головна

          

 

   
 

 

 

Ізяславська

райдержадміністрація

 

               30300, Хмельницька обл.,

             Ізяславський р-н., м.Ізяслав,

                вул.Незалежності, буд. 2

 

тел/факс: (03852) 4-20-61

e-mail: izyaslav_rda@izadm.gov.ua

 

Заходи,

які заплановано

провести в

Ізяславському районі

протягом тижня

 

 

    

 

 

 

 

 

 

 

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Погода в Ізяславі

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Голодомор 1932-1933 років –
геноцид українського народу
 


Пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні

  У той рік заніміли зозулі,
Накувавши знедолений вік,
Наші ноги розпухлі узули
В кирзами-різаки у той рік.
У той рік мати рідну дитину
Клала в яму, копнувши під бік,
Без труни, загорнувши в ряднину...
А на ранок — помер чоловік.
У
той рік і гілля, і коріння —
Вс
e трощив буревій навкруги...
І стоїть ще й тепер Україна,
Як скорботна німа край могил.
 
 

Д. Головко

 
 

 Закон України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні"
 

Указ Президента України "Про заходи у зв'язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні"
 

Розпорядження голови облдержадміністрації від 01.02.2017 р. № 28/2017-р "Про обласний план заходів у зв’язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років – геноциду Українського народу"

 

Розпорядження голови райдержадміністрації від 09.02.2017 р. № 81/2017-р "Про районний план заходів у зв’язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років – геноциду Українського народу"

 

 

 

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-33 років  в Ізяславському районі  Хмельницької  області
 

Списки громадян Ізяславського району  постраждалих від Голодомору 1932-33 років
 

Свідчення очевидців Голодомору 1932-1933 років
 

Пам’ятники та пам’ятні знаки жертвам голодоморів та політичних репресій
 

Друковані видання, присвячені темі голодоморів в Україні
 

Всеукраїнська акція «Людяність у нелюдяний час»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
                                                                             
                                                                             
                                                                             
                                                                             
                                                                             
                                                                             
                                                                             
                                                                             
                                                                         
                                                                           
                                                                             
                                                                             
                                                                             
                                                                       
                                                                       
                                                                             
                                                                             
                                                                         
                                                                     
                                                                             
                                                                             
                                                                           
                                                                     
                                                                         
                                                                             
                                                                         
                                                                           
                                                                         
                                                                             
                                                                         
                                                                             
                                                                           
                                         

 

                                 
                                                                             
                                                                             
                                                                             

 

 

 

 

«СВІТАНОК  ЗАПАЛИВ  ДАЛЕКИЙ  НЕБОСХИЛ…»

 

У вересні минулого року було підписано Меморандум про взаєморозуміння та співпрацю між благодійним Фондом Цаля Каплуна (США), Ізяславською районною державною адміністрацією, Ізяславською районною радою, Ізяславською міською радою. Тоді ж, за ініціативою Фонду Цаля Каплуна та  за підтримки влади Ізяславщини, на базі Ізяславського районного історико-краєзнавчого музею було ініційовано діяльність регіонального Центру дослідження історії Холокосту та єврейства на Ізяславщині.

За час, що минув, колективом музею проведено історичні дослідження та пошуки із означеного напрямку роботи.

Нещодавно, завдяки фінансовій підтримці Фонду Цаля Каплуна (США, Нью-Йорк), вийшла у світ книга «СВІТАНОК  ЗАПАЛИВ  ДАЛЕКИЙ  НЕБОСХИЛ… (The Life of Izaslav Jews)», упорядником якого стала директор Ізяславського районного історико-краєзнавчого музею Людмила Левицька. Книгу відкриває вступна стаття, яку написав Леонід Вейн (Leo Vayn), представник Фонду Цаля Каплуна (США, Нью-Йорк).

Дане видання присвячене історії єврейського населення Ізяславщини. В ньому розповідається про історію цього народу, його життя в мирний час та трагічні події Голокосту в контексті історії Ізяславського краю. У книзі наводяться описи життя та побуту єврейського населення Ізяславщини в різні історичні періоди їх проживання у нашому краї. Значна частина матеріалу присвячена подіям Другої світової війни та трагедії світового єврейства – Холокосту. Масштаби цієї трагедії стають зрозумілими, коли знайомишся із списком встановлених (далеко не повним) євреїв міста Ізяслава та Ізяславського району, які стали жертвами нацистської окупації періоду Другої світової війни.

