на головну

                     
                       
                     
                     
                             
 

 

 

Ізяславська

райдержадміністрація

 

               30300, Хмельницька обл.,

             Ізяславський р-н., м.Ізяслав,

                вул.Незалежності, буд. 2

 

тел/факс: (03852) 4-20-61

e-mail: izyaslav_rda@izadm.gov.ua

 

Заходи,

які заплановано

провести в

Ізяславському районі

протягом тижня

 

 

    

 

 

 

 

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Погода в Ізяславі

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 


 

 
           

 

         
    

 

Відбувся «круглий стіл» на тему «Збереження культурної спадщини району»

 

24 квітня в приміщенні Ізяславського районного істерико-краєзнавчого музею відбулось засідання «круглого столу» на тему «Збереження культурної спадщини району». У його роботі взяли участь: заступник голови районної державної адміністрації Володимир Левченко, начальник управління культури, релігій, національностей та туризму обласної державної адміністрації Ірина Трунова, директор Хмельницького обласного науково-методичного центру  культури і мистецтв Андрій Клименко, Ізяславський міський голова Валентина Корнійчук, директор ДІКЗ «Меджибіж» Олег Погорілець, директор ДІКЗ «Самчики» Богдан Пажимський, представники органів влади Ізяславського району та міста Ізяслав, громадські активісти, краєзнавці,тощо.

Учасники зібрання висловили свої бачення щодо вирішення наболілих питань збереження пам'яток та об'єктів культурної спадщини нашого давнього міста. Відбувся конструктивний діалог представників управління культури, релігій, національностей та туризму обласної державної адміністрації, керівників державних історико-культурних заповідників «Меджибіж» та «Самчики» із представниками Ізяславської міської ради, Ізяславської районної державної адміністрації, місцевих громадських активістів. Місцями від був досить таки емоційний. 

У ході «круглого столу» представники управління культури, релігій, національностей та туризму обласної державної адміністрації повідомили, що 24 травня в місті Ізяслав буде проведено «ІЗЯСЛАВ-FEST». «Цей унікальний проект має на меті привернути увагу держави, меценатів, поціновувачів минувшини, шанувальників маленьких міст із багатою історією до проблем національної культурної спадщини, зокрема, до унікальної пам’ятки архітектури XVIII століття – палацу князів Сангушків, який сьогодні є руїною і загрожує зовсім зникнути з лиця землі», - зазначила очільник управління Ірина Трунова.

Підводячи підсумки зібрання, заступник голови райдержадміністрації Володимир Левченко наголосив, що керівництво районної державної адміністрації готове до подальшого відкритого та конструктивного діалогу щодо збереження культурної спадщини Ізяславщини.

ФОТОЗВІТ

25.04.2019 р.

За матеріалами сектору культури райдержадміністрації

 

 

«ІЗЯСЛАВ-FEST» запрошує!

 

До Дня Європи в Україні управління культури, національностей, релігій та туризму обласної державної адміністрації, Хмельницький обласний науково-методичний центр культури і мистецтва та Хмельницька обласна філармонія презентують 24 травня 2019 року в одному з найстаріших міст нашої держави – Ізяславі – єдиному місті в Україні, де збереглася планувальна структура часів Київської Русі, фестиваль «ІЗЯСЛАВ-FEST». Цей унікальний проект має на меті привернути увагу держави, меценатів, поціновувачів минувшини, шанувальників маленьких міст з багатою історією до проблем національної культурної спадщини, зокрема, до унікальної пам’ятки архітектури XVIII століття – палацу князів Сангушків, який сьогодні є руїною і загрожує зовсім зникнути з лиця землі.

В ході фестивалю на території колишньої садиби Сангушків відбудеться велика розважальна концертна програма, ювілейний концерт гурту «Мотор’Ролла» з нагоди 25-річчя від дня заснування та академічного ансамблю пісні і танцю «Козаки Поділля» Хмельницької обласної філармонії. Для поціновувачів класичної та духовної музики у костелі Святого Йосипа пройде органний концерт заслуженої артистки України Наталії Молдован та камерного оркестру Хмельницької обласної філармонії. Для мешканців та гостей міста буде організовано смачне українське частування.

Завітайте 24 травня 2019 року до старовинного Ізяслава, що на Хмельниччині, візьміть участь в унікальному проекті, долучіться до благодійництва та отримайте насолоду від спілкування з музикантами, співаками, майстрами народної творчості!

24.04.2019 р.

 

Сторінки історії: до 75-річчя битви під Гурбами

 

21 квітня 1944 року  – в урочищі Гурби на Рівненщині розпочалася битва південної групи УПА-Північ “Богун” під командуванням Петра Олійника – “Енея” та з’єднання “Холодний Яр” УПА-Південь із військами НКВД. Вона тривала до 25 квітня й стала однією із найбільших битв УПА. Загальна кількість повстанців разом із місцевими мешканцями, які до них приєдналися, становила близько 5 тисяч. Південна група УПА мала 2 батареї гармат та кілька мінометних ланок.

У середині квітня 1944 року основні сили Української повстанської армії розділив німецько-радянський фронт. Частина УПА під керівництвом Юрія Шухевича була розташована на території, окупованій нацистами, а друга частина під командуванням керівника УПА-Південь Василя Кука – на території під радянською окупацією. Найсерйознішу загрозу для УПА становили радянські війська. Місцеві мешканці боялися повторення радянських репресій 1939–1941 років.

Бій відбувся під час переходу частин УПА через німецько-радянські фронти й охопив частину сучасних Дубенського та Острозького районів Рівненщини і Кременецького та Шумського районів Тернопільщини. У битві брали участь відділ південної групи УПА-Північ (військова округа «Богун» під командуванням Петра Олійника — «Енея») та з’єднання УПА-Південь (під командуванням Василя Кука — «Леміша»).

До бойових дій під Гурбами призвели замах вояків УПА на командуючого 1-м Українським фронтом Миколу Ватутіна, внаслідок якого він помер, а також спроби українських повстанців зірвати мобілізацію населення західних регіонів України до лав Червоної армії, про що свідчать численні атаки на потяги із новобранцями та на призовні пункти.

У відповідь НКВД почало широкомасштабні каральні операції проти УПА.

21 квітня 1944 р. енкаведисти оточили весь комплекс кременецьких лісів, у яких зосередилось біля 5000 повстанців, що належали до різних підрозділів УПА-Північ та УПА-Південь, а також мобілізованих селян із навколишніх сіл Гурби та Антонівці. Бойові відділи УПA нараховували не більше 3500-4000 вояків.

Сили внутрішніх військ НКВД, за повідомленням УПА, були в декілька разів більшими. До складу цього угрупування входили 4 бригади внутрішніх військ НКВД, полк кінноти, 15 легких танків, до того ж використовувалась авіація (три літаки з 6-го штурмового авіаполку НКВД), бронепоїзд, залучалися фронтові частини. Перед військами НКВД стояло завдання повністю оточити й знищити південну групу УПА, очистити місцеві ліси від повстанців.

Командування УПА наказало зайняти оборону в гурбенському лісі куреням Олександра Степчука (Сторчана), Івана Сала (Мамая), Семена Котика (Докса, Вира), Андрія Трачука (Бувалого), Івана Золотнюка (Довбенка), а також Яструба, Непитайла, Залізняка та окремим сотням Панька, Андрія, чоті Чорногорки й відділу охорони штабу під командуванням Гармаша і готуватись до прориву з оточення.

Проти радянських військ, згуртованих переважно на лінії Шепетівка — Рівне — Збараж, уранці 21 квітня вояки УПА почали рити шанці та вкопувати гармати. Було розгорнуто польовий шпиталь.

Перша спроба радянських військ знищити повстанців відбулася 23 квітня. Найбільше військових радянське командування сконцентрувало в районі села Антонівці. Наступ відбувався з різних боків, мобільні повстанські загони відступали та наносили несподівані удари з флангів, а тому війська НКВД зазнавали значних втрат, проте їм вдалося взяти повстанців в оточення.

За наказом командування УПА війська повстанців перегрупувалися в лісах неподалік с. Гурби, у селах Святе, Мощаниця, Чернява, Грановець та на Медвежій горі. Першу лінію оборони займали відділи командира Мамая (по лінії р. Понура – с. Замишівка), Докса (Мощаниця – Чернява – Святе), Яструба, Сторчана та кілька інших загонів особливого призначення (лінія Святе – Мости – Грановець – Гурби). Другу лінію оборони займали загони Довбенка, Бувалого і Непитайла. Резерв становили відділи командира Панька, Залізняка, Чорногорки й Андрія. Згідно зі звітами до повстанського штабу під час зіткнень 23 квітня війська НКВД втратили 250 осіб убитими. Втрати повстанців становили 39 осіб убитими й 30 пораненими. Перевага НКВД була значною у живій силі та зброї.

У ніч із 23 на 24 квітня повстанці знову перегрупувалися та окопалися. Після артобстрілу війська НКВД спробували захопити позиції повстанців, однак марно. Друга атака із залученням танків також була невдалою, але загони УПА-Північ понесли втрати, зокрема, курінь Ясена, відділ Яструба, а за ним і курінь Залізняка змушені були відступити.

24 квітня, о 6-й ранку, командування НКВД розпочало генеральний наступ на позиції УПА. Повстанські ресурси були вкрай обмежені, тому командування УПА ухвалило рішення йти на прорив. Легкопоранені бійці з розформованого польового шпиталю долучилися до бойових загонів. Важкопоранених повстанців разом із цивільним населенням вирішили кількома групами переправити через лінію фронту. Три сотні з різних куренів озброїлися гарматами, щоб відвернути на себе увагу НКВД.

Вранці 25 квітня повстанці трьома групами з боєм почали прориватися із оточення в районі села Буща. Із «гурбенського котла» зуміли вирватися всі курені УПА – майже три тисячі бійців. Значних втрат зазнали курені Мамая та Довбенка (самого Мамая було вбито). Курені Довбенка та Бувалого відійшли в суразькі ліси, курінь Мамая прорвався на північ і перейшов залізничний шлях Здолбунів ― Шепетівка, а відділи Ясеня та Докса відступили у напрямку Клеваня.

Згідно з офіційною доповідною НКВД, було знищено близько 2 тисяч повстанців і 25 німців, а також заарештовано 65 німецьких солдат і офіцерів, які допомагали упівцям. У доповідній до втрат УПА НКВД зарахував і цивільне населення, розстріляне за допомогу повстанцям. Керівник бою під Гурбами генерал УПА Василь Кук у спогадах зазначив, що УПА втратила не більше 100 людей, а вбили повстанці 900 радянських солдатів і ще стільки ж поранили.

22.04.2019 р.

За матеріалами сайту УІНП

18 квітня – ДЕНЬ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ

Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи вчених,

архітекторів, реставраторів, працівників державних органів

охорони пам'яток історії та культури…» згідно з Указом 

Президента України «Про День пам'яток історії та культури»

від  23 серпня 1999 року № 1062/99.

 

У період із 15 по 19 квітня пропонуємо відвідувачам сайту ряд матеріалів про окремі пам’ятки історії та культури, що пов’язані з Ізяславщиною.

 

 Храм Успіння Пресвятої Діви Марії та св. Михаїла Архістратига села Кунів

У 1722 році у Куневі було утворено католицьку парафію, а 1727 року збудовано дерев'яний костел коштом Д. Шульборського. У 1832 році на вулиці Замковій споруджено сучасний мурований храм на честь Успіня Пресвятої Діви Марії та святого Михаїла Архістратига за кошти парафіян.
                В
1930 році святиню закрили, а з часом її приміщення передали православним.
               20 листопада 1991 року в селі Кунів було зареєстовано парафіяльну католицьку спільноту, що входить  Кам'янець-Подільській дієцезії,  згодом їй повернули  приміщення костелу.
               Громаду села Кунів із 1992 року обслуговують дієцезіальні священики
 парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Острозі сусідньої Ровенської області (Луцька дієцезія), яка формально належить Кам'янець-Подільській дієцезії.  
              На даний час продовжується ремонт храму, розпочатий ще 1991 року.
У 2000-2001 роках відбудовано дзвінницю. У 2006р. пофарбовано костел всередині і зовні та встановлено нові вікна у ризниці.
              Цікавим є портали дверей до ризниці із обох боків вівтарної частини головного приміщення костелу: він кам’яний із майстерним різьбленням
              За час існування костел зазнав ряд перебудов, але в основному планування простору приміщення збереглося.
              До нас дійшло мало документальних та фото матеріал про костел в селі Кунів.
              У фондах Державного архіву Житомирської області  у фонді релігійних установ зберігається візитацій ний опис Кунівського костелу від 1819 року.
              Об'єкт чекає на своє дослідження.
ФОТОЗВІТ

19.04.2019 р.

За матеріалами краєзнавців села Кунів

 

18 квітня – ДЕНЬ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ

Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи вчених,

архітекторів, реставраторів, працівників державних органів

охорони пам'яток історії та культури…» згідно з Указом 

Президента України «Про День пам'яток історії та культури»

від  23 серпня 1999 року № 1062/99.

 

У період із 15 по 19 квітня пропонуємо відвідувачам сайту ряд матеріалів про окремі пам’ятки історії та культури, що пов’язані з Ізяславщиною.

 

 

Метрична книга Свято-Параскевинського храму села Михнів

 

Серед  експонатів Музею історії села Михнів, що знаходиться в Михнівській загальноосвітній школі  І-ІІІ ступенів, є унікальний експонат. Відвідувачі музею завжди з цікавістю розглядають метричну книгу місцевого Свято-Параскевинського храму.

Метричні записи про народжених, померлих та про укладені в храмі шлюби охоплюють період з 1790 року по 1815 року, із невеликими перервами. До 1795 року метричні записи велися польською мовою, а згодом – російською.

Досліджуючи записи, можна прослідкувати родинні зв’язки жителів села Михнів та мешканців навколишніх сіл.

Сьогодні це єдина метрична книга відповідного історичного періоду, що зберігається на території  Ізяславського району. Разом з тим  у фондах Державного архіву Хмельницької області (м.Хмельницький) зберігається три десятки метричних книг храмів населених пунктів сучасного Ізяславського району.

Серед них 28 метричних книг православних храмів: Свято-Різдва-Богородичної церкви села Бейзими, Свято-Параскевинської церкви села Білеве (з даними про село Кіндратка), Свято-Воскресенської церкви села Білогородка, Свято-Троїцької церкви села Білогородка, Свято-Архідияконо-Стефанівської церкви села Зубарі, Свято-Преображенської церкви міста Ізяслав, Свято-Миколаївського храму міста Ізяслав, Свято-Кузьмо-Даміанівської  церкви села Клубівка, Свято-Рідздва-Богородичної церкви села Кропивна, Свято-Дмитрівської церкви села Ліщана, Свято-Різдва-Богородичної церкви села Медведівка, Свято-Дмитрівської церкви села Мислятин, Свято-Параскевинської церкви села Михнів (дані за 1807,1808,1810,1874 роки), Свято-Анно-Зачатївської церкви села Михля, Свято-Дмитрівської церкви села Нове Село, Свято-Параскевинської церкви села Підлісці, Хресто-Воздвиженської церкви села Припутні, Свято-Покровської церкви села Радошівка, Свято-Успенської церкви села Ріпки, Свято-Параскевинської церкви села Сошне (із даними про село Мокрець), Свято-Михайлівської церкви села Сохуженці (із даними про село Христівка), Свято-Параскевинської церкви села Теліжинці, Свято-Козьмо-Даміанської церкви села Тернавка, Свято-Михайлівської церкви села Тишевичі, Свято-Параскевинської церкви села Топори, Свято-Воскресенської церкви села Чижівка, Свято-Михайлівської церкви села Щурівці, Свято-Покровської церкви села Щурівчики (із даними про село Підлісці), Свято-Різдво-Богородичної церкви села Поліське, Свято-Покровської церкви села Добрин.

Також у фондах Державного архіву Хмельницької області зберігаються метричні книги двох костелів: Білогородського (з даним  про села Пильки, Даньківці, Двірець, Калетинці, Кропивна, Нове Село, Теліженці, Сахнівці, Свириди, Тернавка, Теліженці, Христівка, Чижівка) та Ізяславського (якого саме не відомо) із даними про села Іванівка, Комини, Криволука, Борисів, Васьківці, Мислятин, Михля, Сошне.

Записи у цих метричних книгах в основному охоплюють періоди 1807, 1808,1810 роки, є записи, які відносяться 1874, 1880,1890,1869 років.

Окремі метричні книги храмів Ізяславського району зберігаються у фондах Державного архіву міста Камянець-Подільський.

На даний час записи метричних книг є цінним джерелом для тих, хто цікавиться своїм родоводом  і сьогодні може прийти і знайти записи про своїх предків в метричних записах.

ФОТОКОЛАЖ

18.04.2019 р.

Використано матеріали Музею історії села Михнів та Державного архіву Хмельницької області

 

КОНКУРС «Малі міста – великі враження»: як громаді взяти участь

 

Міністерство культури України приймає заявки на конкурс культурно-мистецьких проектів «Малі міста – великі враження» у 2019 році.

