та піднімають келихи з дорогим віскі. Яке коштує, як три ваші місячні зарплати. 

Як думаєте, за що вони п’ють? За Росію чи за Європу?

Думаю, точно – не за Україну.

Я прошу вас зберігати спокій і не піддаватися на провокації.

Наша реакція буде відповідною – задля збереження спокою, порядку та інформаційної безпеки країни.

Окремо хочу звернутися до журналістів цих каналів!

Хтось купив канали, але не вас.

Ви – не власність! Не колекція Медведчука, не слуги Рабіновича.

Ви – четверта влада, ви теж слуги народу.

А теперь хочу обратиться к Президенту Российской Федерации Владимиру Путину. Надо поговорить?

Надо. Давайте.

Обсудим, чей Крым и кого нет на Донбассе...

Компанию для разговора предлагаю следующую – я, Вы, Президент США Дональд Трамп, Премьер Великобритании Тереза Мэй, Канцлер ФРГ Ангела Меркель, Президент Франции Эммануэль Макрон.

Место? Думаю, Александр Григорьевич Лукашенко с удовольствием примет нас в Минске.

Мы не меняем и не отказываемся ни от каких дипломатических форматов.

Мы предлагаем поговорить.

Ведь надо поговорить, правда?

08.07.2019 р.

За матеріалами офіційного сайту  Президента України http://www.president.gov.ua/

 

Офіційна позиція МІП щодо запланованого телемосту з російським телеканалом

 

Міністерство інформаційної політики вважає неприпустимим проведення телемосту між українським телеканалом NewsOne та одним з пропагандистських ресурсів країни-агресора.

Телеканал «Россия 1» входить до складу Всеросійської державної телевізійної і радіомовної компанії, щодо якої Указом Президента України від 14 травня 2018 року № 126/2018 застосовано санкції. Проведення телемосту з телерадіомовником держави-агресора, стосовно якого застосовано санкції, є порушенням чинного законодавства України.

Телеміст з російськими пропагандистськими засобами масової інформації є інформаційною операцією Російської Федерації, що спрямована на провокування екстремістських проявів, підживлення панічних настроїв, загострення і дестабілізацію суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації, що визначено Доктриною інформаційної безпеки України як актуальна загроза національним інтересам та національній безпеці України в інформаційній сфері. 

Звертаємось до усіх компетентних органів, зокрема Національної ради з питань телебачення і радіомовлення та Служби безпеки України, з проханням невідкладно вжити відповідних заходів у межах своєї компетенції, щоб не допустити появи у ефірі заборонених на території України телеканалів та дати належну правову оцінку діям керівництва телеканалу NewsOne.

В цих умовах необхідно оперативне та комплексне реагування усіх уповноважених органів з метою протидії руйнівному інформаційному впливу держави-агресора в інформаційному просторі України. Враховуючи високу ймовірність збільшення кількості подібних провокацій, МІП також вважає за необхідне проведення засідання Ради національної безпеки і оборони України щодо потенційних загроз інформаційній безпеці нашої держави.

08.07.2019 р.

За матеріалами сайту Міністерства інформаційної політики України https://mip.gov.ua/

 

Конотопська битва або погром московитів

 

7-9 липня 1659 року відбулась битва під Конотопом - одна sз найбільших перемог українського війська в історії. Ця битва стала найяскравішим епізодом українсько-московської війни 1658-1659 років

 Як відомо, 1654 року було укладено Березневі статті, згідно з якими українці переходили під протекцію московського великого князя. Цей крок мав яскраве антипольське спрямування: вже шість років із різною інтенсивністю і з перемінним успіхом українці воювали проти Корони. Також москвини мали намір відновити експансію на Захід, на територію Великого князівства Литовського.

Та договір швидко втратив актуальність. Москва не бажала краху Польщі, натомість шукала ресурси для війни проти Швеції. Це принципово не узгоджувалося з інтересами України: орієнтири козацьких еліт були прямо протилежними. Також на місцях постійно спалахували конфлікти на окупованій частині Білорусі: українці мали намір включити частину з них до Гетьманщини, натомість москвини вважали їх мало не царською отчиною.

Формально поклала край домовленостям Москва: 1656 року вона уклала сепаратний мир із польським королем, залишивши Україну один на один із супротивником. У гетьмана Хмельницького були розв’язані руки. Та загострювати відносини з царем він не бажав. Тим не менше, його війна продовжувалася: 1657 року український корпус під проводом генерального судді Антона Ждановича увійшов у Варшаву. Та через несприятливий розвиток подій був змушений повернутися. Також було організовано українсько-шведсько-трансильванський союз для боротьби проти Польщі. У той же час через волинського каштеляна Беневського було розпочато переговори з королем.

На жаль, Хмельницький помер у надзвичайно відповідальний час. Його наступником став генеральний писар Іван Виговський.

Виговський продовжив лінію попередника: він довів до логічного кінця переговори зі шведами, підписавши із ними договір. Як і Хмельницький, прагнув до часу не загострювати відносин із Москвою.

Та лінія гетьманів на підготовку дипломатичного тилу не пройшла повз око Москви. Користуючись невдоволенням серед широких мас населення України, поки що не затвердженим генеральною радою статусом Виговського як гетьмана, та політичними амбіціями окремих представників старшини, Москва почала здійснювати провокації та підбурення з ціллю дестабілізувати ситуацію в країні. Так, московські воєводи і дипломати встановили зносини зі старшинами – полковником Мартином Пушкарем та кошовим Яковом Барабашем. Вони не були представниками уряду, а тому Москва не мала права вступати з ними у переговори. Відчуваючи моральну підтримку від московського великого князя, надміру амбіційні старшини підняли повстання проти Виговського і зазнали поразки. Цар побачив, що Виговський переміг, умив руки і виступив у ролі арбітра, визнавши Виговського гетьманом.

Та тепер всім було все ясно: Чигирин мав намір віддалитися від Москви (і це остаточно зрозуміли в Москві), а Москва бажала посилити свій вплив в Україні на фоні громадянського протистояння.

Тож Виговський довів до логічного завершення іще одну справу: 1658 року в Гадячі було підписано договір із Польщею. Саме цей епізод можна назвати закінченням національно-визвольної війни. Адже тільки зараз закінчилася перманентна конфронтація між Польщею та Україною, що завершилася територіальним відокремленням останньої від Корони та входження обох держав в один конфедеративний рівноправний союз. Гетьманщина у цьому союзі мала отримати статус Великого князівства Руського.

Також було відновлено союз із кримським ханом, який мав намір здійснити грабіжницький похід на Москву.

Для повернення України під високу царську руку на її територію вступило військо князя Трубєцкого. Він був вільний у виборі засобів при виконанні цілі походу: можна було застосовувати як дипломатію, так і силу зброї. Трубєцкой мав під командуванням елітні частини московського війська: царський розряд, частини іноземного автораменту та найманців-ветеранів Тридцятирічної війни. Також згодом він підсилився частинами помісної кінноти князя Куракіна, солдатами та татарами. Також він розраховував на залогу київської фортеці, яка перебувала там згідно з Березневими статтями 1654 року. Плюс він мав свого легітимного гетьмана Безпалого і 6 тис. його прибічників. Загалом московська армія (без київської залоги) склала 50 тис.

Виговський мав у розпорядженні 30 тис. козаків та 2 тис. регулярних військ, утримуваних гетьманським коштом. Також він розраховував на допомогу татар (30 тис.) та нечисленні частини Станіслава Потоцького.

Спочатку Іван Виговський власними силами намагався знищити залогу київської фортеці.

Та воєвода напрочуд вдало організував оборону і здійснив вражаючу вилазку. Ці невдачі та затягування військової кампанії змусило Виговського шукати інші варіанти. Так як козаки не були регулярним військом, то Виговський був змушений розпустити половину реєстровців: з 30 залишилося близько 15 тисяч.

Тому він відмовився від штурму київської фортеці і видвинувся на Конотоп, де перебувала армія Трубєцького. Для блокування київської фортеці були залишені поляки та надвірна хоругва гетьмана.