При підготовці книги «СВІТАНОК ЗАПАЛИВ ДАЛЕКИЙ  НЕБОСХИЛ… (The Life of Izaslav Jews)» упорядниками було використано матеріали наших відомих земляків: науковця, мистецтвознавця Павла Миколайовича Жолтовського, журналіста Арона Ізралієвича Баренбойма,  публікації Ізяславської районної громадсько-політичної газети «Зоря Надгориння», спогади місцевих жителів, архівні документи та фотодокументи з фондів Ізяславського районного історико-краєзнавчого музею.

Дане видання стане цікавим джерелом для дослідників та пошановувачів історії рідного краю, життя і побуту  його мешканців.

Упорядником збірки Людмилою Левицькою епіграфом книги були взяті віршовані рядки відомого ізяславчанина, журналіста та поета Валентина Сакова:

Старі дерева,

Як старі слова.

До них звикають,

Мов до хмар чи грому.

А вони з нами йдуть

Коротку нашу мить,

Коротку нашу путь –

Їх велич просто

Не встигаємо збагнуть.

18.05.2020 р.

За матеріалами Ізяславського районного історико-краєзнавчого музею

 

 

Звернення голови райдержадміністрації Івана ФЕДОРЧУКА з нагоди Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

 

Шановні жителі Ізяславщини!

 

у далекому 1944 році на світанку 18 травня перші ешелони з кримськими татарами рушили з Криму до Середньої Азії. Тоді протягом трьох діб примусово вивезли більше 180 тисяч людей, половина депортованих загинула дорогою або у перші місяці заслання. Знову побачити рідну землю кримські татари змогли лише після розпаду СРСР.

Тому в цей день українці вшановують День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу – злочинної акції, що призвела до масових людських жертв та завдала непоправної шкоди кримськотатарському народу, трагічним чином вплинула на його історичний шлях. У цей скорботний день схиляємо голови на знак пам’яті про сотні тисяч кримських татар, безжально вигнаних, вбитих і знищених голодом, холодом та непосильними каторжними роботами, пам’ятати про всіх, кому не судилося продовжити життя на рідній землі.

Лише незалежна Україна дала змогу кримським татарам повернутися на батьківщину, звідки були вигнані їхні прадіди, діди та батьки, і вільно жити без страху арештів і переслідувань. Але сьогодні російська окупація Криму знову повернула кримськотатарське населення в часи жорстоких утисків і репресій: кримських татар всіляко переслідують за етнічною ознакою та релігійною приналежністю, за політичні погляди та симпатії до України і українців. Таких же утисків зазнають й українці на Кримському півострові.

Відтак, ми зобов’язані підтримувати один одного в нашій спільній боротьбі, у чергове підтвердивши усьому світові, що ми з ними – разом. Адже злочини перед багатостраждальним кримськотатарським народом не повинні бути забутими, а біль кримськотатарського народу – це біль усієї України. Разом ми дамо відсіч російському окупантові і звільнимо всі українські землі, збудуємо наше спільне щасливе майбутнє.

Пам’ятаймо, Крим – це Україна!

 

 

 

18 травня -  День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу та День боротьби за права кримськотатарського народу

 

Сьогодні, 18 травня, відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу та День боротьби за права кримськотатарського народу.

Депортація кримських татар розпочалася 18 травня 1944 року о 3 годині ранку й тривала до початку червня. Проте, перша і найбільша хвиля завершилася 20 травня.

Офіційною підставою для депортації стала таємна постанова Державного комітету оборони № 5859 "Про кримських татар" від 11 травня 1944 року, в якій кримським татарам висувалися претензії у начебто масовій зраді та масовому колабораціонізмі за часів окупації Криму гітлерівськими військами. Без сумніву, тоді був здійснений акт гено- і етноциду, про що свідчать звинувачення цілого народу в державній зраді та застосування принципу колективної відповідальності.