У Конкурсі беруть участь подані органами місцевого самоврядування, юридичними особами, творчими спілками, фізичними особами-підприємцями культурно-мистецькі проекти, що мають на меті розвиток культурного простору України на основі використання соціально-економічного потенціалу об’єктів культурної спадщини та елементів нематеріальної культурної спадщини для розвитку, посилення інвестиційної та туристичної привабливості населених пунктів із загальною чисельністю населення до 50 тис. осіб, які відповідають таким критеріям:

1) строк реалізації проекту – початок не раніше 15 липня та завершення не пізніше 20 листопада 2019 року;

2) реалізація проекту на засадах співфінансування з державного бюджету на рівні не більше ніж 70% загальної кошторисної вартості проекту, з місцевих бюджетів та/або з інших джерел, не заборонених законодавством, – на рівні не менше ніж 30 %;

3) очікувана сума коштів з державного бюджету становить:

- для «малих» проектів – від 100 000 до 250 000 гривень;

- для «середніх» проектів – від 250 001 до 1 000 000 гривень;

- для «великих» проектів – від 1 000 001 до 5 000 000 гривень.

 

Загальний бюджет конкурсу у 2019 році складатиме 50 млн. грн.

 

Для участі у Конкурсі ініціатори до 17:59 год. 15 травня 2019 року подають Мінкультури заявки на електронну адресу Організаційної групи (culture2019@ukr.net) за формою, встановленою Мінкультури (завантажити), а також такі документи:

- копію гарантійного листа потенційного партнера проекту (не подається у разі, якщо ініціатор проекту самостійно співфінансує проект);

- копію установчого документа ініціатора (не подається фізичними особами – підприємцями);

- згоду на обробку персональних даних.

 

Заявки надсилаються на електронну адресу організаційної групи Конкурсу одним листом у сканованому вигляді, кожен документ окремим файлом (формат PDF).

Телефони для консультацій: (044) 234-55-30 (Ірина Биковець); (044) 234-09-07 (Оксана Бабінець).

 

Документи:

Наказ Міністерства культури України від 15 квітня 2019 р. № 312 Про оголошення та організацію Конкурсу

Заявка на участь у Конкурсі

Наказ Міністерства культури України від 11 лютого 2019 року № 97 Про затвердження Положення про Конкурс

17.04.2019 р.

За матеріалами сайту Децентралізація влади https://decentralization.gov.ua/

 

 

Юні пошановувачі театрального мистецтва Сахновець представили виставу «Назар Стодоля»

 

“Життя театр, а всі ми в нім - актори”

Вільям Шекспір

 

Ось уже кілька років поспіль незмінною традицією у Сахновецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів є діючий шкільний театр юного актора. Щорічно у школі проводяться вистави класиків української та зарубіжної літератури, у яких грають учні школи. Не винятком став і цей навчальний рік.

16 квітня 2019 року  в стінах Сахновецької ЗОШ І-ІІІ ступенів відбулася учнівська прем’єра драматичного твору українського генія - Тараса Шевченка - «Назар Стодоля», яку він написав у 1843 році, а вона досі лишається актуальною для нашого часу. П'єсу створено на межі першого й другого періоду творчості Шевченка, вона є новим явищем в українській драматургії. Зображені в ній події відбуваються у 17 столітті біля Чигирина.

Сюжет побудовано на традиційному любовному трикутнику: Назар – Галя – старий полковник Молочай. Традиційний образ матері, що зазвичай прагне шлюбу доньки з багатим, замінено на образ лиходія батька, який згоден відступитися од своїх намірів лише під загрозою смерті.     

Акторами  шкільного театру стали учні 10 класу, а режисером-постановником - вчитель української мови та літератури Катерина Станівчук. Діти представили глядачам різноманітність та багатогранність  українських обрядів та  традицій (сватання, різдвяні колядки, вечорниці, байки старого кобзаря, танці та веселі співи).

Школярі виявили справжній професіоналізм у грі на сцені та показали себе чудовими акторами. Вдало підібрані декорації, яскравий одяг акторів та загальна атмосфера гри на сцені допомогли  глядачам перенестись у стіни справжнього професійного театру, де панує майстерність, професіоналізм та дух представленої епохи.

Нагородою для акторів були бурхливі оплески відвідувачів імпровізованого учнівського театру.

Отож, успіхів вам, юні актори! Творчих злетів, вільного польоту та вдячних цінителів вашого театрального таланту!

ФОТОЗВІТ

17.04.2019 р.

За матеріалами Сахновецької ЗОШ І-ІІІ ст.

 

 

18 квітня – ДЕНЬ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ

Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи вчених,

архітекторів, реставраторів, працівників державних органів

охорони пам'яток історії та культури…» згідно з Указом 

Президента України «Про День пам'яток історії та культури»

від  23 серпня 1999 року № 1062/99.

 

У період із 15 по 19 квітня пропонуємо відвідувачам сайту ряд матеріалів про окремі пам’ятки історії та культури, що пов’язані з Ізяславщиною.

 

БІОТИНСЬКИЙ ФАРФОР

 

Українські традиції виготовлення порцеляни зародилися на Волині в кінці XVIII ст. До середини наступного століття, поряд з великими підприємствами в Корці, Баранівці та Городниці, тут з'явилися малі порцелянові виробництва, відомості про яких, як правило, вкрай мізерні. На межі XIX-ХХ ст. про таких заводах згадувалося лише в історико-краєзнавчих, географічних і статистико-економічних виданнях.

 У XVIII ст. багато польські магнати мали володіння на волинській землі, яка входила тоді до складу Речі Посполитої і лише по розділу 1793 перейшла в адміністративне підпорядкування російської корони. Втім, і в XIX ст. поляки залишалися основними замовниками місцевих фарфорових і фаянсових заводів, продукція яких зберігалася на складах у Варшаві та інших містах і продавалися там в магазинах. Цим пояснюється наявність великої кількості виробів волинських підприємств в польських музейних і приватних зібраннях.

Виявлені колекціонерами зразки виробів змушують визнати, що малі заводи України другої половини XIX ст. виробляли не тільки дешеву і, на думку деяких авторів, малохудожній посуд. Навпаки, вони демонструють оволодіння передовими технологіями, нерідко орієнтацію на смаки освіченої публіки. Прагнучи випускати ходовий і якісний товар, власники заводів вивчали асортимент найближчих сусідів (Городниці, Баранівки) і конкурентів (заводів Кузнєцових), чим пояснюється схожість багатьох моделей. Стає очевидним, що малі виробництва функціонували на високому для своїх скромних можливостей рівні, а їх діяльність органічно вписується в загальну картину розвитку фарфоро-фаянсової галузі як Волинської губернії, так і Російської імперії в цілому.

У даному матеріалі хочеться зупинитись на одному із найстаріших малих підприємств - заводів в селі Білотин (Ізяславський район, Хмельницької області). Початком його діяльності прийнято вважати 1850 рік, коли за проектом інженера Леве в маєтку поміщиці Людгарди Яблоновської з роду Тишкевичів був заснований фаянсовий завод. За іншими даними 1850 року було започатковано керамічну гончарню німця Лева, що керував Плеженським (терени сучасної Польщі) маєтком  князя Яблоновського.  Фабрикант, дещо обізнаний  із керамічним виробництвом, спершу спорудив невеличкий завод  для виготовлення керамічних гільз (форм) для відливання цукрових голів (конусів), поки для цього не почали застосовувалися металеві форми. Доки  не з’явилися останні Лев дуже успішно збував свої раціоналізаторські вироби. 

Далі із виробництва з пічного кахлю вже в 1860 році він перейшов на випуск порцеляни, для виробництва якої запросили німецьких і чеських фахівців з родинами (близько 20 сімей). За офіційною статистикою 1860 року  тут було виробництво фаянсового, кам’яного і фарфорового посуду 292000 штук на 325 тисяч рублів.

Виробництво було облаштовано двома горнами, шлямувальним і формувальним відділенням.

 Леву бракувало грошей, оскільки він намагався засвоїти виготовлення фарфору. Почав брати позики у Зельмана Зусмана, борги віддавав «фабрикантами». На 1870 р. за господарювання Фішеле тут виготовлялися ізолятори і чайники (15-20 тис. на рік). Тоді ж завод було продано австрійському підприємцю Фішелю Зуссману (володів ним до 1874 р, потім переніс виробництво в Кам'яний Брід); керівником підприємства був призначений Саул Літинський.

Для випалу утилю було встановлено дві печі: для фарфору і для фаянсу. Другий  випал  робився у 3 фаянсових печах та 1 фарфоровій (розрахований на меншу температуру, аби не перегоріли фарби і поливи). Протягом місяця завод давав 16 фаянсових і 4 фарфорових  заповнених печей, продукція складала  1000 пудів.

З 1876 р. завод взяв в оренду, а в 1880 р викупив Мойсей Шапіро. Через сім років він перевіз обладнання в Полонне. У 1887 (за іншими даними, 1889 р.) підприємство було знищено пожежею. З цього моменту відомості про нього суперечливі. Згідно із деякими джерелами, випуск продукції був припинений в 1889 р. Окремі дані свідчать, що в 1887-1892 рр. завод знову переходить у власність Фелікса Зуссмана (на цей раз сина), а з 1913 року його власником стає волинське відділення Сільського поземельного банку. На 1860-і рр. припадає розквіт виробництва. Підприємство, на якому працювало кілька десятків робітників, випускало столові, чайні та кавові сервізи та малу пластику; річний оборот становив 325 000 руб. До 1880-их рр. оборот скоротився до 70 000 руб., а число робочих до 15.

Білотинських предметів збереглося дуже мало: дослідниця волинської порцеляни Петрякова повідомляє про 30, серед яких переважають тарілки. Фарфорова маса в Білотині була гарної якості, мальовничий декор перегукувався з художнім оформленням виробів інших волинських заводів. Два предмета з приватного зібрання дозволяють говорити про досить серйозних технічних можливостях цього підприємства. Один із них - десертна порцелянова тарілка з рельєфом у вигляді покладених один на одного виноградного листя. Аналогічне композиційне рішення використовувалося багатьма фабриками - наприклад, Києво-Межигірською мануфактурою. Ідентичну модель випускали і під турецькою маркою «Iser-I Istanbul» (1845-1875 рр.). Така ж тарілка знаходиться у Київському національному музеї російського мистецтва. Декорована тарілка пурпуровим критyoм і люстром, які вважалися однією з найдорожчих на ті часи технік. Переливчасте глянсове покриття досягалося шляхом органічного з'єднання металів, які в процесі випалу згорали, залишаючи на поверхні глазурі найтоншу (в кілька мікрон) металеву або метало-оксидну плівку, що володіє незвичайним золотистим або перламутрово-бузковим кольором. Марка «Бѣлот», нанесена поверх глазурі від руки червоною охрою, дозволяє датувати тарілку 1870-1880 рр.

Другий предмет - тарілка в орієнтальному стилі з натюрмортом на тлі пейзажу. Спосіб нанесення малюнка - надглазурний одноколірний друк - улюблений вид прикраси англійського посуду кінця XVIII - першої половини XIX ст., який після введення в 1857 р нового митного тарифу з'явилася на російському ринку, часто стаючи об'єктом для наслідування. Друковане зображення, зроблене хромовою фарбою, відрізняється чіткістю малюнка. Таким чином, ми бачимо, що власники невеликого підприємства в умовах конкуренції з модними і недорогими імпортними товарами намагалися випускати продукцію такого ж рівня, не шкодуючи грошей на впровадження відповідних технологій. Марка нанесена надглазурі являє собою і напис «Бѣлотін'», обрамлений  хвилястими лініями у формі хмари. Схематичне зображення такої марки зустрічається в книзі про польський фаянс; марка з конкретного предмета вперше була відтворена в журналі «Серед колекціонерів» в 2010 р.

Цікавий факт – на білотинському підприємстві в цей час працювали парові машини, що серед волинських керамічних підприємств  було новинкою.  Пара рухала машини для помолу маси.

Вироби фабрики в селі Білотин характеризувалися доброю якістю та художньою декорацією. Підприємство випускало столові сервізи, сервізи для чаю та кави, оздоблені, в основному квітковим орнаментом  або скромними смужками. Крім цього випускали інший столовий посуд, фігурки та підсвічники. На даний час із фігурками ситуація не до кінця визначена і вивчена. Так, у 1913 році у Варшаві на виставці польського скла та кераміки були представлені дві фігурки, описані як  «чоловік із собакою» та «дівчина із голубом і півнем» з села Білотин. Інші відомості про це відсутні.

На своїх виробах фабрика ставила  клеймо у вигляді  відтиску латинськими літерами БІЛОТИН або ж писала  цю назву вручну також латинською. Існує ще один  знак у формі овалу, а під ним  латинськими літками  назва села. Зроблений цей знак відтиском. Зустрічаються  на виробах написи від руки російською датовані 1867 та 1882 рр., написи виконані  чорною, блакитною і жовтою фарбами. Відомі інші  знаки фабрики, які вживалися при клеймуванні порцелянового посуду.

У фондах Острозького державного історико-культурного  заповідника знаходиться лише одна тарілка. Також вироби Білотинської фабрики є у фондах Національного музею українського народного декоративного мистецтва (м.Київ).

На базі Білотинського заводу (технічній і кадровій) виросли два нових виробництва - в Кам'яному Броді і в Полонному. Після закінчення будівництва Кам'янобрідського заводу його власник Зуссман привіз в селище з Білотина до 50 чоловік робітників, адміністрацію (зокрема, колишнього керуючого Саула Літинського) і обладнання.

Особливістю розвитку Білотинського фарфоро-фаянсовового заводу, обумовлена  спочатку напрямком пічної кераміки, а згодом перепрофілювання виробництва на предмети столового і чайного посуду, полягає у застосуванні способу виготовлення кахлів для творення рельєфних полив’яних  станкових, а не архітектурно-будівельних форм.

ФОТОКОЛАЖ

17.04.2019 р.

За матеріалами М.Козака (м.Полонне) та джерел мережі Інтернет

 

 

18 квітня – ДЕНЬ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ

Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи вчених,

архітекторів, реставраторів, працівників державних органів

охорони пам'яток історії та культури…» згідно з Указом 

Президента України «Про День пам'яток історії та культури»

від  23 серпня 1999 року № 1062/99.

 

У період із 15 по 19 квітня пропонуємо відвідувачам сайту ряд матеріалів про окремі пам’ятки історії та культури, що пов’язані з Ізяславщиною.

 

 

Елемент нематеріальної культурної спадщини «Традиції обробки деревини, село Комини Ізяславського району»

 

В останні роки в Україні звертається увага на пошук, опис та збереження нематеріальної культурної спадщини.

Термін «Нематеріальна культурна спадщина» означає ті звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов'язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремими особами як частина їхньої культурної спадщини. Ця нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами під впливом їхнього оточення, їхньої взаємодії з природою та їхньої історії формує у них почуття самобутності й наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного різноманіття й творчості людини.

Термін «нематеріальна культурна спадщина»,  проявляється, inter alia, у таких галузях:

a) усних традиціях та формах вираження, зокрема в мові як носії нематеріальної культурної спадщини;

b) виконавському мистецтві;

c) звичаях, обрядах, святкуваннях;

d) знаннях та практиці, що стосуються природи та всесвіту;

e) традиційних ремеслах.

Так, на Ізяславщині працівниками закладів культури району проведено дослідження елементу нематеріальної культурної спадщини – «Традиції обробки деревини, село Комини Ізяславського району».

Зокрема дослідниками нематеріальної культурної спадщини було вивчено досвід роботи майстрів із села Комини Делегея Івана (82 роки), Клімчука Павла (1954 р. н.), Мислика Сергія (1969 р.н.). Зокрема дослідники дізнались, що Сергій Мислик бондарству і навикам виготовлення виробів із деревини навчився від свого родича, народного умільця Іванюка Миколи Васильовича. Сергій Мислик (фото 2 та 3 ФОТОМАТЕРІАЛІВ) у даний час продовжує це ремесло.

Село Комини розташоване на півночі Ізяславщини посеред розкішного лісу. Тому не дивно, що традиції виготовлення виробів з деревини – від хатнього начиння до картин та ікон – надзвичайно тут розвинені. Визначними рисами даних традицій є перевага форми виробу над декоруванням та творче використання особливостей деревини. Яскравим свідченням цього є виготовлений Павлом Клімчуком портрет на дереві (фото 4 ФОТОМАТЕРІАЛІВ).

Збереженню даного елементу нематеріальної культури наразі загрози немає завдяки зацікавленню членів громади у його використанні. Елемент життєздатний.

ФОТОЗВІТ

16.04.2019 р.

За матеріалами закладів культури Ізяславського району

 

Канада випустила золоту монету у формі української писанки

 

Королівський канадський монетний двір вперше випустив золоту монету у формі української писанки.

Монета стане вже п’ятою «писанкою» у колекції канадського монетного двору, але вперше буде повністю виконана із золота. Цього разу на ній зображено дерев’яний український храм.

На аверсі монети традиційно викарбуваний профіль королеви Єлизавети ІІ. Монета виготовлена із 58,5 гр чистого золота та має номінал у 250 канадських доларів, однак її викупна ціна – 5000 дол. Монета також має суттєво менший наклад, ніж її срібні попередники. Так, буде викарбовано усього 250 золотих писанок.