У той час Трубєцкой тримав в облозі Конотоп, який героїчно захищав Григорій Гуляницький. Трубєцкой боявся рушити вглиб України і залишити в себе за спиною ворожу залогу.

Недалеко від Конотопа Виговський з єднався з армією кримського хана. 

Цей факт вдалося приховати від московських воєвод: вони не розраховували, що прибуде кримський хан.

Українські війська облаштували позиції біля Соснівської переправи, неподалік від Конотопа. Піхота (козаки і найманці) та драгуни мали зайняти позиції в окопах. Кримська кіннота мала розташувалися окремо, в засідці.

Також козацька кіннота почала здійснювати рейди навколо Конотопа, блокуючи діяльність московських розвідників та фуражирів. Трубєцкой отримував неповну інформацію і дезінформацію від своїх розвідників. У нього склалося враження, що прийшов лише Виговський із козаками і що він відчуває нестачу кінноти.

Воєвода не наважився відійти всім військом від укріпленого табору, який тримав в облозі Конотоп. Тож він вирішив розбити Виговського лише кіннотою.

Кавалерія під проводом князів Ромодановського, Львова і Пожарського рушила на козаків-розвідників, які давали бій і відступали, заманюючи воєвод до позицій піхоти і водночас відрізаючи їм шлях до відступу в табір. Як наслідок, москвини напоролися на українські окопи. Зав’язався жорстокий бій.

В якийсь момент українці почали тікати. Та це був лише маневр, щоб дати час кримцям оточити супротивника. Пожарський, що захопився переслідуванням супротивника, надто пізно зрозумів, що його переграли. Татари вдарили з усіх боків. Розгром був повний.

Деякі частини зуміли вчасно вирватися і втекти до табору.

Вступ до битви ханської кінноти був сигналом для контратаки гетьманського війська на московитів. Зупинивши відступ, Виговський усіма силами атакував дезорієнтованого противника, одночасно охопивши його з правого флангу на захід від Конотопа. Врятуватися вдалося частині полку Ромодановського, підрозділи якого, очевидно, першими кинулися навтьоки. Результат битви став для московського командування приголомшливим. На бойовищі потрапили в полон двоє з п’яти воєвод Трубецького - князі Пожарський і Львов, одні з найдосвідченіших кавалерійських воєначальників московської армії. Полягло понад 240 московських дворян, майже 2 000 городових дворян, близько 1000 елітних найманців тощо. Загальні втрати Трубецького - 4 769 чоловік убитими й полоненими. Втрати союзників були меншими - до 2 500 вояків, - але виразно демонстрували, наскільки важкою й кривавою виявилася здобута перемога.

Виговський разом із Мухаммедом Ґіреєм намагався блокувати головні московські сили одразу ж після битви, виславши декілька кінних партій на путивльські шляхи, які мали знешкодити розвідку Трубецького й перерізати переправи. Переслідування москалів, що повільно рухалися в оточенні мас татарської та козацької кінноти, тривало ще протягом трьох діб. Армія Трубецького під час відступу втратила щонайменше 2 000 чоловік убитими й біля 5 000 пораненими; козаки й татари - близько 6 000 вбитими.

Знекровивши армію Трубєцкого, Виговський залишився в Україні, де в околицях Києва відновилися бойові дії. Татари ж відправилися у беш-баш тилами ворога, збираючи ясир. Ромодановський, Куракін та Трубєцкой просто не мали можливості зарадити цьому.

Конотопська битва - це одне з найрезонансніших військових протистоянь ІІ половини ХVII ст. Навіть згадка про цю битву, що відклалася в різних сегментах історичної пам’яті українців та росіян - від легенд і пісень до мемуарів і царських указів, - свідчила про її значущість як для сучасників, так і для близьких нащадків. Для молодої козацької держави вона була першою доволі масштабною і вельми успішною сутичкою з армією колишнього союзника й протектора - Московської держави, військова потуга якої, поза сумнівом, була гідним противником гетьманському війську. Для московської сторони поразка під Конотопом стала однією з найчорніших сторінок її військового мартирологу.

Ганьбу поразки перевершував біль утрат - чи не вперше від ординських часів війську московського царя було завдано такої шкоди у найбільш привілейованій і родовитій його частині - московській дворянській кінноті. Іван Виговський не мав у своєму розпорядженні якісної важкої кавалерії, тож перемога була тим більше вражаючою. 

1659 року українці та кримські татари вписали героїчну сторінку в нашу історію.

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

08.07.2019 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

 

З 1 липня зросли розміри страхових виплат

 

Фонд соціального страхування України повідомляє, що прожитковий мінімум для працездатних громадян тепер становить 2007 грн, для непрацездатних – 1564 грн.

У зв’язку з цим зріс граничний розмір одноразової допомоги для осіб, у яких право на страхові виплати настало після 1 липня цього року:

· потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві відповідно до ступеня втрати професійної працездатності (17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб) – 2007*17 = 34 119 грн;

· сім’ї у разі смерті потерпілого (100 розмірів прожиткового мінімуму) – 2007*100 = 200 700 грн;

· утриманцю у разі смерті потерпілого (20 розмірів прожиткового мінімуму) – 2007*20 = 40 140 грн.

Раніше ці виплати відповідно становили 32 657 грн, 192 100 грн, 38 420 грн.

Також змінився розмір компенсації потерпілому на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів – 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, або на транспортне обслуговування – 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 228.

08.07.2019 р.

За матеріалами Фонду соціального страхування України

 

До уваги глядачів було запропоновано українську комедію «11 дітей з Моршина»

 

У ніч на Івана Купала (6 липня) відбувся черговий сеанс перегляду кінострічок культурологічного проекту «Кіно просто неба». Містяни та гості Ізяслава як завжди зібрались на центральній площі міста Ізяслав. До уваги глядачів було запропоновано українську комедію «11 дітей з Моршина». 

За легендою Моршин був заснований на місці падіння метеорита, який багатий на рідкісний метал - осмій. У прагненні заробити легкі гроші, управителька ТРЦ Сніжана вирішує за всяку ціну заволодіти цінним об'єктом. Але на її шляху з'являються 11 дітей з Моршина, які об'єднавшись в єдине ціле, вступають у протиборство з несправедливістю.

У 2018 році кіноробота "11 дітей з Моршина" виграла у першому конкурсі стрічок патріотичного спрямування від Міністерства культури України. За словами продюсера, ідея пригодницького фільму "11 дітей з Моршина" зародилася досить спонтанно - цьому посприяла історія про моршинський метеорит.

Класні жарти, цікавий сюжет і гарна гра. Режисер круто посміявся з нашої "еліти". Уміння сміятися над собою - це вершина.

ФОТОЗВІТ

08.07.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

Святкування Івана Купала на Ізяславщині

 

Культура кожного народу світу є особливою та неповторною, від неї залежить духовне багатство країни. Не є винятком і український народ, який своїми піснями, традиціями та звичаями славить на весь світ.

Для кожного з нас свято Івана Купала завжди асоціювалося з обрядом пускання вінків на воду, жвавими та веселими стрибками через вогнище, а ще пошуком омріяного цвіту папороті… І хоча самі обряди прийшли до нас із сивої давнини, вони й сьогодні не втратили популярності та зацікавленості серед населення. Звичайно зараз свято дещо втратило свою первинну сутність, набуло нового сучасного звучання та все ж залишається овіяним якоюсь доброю магією, вірою людей у здійснення бажань і очікувань.

Саме з таким настроєм 6 липня відзначали свято  Івана Купала у місті Ізяслав. Цього дня на території міського пляжу для місцевих жителів та всіх охочих відбулось тематичне районне свято та народні гуляння.

Приємно відзначити, що у заході взяло участь багато дітей і молоді, дехто був убраний у вишиванку чи мав іншу національну символіку. Разом з тим не оминули увагою свято й представники старшого покоління, які полишили вдома свої справи та прийшли подивитися на купальське дійство та й просто відпочити душею.