За офіційними даними з Криму було депортовано 183 144 тисячі кримських татар; за татарськими джерелами - 228 500, з яких упродовж лише першого півтора року померло близько 110 тисяч осіб. В каральній операції брали участь 32 тисячі співробітників НКВС. Людям на збори давалося від декількох хвилин до півгодини, з собою дозволялося взяти особисті речі, провізію, посуд та побутовий інвентар. Зрозуміло, що більшість майна залишилася і була конфіскована державою.

Переважна частина депортованих була направлена на спецпоселення до Узбекистану, частина - до ГУЛАГу, а ще частина - для поповнення спецконтингенту для Московського вугільного басейну.

Варто додати, що депортація була одним із засобів "детатаризації" Криму. Іншими засобами було знищення культурних та історичних пам'яток, заміні історичних назв місцевостей новими на зразок "Совєтский", "Первомайск", "Красногвардейск" тощо. До Криму заселялися вихідці з Росії та інших республік. За повоєнний період кількість населення у Криму збільшилося майже в 10 разів. Але сталінська політика щодо кримських татар не була чимось новим.

Як відомо, захоплення 1783 року Криму Росією призвело до великого занепаду культурного життя на півострові: по-варварському було спалено багато давніх рукописів, зруйновано чимало архітектурних пам'яток. Саме тоді розпочалося перше заселення Криму росіянами, чужоземними колоністами, міцніла брутальна русифікаторська політика. Після переведення Криму до складу УРСР (1954) у 1956 році було видано указ (неопублікований) про реабілітацію кримських татар, але практично без права повернення на батьківщину до Криму.

Масове повернення на батьківщину кримських татар почалося лише наприкінці 80-х років. Здавалося, що нарешті, попри побутові труднощі, настав мир і можна спокійно і вільно жити на рідній землі, але знову кримська земля стала об'єктом зазіхань Росії, а кримські татари піддалися (і піддаються) нечуваним з часів Сталіна репресіям.

Враховуючи, що через сімдесят років після депортації внаслідок дій тоталітарного режиму колишнього СРСР кримськотатарський народ знову постав перед загрозою дискримінації на рідній землі, а також з метою підтримки боротьби громадян України - кримських татар за реалізацію своїх прав як представників корінного народу Указом Президента від 16 травня 2014 року, і був встановлений День боротьби за права кримськотатарського народу.

18.05.2020 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

 

 

Звернення голови районної державної адміністрації Івана ФЕДОРЧУКА з нагоди Дня пам’яті жертв політичних репресій

 

Шановні жителі Ізяславщини! 

17 травня Україна вшановуватиме пам’ять жертв політичних репресій, усіх тих, хто став жертвою більшовицького режиму.

Цвіт нації, мільйони працьовитих, талановитих та соціально активних громадян, котрих сталінська влада оголосила “ворогами народу” було страчено та приречено на тортури й голодну смерть на засланні. Жертвою карателів із НКВС у ті лихі часи міг стати кожен, незважаючи на вік, національність, соціальну приналежність, ставлення до релігії.

Попри величезні втрати, наш народ вистояв і спромігся здобути омріяну століттями незалежність. Але сьогодні захисники України знову стали на захист свого демократичного європейського вибору, своєї держави. 

З кожним роком свідків тих трагічних подій меншає, однак нашим завданням є зберегти пам’ять про жертви політичних репресій та не допустити будь-яких проявів тоталітаризму й негуманного відношення до людини у наші дні. Адже честь та гідність людини є тією головною засадою, без якої неможливо будувати вільне та розвинене суспільство.

Схилимо ж голови і помолімося за вічний спокій тих, хто загинув унаслідок політичних репресій та переслідувань. Світла їм пам'ять.

Непохитної віри усім нам у щасливе майбутнє рідної країни.

 

 

 

Президент ушанував пам’ять жертв політичних репресій

Президент України Володимир Зеленський відвідав Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» та взяв участь у заходах до Дня пам’яті жертв політичних репресій.

Глава держави поклав квіти до братської могили, а також встановив лампаду й ушанував пам'ять жертв тоталітаризму біля центрального монумента меморіалу «Биківнянські могили».