Автор дизайну монети – канадець українського походження Дейв Мельничук, який є членом Українського музею Канади в Торонто.

15.04.2019 р.

За матеріалами сайту Королівського канадського монетного двору

 

18 квітня – ДЕНЬ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ

 

Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи вчених, 

архітекторів, реставраторів, працівників державних органів

охорони пам'яток історії та культури…» згідно з Указом 

Президента України «Про День пам'яток історії та культури»

від  23 серпня 1999 року № 1062/99.

 

У період із 15 по 19 квітня пропонуємо відвідувачам сайту ряд матеріалів про окремі пам’ятки історії та культури, що пов’язані з Ізяславщиною.

 

Ікона «ДЕІСУС» із села Двірець

 

У колекції українського іконопису Національного художнього музею України у Києві нині зберігається ікона «ДЕІСУС». Походить вона з   церкви  села Двірець Ізяславського району.  На думку мистецтвознавців  написана була ікона в 20-х  роках XVIII століття.

Ікона має розміри 80х49 см, написана вона на  липовій дошці товщиною 4,5 см.  із двома  врізними шпугами. Дошка покрита левкасом, написана темперою, в оформленні використано тиснення та позолоту. Автор невідомий.

Де́ісус (грецькою δέησις — прохання, моління; деісис) — назва особливого роду ікони, на якій посередині зображений Спаситель, а по боках — обернені до Нього у молитовних позах Богородиця та Іван Предтеча.

Деісусний чин — головна частина іконостасу православного храму, де в центрі зображено Спасителя, а з лівого і правого боку розміщаються ікони Богоматері, Іоанна Хрестителя і апостолів.

Ймовірно дана ікона було розташована на іконостасі церкви в селі Двірець.

До Національного художнього музею України ікона потрапила у 1926 році після етнографічної  експедиції відомого етнографа, знавця духовних скарбів українського народу, організатора музейної справи, хранителя Першого  державного музею Данила  Михайловича Щербаківського (1877-1927), що, можливо, і врятувало її від знищення войовничими атеїстами. Одночасно із цією іконою до музею надійшла ще одна ікона середини XVIII століття «Чудо в Хонех» із села Щурівці.

Деісус та Деісусний чин у храмах України.

У церкві в ім’я Всемилостивішого  Спаса, розташованій у Наталіївському парку (в селищі Володимирівка Харківської області), на іконостасі особливо цінними були 9 ікон Деісусного чину майстрів новгородського письма, іконописної школи XV-XVI століть. На теперішній час вони втрачені.

У Софіївському соборі Константинополя (Стамбул, Туреччина) до першого періоду мозаїчного оздоблення належить мозаїчний цикл, створений після закінчення доби іконоборства у 867 році: вхідну стіну південного вестибюля прикрашав один із фрагментів — деісус (фігура Іоанна Хрестителя не збереглася).

Києво-Печерський патерик повідомляє про п'ятифігурний деісус та дві намістних ікони, написаних Алімпієм Печерським для однієї з київських церков, ймовірно для Михайлівського Золотоверхого собору в Києві,  зруйнованого у 1934 році.

Іконостас Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцях, який є пам’яткою українського мистецтва першої третини XVIII ст., має в усіх трьох частинах — центральній, північній і південній — ікони  Деісусного чину: у центральній частині — Деісусний чин без Богоматері та Іоанна Хрестителя; у північній частині — Деісусна композиція з центральною іконою «Мати Божа з немовлям та ангелами»; у південній частині — Деісусний чин з центральною іконою «Христос з Іоанном Хрестителем», обабіч якої дві ікони із зображенням апостолів — по три на кожній іконі.

У Національному музеї у Львові  представлений Богородчанський іконостас епохи українського ренесансу та бароко, що є колективною роботою (1698-1703) для Манявського скиту, у якій «Деісус», дві великі композиції «Успіння» і «Вознесіння», що розміщувалися обабіч іконостаса в північному і південному раменах, дияконські врата із зображенням архангелів Михаїла та Гавриїла, «Тайна вечеря», «Розп'яття» з пристоячими, намісні ікони «Спас» і «Богородиця», «Святі Антоній і Феодосій Печерські» та «Воздвиження Чесного Хреста», а також голови апостолів і деякі сцени неділь-п'ятидесятниць належать Йову Кондзелевичу.

15.04.2019 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет, ілюстративний матеріал з книги «Український іконопис ХІІ-ХІХ ст. з колекції НХМУ»

 

 

 

Відбувся ІІ етап Всеукраїнського конкурсу дитячого читання «Книгоманія-2019»

 

Книга – це мудрість поколінь минулих. Книга – це друг і порадник сьогодні. Вона зберігає у собі красу рідного слова, чарівність мови. Скільки дивовижних таємниць відкривається завдяки книгам! Скільки безцінних скарбів трапляється на шляху читачів. Книга – справжній маг. Книги – кораблі думки, які плавають хвилями часу і несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління.

Вже стало доброю традицією щороку на Ізяславщині проводити Всеукраїнський конкурс дитячого читання “Книгоманія”, який бере свій початок у далекому 2005 році. Не став винятком і 2019 рік.

Основна ідея  книгоманії - популяризація читання. Цей конкурс дає можливість здобути перемогу не завдяки особливим талантам і здібностям, а завдяки систематичному читанню.

07 квітня в Ізяславській районній бібліотеці для дітей пройшов ІІ етап конкурсу дитячого читання «Книгоманія-2019», де зібралися ерудовані, кмітливі, спритні та інтелектуальні діти, які перемогли в першому етапі конкурсу. Всі 10 учасників продемонстрували високий рівень підготовки і ґрунтовні літературні знання. Діти вкотре довели, що книга – це найкращий спосіб розвитку особистості, вона – найкоротший шлях до істини.

Перед неупередженим професійним журі  учасники конкурсу проявили свою креативність і творчий підхід, прорекламувавши улюблену книгу. Брали участь у веселих та цікавих літературних перегонах, пізнавальних розвагах та бліц-турнірах.

Аналізувавши виступи та творчі роботи юних книгоманів, членам журі дуже важко було визначити переможців.        

Витримавши серйозну конкуренцію, переконливу перемогу здобула учениця Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.. №2, ліцей» ім..О.Кушнірука, читачка районної бібліотеки для дітей Яцкова Дарина.  Вона завоювала право представляти Ізяславщину на обласному етапі Всеукраїнського конкурсу «Книгоманія-2019», який проходитиме у Хмельницькому.

І хоч будь-який конкурс завжди передбачає елемент змагання і визначення переможців, проте задоволення отримали всі учасники, бо це – нові враження, цікаві знайомства і, звичайно ж, набуття досвіду та уміння продемонструвати свою ерудицію та знання. А найголовніше – це ще одне підтвердження, що книга залишається важливою частиною життя сьогоднішнього читача.

Усім учасникам конкурсу журі побажало успіхів у навчанні й нових перемог. Нехай книга стане їх гарним і добрим супутником на все життя.

ФОТОЗВІТ

08.04.2019 р.

За матеріалами сектору культури райдержадміністрації

 

Нарада бібліотечних працівників

 

На базі Ізяславської центральної районної бібліотеки 04 квітня відбулась нарада бібліотекарів району.

У ході зібрання провідний методист районної книгозбірні Галина Кузьмук проаналізувала результати виїздів із надання методичної допомоги в сільські бібліотеки, підсумки роботи бібліотек за І квартал 2019 року.  Провідний бібліотекар Тетяна Лісовик ознайомила  колег із інноваційними формами роботи з юнацтвом. Також Тетяна Адамівна продемонструвала присутнім презентацію «Робота бібліотек з патріотичною книгою» (за матеріалами ХОУНБ ім.Островського). Провідний бібліотекар Тетяна Хом’як підвела підсумки проведення І етапу Всеукраїнського конкурсу дитячого читання «Книгоманія-2019» та запросила переможців до участі в ІІ етапі на базі Ізяславської районної бібліотеки для дітей та нагадала бібліотекарям, що літо не за горами, а разом з літом «Творчі канікули». 

Окремо у ході наради було розглянуто питання підготовки та   проведення комплексу заходів із відзначення 90-річчя від дня народження члена Національної Спілки письменників України Василя Івановича Кравчука, яке відзначатиметься у червні поточного року. Зокрема працівники книгозбірень району переглянули відеороботи естафети «Співець подільської землі» до 90-річчя В Кравчука.

Під час свого виступу завідувач сектору культури райдержадміністрації Марія Кучерук зупинилась на питанні  облаштування власних та прилеглих територій у рамках щорічної акції з благоустрою «За чисте довкілля».

05.04.2019 р.

За матеріалами сектору культури райдержадміністрації

 

Передано естафету «Слава визволителям України»

представникам міста Старокостянтинів та  Старокостянтинівського району

 

9 березня делегація Ізяславського району, до якої увійшли завідувач сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату районної державної адміністрації Віктор Кучерук, голова районної ради Організації ветеранів України Лідія Загоруй та актив районної ради ветеранів, взяла участь у святкових заходах, присвячених 75-річчю з дня визволення міста Старокостянтинів та Старокостянтинівського району від нацистських загарбників.  

Перша зустріч делегацій для прийому-передачі естафети пам’яті «Слава визволителям України» відбулась у селі Пеньки, де пройшов мітинг за участю мешканців села.

Зустрічали делегацію Ізяславського району заступник голови Старокостянтинівської районної державної адміністрації Людмила Гнатюк, актив Старокостянтинівської райміської організації ветеранів, Пеньківський сільський голова Віктор Загорський, жителі Пеньківської сільської ради.

Звертаючись до присутніх, Людмила Гнаюк наголосила, що проведення Всеукраїнської естафети "Слава визволителям України" має велике значення для увічнення пам’яті про ветеранів-учасників Другої світової війни та для патріотичного виховання молодого покоління. Від імені представників Ізяславщини учасників заходу привітала член президії Ізяславської районної ветеранської організації Тетяна Горулько.

З нагоди ювілею визволення села Пеньки від нацистських загарбників  та прийняття естафети працівники Пеньківського сільського будинку культури підготували невеликий патріотичний концерт. Присутні вшанували загиблих у роки Другої світової війни хвилиною мовчання та поклали квіти до Пам’ятника загиблим воїнам-односельчанам.

Далі святкові представники Ізяславщини рушили до міста Старокостянтинів, де їх та ветеранський актив міста Старокостянтинів та Старокостянтинівського району прийняв Старокостянтинівський міський голова Микола Мельничук. На згадку про зустріч Микола Степанович вручив всім книгу Дмитра Ліщука «Старокостянтинівський край у вирі Другої світової війни 1939-1945 рр.», презентація якої відбулась 5 березня у приміщенні Старокостянтинівського міського будинку культури.

Після зустрічі учасники зустрічі вирушили Меморіалу Слави міста Старокостянтинів, де спільно із Старокостянтинівським міським головою Миколою Мельничуком, заступником голови Старокостянтинівської районної державної адміністрації Людмилою Гнатюк, головою Старокостянтинівської районної ради Михайлом Яснюком взяли участь у мітингу з нагоди 75-річчя визволення міста Старокостянтинів та Старокостянтинівського району від нацистських загарбників.

Під час  мітингу головою Ізяславської районної ради Організації ветеранів України Лідією Загоруй урочисто було передано представникам Старокостянтинівщини символи Всеукраїнської естафети пам'яті «Слава визволителям України». 

ФОТОЗВІТ

09.03.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

Звернення голови райдержадміністрації з нагоди 205-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка

 

 

Дорогі краяни! У ці березневі дні минає 205 років від дня народження національного пророка, невмирущого генія слова, народного поета, художника, борця за ідеали справедливості та добра, за кращу долю України та українського народу - Тараса Григоровича Шевченка.

Великий Кобзар став знаковою фігурою не лише української, а й світової літератури, здобувши право на безсмертя. Тому навіть через роки і віки не міліє, а прибуває джерело людської шани та поваги. І не даремно в кожній українській оселі є шевченківський «Кобзар», який вчили та вчать на пам'ять, по якому вчаться читати.

Сповнені любов'ю до рідної землі, прагненням зробити життя українців гідним і достойним з натхненням звучать слова Тараса і сьогодні, коли Україна розбудовуючись, змушена захищати власний дім — незалежну, демократичну, суверенну державу.

Переконаний, що вони є і будуть важливим орієнтиром та дороговказом на подальшому шляху державотворення і демократизації суспільства. Будуймо всією громадою свій дім – у злагоді, мирі та любові, щоб діти наші і онуки отримали у спадок державу, яку заповідав нам Великий Тарас. Нехай святе Шевченкове ім’я об’єднає нас усіх незалежно від поглядів та переконань задля щасливого майбутнього рідного народу.

 

 

З повагою,

голова райдержадміністрації, депутат обласної ради Борис Яцков

 

Делегація Ізяславшини вшанувала пам'ять Тараса Шевченка у місті Старокостянтинів

 

Перебуваючи в місті Старокостянтинів, делегація Ізяславського району, до якої увійшли завідувач сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату районної державної адміністрації Віктор Кучерук, голова районної ради Організації ветеранів України Лідія Загоруй та актив районної ради ветеранів Тетяна Горулько та Марія Сухораба, які брали  участь у святкових заходах, присвячених  75-річчю з дня визволення міста Старокостянтинів та Старокостянтинівського району від нацистських загарбників, на запрошення Старокостянтинівського міського голови Миколи Мельничука взяла участь у церемонії покладання квітів до пам’ятника Генію українського народу Тарасу Шевченку з  нагоди 205-ї річниці  від дня його народження.

Микола Мельничук також провів невеличку ознайомчу екскурсію сквером імені Шевченка.

ФОТОЗВІТ

09 03.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

Великий Шевченко – 205 років від дня народження національного генія

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Іван Франко

 

9 березня 2019 року минає 205 років від дня народження національного генія і пророка, духовного батька українства Тараса Григоровича Шевченка.

Шевченко – творець в українській літературі, в духовному житті України того могутнього і нещадного духу національної самокритики, того «національного сорому», який завжди є потребою і передумовою великого національного руху, всякого національного відродження.

Поезія Тараса Шевченка давно стала нетлінною і важливою частиною духовного єства українського народу. Вона є насправді світовим культурним явищем, що надихає читачів з усієї планети, адже геніальні рядки адресовані всьому людству і знаходять відгук у серцях.

Твори поета видавалися за кордоном понад 300 разів і перекладені на 147 мов світу.

«Кобзар» геніального поета став для українців національною Біблією. Поет крізь століття доносить нам правду життя через свої твори. 

У рамках ювілейної акції «Шевченка читають всі», приуроченої 205-й річниці від дня народження геніального співця українського слова, на Ізяславщині було проведено поетичні онлайн-читання.

Учасники продемонстрували кращі поетичні твори Шевченка, які є цінним духовним надбанням та до сьогодні не втратили своєї актуальності.

               

 

Крім того у ці пам’ятні дні стартував міжнародний флешмоб «Великий Шевченко».

Учасники мали зняти відео біля пам’ятника Тарасові Шевченку (а їх у світі 1384 у 35-ти державах), зачитавши уривок з його поезії. І опублікувати це відео необхідно було до 9 березня на офіційній сторінці флешмобу та на власній сторінці у соціальній мережі Фейсбук з хештегом #ByShevchenko.

Мета флешмобу – ушанувати пам’ять Великого Кобзаря, показати пам’ятники Тарасові Шевченку, встановлені у різних регіонах України та країнах світ і засвідчити про визнання та любов до творчості генія українського народу.

06 березня 2019 року Ізяславська центральна районна бібліотека долучилася до Міжнародного флешмобу "Великий Шевченко" #ByShevchenko.

09.03.2019 р.

Сектор культури райдержадміністрації

 

Шевченкове слово у віках не старіє…

(на Ізяславщині вшановано пам'ять національного генія Тараса Шевченка)

 

Минають роки і століття, відходять у небуття покоління, та не згасає наша пам'ять і пошана до геніїв, які усе життя та весь талант до останку віддали рідному народові. Таким для українців є Тарас Григорович Шевченко на всі часи.

У ці березневі дні минає 205-та річниця з дня його народження. Світлий образ Великого Кобзаря − безсмертний, як і сам народ, що породив його. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя, биттям гарячого людського серця.

Безсмертна могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрасність його слова, мужність і пісенність його віршів відзначена самовідданою любов’ю до своєї Батьківщини, до свого народу.

Початок весни для шанувальників літературної спадщини Великого Кобзаря – це можливість щоразу по-новому осмислити його поетичні та прозові твори, краще осягнути минуле, зрозуміти сучасне й себе в ньому.

Кобзаря вважають українським Пророком, чиє поетичне слово було актуальним у ХІХ столітті, і не менш значиме сьогодні. Кожен українець пам’ятає його слова, в кожному живе його дух і кожен бачить у ньому щось своє.

Нині його слово лунає на східних фронтах України як заклик, девіз до боротьби. Його слово звучало на Майдані української Революції гідності, з ним йшли на барикади і на смерть не лише українці.

З нагоди цього пам’ятного і символічного для української нації дня на площі перед пам’ятником Шевченкові у місті Ізяслав зібрались вшанувати пам’ять Великого українського Кобзаря представники районної та місцевої влади, актив громадських організацій, молодь, мешканці та гості міста.