Отож, зібравши кількасот глядачів на березі річки, розпочалось свято! На імпровізованій сцені відбувались виступи колективів та окремих солістів Ізяславського району.  

Особливого колориту святу додали й хороводи навколо Марени та Купайла, які водили дівчата у пишних купальських вінках, традиційне пускання віночків на воду, а ще смачна каша для всіх гостей свята від козаків Ізяславщини.

Подібні заходи єднають людей, вносять яскравий настрій, враження й емоції, що особливо важливо у наш непростий час. Крім того, це можливість ще раз згадати про багаті традиції нашого народу, послухати гарної української пісні й сповнитися натхнення на нові хороші справи.

Щасливі, усміхнені обличчя дітей та дорослих красномовніше слів говорять про те, що захід сподобався кожному і ми працюємо у правильному напрямку, відроджуючи національні традиції і організовуючи такі етнічні святкування.

ФОТОЗВІТ

Купальські свята, організовані працівниками закладів культури району та пошановувачами українських народних традицій та звичаїв, відбулись в багатьох селах району.

СВЯТО ІВАНА КУПАЛА В СЕЛАХ РАЙОНУ

08.07.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

Безпечне святкування Івана Купала: управління з питань цивільного захисту населення облдержадміністрації попереджає

 

Напередодні святкування дня Івана Купала управління з питань цивільного захисту населення облдержадміністрації нагадує основні правила безпеки на воді та заборону купання у невідведених для цього місцях.

З початку року на водних об’єктах області загинуло 18 людей.

Основними причинами загибелі людей на водних об’єктах є купання в необладнаних, неперевірених місцях і місцях, де купання заборонено; купання в нетверезому стані; пустощі на воді; купання дітей без нагляду дорослих.

Правила безпеки, яких необхідно дотримуватись під час відпочинку на воді:

· купайтеся тільки у спеціально відведених та обладнаних місцях;

· не купайтеся відразу після прийому їжі та в нетверезому стані;

· не доводьте тіло до сильного ознобу – купатися можна не більше 10-15 хвилин;

· не переривайте купання частими виходами із води і не стійте мокрими на вітрі;

· при судомах не розгублюйтесь, намагайтеся утриматися на поверхні води, кличте на допомогу;

· потрапивши у сильну течію, не боріться проти неї, а пливіть за течією, наближаючись до берега;

· не плавайте далеко від берега, не запливайте за попереджувальні знаки;

 

Забороняється:

· стрибати у воду з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів, човнів, катерів;

· подавати помилкові сигнали небезпеки;

· заходити глибше, ніж по пояс, людям, які не вміють плавати;

· підпливати близько до плавзасобів, які проходять неподалік від місць купання;

· використовувати для плавання такі небезпечні засоби як дошки, колоди, камери від автомобільних шин та інше знаряддя, не передбачене для плавання.

Пам’ятайте, що лише дотримання елементарних правил безпеки вбереже Вас від трагічних наслідків!

05.07.2019 р.

За інформацією управління з питань
цивільного захисту населення облдержадміністрації

Незабаром  прийме пацієнтів відремонтоване приміщення неврологічного відділення Ізяславської центральної районної лікарні

 

5 липня перший заступник голови районної державної адміністрації Павло Ковальчук, заступник голови районної державної адміністрації Володимир Левченко, начальник управління фінансів райдержадміністрації Сергій Журавель ознайомились із ходом завершення ремонтних робіт у приміщенні неврологічного відділення Ізяславської центральної районної лікарні.

Головний лікар Ізяславського району Олександр Агапій доповів, що виконавцями робіт завершено проведення будівельних робіт даного приміщення. «На даний час в приміщенні неврологічного відділення ведеться прибирання, після якого  будуть завезені меблі та обладнання», - зазначив Олександр Олександрович.

Павло Ковальчук та Володимир Левченко наголосили на проведенні злагодженої роботи із оперативного переїзду неврологічного відділення у відремонтоване приміщення. Особливо було наголошено на забезпеченні  надання медичних послуг  пацієнтам  та максимально мінімізувати незручності пацієнтам при переїзді.

05.07.2019 р.

За матеріалами Ізяславської центральної районної лікарні

 

Майбутні лікарі розпочали проходження практики на базі Ізяславської центральної районної лікарні

 

Практичне навчання студентів вищих медичних навчальних закладів  є невід’ємною складовою процесу підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах. Воно допомагає  майбутнім лікарям  закріпити теоретичні знання, набути необхідних практичних навичок та вмінь для  майбутньої професійної діяльності.

Таке практичне навчання розпочали проходити на базі Ізяславської центральної районної лікарні студенти 4 та 5 курсу ряду медичних вишів України.

5 липня із майбутніми лікарями зустрілися головний лікар Ізяславського району Олександр Агапій та заступник головного лікаря Світлана Кущук. Вони ознайомили учасників практики із організацією роботи Ізяславської центральної районної лікарні та провели оглядове ознайомлення із відділеннями медичного закладу.

Керівники практики від медичного закладу наголосили майбутнім колегам, що під час проходження практики 1/3 від загального обсягу часу виділяється на самостійну роботу, яка включає удосконалення засвоєних практичних навичок, роботу в бібліотеці, написання історій хвороб та санітарно-освітню роботу. Також було наголошено, що умовою якісної підготовки студентів під час проходження практики є дотримання єдиних вимог до техніки виконання маніпуляцій на базах лікувально-профілактичних закладів, які забезпечуються співпрацею методичних, загальних і безпосередніх керівників.  

Сьогодні, перед вищою медичною освітою стоїть завдання – забезпечити високу професійну підготовку фахівців. Виробнича практика студентів є однією із форм навчального процесу і його суттєвою складовою частиною. Велику роль у становленні особистості майбутнього лікаря відіграє формування ціннісного ставлення до людського життя. Працюючи зі студентами, керівники практики акцентують їх увагу на тому, що специфіка майбутньої професійної діяльності потребує пріоритетного прояву таких моральних якостей, як гуманність, емпатійність, толерантність, чесність, а надто в роботі з такими категоріями, як діти, люди з особливими потребами, безнадійно хворі тощо.  

ФОТОЗВІТ

05.07.2019 р.

За матеріалами Ізяславської центральної районної лікарні

До уваги громадян та суб’єктів господарської діяльності

 

Випалювання сухої рослинності має згубний вплив на стан навколишнього природного середовища, адже призводить до руйнування екосистеми (знищення рослин, комах, птахів та тварин), забруднення атмосферного повітря, погіршення якості ґрунту. Найбільша кількість пожеж, як правило, припадає на весняно-літній період.

Пожежі можуть виникати у лісових масивах, на торфовищах, сільгоспугіддях та інших територіях, що призводить до зниження захисних та водоохоронних властивостей лісу, знищуються лісові масиви, забруднюється атмосфера, порушується тепловий баланс, а в окремих випадках знищуються будівлі та гинуть люди.

Наголошуємо, що регулярні підпали зменшують біорізноманіття та порушують природну рівновагу. Саме тому, зважаючи на збільшення кількості загорянь у природних екосистемах та на відкритих територіях, закликаємо суворо дотримуватись правил пожежної безпеки у спекотний період.

Нагадуємо, спалення сухої рослинності забороняється законодавством України та передбачає адміністративну відповідальність з відповідним накладенням штрафів.

05.07.2019 р.

Відділ економічного розвитку, торгівлі та інфраструктури райдержадміністрації

 

Шановні працівники поліції Ізяславщини!

 

Прийміть найщиріші вітання з вашим професійним святом – Днем Національної поліції України!

У нашій державі тривають глобальні зміни у правоохоронній системі. Було сформовано нову українську поліцію, головна мета якої - стояти на варті законності та правопорядку у суспільстві, охороняти життя та спокій громадян.