Крім того, Володимир Зеленський поклав квіти до пам’ятного знака польських поховань.

«Шокують колосальні масштаби злочинів та їхня антигуманна природа. Абсолютно чужа як законам нормального людського буття, так і суспільному устрою цивілізованого світу. Тоталітарна машина без вагань знищувала на своєму шляху людські життя та долі», – заявив Президент України.

Володимир Зеленський наголосив, що сучасні та наступні покоління повинні зробити все задля неповторення подібних злочинів.

«У незалежній демократичній Україні життя та здоров’я громадян завжди буде моїм безумовним пріоритетом», – зазначив Глава держави.

У пам’ятних заходах також взяв участь керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак.

17.05.2020 р.

За матеріалами офіційного сайту  Президента України http://www.president.gov.ua/

 

 

 

 

17 травня 2020 року в Україні відзначається День пам’яті жертв політичних репресій

 

День пам’яті жертв політичних репресій встановлено згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства  до трагічних подій в історії України,викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства.

Точну кількість жертв тоталітарного режиму досі визначити неможливо. Деякі фахівці вважають, що за період від початку 20-х і до кінця 80-х років ХХ століття, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму в Україні було заарештовано майже 1,5 мільйона осіб. Велику кількість із них було розстріляно, інші пройшли тюрми, заслання, вислання, каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах. Терор і репресії зачепили майже всі верстви українського населення: науковців, політиків, військових, священиків, представників культури, селянство, тощо. Репресій зазнавали, як правило, найбільш обдаровані, працьовиті і соціально активні громадяни.

Щороку в третю неділю травня по всій Україні проводяться різноманітні заходи, присвячені пам’яті про ці страшні події.

Голова  районної державної адміністрації Іван Федорчук, Ізяславський міський голова Валентина Корнійчук, представник виконавчого апарату  районної ради Майя Коваль, керівниця апарату райдержадміністрації Ольга Манзюк, завідувач сектору організаційної та інформаційної діяльності, цифрового розвитку та захисту персональних даних апарату райдержадміністрації Віктор Кучерук  вшанували пам'ять жертв політичних репресій хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіалу жертвам голодоморів та політичних репресій в місті Ізяслав. 

Наше спільне усвідомлення масштабів трагедії має стати запорукою торжества політики гуманізму, взаєморозуміння і миру. Наш обов’язок – пам’ятати, передавати нащадкам правду про минуле.

17.05.2020 р.

Сектор організаційної та інформаційної діяльності, цифрового розвитку та

 захисту персональних даних апарату райдержадміністрації

 

 

 

Щороку у третю неділю травня Україна відзначає День пам'яті жертв політичних репресій

 

Великий терор – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

За період Великого терору на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %).

Масові репресивні операції у 1937–1938 рр., за задумом Й. Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально-ворожими елементами», упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію». Підставою для розгортання терору була теза Й. Сталіна про загострення класової боротьби в міру успіхів соціалістичного будівництва.

Офіційно початком Великого терору став оперативний наказ НКВД СРСР № 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 р., затверджений політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 р. Проте наявні документи НКВД (накази, листування, телеграфи) свідчать, що масові репресії готувалися заздалегідь, а наказом їх лише формалізували.

Наказом № 00447 запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – на ув’язнення в таборах ГУЛАГ (рос: Главное управление лагерей) НКВД СРСР. Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 осіб, то у січні 1938 р. він був збільшений до 83122 осіб. Із проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.

Ще до початку дії оперативного наказу № 00447 особливу увагу було звернено на «чистку» партійних лав та органів безпеки, що мало забезпечити надалі беззастережне виконання репресивних директив центру. А вже у червні 1937 р. розпочались масові арешти. 10 липня 1937 р. політбюро ЦК КП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних «трійок», створених для спрощення процедури засудження. До складу трійки зазвичай входили начальник обласного НКВД (голова), обласний прокурор та перший секретар обласного або республіканського комітету ВКП(б). Існування «трійок» та інших позасудових репресивних органів повністю суперечило радянському законодавству, у тому числі Конституції 1936 р.