Данину пам’яті Кобзаря віддали поетичними читаннями уривків його творів учнівська молодь.

Після цього відбулося урочисте покладання квітів до погруддя Тараса Шевченка на знак пошани до Великого поета, справжнього українця.

ФОТОЗВІТ

09.03.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

Українському пророку Тарасу Шевченку цього року виповнюється 205!

 

В українців можна відібрати все, але допоки вони пам’ятають
Святе Письмо і «Кобзар», – українська нація незнищенна,
бо незнищенний наш націоналізм, в основі якого – ці дві святі книги.

Василь Іванишин

 

9 березня 2019 р. минає 205 років від дня народження національного генія і духовного батька українства Тараса Григоровича Шевченка. Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна – близько 1200 робіт (олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків).

В історії кожного народу є імена культурних діячів, які він свято береже у своїй пам'яті і з великою любов'ю та повагою передає з покоління в покоління. Так у французів це Мольєр, Гі де Мопассан, Еміль Золя, Альбер Камю, Віктор Гюґо, у німців – Йоганн Вольфганг фон Гете, Фрідріх Шиллер, Еріх Марія Ремарк, Томас Манн, Річард Вагнер, у японців – Мацуо Басьо, Ясунарі Кавабата, Кобо Абе та ін. Є такі імена і у нашого народу – Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Леся Українка, Іван Нечуй-Левицький, Василь Барка, але серед них найпочесніше місце посідає Тарас Шевченко.

Шевченко не є для нас людиною новою. Зі шкільних років ми знайомимося з його біографією, читаємо його твори, ходимо до музеїв, знайомимося з художньою спадщиною митця та його громадською роботою. Проте в сучасну пору, коли кращі сини й доньки українського народу змагаються за відродження українського національного організму, безжально нищеного чужинцями, коли в Україні множаться сили, котрі за ціль собі кладуть брати активну політичну участь у розбудові Української Національної Держави, для нас Тарас Григорович постає, перш за все, як провідник – духовний та ідейний, національний та політичний, який власним прикладом нескореного борця кличе кожного до героїчного чину:

«Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте».
(«Заповіт»)

     Адже понад усе Т.Шевченко за своє життя прагнув бачити Україну для українців без царя, пана, ляха, москаля та нерозумного брата.

     Шевченко у природний для себе як поета спосіб і в найдоступнішій для цілого народу художній формі сформулював, розвинув та обґрунтував національну ідею українського народу: законність і необхідність, можливість і реальність національної державності і незалежності. Він пробудив народ, дав йому вчення боротьби за свободу і вдихнув у нього віру в перемогу. Шевченко не запозичував і не видумував свого вчення. Його геній скристалізував те, що було сутнісним в історії, сучасності і мріях народу. Як висловився Дж. Грабович, «...він співець і пророк, що передавав голос свого народу, він духовний батько відродження української нації».

     Роль Т.Г.Шевченка у боротьбі українців за кращу долю, за власну державу важко переоцінити. Життя і творча спадщина Кобзаря надихали багато поколінь українців на боротьбу за утвердження рідної мови, створення української держави. Сила духу, діяльність Т.Г.Шевченка, його проза і поезія сприяли проголошенню Української Народної Республіки в 1917 р., призвели до розвалу більшовицького радянського режиму, проголошення Незалежної України в 1991 р. Мрії Шевченка про життя українського народу в «сім’ї вольній, новій» збулися, проте зараз треба зберегти та примножити здобутки в ім’я наших славних пращурів і прийдешніх поколінь!

 

ОСНОВНІ ДАТИ В ЖИТТІ Т.ШЕВЧЕНКА

9 березня 1814 р. – Поет народився у селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область).
1816 р. – Шевченкова сім’я повертається до Кирилівки.
1823 р. – Помирає Катерина, матір поета.
1824 р. – Тарас з батьком вирушають чумацьким шляхом.
1825 р. – Помирає Григорій, батько поета. Тарас стає наймитом у дяка. Потім тікає вчитися малярству.
1828 р. – Тарас стає панським служкою в селі Вільшани, козачком у пана Енгельгардта.
1828-1831 рр. — Тарас з паном у Відні.
1831 р. – Тарас їде у Петербург. Там він навчається у живописця Ширяєва.
22 квітня 1838 р. – Викуп з кріпацтва.
1838-1845 рр. – Тарас стає студентом Петербурзької академії мистецтв.
1839 р. – Шевченко хворіє на тиф.
1840 р. – Виходить перше видання «Кобзаря» з 8 поезіями.
1839 – 1841 рр. – Шевченко створює поему «Гайдамаки».
1841 р. – Виходить поема «Гайдамаки».
1843 р. – Шевченко приїжджає в Україну.
1845 р. – Виходять поеми «Кавказ», «Єретик», «Великий льох», «Наймичка», «І мертвим, і живим…». Шевченко написав Заповіт.
5 квітня 1847 р. – Шевченка арештовують.
Осінь 1847 р. – Поет хворіє на ревматизм у казематах.
1848 р. – Шевченко вирушає в експедицію Аральським морем.
1848-1858 рр – Шевченко на військовій службі в Оренбурзькому корпусі.
17 жовтня 1850 р. – Поета перевели в віддалене Новопетровське укріплення.
2 серпня 1857 р. – Шевченка звільняють.
1858 р. – Дозволяють виїзд в Україну.
Літо 1859 р. – Шевченко подорожує Україною, до рідного села.
10 березня 1861 р. — Шевченко помирає. Спочатку його хоронять на Смоленському кладовищі в Петербурзі.
22 травня 1861 р. – Перепоховання. Відповідно до заповіту його перевезли до Канева, на Чернечу Гору.

 

ЦІКАВІ ФАКТИ, ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ Т.Г.ШЕВЧЕНКА

1. Перший в Україні «Буквар» з'явився завдяки Шевченку. Він надрукував його власними силами у 1861 р. Письменник оплатив наклад у 10 тисяч одиниць. Книга була видана з метою розповсюдження в безкоштовних школах для вивчення грамоти.

 

2. Слово «Бог» у творах Т.Шевченка зустрічається майже 630 разів.

 

3. Портрет В.Жуковського, за продаж якого Т.Шевченко був викуплений з неволі та вступив до Академії мистецтв та який був колись у Третьяковській галереї, тепер зберігається у Національному музеї Т.Г.Шевченка, що у Києві; його вважають оригінальним твором Карла Брюллова.

 

4. Український майстер Микола Сядристий створив найменше у світі «видання» «Кобзаря», розміром трохи більше половини квадратного міліметра, – набагато менше від макового зерняти. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі та мініатюрні, що гортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Палітурку зшито павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.

 

5. У Каневі за яких кілька кілометрів від могили великого Тараса Григоровича спочиває його наречена Ликера Полусмакова.

 

6. Перший пам'ятник Т. Шевченку було відкрито у 1881 р. до 20-річчя від дня смерті митця у м. Форт-Шевченко (Казахстан), керував проектом І. О. Усков, який був комендантом Новопетровського укріплення, коли Шевченко перебував там на засланні. В Україні перший пам'ятник Шевченку (його погруддя) встановлено у Харкові у садибі Алчевських у 1881 р.

 

7. В Україні та світі є 1384 пам'ятники Кобзареві, з них 1256 – в Україні та 128 – за кордоном у 35 країнах (станом 2019 р.). Це найбільша у світі кількість монументів, встановлених діячеві культури.
У Ковелі пам’ятник поету сягає заввишки більше, ніж сім метрів – це найвищий у світі монумент Кобзарю. Вага скульптури – біля 20 тонн. Автори монументу – київський скульптор Володимир Шолудько (автор ідеї), скульптори Петро Подолець та Микола Король, архітектори Тетяна Мельничук та Анатолій Заворотинський.

 

8. Шевченко Т.Г. мав прегарний драматичний тенор.

 

9. З «Кобзаря» оспівано в різних музичних формах 250 творів; На творчість Шевченка відгукнулося понад 120 композиторів; Микола Лисенко оспівав 87 поетичних зразків Шевченка.

 

10. Лише в Україні 11 музеїв Тараса Шевченка.

 

11. У містечку Форт-Шевченко (Казахстан) можна доторкнутися до виготовленої з каменю-черепашнику самим Тарасом лави, а пройшовши парком, побачити вербу, яку більше 150 р. тому посадив сам поет; і якщо зібрати усі дерева, посаджені з гілок, узятих з цієї верби, вийде цілий ліс.

 

12. У 1973-1975 рр. космічна станція «Марінер-10» вперше близько сфотографувала Меркурій, показавши сотні кратерів. В результаті один з 300 кратерів був названий на честь Тараса Григоровича. Діаметр кратера Шевченко – 137 кілометрів.

 

13. Шевченка часто малюють у вигляді вусатого чоловіка в шапці і кожусі. Однак історики запевняють, що під час життя в Петербурзі Кобзар був модним портретистом і непогано заробляв, а тому одягався досить модно. Зокрема, в своєму щоденнику він написав про особливе задоволення від придбання гумового плаща-макінтоша, який тоді коштував 100 рублів.

 

14. Основна освіта Т.Шевченка – два роки навчання в церковно-приходській школі. При цьому багатьма своїми знаннями майбутній письменник був зобов'язаний першій віленській красуні, баронесі Софії Григорівні Енгельгардт. Вона вчила хлопчика говорити польською і французькою. Однак все ж основні знання мов Тарас Шевченко отримав від тамтешніх лакеїв.

 

15. У свій останній день народження Тарас Шевченко в розмові з близьким другом художником Григорієм Честахівським висловив бажання, щоб в разі смерті його поховали в рідному Каневі. Вранці 10 березня в Петербурзі Тараса Григоровича не стало. Через два роки поета перепоховали в Каневі.

 

16. Дещо неочікувано вшанували пам’ять Кобзаря на території невизнаної Придністровської Молдавської республіки: у 1995 р. в обіг було введено банкноту у 50 тис. руб., на лицьовій стороні котрої був портрет українського гетьмана Богдана Хмельницького, а на зворотній – пам’ятник Шевченкові перед університетом у Тирасполі. А вже у 2002 р. дизайн купюри обновили. Відтак, на банкноті у 50 рублів з’явився портрет Тараса Шевченка. Банкнота була зеленкуватого кольору, тому у свідомості молдаван «зеленими» довго лишалися не американські долари, а саме гроші з Шевченком. У 2007 р. було затверджено остаточний дизайн грошей – сіро-зелений колір з незмінним Кобзарем.

 

17. Твори Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Серед них – японська, корейська, арабська і навіть міжнародна мова есперанто. Найбільшу кількість перекладів було здійснено російською, німецькою, польською, англійською мовами.

 

18. У 1964 р., коли відзначався 150-річний ювілей Великого Кобзаря, 196 населених пунктів СРСР носили ім’я Шевченка. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь митця (станом на 2019 р.). У Казахстані на його честь названо Форт-Шевченко, з 1964 р. по 1991 р. місто Актау мало назву Шевченко. Також однойменну назву носять 3 села, 4 селища і 8 хуторів в Адигеї, Башкортостані, Краснодарському краї та 8 областях Російської Федерації, і село у Рибницькому районі Придністров'я. Крім того, на честь Тараса Григоровича Шевченка названі морська затока в Аральському морі та вершина висотою 4200 м на північному схилі Великого Кавказу, в Боковому хребті. Це ім'я дали їй українські альпіністи, які вперше підкорили цю кавказьку вершину у 1939 р.

 

19. Будучи членом Кирило-Мефодіївського товариства, Шевченко висував ідеї автономного статусу України та інших слов'янських держав, і столицею такої багатонаціональної держави він бачив місто Київ, а не Москву.

 

20. Третє видання «Кобзаря» 1860 р. було надруковано коштами Платона Симиренка, з яким Тарас Шевченко познайомився під час своєї останньої подорожі Україною в 1859 р. у Млієві. Платон Симиренко – відомий в Україні цукрозаводчик і меценат – виділив для видання «Кобзаря» 1100 рублів. За свій вчинок П.Симиренко поплатився здоров’ям та цукровим заводом, адже така «революційна» діяльність суперечила політиці царату.

09.03.2019 р.

За матеріалами мережі Інтернет  

Жінка – берегиня роду

(До Міжнародного жіночого дня)

 

За доброю традицією із святом 8 Березня приходить весна. І в цьому є певна закономірність. Бо жінка, як і весна, несе у світ особливу і велику місію природи – життя і любов, ніжність і турботу, натхнення і неповторність. Все найсвітліше, що є у нашому житті – весна, радість, щастя, кохання, пов’язане з Жінкою – берегинею роду людського, його душею.

Це по-справжньому світле та весняне свято щоразу нагадує нам про найцінніше та найпрекрасніше, що є у нашому житті – кохання, любов до рідних, сімейне благополуччя та турботу про дітей, тепло материнських рук і родинний затишок, жіночу мудрість, любов і милосердя.

Саме тому, напередодні Міжнародного жіночого дня в Ізяславському районному будинку творчості дітей та юнацтва відбулися урочистості та святковий концерт, сповнені шани та поваги до жінки-матері, дружини, бабусі, сестри, доньки.

Усіх присутніх жінок зі святом сердечно привітав голова районної державної адміністрації Борис Яцков та перший заступник голови районної державної адміністрації Павло Ковальчук. З їхніх вуст для всіх жінок звучали щиросердечні побажання теплих сонячних ранків, спокою, а найголовніше миру на нашій землі, родинного щастя, тепла, затишку.

Водночас під час свого виступу Борис Яцков передав щирі і сердечні вітання для жінок Ізяславщини, від дружини Президента України Марини Порошенка, який в цей день перебувала із робочою поїздкою місті Ізяслав.

Звертаючись до прекрасної половини людства, голова районної державної адміністрації зазначив, що в усі часи жінки були і залишаються символом щастя, миру і злагоди у сім’ї та суспільстві.

«Недаремно в Україні вас завжди називали берегинями домашнього вогнища, духовності, традицій та історичної пам'яті. Світ існує завдяки вам – ви даруєте життя, виховуєте дітей, берете на свої тендітні плечі безліч турбот. Вам вистачає духовних сил не тільки надихати на звершення інших, а й самим досягати вершин у найрізноманітніших сферах» - зазначив посадовець. Він також побажав жінкам міцного здоров’я, злагоди, благополуччя, щасливої та прихильної долі.

Також, районна рада ветеранів спільно із представником народного депутата України Андрія Шиньковича Валентином Соловйовим привітали ветеранів-жінок Ізяславщини та вручили їм квіти і подарунки.

Чудовим подарунком до жіночого свята став святковий концерт, який підготували аматори сцени Ізяславського району, під час якого усі присутні мали можливість насолоджуватись пісенними, музичними та хореографічними композиціями наших талановитих земляків. Присутні глядачі щирими оплесками вітали митців сцени.

Урочистості завершилися, а чарівна мелодія свята ще довго звучатиме в серцях представниць прекрасної половини людства. 

ФОТОЗВІТ

 

Крім того подібні урочистості відбулися в сільських населених пунктах Ізяславщини.

ФОТОЗВІТ

06.03.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

75-річчя вигнання з території Ізяславщини нацистських окупантів

 

Розкислим весняним чорноземом, під колючими дощами, через палаючі березневими пожежами сади і спалені війною села 75 років  тому йшла Україною вистраждана і всепереборна хвиля звільнення від фашистської нечисті. Зі слідів, залишених вгрузлими солдатськими чоботами, проростали вогненні паростки надії на життя. Із глибоких вирв розірваних снарядів піднімалися священні обеліски людської мужності, нездоланної любові до свого дому, до своєї країни.

Попереду були ще квітування великої перемоги 45-ого. Попереду –  тисячі доріг і сотні днів, висвячених людськими стражданнями і людською величчю.

Такими ж березневими днями 75 років  тому Ізяславщина вдихнула  на повні груди солодке повітря ЗВІЛЬНЕННЯ!

5 березня на Меморіалі Слави в місті Ізяслав відбулись районні урочистості, присвячені 75-річчю вигнання з міста  Ізяслав та Ізяславського району нацистських загарбників.

До участі в районних заходах долучилась делегація ветеранських організацій міста Шепетівка та Шепетівського району, яких в місті Ізяслав на площі Героїв Майдану урочисто зустріли перший заступник голови Ізяславської  районної державної адміністрації Павло Ковальчук, заступник голови Ізяславської районної ради Михайло Борисюк, Ізяславський міський голова Валентина Корнійчук, ветеранський актив району.

Керівники району та гості Ізяславщини під звуки духового оркестру пройшли вулицею Незалежності до Парку Слави, де відбувся меморіальний захід.

До учасників мітингу звернувся перший заступник голови районної державної адміністрації Павло Ковальчук. Він   наголосив, що ця дата  для ізяславчани, яка ніколи не тьмяніє з часом. Вона щоразу допомагає глибше і повніше осягнути велич ратного подвигу нашого народу та усвідомити глобальне значення розгрому нацизму.

«За два роки і 8 місяців окупації нацисти завдали Ізяславському району та місту  Ізяслав величезних  людських втрат. У нашій пам’яті імена понад півтори тисячі воїнів Червоної Армії – синів різних народів, партизанів, підпільників, що стали синами Ізяславської землі, бо вони навічно залишилися в ній, та імена понад чотирьох тисяч  ізяславчан, які віддали своє життя на різних фронтах війни в боротьбі з нацизмом. Пам’ятаємо про матеріальні збитки, про спалені фашистами 12 сіл нашого району, про понад 2 тисяч наших земляків, яких було вивезено на примусові роботи до Німеччини», - наголосив Павло Павлович.