У цей день щиро вітаю всіх, для кого служба в поліції стала покликанням, а боротьба з порушниками закону – справою всього життя. Стійкість в нетерпимості до корупції, бажання працювати і змінювати країну на краще – ось головні якості, які мають бути притаманні працівнику нової поліції. Переконаний, що ваші ряди будуть поповнюватися досвідченими, самовідданими і чесними людьми.

Нехай ваша нелегка, але почесна справа озивається людською вдячністю. Щиро зичу вам, вашим рідним міцного здоров’я, миру, щастя, добра, вірності службовому обов’язку та успішної служби на благо Українського народу!

 

З повагою

голова районної державної адміністрації, депутат обласної ради Борис Яцков

Правоохоронців району привітали із професійним святом - Днем Національної поліції України

 

4 липня відзначається День Національної поліції України. З нагоди  професійного свята в актовій залі Ізяславського відділення Славутського  ГУНП в Хмельницькій області відбулися урочистості, у яких взяли участь голова районної державної адміністрації, депутат обласної ради Борис Яцков, голова районної ради Сергій Шлегель, Ізяславський міський голова Валентина Корнійчук, перший заступник голови райдержадміністрації Павло Ковальчук, заступник Ізяславського міського голови Любов Калитюк, начальник Ізяславського відділення Славутського ГУНП в Хмельницькій області Олександр Паламарчук та співробітники районного відділу поліції.

Враховуючи значення та роль Національної поліції у виконанні завдань із охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, в Україні згідно з Указом Президента України від 4 квітня 2018 року № 97 відзначається 4 липня День Національної поліції.

Керівники району, міста та відділення поліції привітали присутніх із професійним святом – Днем Національної поліції України.

Вітаючи працівників Ізяславського відділення поліції із річницею створення Національної поліції України, голова районної державної адміністрації, депутат обласної ради Борис Яцков подякував їм за високий професіоналізм, мужність, відданість справі, Присязі та службовому обов’язку. «Саме на поліцейських покладено відповідальне і благородне завдання – захист життя та здоров’я людей, прав і свобод громадян, ведення боротьби зі злочинністю та охорона громадського порядку», - наголосив Борис Олександрович.

Звертаючись до присутніх, голова Сергій Шлегель  зауважив: «Це свято  мужніх людей, які постійно ризикують своїм життям, які вважають своїм моральним обов'язком допомагати всім, хто потрапив у біду, захищати законність і правопорядок, відстоювати інтереси людей, держави і суспільства і довіра людей є найвищою оцінкою їх непростої служби. Поліцейський в очах наших громадян має бути надійним помічником і захисником, бо він представляє державну владу».

Всі виступаючі  відзначали мужність та відвагу винуватців свята, бажали їм міцного здоров’я, добра і благополуччя, стабільності та нових звершень у нелегкій, але такій потрібній людям службі. 

За сумлінне виконання службових обов’язків, високу професійну майстерність, вагомий особистий внесок у забезпечення правопорядку групу співробітників Ізяславського  відділення Славутського  ГУНП в Хмельницькій області було нагороджено грамотами Ізяславської районної державної адміністрації, Ізяславської районної ради, Ізяславської міської ради, керівництва Ізяславського  відділення Славутського  ГУНП в Хмельницькій області та Головного управління НП  в Хмельницькій області.

ФОТОЗВІТ  

04.07.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

Інформаційно-просвітницька та корекційна робота Ізяславського РЦСССДМ у ході реалізації проекту  « Мамина школа»

 

Важливим етапом соціальної роботи із сім’ями, що опинились у складних життєвих обставинах, є формування у батьків відповідального ставлення до  процесу виховання дітей. Низький рівень виховного потенціалу даних сімей зумовлений недостатньою інформованістю дорослих членів родини щодо вікових  особливостей дітей, їх потреб та виховних методів.

04 липня начальником відділу із соціальної роботи  Царук Н.Ф. та фахівцем із соціальної роботи Ткачук Є.В. було проведено підсумкове заняття «Школи відповідального батьківства» на базі Ізяславського районного центру соціальних служб сім’ї, дітей та молоді. У ході даного заходу, в якому взяли участь 8 членів сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах, було актуалізовано та підсумовано отримані протягом місяця знання учасників школи, надано рекомендації щодо певних ситуацій в родинах, проведено практичну роботу, поліпшено психоемоційний стан учасників засобом створення родинної  атмосфери щирості та розуміння.

ФОТОЗВІТ

04.07.2019 р.

За матеріалами Ізяславського районного центру соціальних служб сім’ї, дітей та молоді

На базі СБУ відбулись другі міжнародні навчання із забезпечення кібербезпеки систем ЦВК (відео)

 

Напередодні парламентських виборів у Києві на кількох локаціях, що розташовані на базі різних суб’єктів кібербезпеки, відбулися міжнародні кібернавчання, організовані для отримання новітнього європейського досвіду безпеки виборчих процесів в інформаційному та кібернетичному просторі.

Другі навчання побудовані за більш складною технологією та передбачають відпрацювання складніших завдань. На технічному рівні вони відбуваються у межах проекту ЄС «Посилення кібербезпеки в Україні перед виборами» за підтримки Естонського центру Східного партнерства та компанії CybExer Technologies, яка має великий досвід проведення таких навчань. «Ми вдячні європейським партнерам, зокрема Єврокомісії, яка сприяла організації цих кібернавчань та партнерам, що забезпечили їх технологічно», - підкреслив після завершення навчань т.в.о. Голови СБУ Іван Баканов.

У кібернавчаннях окрім європейських фахівців беруть участь найкращі спеціалісти СБ України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, кіберполіції, ЦВК, які вдосконалять унікальний досвід протидії хакерам в умовах максимально наближених до реальних за рахунок повністю віртуалізованої інфраструктури.

За сценарієм кібернавчань усі учасники діляться на дві групи команд: хакерів та кібербезпеки. Команди з першої групи, що сформовані за участі представників CybExer Technologies, здійснюють атаки на інформаційні ресурси «умовної ЦВК». Інші, сформовані з фахівців СБ України та Центральної виборчої комісії, Держспецзв’язку та Кіберполіції, їм протидіють. Паралельно з навчаннями технічних команд фахівців відбулись тренінги зі стратегічних комунікацій, до яких залучались менеджери та представники пресслужб українських відомств. «Ці навчання є прикладом постійного фахового зростання українського безпекового сектору, а СБУ виступила своєрідним модератором, надавши рівну можливість для тренувань фахівців з інших відомств», ‒ наголосив Іван Баканов.

Важко переоцінити значення проведених за підтримки Європейської комісії кібернавчань для забезпечення ефективної спільної роботи представників ЦВК, СБУ, Держспецзвязку та Кіберполіції. Запропонований організаторами сценарій навчань дозволив  командам отримати нові знання та найголовніше ‒ підвищити рівень взаємодії колективів українських відомств, які під час проведення виборів працюватимуть разом.

04.07.2019 р.

За матеріалами Служби безпеки України

 

День без поліетилену: українців закликають відмовитися від пакетів

 

Українцям пропонується 3 липня 2019 року прожити один день без поліетиленових пакетів у рамках всеукраїнської акції “День без поліетилену”.

Про це поінформував міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак.

"Думаю, що один день без поліетиленових пакетів українці зможуть прожити без втрат та психологічних травм. Я як міністр екології закликаю зробити це 3 липня у Міжнародний день відмови від поліетиленових пакетів (International Plastic Bag-Free Day). Щоб мій заклик не залишився просто хорошою пропозицією, ми разом із Програмою розвитку ООН, міжфракційним об'єднанням депутатів "Зелена енергія змін" та Zero Waste Alliance Ukraine вирішили в цей день провести загальноукраїнську акцію “День без поліетилену”, - написав Семерак.

Він зазначив, що цього дня треба спробувати обійтися без пластикових пакетів, яким давно є альтернативні варіанти у вигляді екоторбинок, паперових пакетів, сіток, що називають "авоськами".