Заарештований був фактично позбавлений права на захист (на адвоката) чи оскарження вироку. Слідчі психологічним знущанням і нелюдськими тортурами «вибивали» з арештованих потрібні зізнання. В 1937 р. дозвіл на застосування методів «фізичного впливу на підозрюваних» (тобто тортур) було дано на найвищому рівні ЦК ВКП (б). Випадки неправомірного засудження вважались цілком припустимими і виправдовувалась прислів’ям «ліс рубають – тріски летять».

Часи Великого терору у масовій свідомості населення СРСР позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу були повсякденними. Особа могла написати донос на колег, остерігаючись, що ті донесуть на неї першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами, родичами тощо.

Розіграні за сценарієм показові процеси проти керівників/очільників партійних та державних осередків у 1937-1938 рр. передбачали не лише усунення чи маргіналізацію рештків старої еліти, але також здійснення впливу на нових висуванців та суспільство загалом. Участь у цих показових процесах мала засвідчити політичну й ідеологічну лояльність, послух волі вождя, визнання терористичних методів державного керівництва.

Великий терор згорнули за вказівкою вищого партійно-радянського  керівництва. 17 листопада 1938 р. ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР ухвалили постанову «Про арешти, прокурорський нагляд і провадження слідства», якою «орієнтували правоохоронні органи на припинення «великої чистки» та відновлення елементарної законності. Наступним кроком стала фізична ліквідація безпосередніх організаторів і виконавців Великого терору.

17.05.2020 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

 

 

 

Вражаючі факти про Великий терор в Україні

 

1. Биківнянське поховання жертв сталінських репресій є одним із найбільших на території України. Вже встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних громадян.

2. Інші місця масових поховань жертв Великого терору політичних репресій 1937–1938 рр. – Рутченкове поле (Донецьк), район Парку культури та відпочинку (Вінниця), П’ятихатки (Харків), Католицьке кладовище (Умань), Єврейський цвинтар (Черкаси), село Халявин (Чернігівщина), Другий християнський цвинтар (Одеса), 9-й км Запорізького шосе (Дніпро). У Західній Україні після 1939 р. також з’явились місця масових поховань, зокрема урочище Дем’янів лаз (Івано-Франківськ), урочище Саліна (Львівська область), Тюрма на Лонцького (Львів).

3. Найкривавіша ніч у Києві – 19 травня 1938 року,  коли у в’язницях НКВД було розстріляно 563 людини. Розстріли, як правило, проводилися на подвір’ях в’язниць, у підвалах НКВД або безпосередньо перед похованням. Спочатку для масових поховань відводилися спецділянки цвинтарів. У пік репресій з метою приховати масштаби злочину енкавидисти змінили цю практику. У фруктових садах, парках, приміських лісах викопувались траншеї для поховань, часто трупи засипалися негашеним вапном.

4. 27 жовтня – 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорськ у Карелії з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, з них 287 українців та осіб, долі яких пов’язані з Україною.

5. НКВД УРСР розташовувався у Києві у 1934–1938 рр. у будівлях колишнього Київського інституту шляхетних дівчат (згодом – Жовтневий палац), у 1938–1941 рр. по вул. Короленка (нині – Володимирська), 33. Київський міський відділ та управління НКВД по Київській області розміщувались по вул. Рози Люксембург (нині – Липська), 16.

6. У 1955 р. КГБ при РМ СРСР направив в обласні управління держбезпеки директиву №108 сс, в якій дав вказівку повідомляти родичам розстріляних, що їх рідні «померли в місцях позбавлення волі, а в необхідних випадках, при рішенні майнових або інших правових питань, реєструвати в загсах смерть розстріляних із видачею заявникам свідоцтв, в яких дати смерті вказувати у межах 10 років з дня арешту, а причини смерті – вигадані».

7. В рамках Великого терору НКВД організувало та провело серію масових національних операцій. Це т.зв. «німецька операція» (25 липня 1937 року), «польська» (11 серпня 1937 року), «румунська», «латиська», «грецька», «іранська», «харбінська», «афганська», «проти болгар і македонців».