Звертаючись до учасників заходу, заступник голови Ізяславської районної ради  Михайло Борисюк наголосив, що день визволення  Ізяслава та району від нацистських  загарбників – це свято радості із сумом в очах, свято безмежної вдячності і вічної пам’яті тим, хто віддав в ім’я врятування нашого  краю  та України  найдорожче – власне життя, увійшовши  у безсмертя.

Він запевнив усіх присутніх, що героїзм солдатів Перемоги не затьмариться у віках.

Також усіх присутніх привітали із річницею визволення голова районної Організації ветеранів України Лідія Загоруй.

Ювілей визволення Ізяславщини від фашистських загарбників співпав у часі із проходження територією району Всеукраїнської естафети пам’яті «Слава визволителям України». Щоб вручити ізяславчанам її символи, прибули представники Шепетівщини:   голова ветеранської організації міста Шепетівка  Олег Герсименко, голова Шепетівської районної ради Організації ветеранів України  Ігор Карчевський. Від імені шепетівчан усіх присутніх привітав Ігор Карчевський. Голови ветеранських організацій вручили представникам Ізяславського району символ естафети – солдатський ранець із капсулами із землею з місць боїв та поховань воїнів-визволителів  Полонського та Шепетівського районів.

Голова Ізяславської районної ради Організації ветеранів України Лідія Загоруй спільно із представниками учнівської молоді Ізяславського району вклала до символу естафети капсулу із землею Ізяславщини.

У рамках  заходів, присвячених 75-річчю вигнання з  території району від нацистських окупантів, у населених пунктах району пройшли  меморіальні заходи (мітинги, зустрічі, панахиди), присвячені вшануванню визволителів рідного краю. 

Усі присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих та померлих солдатів Другої світової війни і поклали до меморіалу  квіти, вінки.

ФОТОЗВІТ

05.03.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

Ізяславщину із архіпастирським візитом відвідав високопреосвященний Антоній, митрополит Хмельницький і Кам'янець-Подільський Православної Церкви України

 

У неділю, 3 березня, перед Великим Постом, високопреосвященний Антоній, митрополит Хмельницький і Кам'янець-Подільський Православної Церкви України із архіпастирським візитом відвідав храм святих Косми і Даміана в селі Клубівка Ізяславського району, парафіяни якого нещодавно разом зі своїм настоятелем протоієреєм о.Миколаєм Назарчуком приєднались до вірних Православної Церкви України.  

Після урочистої зустрічі правлячого архієрея собором духовенства Ізяславського благочиння на чолі із благочинним митрофорним протоієреєм о.Володимиром Ковальчуком в храмі було відслужено Божественну літургію. На богослужінні крім жителів села Клубівка молились жителі сіл Васьківці, Сошне, Теліжинці, Чижіка, Пильки, які також нещодавно перейшли під омофор Православної Церкви України.

На малому вході високопреосвященним Антонієм було звершено дияконську хіротонію о.Романа. Також владика вручив церковні нагороди ряду священників благочиння: благочинний Ізяславського округу митрофорний протоієрей о.Володимир Ковальчук та настоятель храму села Теліжинці митрофорний протоієрей о.Віталій Олійник удостоєні права носіння другого хреста із прикрасами, настоятель храму с.Кунів протоієрей о. Богдан Масний удостоєний права носіння митри, настоятель храму с.Білогородка о.Дмитро Ваврик зведений у сан протоієрея.

Також митрополит Антоній звернувся із пастирським словом та проповіддю до учасників  богослужіння. У своєму слові він роз’яснив слова Святого Євангелія про страшний суд, яке читалось на службі Божій.

По запричасному владика вручив священикам та громадам, які долучились Православної Церкви України відповідні підтверджуючі документи. Також ним було вручено благословенні архієрейські грамоти вірним Православної Церкви України району за труди на благо Церкви.

Під час візиту високопреосвященного Антонія, митрополита Хмельницького та Кам’янець-Подільського Православної Церкви України, на Ізяславщину із ним зустрівся голова Ізяславської районної державної адміністрації, депутат Хмельницької обласної ради Борис Яцков.

ФОТОЗВІТ

04.03.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

 з громадськістю апарату райдержадміністрації

День пам’яті спаленого села

 

Серце пам’ятає все

 

27 лютого на території Михнівської сільської ради відбулися поминальні заходи з ушанування жертв трагічних подій 1944 року. 

Село Михнів було окуповане німецькими загарбниками 7 липня 1941 року. Величезної шкоди завдали німецькі окупанти нашому селу. Вони створили ненависний режим насильства, силою забирали на фашистську каторгу молодих людей. З села в Німеччину погнали 300 чоловік. Їх морили голодом, били, змушували виконувати важкі роботи, їх не вважали людьми, а поводились як з рабами. Багато односельчан загинуло, не витримавши звірячого поводження, не повернулися до своїх рідних.

Трагічна подія  відбулася в селі 28 грудня 1943 року. Село було оточене німцями і поліціями.  Почалася облава на партизанів. Скажену лють викликали у фашистів марні пошуки. Вони вривалися в хати, перевертали там все вверх дном, катували жінок, дітей, стариків, стріляли на подвір’ях. Але цього їм було  мало. Есесівці вирішили перевірити громадські будівлі на господарстві (Селисько). Увірвавшись в конюшні і майстерню, вороги зняли галас, а тут були ні в чому не винні мирні люди, які тут працювали.

Дванадцять мирних ні в чому не винних людей було розстріляно. Всі вони поховані в братській могилі. Михнівчани будуть вічно шанувати пам’ять про розстріляних колгоспників, які чесно трудилися в колгоспі і не зрадили своєму народові.

27 лютого 1944 року було спалено нацистськими окупантами 147 дворів, жертвами стали 34 безневинних жителів села.

У День пам’яті спаленого під час Другої світової війни нацистськими окупантами села Михнів в Михнівській ЗОШ І-ІІІ ст. проведено тематичний захід за участю учнів школи, педагогічного колективу.

З промовою до всіх присутніх виступив  Михнівський сільський голова В.Романюк, який наголосив, що минають роки, десятиліття, все далі  відходять у глиб історії та грізні події війни. Та не щезне в пам’яті людській, не піде в небуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу. Жителі Михнівської сільської ради ніколи не забудуть  тих звірств і злочинів, які заподіяли кровожадні фашисти-розбійники на нашій території.

Присутні на заході вшанували пам’ять жертв війни хвилиною мовчання та покладанням квітів до пам’ятного знака односельчанам, які були безневинно розстріляні.

28.02.2019 р.

За матеріалами Михнівської сільської ради

 

Уряд пропонує удосконалити правила відбору учасників від України на пісенний конкурс «Євробачення»

 

Кабінет Міністрів України підтримав пропозицію Віце-прем’єр-міністра В’ячеслава Кириленка щодо удосконалення правил відбору учасників від України на пісенний конкурс «Євробачення» та впорядкування концертно-гастрольної діяльності для осіб, які беруть участь у заходах на території країни – агресора та окупованій території (законопроект №8085).

Урядове рішення продиктоване суспільним резонансом, який був викликаний обставинами недавнього відбору учасників конкурсу «Євробачення»-2019 від України. Як зазначили урядовці, втручатися в цей процес, так само як і в діяльність суспільного мовника (як куратора процесу) Уряд не може. Втім саме удосконалення існуючих нормативних актів дозволить виключити ситуації, що збурюють суспільство.

28.02.2019 р.

За матеріалами офіційного сайту  Кабінету Міністрів України https://www.kmu.gov.ua/ua

 

 

Вшанували пам’ять жителів спаленого села

 

26 лютого у селах Білиженці та Двірець Ізяславського району  щороку  перегортають трагічну сторінку  своєї  історії.  Саме того дня 75 років тому  нацистськими карателями було спалено у селі Двірець 320 будинків, під час пожежі загинуло 29 жителів. Така ж доля спіткала село Білижинці - спалено 63 двори, розстріляно 35 мешканців села. Окупанти спалили села майже повністю. У Двірці уціліло лише 57 будинків. Нацисти не встигли спалити їх, бо завдяки партизанам загону Івана  Музальова ворога було вигнано. Партизани також розгромили банду карателів у Білиженцях і утримували село до приходу воїнів 60-ї армії.

У цей трагічний день до меморіального комплексу прийшла місцева громада, щоб віддати шану похованим тут у братській могилі односельчан та воїнів.

До  учасників  Дня пам’яті звернулася Двірецький  сільський голова Тетяна Гнатюк, нагадавши події страшного дня  1944 року. «Це була  відплатна акція за дії збройного українського підпілля проти нацистів. Історія має властивість повторюватись. На наших теренах є багато спалених сіл, тисячі замордованих людей. І через 75 років все повторюється знову, тільки на сході нашої держави.  Для окупантів завжди пріоритетом було знищення національно-визвольного спротиву українців за свою державність».

Очевидиця тих кривавих подій Бенедишина Олександра Іванівна розповіла правду молодшим поколінням про ті страшні злочини окупанта.

Відправив панахиду за загиблими  настоятель місцевого православного храму отець Григорій.

Присутні поклали квіти до пам’ятного знака спаленого села.  

Мешканці цих сіл зберігають пам’ять про трагедію і невинно знищених односельців та своїх захисників.

27.02.2019 р.

За матеріалами Двірецької сільської ради

"Спалені війною, але не спалені духом!"

 

У рамках естафети пам`яті "Слава визволителям України" присвячена 75-ій річниці звільнення українських земель від фашистської навали. 26 лютого в селі Лютарка відбувся мітинг-реквієм "Серце пам`ятає все" та поминальна панахида біля пам`ятника загиблим воїнам у Другій Світовій війні. Звільнення Ізяславщини дісталося дорогою ціною - за роки окупації фашисти спалили 12 сіл нашого району це - Михнів, Покощівка, Поліське, Білижинці, Білотин, Васьківці, Двірець, Комини, Клубівка, Михля, Сошне та наше рідне село - Лютарка. 

" Без болю цей день згадати не можливо... ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті - своїм дітям спогади про той пекельний день 26 лютого 1944 року.

Німці жорстоко розправлялися з усіма, кого підозрювали у зв`язках з партизанами. Коли німецький обоз прямував з Плужного в Ізяслав, біля Лютарки партизани вдарили кулеметами по обозу, забравши великі трофеї, вони повернулися до лісу, а фашисти, зазнавши великих втрат, втекли у Ізяслав, де стояли добре укріплені їхні частини. Партизани знали, що гітлерівці будуть жорстоко карати за розгром обозу, тому попередили жителів, щоб ті залишали свої оселі і втікали в ліс. Раненько 26 лютого 1944 року почули, що з Ізяслава йдуть танки. Гуде багато машин. Почали стріляти з мінометів, та більшість людей вже були в лісі, хто не встиг - то німці гнали їх в Ізяслав. Фашисти ходили від хати до хати та підпалювали. Так за димом і спустили все село, було спалено 135 дворів, вбито два жителя села. Весь день і всю ніч горіло село. Допікав холод. Від хатів та хлівів залишився лише попіл. У декого уціліли льохи..., а весною почали копати землянки, десь потрібно було жити. І хворіли, і голодували, але вижили...".

Все рідшими і рідшими стають ряди синів і дочок нашої Вкраїни, які віддали життя за мир на нашій землі під час Другої світової війни. Не повернулись з поля бою, загинули на фронтах 43 наших односельчан. Загинули під час спалення села Лукащук Марина та Яков`юк Мусій. Настоятель храму отець Роман Михайлюк відслужив панахиду за загиблими односельчанами в роки Другої світової війни та за всіх убієнних воїнів.

27.02.2019 р.

За матеріалами Лютарської сільської ради

День пам’яті  спаленого села Васьківці

 

Церковний дзвін:

За ким же б’є він?

За тим, хто пішов

У високу блакить,

Щоб пам’ять не згасла,

Щоб ти пам’ятав,

Як ворог розлючений

Село катував.

 

22 лютого було проведено мітинг-реквієм «Серце все пам'ятає». У мітингу взяли участь працівники Васьковецького СБК, педагогічний колектив Васьковецького НВК ЗОШ І-ІІ ступенів, отець Миколай з учасниками церковного хору та працівники сільської ради. Цьогоріч минуло 75 років від дня, коли в одному із мальовничих і національно-свідомих сіл Ізяславщини - Васьківцях, сталася трагедія. 22 лютого 1944 року підрозділ есесівців на машинах увірвався в село і почав підпалювати його.  Контора колгоспу, сільрада і 68 хат згоріли до тла. У вогні загинуло 49 чоловік, у тому числі 26 жінок і 14 дітей. Але знищити все село ворогові не вдалося. Партизани, що розташувалися неподалік від Васьківців, атакували фашистів і стримували їх до приходу наших військ. Сільська громада пам'ятає про одну із трагічних сторінок своєї історії, і шанує загиблих.

25.02.2019 р.

За матеріалами Клубівської сільської ради

 

 

На Ізяславщині побувала  робоча група спеціалістів управління культури, національностей,  релігій та туризму Хмельницької облдержадміністрації

 

21 лютого в Ізяславському районі з робочою поїздкою перебувала група працівників управління культури, національностей,  релігій та туризму Хмельницької облдержадміністрації на чолі із начальником управління Іриною Труновою.

Члени групи зустрілись із керівником апарату районної державної адміністрації Ольгою Манзюк, завідувачем сектору культури райдержадміністрації Марією Кучерук, настоятелем костелу святого Йосипа о.Едуардом Пюро.

Під час перебування гості Ізяславщини також оглянули ряд історичних та пам’ятних місць міста Ізяслав: кладовище свято-Михайлівського храму, палацовий комплекс князів Сангушків, замок князів Заславських, костел Івана Хрестителя, костел святого Йосипа, келійний корпус монастиря ордену місіонерів.

Також члени робочої групи працівників управління поспілкувались із керівництвом району та галузі з питання вшанування пам’яті В’ячеслава Веремія – Героя України, Героя Небесної Сотні, який свої дитячі роки провів в селі Поліське Ізяславського району, звідки родом його мати Катерина Веремій.

21.02.2019 р.

За матеріалами сектору культури райдержадміністрації

 

20 лютого - День Героїв Небесної Сотні

 

Їм у віках судилося  безсмертя

 

Минає п’ятий рік з часу трагічних подій, внаслідок яких загинуло та померло від тяжких ран більше ста учасників Революції Гідності. Їх назвали Небесною сотнею. Серед них  були як зовсім юні, так і вже сивочолі люди з усіх куточків України -  від  сходу до заходу, від півдня до півночі. Небесна Сотня об’єднала  в собі народ усієї Соборної України. Українські Воїни Світла повстали проти насилля, несправедливості та наруги над своєю країною, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним.

Громада Ізяславщини разом зі всією Україною вшанувала пам’ять Героїв Небесної Сотні та Героїв, що полягли на Сході України.

У рамках циклу заходів із вшанування пам’яті українських Ангелів Небесної Сотні, мужності та патріотизму усіх громадян, які у листопаді 2013-лютому 2014 років стали на захист демократичних цінностей, прав, свобод людини і громадянина, 20 лютого, у День Героїв Небесної Сотні, в Ізяславському районному історико-краєзнавчому музеї проведено годину пам'яті під назвою "Герої не вмирають".

Описати, а тим більше відчути глибину трагедії і болю, які випали невимовним тягарем на Україну, нині не під силу нікому. Той трагічний для країни хід історії на Майдані в м.Київ та гіркі події сьогодення на сході України не могли залишити байдужими присутніх у залі. Емоції переповнювали кожного.

Цього дня було продекламовано журливі вірші про Майдан, запалено свічку пам’яті та переглянуто документальний фільм «Майдан», під час якого учасники зібрання, затамувавши подих, більш детальніше дізналися про реальні події, які відбувалися на Майдані. Також присутні пригадали й події ізяславського майдану.

Крім того до річниці кривавих подій на Майдані для загалу було презентовано книгу матері Героя Небесної Сотні В’ячеслава Веремія Катерини Веремій «Веремій В’ячеслав. Правда життя журналіста». У цій книзі представлено статті, спогади і авторські твори, які змальовують життєвий образ відомого в Україні і світі журналіста В’ячеслава Веремія – Героя України, Героя Небесної Сотні. Катерина Веремій є уродженкою села Поліське Ізяславського району, у якому свої дитячі роки провів В.Веремій.

Наприкінці заходу символічною була хвилина мовчання за подвиг героїв - загиблих під час Революції Гідності 2014-ого року в сутичках зі спецназом і «тітушками» в урядовому кварталі Києва та на вул.Інститутській,  всіх, хто віддав своє життя за рідну неньку Україну. Залу оповила тиша. Тиша, в якій відчувалися біль, смуток і скорбота.

По завершенню учасники зібрання мали нагоду ознайомитись із тематичною виставкою в музеї.

Аналогічні тематичні заходи відбулись і в закладах культури сільської місцевості Ізяславщини.