За словами міністра, спробувати добу пожити без пластику пропонується закладам торгівлі та послуг, супермаркетам, магазинам, ринкам тощо. Відповідні листи-запрошення приєднатися до акції вже розіслано великим загальноукраїнським мережам торгівлі, додав він.

Семерак наголосив, що мета акції - сформувати нову екологічну   поведінку,  спробувати у повсякденному житті застосувати модель поведінки, притаманну для жителів ЄС, привернути увагу до проблеми надмірного споживання одноразових пластикових виробів та, як наслідок, непоправного забруднення довкілля пластиковими відходами, а також сприяти популяризації доступних екологічних рішень на заміну пластику серед споживачів торговельних мереж, супермаркетів та магазинів роздрібної торгівлі.

Реєстраційна форма для участі в акції за посиланням http://bit.ly/PBFD4business. Слідкувати за новинами акції можна у мережі Facebook за посиланням: http://bit.ly/NoPlasticUA.

За даними ООН, щороку у світі використовують 5 трильйонів поліетиленових торбинок. При цьому кожного ж року до океану потрапляє 8 мільйонів тонн пластику. Щорічно у світі виготовляють понад 13 мільярдів пластикових пакетів, тобто 300 штук на кожного дорослого. У природному середовищі поліетилен розкладається більше ніж двісті років, а пластик - майже 450 років. Водночас деякі вчені вважають, що пластик лише розпадається на шматочки, які з часом стають меншими.

 Наразі про повну або часткову відмову від пластику заявили вже в понад 40 країнах світу. Серед них не тільки країни Євросоюзу, а й африканські та азійські держави.

В Євросоюзі до 2021 року хочуть заборонити поліетиленові пакети, одноразовий посуд, навіть соломинки. Цю ініціативу уже підтримали понад 250 компаній відомих брендів.

В Україні зареєстровано законопроект про зменшення кількості пластикових пакетів в цивільному обігу № 9507 від 28.01.2019, який передбачає заборону реалізації поліетиленових пакетів з товщиною стінки до 50 мікрон з 1 січня 2022 року. Також законопроектом передбачено обов’язкову сертифікацію пакетів на придатність до біорозкладу (для біорозкладних пакетів) у відповідності до національних стандартів з 1 січня 2021 року.

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

03.07.2019 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

 

Ізяславщина жнивує!

У господарствах Ізяславського району тривають жнива.

Із посіяних на площі 2305 га ранніх зернових  зібрано врожай на площі 1975 га озимого ячменю, що становить 85,68%. Намолочено 8666 тонн. Середня врожайність  становить 44 цнт/га.

Розпочався збір врожаю озимого ріпаку. Зібрано врожай із перших 14 га із 3258 га вирощеного, намолочено 41 тонну. Середня врожайність  - 29 цнт/га.

03.07.2019 р.

За оперативними даними відділу  агропромислового

 розвитку райдержадміністрації

Пам'ять про героя житиме вічно в наших серцях

 

5 років тому чорне крило війни накрило не лише родину Чепелюк із села М’якоти, а й кожного жителя Ізяславського району. Страшно визнавати, що у двадцять першому столітті в Україні від рук терористів із сусідньої держави гинуть наші молоді хлопці. 3 липня 2014 року у результаті смертельного поранення під час виконання бойового завдання в районі проведення антитерористичної операції під Слов’янськом загинув сержант високомобільних десантних військ Чепелюк Володимир Миколайович. 

Чепелюк Володимир Миколайович народився в с.М’якоти 14.05.1992 року. Зростав у рідному селі разом із сестрою та братом. Після закінчення дев’ятого класу, вступив на навчання до Острозького обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Закінчив даний заклад у 2009 році. Мав гарні успіхи. Мріяв стати десантником. Тому в 2011 році був призваний на строкову військову службу, яку проходив у 80-му окремому аеромобільному полку ВЧ А-0284 м.Львів. Далі продовжив військову службу вже за контрактом. Перебував на посаді старшини роти. Будучи сержантом, бездоганно, на рівні офіцера, володів військовою справою, користувався авторитетом серед колег та мав твердий характер, притаманний справжньому чоловікові – захиснику Вітчизни. З перших днів АТО був у зоні її проведення. Рухаючись на БТРі, його життя обірвав вибух гранати, випущеної з РПГ терористом.

Героя нагороджено посмертно орденом «За мужність» ІІI ступеня.

Вшанувати пам'ять героя до його могили на місцевому кладовищі у селі М’якоти прибули: заступник голови районної державної адміністрації Володимир Левченко, заступник голови районної ради Михайло Борисюк, голова громадської організації учасників АТО Володимир Павлюк, голова районної ради Організації ветеранів України Лідія Загоруй, Валентина Кобернюк, Людмила Мамлай. Вони спільно із  батьками   вшанували пам'ять Володимира Чепелюка  хвилиною мовчання та поклали до його могили квіти.

Пам'ять про героя житиме вічно у наших серцях.

03.07.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністарції

 

В.Кальніченко: Розроблення Стратегії розвитку Хмельницької області на 2021-2027 роки – це абсолютно відкритий процес

 

02 липня за участю тимчасово виконуючого обов’язки голови обласної державної адміністрації Володимира Кальніченка та голови обласної ради Михайла Загородного відбулося засідання робочої групи з розробки Стратегії розвитку Хмельницької області на 2021-2027 роки.

Розпочинаючи засідання Володимир Кальніченко наголосив, що при розроблені Стратегії необхідно почути думку усіх членів робочої групи,  тому активність кожного присутнього на сьогоднішньому засіданні дуже необхідна.

«Ми не повинні просто вислухати доповідачів, а маємо розпочати спільну роботу по напрацюванню розроблення проекту Стратегії розвитку Хмельницької області на 2021-2027 роки. Це абсолютно відкритий процес до якого може долучитися кожен охочий», – сказав Володимир Ілліч.

Так, директор Департаменту економічного розвитку, промисловості та інфраструктури Олена Бохонська представила до уваги присутніх презентацію та обговорення результатів соціально-економічного аналізу Хмельницької області.

В продовження засідання, заступник директора Департаменту економічного розвитку, промисловості та інфраструктури ОДА Сергій Флентін доповів про презентацію сценаріїв розвитку Хмельницької області. Це система домінуючих  взаємопов’язаних заходів, що відображатимуть ті чи інші структурні зрушення та трансформації соціально-економічної системи регіону,  які можуть відбутися в майбутньому періоді під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів. Так, присутнім було презентовано основні сценарії економічного розвитку регіону – інерційний, оптимістичний та реалістичний.

Петро Мавко, експерт з питань стратегічного планування, ознайомив присутніх з ідентифікацією факторів SWOT – аналізу Хмельницької області.

Директор Агенції регіонального розвитку Хмельницької області Роман Примуш розповів про визначення стратегічного бачення Хмельниччини.

На засіданні членами робочої групи було відпрацьовано основні цілі розвитку області та визначено слабкі сторони, можливості та загрози, які будуть враховані при подальшій підготовці проекту Стратегії.

Наступні засідання планується проводити по секціях (промисловості, с/г, екологічна, культурна, тощо), де кожен матиме можливість висловити свої думки та пропозиції, які будуть відображенні у даній Стратегії.  Після чого буде проведено загальне засідання по обговоренню проекту Стратегії розвитку Хмельницької області на 2021-2027 роки.

Також напрацьований проект Стратегії буде винесено на громадське обговорення.

03.07.2019 р.

 За матеріалами офіційного сайту Хмельницької обласної державної адміністрації http://www.adm.km.ua/

 

До уваги зацікавлених осіб

 

Відповідно до статті 7 Закону України «Про енергетичну ефективність будівель» в Україні введено обов’язкову сертифікацію енергетичної ефективності будівель для окремих об’єктів, зокрема для об’єктів будівництва (нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту), що за класом наслідків (відповідальності) належить до об’єктів із середніми та значними наслідками; будівель державної власності з опалюваною площею понад 250 квадратних метрів, які часто відвідують громадяни і у всіх приміщеннях, у яких розташовані органи місцевого самоврядування (у разі здійснення ними термомодернізації таких будівель); будівель, в  яких здійснюється термомодернізація, на яку надається державна підтримка, та яка має наслідком досягнення класу енергетичної ефективності будівлі не нижче мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівлі.