8. Спогади катів-енкаведистів та результати ексгумації тіл свідчать про характерний «почерк» вбивць. Як правило, це були постріли у потилицю або в перший шийний хребець із револьверів системи «Наган». Наган вважався точним, безвідмовним та достатньо потужним для завдання смертельного поранення, несильна віддача берегла сили катів при масових розстрілах.

9. Влітку 1937 року введено ряд нормативних документів, які посилили відповідальність членів родин репресованих. Дружини та чоловіки «ворогів народу» підлягали обов’язковому арешту, діти до 15 років передавались у спеціальні дитячі будинки. Члени сімей «ворогів народів», засуджених до розстрілу, підлягали примусовому переселенню у внутрішні області СРСР. Показовою є доля колишнього Генерального секретаря харчових справ УНР Миколи Стасюка, який в 1931-му був засуджений на 10 років, а потім дізнався що в 1937 році його дружина Марія була страчена «як дружина петлюрівського міністра».

10. Термін «Ворог народу» (латинське hostis publicus) має давньоримське походження. Він застосовувався до ворогів республіки, які прирівнювались до солдатів ворогуючої сторони та підлягали фізичному винищенню. Вдруге цей термін став загальновживаним в часи Великого терору якобінців у Франції в 1793–1794 рр. У СРСР цей термін був не лише розповсюдженим кліше політичної риторики, але і вписаним у Конституцію 1936-го, згідно 131 статті якої «ворогами народу» оголошувались особи, які вчиняли замах на громадську, соціалістичну власність.

17.05.2020 р.

За матеріалами сайту Українського інституту національної пам’яті

 


27 січня – Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту

 

Шановні ізяславчани!

Щороку 27 січня Ізяславщина разом з усією світовою спільнотою вшановує пам'ять жертв Голокосту – мільйонів жінок, чоловіків і дітей, котрі загинули від рук нацистів у роки Другої світової війни.

Масштаби цієї страшної трагедії шокують: на українських землях жертвами Голокосту стали сотні тисяч представників єврейського народу та інших національностей, а в найбільшому нацистському таборі смерті Аушвіц поблизу польського міста Освенцим мученицькою смертю загинуло близько 1,4 мільйона людей.

Пам'ять про невинно убієнних за національними, етнічними, релігійними, культурними ознаками має бути попередженням для людства про небезпеку, що таять в собі тоталітарні ідеології, зверхність, ненависть, ксенофобія та расизм.

Схиляємо голови у скорботі за навіки полеглими у безіменних могилах і печах крематоріїв. Зробимо все можливе, щоб найбільші суспільні цінності – свобода, гуманізм, мир та злагода – завжди панували на нашій землі.

 

Перший заступник голови райдержадміністрації Павло КОВАЛЬЧУК

 

Сьогодні в Україні і світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

 

Він проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни.

Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році (постанова ВРУ від 5 липня 2011 р.), хоч і була однією з шести країн-ініціаторів прийняття оонівського документа.

Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма.

Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.

Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйони на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні. Як відомо, одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. Одними з найбільших і найвідоміших були розстріли у Бабиному яру в Києві, але знищення євреїв України було систематичними і повсюдними.

Світова спільнота цього дня не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля стосовно окремої групи людей.

27 січня заступник голови райдержадміністрації Володимир Левченко, Ізяславський міський голова Валентина Корнійчук  вшанували пам'ять жертв Голокосту Ізяславщини, поклавши квіти до місць поховань жертв нацизму.

Цього ж дня у Кунівській ЗОШ І-ІІІ ст. було проведено меморіальний захід для учнів закладу та музейний урок пам’яті. Також в селі Кунів було покладено квіти до могили жертв нацизму.

В Ізяславському районному історико-краєзнавчому музеї представлено тимчасову виставку, присвячену жертвам Голокосту (предмети, які належали нашим землякам, знайдено на місці масового розстрілу та поховання євреїв у 1941 році в урочищі Побої, книги з історії Голокосту на Хмельниччині, публікації відомого журналіста Арона Баренбойма про знищення євреїв на Ізяславщині, релігійні єврейські книги кін.ХІХ-поч.ХХ ст.).