Україна заплатила надто високу ціну за можливість бути вільною від злочинної диктатури, за свій європейський вибір. Про це не можна забувати.  І найменше, що ми можемо зробити - це забезпечення того, щоб жертва борців за Україну не була марною та щоб подібне більше ніколи не повторилось.

ФОТОКОЛАЖ

21.02.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

20 лютого - День Героїв Небесної Сотні

 

Ізяславщина вшанувала пам'ять Героїв Небесної Сотні

 

День Героїв Небесної Сотні – пам'ятний день, що відзначається в Україні щороку 20 лютого на вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні. Цей день встановлено Указом Президента України 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

У цей скорботний день представники районної влади та громадськості зібралися у свято-Миколаївському храмі  міста Ізяслав Православної Церкви України,  аби молитвою і щирим спомином вшанувати пам’ять усіх загиблих під час Революції Гідності і війни на сході України.

Панахиду за загиблими Героями Небесної Сотні та всіма полеглими у боротьбі за свободу, незалежність та територіальну цілісність України  відслужили настоятель храму, благочинний храмів Ізяславського округу Хмельницької єпархії Православної Церкви України митрофорний протоієрей отець Володимир Ковальчук та представники духовенства благочиння.

Після панахиди до присутніх у храмі звернулися: його настоятель отець Володимир Ковальчук та голова районної ради Сергій Шлегель.

Вони зокрема зазначили, що у листопаді 2013 року ніхто не міг уявити, наскільки важкою, кривавою буде зима, що врешті-решт змінила країну. Велика людська відвага та самовідданість змогли переламати супротив сил, ворожих для самостійної, незалежної України. Самовідданість і жертовність лицарів Майдану пробудила патріотичний дух українців та продемонструвала всьому світові, що є цінності, дорожчі навіть за власне життя. Завдяки героїзму Небесної Сотні живемо уже в іншій державі, усвідомлюємо себе великим, гордим народом.

Їх імена – назавжди будуть викарбувані на сторінках історії української нації. А головне – завжди залишатимуться у народній пам’яті.

Подвиг Небесної Сотні – наша національна гордість та незмінний орієнтир – сильна, заможна, мирна  європейська держава.

Ми зобов’язані втілити у реальність ті справи, за які боролися лицарі Майдану, за які вони віддали життя, за які продовжують боротися українські воїни на Сході України.

І нехай Господь дарує нам сили і єдність на цьому непростому шляху.

Схилімо наші голови у скорботі та помолімося за наших Героїв з вірою та надією у серці.

ФОТОКОЛАЖ

20.02.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

Вшанували учасників бойових дій на території інших держав

 

15 лютого 2019 року минуло 30 років з дня виведення радянських військ з Афганістану. Війна, розв’язана керівництвом Радянського Союзу заради контролю над частиною Центральної Азії, тривала понад 9 років. У ній брали участь більш, ніж 160 тисяч українських військовослужбовців, понад три тисячі українських солдат і офіцерів загинули. Донині десятки вважаються зниклими безвісти.

 Факт, що нинішня Україна стала жертвою російської агресії, спонукає до переосмислення подій тридцятилітньої давності. Війна  в Афганістані 1979-1989 років - військова агресія з боку Радянського Союзу, жертвою якої стали щонайменше півмільйона мирних жителів цієї країни. Також, це злочин СРСР проти військовослужбовців Радянської Армії (часто 18-20-річних), яких без згоди та відповідної військової підготовки відправляли на війну. На совісті керівництва СРСР загибель, поранення, хвороби та зламані долі тисяч цих людей.

Тому цей день має стати днем пам’яті і визнання історичних помилок, щоб убезпечитися від їх повторення. Це був один із злочинів комуністичного режиму, який забрав життя тисяч українців на чужій землі, за чужі ідеї та інтереси. Кожен, хто достойно пройшов через пекло Афгану, заслуговує на шану.  

Згадуючи ті події, варто пам‘ятати ветеранів війни в Афганістані, які маючи бойовий досвід, були серед тих, хто дали відсіч російській агресії у 2014 році, стали учасниками волонтерського руху, досі воюють на передовій.

З нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 30-річчя виведення радянських військ з Афганістану в Ізяславському районному будинку культури відбувся меморіальний захід за участю учасників тих подій,  жителів  міста  Ізяслав та сіл району.

До учасників зібрання звернулись заступник голови районної державної адміністрації Володимир Левченко, заступник голови районної ради Михайло Борисюк, заступник Ізяславського міського голови Віталій Андрійчук, голова районної ГО учасників війни в Афганістані Василь Тележинський,  голова ГО учасників АТО Володимир Павлюк, громадський активіст Володимир Кізіменко.

ФОТОЗВІТ

18.02.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

Афганська війна – незабутня рана

 

15 лютого з нагоди 30-ї річниці виведення військ з Афганістану в селі Дертка також було вшанування учасників війни. Із Дертківської сільської ради на цю війну попало двоє жителів. Це Маліновський В.А., який, на превеликий жаль, до рідної домівки не повернувся живим. Його привезли у рідне село в цинковій домовині і поховали на кладовищі у с.Мʼякоти. Але учні і працівники культури не забувають про односельця, кожного року в цей день приходять до нього на могилу і вшановують пам'ять покладанням квітів. Також Афганського жахіття довелося побачити Ревюку П.В. і він повернувся живим до рідної домівки.   

Цього року в сільській бібліотеці була організована зустріч із ветераном Ревюком П.В., котрий поділився своїми спогадами про ті страшні дні, що довелося пережити протягом двох років перебування в Афганістані, а також про важливість для нього цієї знаменної дати – виведення військ з Афганістану.

Під час тематичного заходу юні таланти декламували вірші та співали. Пісня «Афганистан и слава погибшим синовям» у виконанні Яни Демянчук справила найбільше емоційних вражень.

Ми зобов’язуємося пам’ятати не тільки про ті події, що відійшли в історію, а й свято шанувати учасників афганської війни.

Пам'ять живе вічно!        

18.02.2019 р.                                                                                                   

За матеріалами Дертківської сільської ради

 

Ізяславчани вшанували пам'ять загиблих в Афганістані земляків

 

В Україні ось уже вкотре відзначають День ушанування учасників бойових дій на території інших держав. 15 лютого 1989 року офіційно завершився вивід контингенту радянських військ з Афганістану. Тож з нагоди 30-ї річниці цієї події в місті Ізяслав 14 лютого відбулося покладання квітів до підніжжя пам’ятника  Олегу Онищуку та пам’ятних знаків уродженців Ізяславського району, загинули в  Афганістані у 1979 – 1989 роках. Вшанувати пам’ять своїх земляків до меморіалу прийшли колишні бойові товариші, рідні загиблих, представники органів влади, громадськість, молодь. Зокрема вшанувати пам’ять «афганців» прийшли голова районної державної адміністрації, депутат обласної ради Борис Яцков, голова районної ради Сергій Шлегель, Ізяславський міський голова Валентина Корнійчук.

Голова районної громадської організації учасників війни в Афганістані Василь Тележинський  звернувся до присутніх бойових побратимів зі словами вдячності за мужність та відданість своїй справі. Він запевнив, що громадська організація спільно із  місцевою владою  намагатиметься зробити все, щоб максимально підтримати родини тих, хто пожертвував своїм життям і здоров’ям, виконуючи військовий обов’язок.

Присутні вшанували пам'ять загиблих земляків хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіалу.

У свято-Миколаївському храму Православної Церкви України  відбулась поминальна служба за загиблими та померлими учасниками  бойових дій в Афганістані, які провів настоятель храму митрофорний протоієрей о.Володимир Ковальчук. На службі за упокій спочилих молився і настоятель костелу святого Йосипа о.Едуард Пюро.

ФОТОКОЛАЖ

14.02.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

Окреслено напрямки  розвитку закладів культури району

7 лютого в районному будинку культури відбулося засідання робочої групи з питань розвитку культури Ради регіонального розвитку Ізяславської району при райдержадміністрації за участю працівників закладів культури району.

Участь у даному засіданні, яке провела завідувач сектору культури райдержадміністрації Марія Кучерук також взяли голова райдержадміністрації Борис Яцков та його заступник Володимир Левченко, начальник управління фінансів райдержадміністрації Сергій Журавель.

У ході зібрання розглянуто підсумки роботи за 2018 рік та питання  збереження і розвитку культурно-дозвіллєвої інфраструктури працівниками закладів культури, збереження музейних колекцій, нерухомих пам’яток культурної спадщини, залучення позабюджетних коштів, розширення обсягів платних послуг, продовження тісної співпраці між закладами культури району на період 2019-2021 рр.

Було наголошено на тому, що заклади культури в процесі об’єднання територіальних громад повинні знайти своє місце: окреслити шляхи подальшого існування та визначити нові напрями надання населенню культурно-мистецьких, інформаційних та дозвільних послуг на високому рівні.

Звертаючись до учасників зібрання, голова райдержадміністрації зауважив, що процес реформування будь-якої сфери є завжди непростим та болючим, що обтяжується тим, що за попередні роки багато чого було втрачено та запущено. Тож крок за кроком ми будемо займатися найболючішими та пріоритетними проблемами, розв’язання яких принесе найбільшу користь для громади. Необхідно об'єднати наші зусилля та разом взятися за розв'язання проблем.

07.02.2019 р.

За матеріалами сектору культури  райдержадміністрації

СОШНЕ: 75-і роковини трагедії спаленого села

 

3 лютого  у  селі Сошне Ізяславського району  щороку  згадують  трагічну сторінку  своєї  історії.  Саме того дня, 75 років тому в далекому 1944 року  село було спалене нацистськими загарбниками. Того дня вогнем було знищено 222 домогосподарства та вбито 4 жителів села, вціліли церква та одна хата. Велика кількість жителів села врятувалась втечею до лісу.      

У День пам’яті  спаленого села чимало жителів села прийшло до місцевого православного храму на честь святої Параскеви П’ятниці, де після служби Божої настоятель храму митрофорний протоієрей о.Никанор Малевич відслужив панахиду  за душі вбитих та померлих жертв Другої світової війни з числа жителів  села Сошне. Після чого  всі присутні на богослужінні хресною ходою  пройшли до пам’ятного знаку загиблим односельчанам.

Біля пам’ятного знаку, де вибиті прізвища знищених  загарбниками односельчан, вже зібрались жителі села різного віку та видів занять, чоловіки та жінки, діти, дорослі та молодь. На меморіальному заході також були присутні Сошненський сільський голова Микола Якобчук, завідувач сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату районної державної адміністрації Віктор Кучерук, директор Ізяславського районного будинку культури Ігор Костюк.

На початку заходу отець Никанор відслужив поминальну літію за земляками - жертвами нацизму.

Під час мітингу-реквієму, присвяченого пам’яті спаленого 75 років тому нацистами села Сошне, виступили із літературною композицією учасники художньої самодіяльності  Сошенського сільського будинку культури. За допомогою засобів художнього слова вони розповіли про трагедію рідного села Сошне та його жителів. Також  було загадано під час меморіального заходу і про сучасних захисників свободи, незалежності та територіальної цілісності України. Пам'ять усіх, хто загинув від рук загарбників, присутні вшанували хвилиною мовчання. У ході заходу до присутніх також звернулися Сошненський сільський голова Микола Якобчук та завідувач сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату районної державної адміністрації Віктор Кучерук.

Віктор Анатолійович зауважив: «Це була відплатна акція за дії збройного українського підпілля проти нацистів… Для окупантів завжди пріоритетом було знищення національно-визвольного спротиву українців за свою державність». Також В.Кучерук зазначив, що 16 січня 2019 року під час проведення меморіального заходу, присвяченого Дню пам’яті спаленого нацистами 75 років тому села Комини Білотинської сільської ради, стартував районний етап Всеукраїнської естафети пам’яті “Слава визволителям України”.  У рамках естафети проводяться – Дні пам’яті  спалених сіл району. Меморіальні заходи вже відбулись в селах Комини, Поліське та Білотин.

 Під час свого виступу Сошненський сільський голова Микола Якобчук зачитав спогади очевидця трагічних подій 3 лютого 1944 року   колишнього жителя села Сошне, учасника бойових дій Другої світової війни Павла Конончука.  Він також наголосив, що жителі Сошного виховали достойних синів, які сьогодні взяли знову зброю і стали на захист рідної землі проти  російських агресорів.

Ніколи не зітреться з пам’яті  нашого народу, не піде  в небуття його великий подвиг і велика  трагедії в період Другої світової війни. Ми завжди пам’ятатимемо великий внесок України у загальну справу боротьби із нацизмом.

ФОТОЗВІТ

04.02.2019 р.

За матеріалами Сошненської сільської ради

 

До Дня спаленого села Сошне

 

Сошненська   трагедія   1944   року

 

Весь грудень 1943 року жителі Сошного  жили  в  тривозі.  Наближався  час  визволення.  Вся  фашистська  адміністрація  та  її  прихвосні  повтікали,  але в  Ізяславі залишились  фронтові  частини,  які оберігали в основному  залізничну дорогу, по якій з боку Шепетівки проходили ешелони з  награбованим  майном,  а  у  зворотному  напрямку – з боку Тернополя – ешелони  доставляли  на  фронт  зброю та боєприпаси німецькій армії. Фашисти,  відступаючи,  палили  села, особливо ті, де базувались в ближніх лісах партизани.

Село  Сошне  розташоване  за  3 кілометри  від  Ізяслава,  між  трьома  лісовими  масивами.  До  грудня 1943 року німці в селі не з’являлися, оскільки знали, що тут базувалися  партизани.  Та,  все  ж,  на  початку січня і десь до 20 числа були спроби  підходу  до  села  німецьких розвідувальних  груп.  Німецьким воякам  потрібні  були  продукти.

На  початку  лютого,  напередодні спалення  Сошного,  група  німців, близько 10 чоловік, по березі річки Сошенки підійшла до села, але на початку села з боку Ізяслава була малочисельна  засада  партизанів.

Побачивши  німців,  вони  відкрили по  них  вогонь,  ті  відкрили  вогонь по  партизанах.  Німці  повернулися назад в Ізяслав. Через 2-3 години німці зробили три постріли з гармат по селу, але снаряди розірвалися в полі біля села і ніякої шкоди не заподіяли.

Наступного дня німці в супроводі танка підійшли до села. Партизанська засідка не могла протистояти танку, і партизани почали відступати до лісу. По ходу відстрілюючись, поранили одного німця, і на цьому сутичка закінчилася. Танк з німецькими факельниками вступили в село і через день почали палити будинки. Жителі села почали втікати в ліси, а старші люди залишились біля будівель, стали виносити з хат свої пожитки, повипускали худобу з хлівів, рятували все, що могли, але основне – меблі, продукти з комор старі люди винести не змогли. Згоріло все.

Як відомо, згоріло 220 житлових будинків та близько 400 прибудинкових приміщень. Згоріло все колгоспне майно – 2 великі конюшні, 2 корівники, 1 вівчарня, 2 майстерні, 1 свинарник, 2 будинки для зберігання  посівного зерна, молотильний тік з великою будівлею для зберігання невимолочених снопів, молотарка з сільськогосподарською технікою  та  інвентарем,  пожежне приміщення. Всю худобу та молодняк, свині, вівці німці вивезли ще в 1942 році, а в 1943 почали забирати  худобу у селян. Селяни  влітку 1943 року своїх корів почали зберігати в лісі, це і допомогло багатьом врятувати своїх корівок.

Ввечері,  як  стало  темніти,  люди  почали  повертатись в  село до своїх згарищ. Хто не мав родини в сусідніх  селах, поселились  в  льохах, а частина селян пішли вночі в селище, яке не згоріло, в Мокрець та інші села. В Ізяслав ніхто не пішов,  оскільки  там  ще  були  німці.

Пораненого партизанами німця поклали на підводу, знайшли  чотирьох пристарілих людей – Закружецького  Мирона,  Яцкова  Харитона,  священика  Лозінського  і  ще одного Закружецького,  імені якого призабуто, і  примусили  їх  везти пораненого в Ізяслав. Два німці їх супроводжували. Де ці дідусі брали сили пхати воза по болоті 3 кілометри, одному Богу  відомо. Припхали воза до бойні, німці перенесли пораненого на підводу, а дідусів відпустили. Загинуло троє селян тоді, і один партизан згорів у клуні.

Чи  можна  було  уникнути  цієї трагедії?  Адже  німців  було  лише близько 20 чоловік і один танк. На жаль, партизанів було 5-6 чоловік, вони мали тільки стрілецьку зброю.

Основні  загони  партизанів  були розташовані в лісі за Мокрецем, в 23  кварталі. Командування партизанським з’єднанням повинно було передбачити цю подію і залишити в селі більше сил для оборони села.

На жаль, цього не сталося, і, як наслідок, село згоріло.

Подібна трагедія сталася і з селом  Мокрець.  Факельники  почали палити село з боку Ізяслава. Коли дійшли до половини села, партизани стали вести вогонь з боку лісового масиву, і німці, спаливши половину села, далі не пішли. Так половину села було врятовано. Була спроба німців танком підійти з боку Сошного до Мокреця, але на цвинтарі  вже  були  фронтові  штрафники  з  кулеметами,  протитанковими гвинтівками, які відкрили вогонь по танку, і той повернув назад в Сошне.