Сертифікація енергетичної ефективності будівель проводиться фахівцями з аудиту енергетичної ефективності будівель (енергоаудиторами), які отримали відповідний кваліфікаційний атестат та мають право на проведення сертифікації енергетичної ефективності.

Крім того, при Інституті енергозбереження та енергоменеджменту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім.Ігоря Сікорського» створено комісію із професійної атестації енергоаудиторів.

Професійна атестація здійснюється за двома напрямами: «Сертифікація енергетичної ефективності будівель» та «Обстеження інженерних систем» шляхом проходження кандидатами відповідного  письмового кваліфікаційного іспиту і завершується видачею кваліфікаційного атестату встановленого зразка про право провадити діяльність із сертифікації енергетичної ефективності будівель та обстеження інженерних систем будівель і споруд. Вартість навчання та подальшої професійної атестації становить 5000 грн. + 1000 грн. за кожний з двох напрямків. Інформація про атестованих фахівців вноситься до Державного реєстру енергоаудиторів України.

Крім того, в Інституті енергозбереження та енергоменеджменту на основі Центру підготовки енергоменеджерів діють курси підвищення кваліфікації за програмами «Енергетичний аудит» та «Енергетичний менеджмент». Після проходження навчання та успішного тестування слухачам курсів видається Свідоцтво про підвищення кваліфікації типового зразка, затвердженого Міністерством освіти і науки України. Вартість курсів підвищення кваліфікації становить 3200 гривень за кожну з двох програм.

За детальною інформацією щодо навчання звертатись до секретаря вищезазначених курсів Харченко Галини Іванівни, телефон (044)204-86-07. Перелік  зацікавлених осіб надіслати за адресою: вул. Борщагівська, 115, корпус 22, кім. 310, КПІ ім. Ігоря Сікорського, м. Київ, 03056, електронна адреса tcem@ukr.net, max@iee.kpi.ua.

02.07.2019 р.   

Відділ економічного розвитку, торгівлі та інфраструктури райдержадміністрації

 

На Ізяславщині розпочались жнива

 

Нещодавно в Ізяславському районі стартувала жнивна кампанія.

Ізяславщина - аграрний край. Врожаї зернових останніх років – яскраве тому підтвердження, а ще  – свідчення плідної праці наших аграріїв.

Основними завданнями хлібороба є збір вирощеного збіжжя, без втрат і в оптимальні терміни та вироблення якісного насіннєвого матеріалу.

Аграрії зазначають, що цьогоріч посіви перебувають у доброму стані.

Першими приступили до збиральних робіт нового урожаю ТОВ «Агрос-Віста» с.Сахнівці, ТОВ «Камчатка» с.Теліжинці та ТОВ "Нива Поділля" с.Шекеринці.

За оперативними даними станом на 02 липня зібрано 1546 га озимого ячменю, що становить 67,1 відсотка від вирощеного. Намолочено 6688 тонн, середня урожайність становить 43 цнт/га.

У цілому початок жнивної кампанії дає підстави розраховувати на вагомий валовий збір зернових.

02.07.2019 р.

За матеріалами відділу агропромислового

розвитку райдержадміністрації

 

Президент закликав міжнародних партнерів України належним чином відреагувати на обстріл санітарного автомобіля у Водяному, у результаті якого загинуло двоє військових

 

Президент України Володимир Зеленський, який 1 липня відбув з візитом до Канади, прокоментував обстріл санітарного автомобіля у Водяному.

«Щойно приземлилися на дозаправку. Дізнався сумну новину з Донбасу. Двоє загиблих, один поранений. Обстріл санітарного автомобіля у Водяному – порушення норм міжнародного гуманітарного права, ганебна й підла спроба зірвати важкий переговорний процес із припинення вогню на Донбасі», – зазначив Глава держави на своїй сторінці у Facebook.

Президент наголосив, що Україна завжди діяла й сьогодні діє в рамках міжнародних домовленостей і міжнародного права.

«Закликаю наших партнерів у Європі та США належним чином відреагувати на дії, що аж ніяк не наближають нас до миру», – підкреслив Володимир Зеленський.

02.07.2019 р.

За матеріалами сайту Президента України www.president.gov.ua

Перерахунок пенсій з 1 липня 2019 року

 

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 липня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищено з 1497,00 грн. до 1564,00 грн. У зв’язку із цим, підлягають  перерахунку пенсії, а також надбавки і підвищення до пенсії, розміри яких визначаються від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Перерахунку підлягатимуть:

· мінімальні та максимальні розміри пенсій;

· доплата за понаднормативний стаж, передбачена статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов’язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування));

· надбавка до пенсії за особливі заслуги відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»;   

· підвищення відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань»;

· щомісячна державна адресна допомога особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій;

· мінімальна пенсійна виплата особам з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою та інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

· державна соціальна допомога на догляд особам з інвалідністю внаслідок війни;

Для пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов’язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування) перерахунок у зв’язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, проводиться  після звільнення з роботи або припинення такої діяльності. 

Перерахунку підлягатимуть також   надбавка до пенсії особам, які мають статус «Почесний донор України» та «Почесний донор СРСР». Розмір цієї надбавки збільшиться з  185,30 грн. до 193,60 грн. Зазначена надбавка визначена на рівні 10 %  від прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, який  з 01.07.2019 р. складає 1936,00 грн.  

Перерахунок пенсій з 01.07.2019 р. органами Пенсійного фонду України буде проведений автоматично.

Розмір підвищення пенсії кожній особі визначатиметься індивідуально.

Додатково звертатися пенсіонерам для проведення цього перерахунку не потрібно.

02.07.2019 р.

                                                                                                                                                   За матеріалами управління соціального захист населення райдержадміністрації  

 

На Ізяславщині вручено відзнаки новітнім героям України

 

У переддень відзначення державного свята День Конституції України, 27 червня поточного року, у приміщенні залу засідань Ізяславської районної ради за ініціативою голови районної громадської організації «Волонтер Ізяславщини» Володимира Тележинського відбулась церемонія нагородження учасників антитерористичної операції відзнаками народної шани: «За службу державі», «За мужність і відвагу», «За розбудову України», «За незламність духу», «За розмінування».

Також було вручено відзнаку «Орден матері бійця АТО» - Тетяні Петраківській, Ніні Петренко, Ніні Тимошенко, Олені Жильчук, Раїсі Смірновій.

 Під час відзначення 29 червня поточного року Дня міста Ізяслав відбулася церемонія вшанування матерів, сини яких загинули під час проведення антитерористичної операції. Міським головою Валентиною Корнійчук, головою райдержадміністрації Борисом Яцковим та  Ізяславським районним військовим комісаром Сергієм Царуком було вручено для матерів загиблих бійців – Валентини Кобернюк, Галини Кушнірук, Людмили Мамлай, Галини Микитюк, Світлані Слободян, Ганні Хом’як, Людмилі Чепелюк, Валентині Довгій - почесні відзнаки «Мати учасника АТО» та квіти.

Посадовці подякували матерям за те, що вони виховали своїх синів справжніми патріотами своєї держави, та вклонились  матерям за героїзм їхніх синів, які поклали життя заради захисту незалежної України.

Крім того було вручено відзнаку «За службу державі» (посмертно) Юрію Цісаруку, відзнаку отримав його син.

Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять усіх, хто віддав своє життя за Батьківщину та за рідний край.

ФОТОЗВІТ

01.07.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

Місто, яким ізяславчани пишаються

 

Що він означає, наш світ, без подій, без характерів, дат і імен? Ізяслав  подорослішав ще на один рік.

29 червня відбулося урочисте святкування Дня міста Ізяслава – історичного і культурного центру нашої держави, міста – скарбниці талантів і духовної краси. Численні масові заходи відбулися у місті з нагоди святкування цієї урочистої події.