#WeRemember

27.01.2020 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

Жителі Кунівської громади вшанували пам'ять жертв Голокосту

 

27 січня в Кунівській ЗОШ І-ІІІ ступенів учнями 9-11 класів було проведено лінійку пам’яті жертв Голокосту та музейний урок. Старшокласники розповіли про трагедію Голокосту на Кунівщині.  

Однією із найтрагічніших подій села є розстріл в липні 1941 року мирного населення єврейської національності. Розстрілювали всіх: старих і молодих, чоловіків і жінок, і навіть дітей.

Всього було розстріляно 487 громадян. За словами очевидців, які дожили до нинішніх часів, «євреїв вигнали на вулицю, оголосили про необхідність взяти з собою різні знаряддя праці. Потім їх вишикували колонами, вивели за село, і наказали копати яму. Коли люди виконали наказ, їх почали розстрілювати з кулеметів».

Яма стала братською могилою для 487 громадян єврейської національності, після розстрілу яму засипали землею, а тих, хто уцілів (вони засипали яму), вивезли до села Стороничі і знищили там у гетто (єврейському концтаборі).

Три дні земля двигтіла, було видно,

Що у могилі є живих багато.

І до могили бігли люди

Щоб односельців рятувати.

Але німецькі кати біля могили виставили охорону і сім діб нікого до неї не допускали.

За своїми масштабами для Кунева, невеличкого українського містечка, ця трагедія ототожнюється з нелюдськими розстрілами у Бабиному Яру, що в Києві.

Протягом багатьох років на місці розстріляних односельців ніякого обеліску не було. І лише 1970 р. спільними зусиллями Кунівської громади було зведено пам'ятник жертвам фашистського геноциду.

Ця трагедія, що сталася у нашому селі, ніколи не зітреться у пам'яті людській. Щорічно до монументу, щоб вшанувати пам'ять загиблих односельчан, покладаються квіти, учні школи доглядають за могилою, бо несуть естафету пам'яті жертв Голокосту, проводять дослідження.

12 вересня 2019 р. підписано меморандум між благодійним фондом Цаля Каплуна(США) та місцевими органами влади Ізяславщини про взаєморозуміння та співпрацю в дослідженні питання Голокосту в Ізяславському районі та створення інтерактивної карти, в якій буде висвітлюватись інформація про місця та кількість похованих, фото, спогади та інше.

27.01.2020 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

 

 

 

 

 

 

 

АКТУАЛЬНО

Цифрова трансформація

Правова допомога 

Пенсійне забезпечення

Вибори

Міжнародна інтеграціяУкраїни

Запобігання корупції

Відзначення пам'ятних та ювілейних дат

Голодомор

       Актуальні питання   державної служби  

 

 

 

СОЦІАЛЬНА СФЕРА

 

Протидія домашньому насильству

 

Соціальний захист

 

Реєстр колективних договорів


Медицина

 

Культура

 

Сім'я і діти

 

 Освіта

 

 

 

 

ЕКОНОМІЧНА СФЕРА

Містобудування та архітектура

Підприємництво

Транспорт

 Енергоефективність

 Регуляторна політика

 Агросектор

 Бюджет

 Державні закупівлі

 Державна реєстрація

Чисте довкілля

 

 

 

ОРГАНИ ВЛАДИ

 

Районна рада

Міська рада

Сільські ради

ХАЕС

Податкова

Поліція

Районний сектор ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій 

 

 

 

 

Центральні 

 органи влади

 

 

 

 

 

 Обласні

 органи влади

 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
 
 
 
 

 

 

 

_______________________________________________________________________________________

© Ізяславська районна державна адміністрація, 2003-2020 роки
   вул. Незалежності, буд.2, м.Ізяслав, 30300,
e-mail: izyaslav_rda@izadm.gov.ua
 
  Розробка та підтримка: Сектор організаційної та інформаційної діяльності, цифрового розвитку та захисту персональних даних апарату Ізяславської районної державної адміністрації

   Використання будь-яких матеріалів, що опубліковані на цьому сайті, дозволяється при умові зазначення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на офіційний веб-портал Ізяславської райдержадміністрації https://izadm.gov.ua/