Страшно було дивитися на згоріле село, залишились печі та димарі.  Діти,  притулившись  до  батьків, плакали,  а  батьки,  в  основному мами, бабусі, дідусі стояли, мов закам’янілі, думаючи, як жити далі.

У січневі  дні  була відлига, снігу не було. Було  чути  гуркіт  канонади,  оскільки фронт вже проходив в Славутському районі, велися бої за Шепетівку. Партизанське з’єднання ім.Михайлова вийшло з лісу, і загони партизанів розташувалися по селах Мокрець,  Лютарка,  Борисів, Плужне. Штаб партизанського з’єднання розташувався в Мокреці, в будинку  Конончука  Григорія  Купріяновича. У перших числах лютого 1944 року пройшла в штабі велика нарада  командирів  партизанського  з’єднання,  на  якій розроблявся план штурму і визволення Ізяслава від фашистських загарбників.

16 лютого 1944 року партизанські загони з чотирьох боків вступили в бій з фашистським загоном по визволенню Ізяслава. Бої тривали до 5 березня. При допомозі фронтових частин Радянської  Армії  Ізяслав було звільнено.

Настали весна - літо 1944 року. Люди на згарищах почали будувати тимчасове житло. Одні будували землянки,  інші  –  невеличкі  курені, обкладали  соломою  і  так  жили. Це було не життя, а мука. Та жити треба було, ще йшла війна. Стали приходити  в  село  похоронки  про загиблих фронтовиків – жителів села. Горе, плач дітей за загиблими описати важко.

Село  відроджувалося  десятиліттями,  але  відродити  спалене  в людей  не  було  змоги.  Як  жилося людям села Сошного в післявоєнний період і живеться сьогодні, нехай  згадають  історики. Минуло 75 років з часу страшної трагедії.

04.02.2019 р.

За матеріалами Ізяславської районної громадсько-

політичної газети «Зоря Надгориння»

 

Незалежність і взаємна повага відкриває шлях до справжнього партнерства держави і церкви – Президент

 

Президент Петро Порошенко наголошує, що Православна Церква України у відповідності до Конституції України є і буде незалежною від держави. Глава держави переконаний, що незалежність і взаємна повага відкриває шлях до справжнього партнерства держави і церкви для спільної роботи задля блага країни і народу. Про це він сказав під час виступу з нагоди інтронізації Предстоятеля Православної Церкви України.

«Президент України, Верховна Рада України, як і вся Українська держава зробили усе можливе для становлення автокефальної української Православної Церкви. Хотів би подякувати Верховній Раді і її Голові (Андрій Парубій – ред.). І народним депутатам, які доклали зусиль для того, щоб цей день відбувся. Подяка українському Уряду і всім, хто зробив цей день можливим», - сказав Петро Порошенко.

«Інтронізація Предстоятеля Православної Церкви України символізує те, що Божим промислом це велике державотворче питання вирішене. Вітаю увесь український народ з цією подією», - зазначив Глава держави.

Петро Порошенко вкотре наголосив, що нещодавно зареєстрована Православна Церква України у відповідності до Конституції України є і буде незалежною від держави. «В Україні не буде державної церкви. Цей конституційний принцип був і залишиться непорушним», - зазначив Президент.

«Переконаний, що незалежність і взаємна повага відкриває шлях до справжнього партнерства держави і церкви, до спільної нашої праці задля блага країни і народу. У мене і у Вас, Ваше Блаженство, є спільне бачення того, що хочуть мати громадяни України. Це порядок, це безпека, це добробут», - зазначив Глава держави.

Президент також підкреслив: «Високо ціную все, що вже зроблене усіма українськими церквами. І релігійними організаціями – від волонтерства і підтримки армії, до соціальної підтримки громадян. Я за це дякую українській церкві. Пропоную рівноправне і відповідальне партнерство на обраному країною шляху. У нас дуже широке поле для співпраці».

04.02.2019 р.

За матеріалами офіційного сайту  Президента України http://www.president.gov.ua/

 

Представники Ізяславщини серед переможців обласного етапу фотоконкурсу до Дня Соборності України - "Україна – це ми!"

 

Завершився обласний етап фотоконкурсу до Дня Соборності України "Україна – це ми!", який проводився Хмельницьким обласним центром туризму та краєзнавства з метою активізації національно-патріотичного виховання учнівської молоді, пошуку та розкриття нових юних талантів, формування в учнівської молоді активної життєвої позиції, готовності брати участь у суспільному і культурному житті країни.

На фотовиставку надійшло понад 130 фотоматеріалів від 11 районів, 6 міст та 18 об’єднаних територіальних громад області.
На обласний етап фотоконкурсу приймалися чорно-білі та кольорові фотографії, які мали містити зображення за тематикою "Україна – це ми!". Розмір фотографій 15х21 см. До кожної фотографії додавалося привітання до Дня Соборності України іншим учасникам Фотовиставки.

Журі конкурсу визначило переможців та лауреатів Фотовиставки. Фотографії, автори яких стали переможцями обласного етапу, візьмуть участь у Всеукраїнській фотовиставці.

Серед переможців обласного етапу фотоконкурсу є два представники Ізяславщини: учень 6 класу Ріпківського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – дитячий садок» з роботою Захар Міщук "Народні ремесла" та учениця 9-А класу Ізяславської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Марія Савчук з роботою "Ми - майбутнє України!" .

З роботами лауреатів можна ознайомитись на сторінці центру в соціальній мережі Facebook.

01.02.2019 р.

За матеріалами Хмельницького обласного центру туризму та краєзнавства

 

 

 

 

 

29 січня українці відзначають День пам’яті Героїв Крут

 

29 січня українці вшановують події кінця січня 1918 року, коли юні захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху — бій під Крутами.

Саме тоді на Чернігівщині недалеко від залізничної станції Крути, що розташована за 130 кілометрів на північний-схід від Києва, добровольчий Студентський Курінь, що складався із 300 юнаків: студентів Університету імені Святого Володимира, новоствореного Українського Народного Університету та гімназисти Київських гімназій, відстоюючи право українського народу жити у власній державі, вступили у нерівний бій із більшовицькими військами, чисельність яких налічувала близько 5 тисяч.

Бій тривав лише п’ять годин. У полон було захоплено і потім розстріляно 28 юнаків. Ціною свого життя юні герої зупинили наступ ворога на два дні.

Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 28 вояків-студентів було перевезено до Києва.

За кілька тижнів після бою під Крутами М.Грушевський писав: “Недаремно пролилася кров тисяч українських інтелігентів та молоді, коли вона принесла духовне визволення від найтяжчого і найшкідливішого московського ярма: добровільно прийнятого духовного закріпачення!”.

І хоч подвиг Героїв Крут згодом забули більш ніж на 70 років, а їхні могили за радянських часів було зруйновано, подвиг під Крутами увіковічнений у пам’яті українців.

Офіційно День пам’яті героїв Крут почали відзначати після того, як 29 січня 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про вшанування пам’яті героїв Крут».

29.01.2019 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

 

«Історичне минуле Ізяславщини варте того, щоб про нього знали в Україні, Європі та світі», - Дірк Смітс ван Ойен

 

24 січня відбулась робоча зустріч Ізяславського міського голови Валентини Корнійчук та завідувача сектором інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Ізяславської районної державної адміністрації, члена Національної спілки краєзнавців України Віктора Кучерука із паном Дірком Смітс ван Ойеном - генеральним директором  ТОВ «Фармгейт Україна», що веде свою господарську діяльність в Ізяславському районі.

Зустріч відбулась із ініціативи пана Дірка. На початку зустрічі він повідомив, що ТОВ «Фармгейт Україна» вже майже 10 років займається господарською діяльністю на території Ізяславського району. Також гість наголосив, що кожного разу, перебуваючи у справах бізнесу на Ізяславщині, він отримує велику насолоду від краси її природи та пам’яток історії і культури, а також із шаною та повагою ставиться до її працьовитих щирих жителів.

Як вияв поваги до історії і культури Ізяславщини, пан Дірк Смітс ван Ойен  зголосився коштом фірми профінансувати видання книги про історію Ізяславського району і його населених пунктів, зокрема про його сьогодення, про його багату та прекрасну  природу, про вихідців із краю.

У ході спілкування Валентина Корнійчук та Віктор Кучерук висловили  свою готовність допомогли у реалізації запропонованого культурологічного проекту. «Видання нової книги про Ізяславщину стане важливим чинником збереження історичної спадщини краю та матиме потужний поштовх у подальшому розвитку туристичної привабливості як міста Ізяслав, так і сіл району», - наголосила Ізяславський міський голова Валентина Корнійчук. Віктор Кучерук  сказав, що ця нова книга стане живою пам’яткою творцям  історії та сьогодення Ізяславського краю і головним персонажем в ній  стануть люди Ізяславщини – гостинні, щирі, творчі, працьовиті, закохані у рідний край та в його багату  історію.

Було вирішено розпочати розробку «дорожньої карти» реалізації проекту та провести чергову зустріч через два тижні для уточнення її деталей та узгодження її позицій та термінів.

Ця зустріч показала небайдужість людей до вивчення, дослідження історії рідного краю, підтримку тих людей, які намагаються донести цю історію до сучасників і до майбутніх поколінь.

24.01.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

У закладах освіти та культури Ізяславщини відбулась низка заходів, присвячених Дню Соборності України

 

Минуло чимало часу, коли уперше за тисячолітню історію на карті світу постала держава під назвою „Україна”, котра прославлена своєю багатою історією та культурою, мелодійною мовою, працьовитістю та сумлінністю людей. Соборність і свобода – одні із найбільших цінностей України, як і для будь-якої демократичної держави.

І ось сторіччя тому, 22 січня відбулась історична подія, яку віками втілювали наші пращури – об’єдналися Київ і Львів, Схід і Захід України. Відтоді День Соборності нам нагадує про те, що сила нашої Батьківщини – в єднанні. І не лише територій, а дій і сердець.

Виголошення поборницької ідеї стало могутнім виявом творчої енергії нації та прагнення до етнічної і територіальної єдності. Відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки – це не тільки зовнішня суспільна потреба, а й наш моральний обов’язок берегти світлу пам’ять незліченних жертв, принесених українським народом на вівтар незалежності, соборності, державності.

Ті історичні події сформували підґрунтя для усвідомлення, що саме ми несемо велику відповідальність за збереження в нашій країні миру і стабільності та утвердження національної ідеї.

В умовах сьогодення, коли  наша держава перебуває у стані війни, по-новому відкриваємо для себе неоціненність скарбу жити у вільній, суверенній державі, адже воля – найвище досягнення нації, набуте найкращими синами й доньками різних поколінь найбільшою ціною – життям, інтелектом, непосильною працею, молитвами і вічною боротьбою.

Нам є чим пишатися і про що згадати у цей визначний день – День Соборності України.

З метою виховання нацiональної свiдомостi у молоді, людської гiдностi, вiдродження духовностi, формування рис громадянина Української держави, у закладах освіти та культури району проведено виховні заходи.

Крім того цього дня український народ віддає данину пам'яті та поваги відважним захисникам, які загинули, боронячи кордони України. На Ізяславщині відбулась церемонія вшанування пам’яті полеглих героїв України, котрі боролись за свободу, незалежність та територіальну цілісність України в різні періоди її історичного розвитку, із покладанням квітів до їх меморіальних дошок, місць поховань, тощо та вшанування їх хвилиною мовчання.

ФОТОКОЛАЖ закладів освіти і культури району

23.01.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

 «Ми маємо  пам'ятати»

 

У селі Білотин 22 січня біля обеліска відбулась «година пам'яті»  під  назвою «Ми маємо  пам'ятати!», приурочена страшним подіям січня 1944 року. Роки  стирають з пам'яті багато подій минулого, та є сторінки нашої історії, які ніколи не повинні забуватись, які відзиваються пекучим болем в серцях людей.

Жителі села, працівники сільської ради, працівники культури та священнослужитель зібралися, щоб вшанувати тих, хто загинув в роки Другої світової війни.

Отець Роман відправив упокійну молебень за загиблими під час спалення села та у роки Другої світової війни жителями с. Білотин. Присутні учасники  зібрання поклали живі квіти до обеліска. 

За інформацією Білотинського сільського голови Свінціцької Н.А., у цей день фашисти  спалили 62 двори, загинуло від рук окупантів 4 жителі.

Пам'ятаймо нашу історію, розповідаймо дітям, щоб не повторилось це страшне лихо!

23.01.2019 р.

За матеріалами Білотинської сільської ради

 

Хмельниччина та Тернопільщина встановили рекорд до 100-річчя Соборності України

 

22 січня 1919 року, 100 років тому, ідея соборності українських земель стала реальністю і, як проголошено в Акті Злуки: «Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України».

Акт Злуки має велике історичне значення. Він дав змогу заявити перед усім світом про неподільність українських земель, єдність і солідарність українського народу, став прологом, дороговказом для сучасної соборної суверенної України.

В честь дня його проголошення згідно з указом Президента України, 22 січня ми відзначаємо День Соборності України. Цього дня в державі відбуваються різноманітні заходи, покликані увіковічити пам’ять про цю важливу історичну подію.

Особливим цей день є для нашого краю, адже саме по західному кордону Хмельниччини проходила умовна межа між ЗУНР та УНР. Уже стало доброю традицією відзначати цю дату символічним єднанням делегацій Хмельниччини та Тернопілля на кордоні областей, символізуючи об’єднання українських земель в одну державу, що було проголошено у Києві Актом злуки УНР та ЗУНР.

Сьогодні такі заходи відбувалися вздовж усього західного кордону області. А головні урочистості розпочалися з урочистої ходи та зустрічі на мосту через річку Збруч між селом Гуків, що на Чемеровеччині, та селищем Скала-Подільска Борщівського району Тернопільської області.

Цьогоріч тут зібралися близько 3,5 тисяч людей, аби стати свідками відзначення величної дати – 100-річчя Соборності України. Делегацію Хмельниччини очолювали голова облдержадміністрації Вадим Лозовий та голова обласної ради Михайло Загородний, а тернопільську – голова Тернопільської облдержадміністрації Степан Барна та голова Тернопільської обласної ради Віктор Овчарук. Також до участі в заходах долучився голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин, народні депутати України.

Після традиційного обміну хлібом-сіллю на мосту через річку Збруч молодь утворила прапор України з двох частин: від Хмельниччини було представлено 50 м жовтої частини стягу, а від Тернопільщини – 50 м синьої, довжина яких також символічна, адже разом вони складають 100 на знак сьогоднішньої історичної дати.

Далі усі учасники дійства вирушили урочистою ходою до Пам’ятного Хреста легендарному генерал-хорунжому УПА Роману Шухевичу, де відбувся молебень за участю представників духовенства Православної церкви України з обох областей. Святі отці помолилися за мир та процвітання України, за порозуміння та єднання нашого народу, адже дуже знаково, що саме напередодні відзначення 100-річчя Соборності України ми отримали світове визнання своєї духовної незалежності – Томос про автокефалію для Української церкви.

Також відбулося відкриття пам’ятного знаку “100 років Соборності України”, що покликаний нагадувати усім про сьогоднішню важливу для кожного українця дату.

Після урочистого підняття Державного Прапора та виконання Державного Гімну України, керівники областей привітали усіх із святом. Як наголосив Вадим Лозовий, сьогодні тут, в Гукові, на кордоні Хмельницької і Тернопільської областей наші громади злились аби показати, що українці єдині і неподільні, стійкі і незворушні у боротьбі за свою соборність і незалежність.

“Ще наші діди і прадіди заповідали нам, що Україна має бути єдиною і неподільною, бо саме в єдності наша сила, і в тому буде наша перемога! – зазначив Вадим Миколайович. – Вдячний усім, хто сьогодні тут, адже саме так ми демонструємо, що гостей наших будемо зустрічати хлібом-сіллю, а ворогів, що посміють зазіхати на Україну, зустрінемо вогнем і мечем! Ми всі маємо усвідомити, що лише тоді, коли будемо єдині у наших помислах і діях, у боротьбі з окупантом, у наших прагненнях та сподіваннях, ми зможемо побудувати квітучу , мирну та багату державу.”

Після привітань очільники вручили відзнаки Президента та Кабінету Міністрів України кращим представникам областей, а також обмінялися символічними подарунками. На Тернопільщину поїде чудова лялька-мотанка, яку Степану Барні вручив Вадим Лозовий. Одяг ляльки прикрашає не тільки традиційний подільський орнамент, а й стилізований бренд Хмельниччини.

Справжньою кульмінацією урочистої частини стало оголошення про встановлення під час сьогоднішнього святкування рекорду України. Представник Книги рекордів України на Хмельниччині Аліна Скоморохова оголосила, що було встановлено новий рекорд України в категорії “Масові заходи”: “Флеш-моб із максимальною кількістю піднятих національних прапорів жителями Хмельницької і Тернопільської областей в одній локації”. Загальна кількість прапорів, зафіксованих представниками Книги рекордів – 2500.

Це досягнення, встановлене спільними зусиллями Хмельниччини та Тернопілля, покликане в черговий раз продемонструвати єдність українців. Аліна Скоморохова вручила очільникам областей відповідні дипломи, що засвідчують встановлення рекорду.