 День народження міста Ізяслава для його жителів, уродженців та гостей вилився в подію, коли, напевно, кожен мешканець Ізяслава відчув себе часточкою єдиної родини, якій стало дорогим місто — його вулиці, будівлі, сквери, парки…

Уже зранку розпочалася надзвичайна пригода - спортивні змагання на міському пляжі мміста, організовані за сприяння Ізяславської міської ради    відділом освіти, молоді та спорту районної державної адміністрації.

Спортивна програма включала турнір з пляжного волейболу, перетягування канату,  штовхання довбні, шахів та кубика Рубика.

Переможці конкурсу були нагороджені грамотами та пам’ятними медалями і грошовою винагородою.

Цікавинкою спортивного блоку святкування Дня міста Ізяслав стали показові виступи членів Великорадогощанського січового товариства із села Велика Радогощ. Також юні козаки пригостили усіх учасників змагань смачним козацьким кулешем.

До участі у святкуванні Дня міста до Ізяслава прибула делегація членів громадської організації шанувальників 5-го полку уланів заславських із польського міста Остроленка у складі: пані  Вєслава Галка – голова  громадської організації Кола ветеранів, родин і друзів 5 полку уланів Заславських, пан Мірослав Щепанновскі – кавалерист 5 полку уланів Заславських, пан Марек Качинські – улан 5 полку уланів Заславських.

29  червня члени польської делегації взяли участь в урочистому богослужінні  в костелі святого Йосипа міста Ізяслав. По завершенні служби  прихожани храму на чолі із настоятелем отцем Едуардом Пюро, Ізяславсьим міським головою Валентиною Корнійчук, членами польської делегації поклали  квіти до пам’ятного знаку на честь 5-го полку уланів Заславських.

 У день свята від приміщення Ізяславської міської ради відбулась урочиста хода вулицями Незалежності, Грушевського та Шевченка до Співочого поля.  Під час ходи від влади міста Ізяслав, Ізяславського району, польської делегації було покладено квіти до меморіалу воїнів-визволителів у Парку Слави та до меморіалу жертвам голодомрів і політичних репресій.

Центральною локацією із відзначення Дня міста Ізяслав стала територія Співочого Поля. Тут, по обіді, відбулося масштабне концертно-розважальне мистецьке шоу, присвячене Дню міста. Для ізяславчан і гостей міста була підготовлена яскрава і запальна концертна програма. Велика кількість глядачів зібралася на Співочому полі, щоб разом розділити радість головного свята рідної землі!

Співоче поле міста Ізяслав  стало схожим на переповнену чашу, до якої  все більше і більше прямувало людей, одна за другою під'їжджали автівки, а всіх приїжджих зустрічала весела музика і радісні усмішки перехожих. Музика, атракціони - все це надихало, заворожувало і дарувало душевний спокій і любов.

Урочистими словами привітала зі святом голова міста Валентина Корнійчук усіх присутніх. День міста – завжди хвилююча подія для його мешканців. Це свято улюблене і шановане всіма ізяславчанами. Його святкує кожен, хто вважає місто своєю рідною домівкою: хто народився і виріс тут, хто приїхав і залишився назавжди. Найбільша гордість міста – це, звичайно, його мешканці. Саме завдяки їх рукам творилася унікальна спадщина міста, його історія. Завдяки їхній наполегливості та самовідданості продовжує розвиватися сучасний Ізяслав. Також міський голова побажала усім миру та добробуту, міцного здоров'я, натхнення й творчого підходу до виконання будь-якої справи, щоб Ізяслав був справді європейським містом, ще більш красивим та затишним. А також висловила сподівання, що серед ізяслачан завжди пануватиме суспільна злагода, взаємна повага та довіра.

Відкриваючи заплановані на цей день святкові заходи, Валентина Корнійчук висловила побажання: «Нехай  наше славне місто росте і процвітає, щастя та добробут живуть на кожній вулиці, у кожному домі, у кожній родині, поєднуючи всіх нас у згуртовану та небайдужу громаду!».

Також до привітань долучилися гості свята: голова райдержадміністрації, депутат обласної ради Борис Яцков та голова районної ради Сергій Шлегель.

У своєму виступі Борис Олександрович перед громадою зазначив: «Славний, красивий, старовинний Ізяслав протягом свого існування пережив різні епохи, часи розквіту і періоди занепаду. Подарував світові цілу плеяду визначних діячів, майстрів, митців. Історія свідчить, що ми ще багато століть тому були невід’ємною частиною Європейського правового, культурного і державницького ладу. Сьогодні маємо бути вдячні, що, незважаючи на вікові негаразди, Бог зберіг для нас цю велику спадщину, якою ізяславські нащадки пишаються і гордяться, де б вони не були».

У нашого міста так багато друзів і всі вони з'їхалися до нас, щоб розділити радість цього свята разом з нами. Ми горді тим, що багаті на почесних гостей, які щиро вітали Ізяслав із днем народження.

До учасників святкових заходів звернулись представники делегації Асоціації симпатиків 5-го полку уланів Заславських (місто Остроленка Республіки Польща). Члени делегації засвідчили наміри подальшої співпраці та окреслили нові напрямки співробітництва. Також на свято прибули і привітали його жителів Славутський міський голова Василь Сидор,  кандидат в народні депутати України Вадим Лозовий.

Кожна епоха залишає свій слід на обличчі міста. З роками міста змінюються, як і люди. І в кожен період у них свій вигляд, свої гідності. За всім цим стоять люди різних професій, різного віку, різних захоплень. Це вони роблять наше місто красивим. За старою і доброю традицією у день народження міста міський голова нагородив відзнаками та цінними подарунками ізяславчан, які своїми досягненнями прославляють наш край, або ж із дня у день  намагаються зробити наше місто кращим.

Родзинкою святкування стало вітання Олександра Георгійовича та Ніни Миколаївни Акрибай, які в цей день святкували 59 річницю  створення сім’ї.   

Не менш захоплюючим був виступ випускників Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. №2, ліцей» ім.О.Кушнірука та Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. № 5 ім.О.Онищука, гімназія» із своїм випускним танцем під спалахи фотокамер та гучні овації.

У цей знаменний для Ізяслава день ізяславчани згадують та вшановують пам'ять і подвиги героїв-земляків усіх поколінь. Кожен ізяславчанин зобов’язаний свято берегти пам’ять про тих, хто у різні роки захищав рідне місто та поклав задля миру, спокою та благополуччя прийдешніх поколінь  найдорожче – життя.

Представницька делегація від імені учасників святковогго дійства здійснила покладання квітів до могил та пам’ятників новітніх Героїв родом з Ізяславщини - загиблих учасників АТО, видатних митців, учасників Майдану.

Є у світі одне слово, перед яким усі народи низько схиляють голови. Це слово – «Мати». Сотні матерів звичайних українських хлопців сьогодні об’єднані спільною бідою та гордістю за своїх синів. І немає щирішої молитви за материнську. Лише материнська любов не знає кордонів страху, сумнівів та розрахунків. На жаль, не всі матері дочекалися своїх синів з війни…

З цієї нагоди відбулася церемонія вшанування матерів, сини яких загинули під час проведення антитерористичної операції. Міським головою Валентиною Корнійчук, головою райдержадмінісрації Борисом Яцковим та  Ізяславським районним військовим комісаром Сергієм Царуком було вручено для матерів загиблих бійців – Валентини Кобернюк, Галини Кушнірук, Людмили Мамлай, Галини Микитюк, Світлані Слободян, Ганні Хом’як, Людмилі Чепелюк, Валентині Довгій - почесні відзнаки «ОРДЕН МАТЕРІ УЧАСНИКА АТО» та квіти.

Посадовці подякували матерям за те, що вони виховали своїх синів справжніми патріотами своєї держави, та вклонились  матерям за героїзм їхніх синів, які поклали життя заради захисту незалежної України.

Крім того було вручено відзнаку «За службу державі» (посмертно) Юрію Цісаруку, відзнаку отримав його син.

Присутні на заході вшанували хвилиною мовчання пам’ять усіх, хто віддав своє життя за Батьківщину та за рідний край.

Завершилась офіційна частина духовними настановами священнослужитів міста – благочинного храмів Ізяславського округу Хмельницької єпархії Православної Церкви України митрофорного протоієреєя о.Володимира Ковальчука та настоятеля костелу святого Йосипа Римо-католицької церкви о. Едуарда Пюро.

Святковий настрій усім жителям древнього Ізяслава та гостям свята подарували учасники художньої самодіяльності Ізяславщини за участі творчих колективів та солістів Ізяславського районного будинку культури, Ізяславської дитячої школи мистецтв, а також запрошених гостей - етно-гурту «Дуліби» (Рівне), Сашка Невже, Дімма, ВІА «ТоШоНаДо». Підготовлена ними святкова програма, яка тривала декілька годин, не залишила нікого байдужим. Кожен виступ викликав у глядачів бурю веселих позитивних емоцій та бурні оплески.

Насичена святкова програма не давала ізяславчанам  сумувати, багато хто підтанцьовував у такт запальних, драйвових, чуттєвих мелодій разом із дітьми чи запрошував даму серця до танцю.

Музиканти ж у свою чергу невпинно підтримували контакт з глядачами, які відповідали взаємністю й вигуками схвалення, висловлювали захоплення і вдячність за чудові пісні і подаровані музикантами емоції.

У День на­род­ження міс­та Ізяслав на головних локаціях міста вирує святковий ярмарок. Асортимент на будь­який смак: від солодощів, м’ясних продуктів і до напоїв на різні смаки та навіть сувенірної продукції. Родзинкою стали медовуха, сири та східні солодощі. Крім того упродовж дня діяв ярмарок виробів декоративно-ужиткового мистецтва та сувенірів.

На співочому полі розмістили різного роду дитячі атракціони, які користувалися популярністю у найменших відвідувачів свята та працювали аж до темна.

День міста 2019 року справді став незабутнім: як за кількістю цікавих і оригінальних заходів, так і за емоційними враженнями. Щасливі та веселі обличчя дітей та дорослих, повітряні кульки, атракціони, смаколики та сувеніри….. Погода також порадувала ясним небом.

Завершилась  програма Дня міста святковою дискотекою.

По завершенню урочистостей люди не поспішали розходитись по домівках. Лише далеко за північ співоче поле спорожніло і місто, весело відсвяткувавши своє день народження, заснуло.

ФОТОЗВІТ

01.07.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

«Кіно просто неба» знову збирає прихильників

 

Що може бути краще вечорів під відкритим небом? Хіба, що коли при цьому насолоджуєшся переглядом шедеврів українського кінематографу!

На Ізяславщині у 2018 році було запроваджено таку традицію -  на площі Героїв майдану старовинного міста Ізяслава влаштовувати безкоштовний перегляд українських кіношедеврів у рамках культурологічного проекту «Кіно просто неба».

 28 червня поточного року стартували  кінопокази під відкритим небом сезону 2019 року.

У цей день Україна відзначає одне із найвизначніших державних свят - День Конституції України.

Основний Закон нашої держави самим фактом свого прийняття дав початок новому етапу в історії України.

Конституція, прийнята 28 червня 1996 року, заклала основи побудови правової держави. Українські громадяни отримали свою Конституцію, яка гарантувала їм права та свободи, наблизила нас до країн із розвинутою демократією та остаточно закріпила незалежність нової держави. За роки, які минули з дня ухвалення Конституції, наша країна переживала і кризи, і підйоми, втрати і здобутки, а головний Закон – серйозні випробування.

Відзначаючи 23-ту річницю Конституції України, ми усвідомлюємо головний закон країни як гарантію громадського миру та згоди, як основу сильної держави, що забезпечує кожному громадянинові свободу і можливість самореалізації. Знаючи трьохстолітню конституційну традицію свого народу, всі українці повинні пам’ятати, що держава – це не лише чиновники і депутати, держава – це весь народ. І від щоденних дій кожного з усіх нас залежить успіх у побудові країни, якою пишатимуться наші діти та онуки.

У рамках відзначення Дня Конституції України організаторами було обрано для показу прем’єрну стрічку виробництва Київської кіностудії імені Олександра Довженка кінорежисера Миколи Павловича Мащенка «Богдан-Зиновій Хмельницький» за мотивами вітчизняної історії 1648-1657 рр., знятої  на замовлення Міністерства культури й туризму України у 2006 році.

Цей фільм-епопея народжувався сім років. За початковим задумом, це мав бути серіал, й одну серію «Збараж», яку вдалося зняти, навіть було показано на МКФ «Молодість» восени 2002 року. Проте режисеру довелося відмовитися від зйомки серіалу через брак фінансування. Таким чином було скомпоновано односерійний фільм.

Художній фільм розповідає про один із найважчих і трагічних моментів визвольної війни українського народу проти панування шляхетської Польщі (1648-1657 рр.) – битву під Збаражем. На чолі з Богданом Хмельницьким козацьке військо взяло у щільну облогу містечко Збараж. Польська шляхта, очолена Яремою Вишневецьким, опинилася в пастці: закінчилися продовольчі запаси, почався голод, хвороби; Ярема посилав десятки гінців до польського короля з благанням про військову допомогу, але жоден із гінців не зміг прорватися крізь козацьку облогу.
Здавалося б, незабаром запорозьке козацтво святкуватиме остаточну перемогу, але трапилося непередбачене: зрадою обернувся для Хмельницького союз із кримським ханом – посеред запеклої битви орда покинула поле бою. Гетьман опинився перед важким вибором – одержати дорогою ціною перемогу над Польщею, утопивши Україну в крові, або погодитися на принизливі й украй невигідні умови мирної угоди.
Крім історичних подій у стрічці йдеться про особисте життя Богдана Хмельницького, його кохання та зраду Мотрі Чаплинської.

Режисер показав, що Богдан Хмельницький – великий полководець і стратег — водночас був звичайною людиною зі своїми недоліками, слабостями й проблемами.

Різке похолодання влітку та комарі не стали перепоною для відданих пошановувачів українського кіномистецтва, що зібрались для перегляду стрічки «Богдан-Зиновій Хмельницький».

ФОТОЗВІТ

01.07.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

                

 

 

АКТУАЛЬНО

Е-послуги

Відкриті дані

Правова допомога 

Пенсійне забезпечення

Вибори

Міжнародна інтеграціяУкраїни

Запобігання корупції

Відзначення пам'ятних та ювілейних дат

Голодомор

       Актуальні питання   державної служби  

 

 

СОЦІАЛЬНА СФЕРА

 

Протидія домашньому насильству

 

Соціальний захист


Медицина

 

Культура

 

Сім'я і діти

 

Освіта

 

 

 

 

ЕКОНОМІЧНА СФЕРА

 Містобудування та архітектура

Підприємництво

Транспорт

 Енергоефективність

 Регуляторна політика

 Агросектор

 Бюджет

 Державні закупівлі

 Державна реєстрація

Чисте довкілля

 ЦНАП 

 

 

ОРГАНИ ВЛАДИ

 

Районна рада

Міська рада

Сільські ради

ХАЕС

Податкова

Поліція

Районний сектор ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій 

 

 

 

 

Центральні 

 органи влади

 

 

 

 Обласні

 органи влади

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
 
 
 
 

 

 

 

_______________________________________________________________________________________

© Ізяславська районна державна адміністрація, 2003-2019 роки
   вул. Незалежності, буд.2, м.Ізяслав, 30300,
e-mail: izyaslav_rda@izadm.gov.ua
 
  Розробка та підтримка: Сектор інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Ізяславської районної державної адміністрації

   Використання будь-яких матеріалів, що опубліковані на цьому сайті, дозволяється при умові зазначення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на офіційний веб-портал Ізяславської райдержадміністрації https://izadm.gov.ua/