Після завершення урочистої частини усі присутні мали можливість послухати чудовий концерт, оглянути ярмаркове містечко, де були представлені витвори народних майстрів Хмельниччини та Тернопільщини, придбати пам’ятні сувеніри.

Ну а для молоді, що сьогодні була на святі, організатори дійства влаштували веселий танцювальний флеш-моб.

ФОТОКОЛАЖ

23.01.2019 р.

За матеріалами офіційного сайту Хмельницької обласної

 державної адміністрації http://www.adm.km.ua/

 

У Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї відбулося відкриття виставки «Символ твоєї свободи»

 

22 січня — День Соборності України, у цей день у 1919 році було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Офіційно в Україні День соборності відзначають з 1999 року.

Соборність для України – це єдність багатоманітності, об’єднання навколо спільного стрижня, яким є українська державність, українська ідентичність. Кожна держава має свої символи, за якими її відрізняють. Це Прапор, Герб та Гімн. Такі три основні державні символи має й Україна, з давньою та цікавою історією.

Нещодавно Державному гербу України виповнилося 100 років. У 1918 році Мала Рада (орган Української Центральної Ради) ухвалила: «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів князя Володимира Великого». Відтоді Тризуб офіційно – державний символ Української Народної Республіки.

Після проголошення Акту Злуки 22 січня 1919 року, Тризуб став Державним Гербом всієї України. У лютому 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про Державний Герб України», якою затвердила Тризуб – Малим Державним гербом.

З цієї нагоди у Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї відкрилася виставка, присвячена Тризубу «Символ твоєї свободи». Виставка є спільним проектом Національного музею історії України та Українського інституту Національної пам’яті. І сьогодні, у свято Соборності України, вона розпочала роботу в усіх обласних центрах нашої держави як знак цілісності та єднання всієї України.

Участь у відкритті виставки взяли голова Хмельницької обласної державної адміністрації Вадим Лозовий та голова Хмельницької обласної Ради Михайло Загородний.

Під час заходу Вадим Миколайович привітав присутніх з сьогоднішнім дуже важливим днем для нашої держави.

«Ми знаємо, що історія утворення нашої держави була досить не легкою, але я вважаю, що після закінчення війни ми продовжимо будувати свою незалежну, потужну, економічно розвинуту державу», – зазначив Вадим Миколайович.

Події 1917-1921 років – це не лише Київ, це не лише Софійський Майдан, це не лише Центральна Рада, ті події охоплюють всю Україну, не оминули вони і наш край.

На завершення очільники області озвучили приємну звістку для працівників Хмельницького обласного краєзнавчого музею, а саме: спільним рішенням голови облдержадміністрації та облради сьогодні буде підготовлене розпорядження про передачу краєзнавчому музею старого приміщення музичного училища.

Виставка буде працювати протягом місяця.

22.01.2019 р.

За матеріалами офіційного сайту Хмельницької обласної

 державної адміністрації http://www.adm.km.ua/

 

Продовжено добру традицію спільного відзначення Дня Соборності України представниками громад Ізяславщини та Острожчини

 

22 січня цього року Україна відзначає день Соборності України та 100-літній ювілей проголошення Акту злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.  

22 січня в рамках циклу заходів з відзначення Дня Соборності України, приуроченого 100-річчю Акту злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, в рамках декількарічної традиції вп’яте відбулося спільне відзначення Дня Соборності України представниками громад Ізяславщини та Острожчини. Традицію відзначати свято за участі делегацій Ізяславського району Хмельницької області, Острозького району та міста Острог Рівненської області було започатковано 22 січня 2015 року в селі Кунів Ізяславського району. Естафета Ізяславського району була підтримана керівництвом Острожчини. Свята до Дня Соборності України проходили у селі Кутянка Острозького району (2016 рік), в селі М’якоти Ізяславського району (2017 рік), в селі Межирич Острозького району (2018 рік).  Цього року  свято знову проходило на Ізяславщині.

Захід традиційно розпочався на мосту через річку Вілія на межі Хмельницької та Рівненської областей, де відбулася зустріч делегацій Ізяславського та Острозького районів. Під час зустрічі відбувся обмін символами української гостинності  - короваями, які отримали голова Ізяславської районної державної адміністрації Борис Яцков, голова Ізяславської районної ради Сергій Шлегель та голова Острозької районної державної адміністрації  Богдан Турович, заступник голови Острозької районної ради Надія Демянчук, секретар Острозької міської ради Іван Ткачук.

Із місця зустрічі делегації Острожчини та Ізяславщини рушили до міста Ізяслав. По шляху руху делегацій - в селах М’якоти, Плужне, Борисів, Мокрець, Лютарка, Михля та в місті Ізяслав біля Ізяславської ЗОШ І-ІІІ ст. №1, Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. №5 ім.О.Онищука, гімназія» - їх вітали учасники загальнорайонної патріотичної акції «Ланцюг єднання».

В  місті Ізяслав керівники Ізяславського району, Острозького району  та Острозької міської ради взяли участь у церемоніях покладання квітів до меморіальної дошки воїнам УНР (вул.Незалежності, біля Свято-Михайлівського храму),  до меморіальної дошки загиблим в зоні АТО та ОСС землякам (вул.Шевченка), до пам’ятника Тарасу Шевченку (вул. Шевченка).

Від пам’ятника генію українського народу Тарасу Шевченку до приміщення Ізяславського районного будинку культури керівники Ізяславщини та Острожчини і члени делегацій спільно з учнівською молоддю міста Ізяслав та жителями району пройшли Ходою гідності та свободи до Ізяславського районного будинку культури.

На майданчику перед Ізяславським районним будинком культури учасників Ходи привітали Ізяславський міський голова Валентина Корнійчук та всі керівники сільських рад району, які піднесли гостям Ізяславщини хліб-сіль на Ізяславському районному РУШНИКУ ЄДНАННЯ (рушник довжиною 62 метри було виготовлено майстринями району у 2013 році до 90-річчя від часу утворення Ізяславського району).

Гості пригостилися козацьким кулешем та юшкою від членів Ізяславської районної громадської організації «Ізяславське козацьке товариство».

Далі гості ознайомились із експозиціями Ізяславського  районного історико-краєзнавчого музею.

У вестибюлі 2 поверху Ізяславського районного будинку культури ізяславчани та гості району оглянули виставку декоративно-ужиткового мистецтва та дитячої творчості. підготовлені колективами Ізяславського районного будинку творчості дітей та юнацтва «Веселка» та Ізяславської дитячої школи мистецтв, а також виставку інформаційних матеріалів «Україна – рідний край!», підготовлену колективом Ізяславської центральної районної бібліотеки.

У концертній залі Ізяславського районного будинку культури за участю делегацій Острозького району та міста Остріг відбулась суспільно-мистецька акція «Україна СОБОРНА! Україна ЄДИНА!».

У ході заходу голова Ізяславської районної державної адміністрації Борис Яцков, голова Ізяславської районної ради Сергій Шлегель, голова Острозької районної державної адміністрації  Богдан Турович, заступник голови Острозької районної ради Надія Демянчук, секретар Острозької міської ради Іван Ткачук, Ізяславський міський голова Валентина Корнійчук привітали учасників святкового зібрання із Днем Соборності України та 100-річям проголошення акту злуки УНР та ЗУНР.

Виступаючі відзначили, що Злука УНР та ЗУНР  залишила глибинний слід в історичній пам'яті українського народу. Свідченням того стали січневі події 1990 року, коли крізь трухляві ідеологічні лещата агонізуючого режиму ця пам'ять вибухнула енергією інтелігенції і виструнчилась живим людським ланцюгом, єднаючи Київ і Львів, Схід і Захід України. Відзначення цих пам’ятних дат є доброю нагодою  ще раз підтвердити цінності українського суспільства, осмислити непростий досвід державотворення, вшанувати героїзм учасників визвольного руху та опрацювати помилки минулого.

Національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян країни, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії.

Незалежність і суверенність – є запорукою виживання нації. Втрата незалежності у результаті більшовицької окупації у довготерміновій перспективі призвела до мільйонних втрат серед українців від Голодомору, репресій та війн.

Захист територіальної цілісності України був, є і буде святим обов’язком її громадян, продовженням боротьби попередніх поколінь за соборність.

Сьогодні бійці Збройних Сил України, добровольці на сході України так само відстоюють не лише незалежність, а й соборність України, як і їхні попередники 100 років тому. Ми маємо усвідомити і врахувати помилки минулого: брак національної єдності на початку ХХ ст., ідеалізм, брак досвіду і містечковість інтересів тодішніх українських керманичів призвели до втрати української державності.

Сьогодні, коли маємо українські території, непідконтрольні українській владі, День Соборності – це привід нагадати, що Крим – це Україна, і Донбас – це Україна.

На згадку про спільне святкування Дня Соборності України члени делегації Ізяславського району обмінялись із представниками Острожчини пам’ятними подарунками.

У ході проведення дійства голова районної державної адміністрації Борис Яцков вручив Галині Ничипорук та Світлані Іськовій, жителькам  Ізяславського району, посвідчення та нагрудні знаки до почесного звання України «Мати – героїня». Також Б.Яцков та С.Шлегель вручили  відзнаки районної державної адміністрації та районної ради – нагрудний знак «За вагомий внесок у розвиток Ізяславщини» голові громадської організації учасників АТО Володимиру Павлюку та почесному президенту Міжнародного благодійного Фонду імені Георгія Кірпи Жанні Кірпі.

Звичайно ж на святі були пісні, танці, художнє читання. Свої творчі, мистецькі та спортивні здобутки учасниками свята подарували творчі колективи та аматори сцени Ізяславського  району:  народний аматорський  хор імені Героя України Георгія Кірпи Клубівського сільського будинку культури, зразковий ансамбль сучасного танцю «Оксамит», зразковий ансамбль бального танцю «Плеяда», зразковий ансамбль народного танцю «Барвограй» Ізяславської дитячої школи мистецтв, солісти Микола Коваль, Анастасія Бухонко, Олександр Янчук, зразковий ансамбль сучасного танцю «Аквамарин» та зразковий фольклорний колектив «Барвінець» Плужненської музичної школи, хореографічний колектив «Престиж» Ізяславського районного будинку творчості дітей та юнацтва «Веселка», народний аматорський фольклорний колектив села Ріпки, бандурист Олександр Кузьмук.

По завершенню культурно-мистецької акції всі учасники свята   пригостилися короваями, якими  обмінялись  при зустрічі на  межі областей делегації Ізяславського та Острозького районів.

ФОТОКОЛАЖ

22.01.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

До Дня Соборності України відбулось покладання квітів до меморіальної дошки Арсену Річинському

 

У День Соборності України  та в 100-річний ювілей проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР голова Ізяславської районної державної адміністрації, депутат  обласної ради Борис Яцков, голова Ізяславської районної ради Сергій Шлегель, депутат Хмельницької обласної ради Петро Павлюк, благочинний храмів Ізяславського округу Православної Церкви України митрофорний протоієрей о.Володимир Ковальчук з духовенством благочиння, учнями Ізяславської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 4 імені Василя Кобернюка поклали квіти до меморіальної  дошки Арсену Річинському  - активному учаснику подій Української революції 1917-1921 років, борцю за помісну православну церкву, учаснику національно-визвольних змагань середини ХХ століття, святого православної церкви.

ФОТОКОЛАЖ

22.01.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації  

 

 

Керівництво Ізяславського району та міста Ізяслав  взяло участь в урочистому молебні за Україну та український народ

 

22 січня, у день Соборності України та в день 100-річчя проголошення Акту злуки Української Народної Республіки  та  Західноукраїнської Народної Республіки,  в свято-Миколаївському храмі міста Ізяслав   Православної Церкви України відбувся молебень за Україну та український народ. Молебень, у співслужінні із духовенством Ізяславського благочиння, відслужив настоятель храму, благочинний Ізяславського округу митрофорний протоієрей о.Володимир Ковальчук. Отцю Володимиру також співслужили всечесні отці храмів району, які нещодавно перейшли в лоно Православної Церкви України із православної церкви Московського патріархату.

На Богослужінні були присутні:  голова районної державної адміністрації, депутат обласної ради Борис Яцков, голова районної ради Сергій Шлегель, керівники структурних підрозділів районної державної адміністрації та ряду  служб району, Ізяславський міський голова Валентина Корнійчук, делегації трудових колективів установ, підприємств та організацій, прихожани храму, жителі міста.

По завершенню молебню настоятель храму звернувся до присутніх із пастирським словом. Також виступив із вітальним словом з нагоди Дня  Соборності України та 100-річчя проголошення Акту злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

Отець Володимир з нагоди відзначення Дня Соборності України вручив голові районної державної адміністрації Борису Яцкову державний Прапор України, який було розгорнуто представниками делегації Ізяславського району на Софіївському майдані міста Київ 15 грудня 2018 року, коли у стінах Софії Київської проходив Всеукраїнський православний об’єднавчий собор, на якому було проголошено утворення Православної Церкви України.

ФОТОКОЛАЖ

22.01.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

День пам’яті спаленого села

 

Нехай безхмарно буде в світі,

Щоб в сяйві мирної зорі

В добрі зростали наші діти

І не сивіли матері!

 

Сотням безсмертних українських сіл, що згоріли у вогні фашистських каральних акцій, тисячам знедолених людей, що жили в них і зазнали мученицької смерті від гітлерівських катів, присвячується цей день пам’яті «Ніхто не забутий, ніщо не забуто. На попіл ніхто на згорів – це потрібно не мертвим, це потрібно – живим»

21 січня 1944 року – третій день релігійного свята Водохреща      . 75 років тому жителі села Поліське не йшли святити воду, не йшли купатися в цілющій воді, але  вони пережили те, що не дай Боже пережити колись ще.

Есесівські головорізи увірвалися у село, розпочали полювання на людей. Вони вривалися у хати, виганяли на вулиці жінок, дітей і старих людей. Чоловіків посадили на вантажівки і відправили на каторжні роботи до Німеччини. Жінок, дітей і людей похилого віку, які нічим не завинили перед фашистами, загнали до хати Лукерії Нікітіної, забили вікна, двері, облили будинок бензином і запалили.

І ось цього року 21 січня  в Поліській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів було проведено День спаленого села. Місцеві жителі зібралися, щоб нагадати тим, хто знає та розповісти своїм дітям, що таке війна, які жахіття пережили наші односельчани.

Дуже гарну, змістовну розповідь про ті страшні часи і сьогодення розповіли директор місцевого навчального закладу Шарко Р.І. та Поліський сільський голова Степанюк Н.А. Працівники культури, використавши матеріали із архіву та спогади очевидців того кривавого періоду, розповіли вражаючі факти того пекельного дня. Після цього працівники та вихованці місцевих закладів культури та освіти, сільської ради вшанували пам’ять закатованих покладанням квітів до підніжжя пам’ятника.

ФОТОКОЛАЖ

22.01.2019 р.

За матеріалами Поліської сільської ради

 

Йорданські купання на Ізяславщині

 

Аби традиційно скупатися в ополонці 19 січня, у свято ВОДОХРЕЩА на території Ізяславського міського пляжу зібралися кількасот жителів міста Ізяслав. Люди вірять, що вода на Водохреще є цілющою та дарує духовне очищення, у цьому переконують і представники церкви.

«З року в рік ми для себе нагадуємо, що ось ту купель хрещення - омивання від гріхів, ми маємо кожного року робити, робити переоцінку життя, ставати кращими, чистішими, відновлятися не лише через пірнання, а і усвідомлення», - каже благочинний храмів Ізяславського округу Хмельницької єпархії Української Православної церкви Православної Церкви України, настоятель храму св.вмч. та цл. Пантелеймона та храму святого Миколая митрофорний протоієрей о.Володимир Ковальчук. Він же просто неба, на березі річки Горинь, здійснив чин великого освячення води. Вітаючи людей зі святом, отець Володимир виголосив проповідь, у якій розкрив зміст та значення події Хрещення Господнього і Богоявлення для кожного християнина. Він також відзначив важливість такого дійства, адже в цей день ми всі являємося сопричасниками Йорданських подій та очевидцями духовного переродження в Таїнстві Хрещення.

«Свяченою водою обновляється наша земля, зцілюються душа і тіло кожного християнина» – наголосив, звертаючись до присутніх голова районної державної адміністрації Борис Яцков.

 Громада міста та його гості зібралася на березі Горині, адже після освячення води було чимало бажаючих скупатися в освячених водах річки.  Доволі холодна погода  на заваді не стала для бажаючих чоловіків та жінок, молодих та старших за віком людей,  хлопців та дівчат. За  Йорданським купанням спостерігало чимало людей.  Здавна вважається, що купання на Водохреща сприяє зціленню від різних недуг. Жорстких правил, як треба купатися на Водохреща, немає. Проте, як правило, купанням є триразове занурення у воду з головою.

Разом із тим і ті, хто скупався, і ті, хто були присутні, змогли скуштувати смачного козацького кулешу та юшки, яку запропонували члени районної громадської організації «Ізяславське козацьке товариство».

За безпекою під час купання слідкували у повній бойовій готовності працівники Ізяславського районного відділу Славутського відділення Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області,  Ізяславські рятувальники, а також чергувала машина невідкладної медичної допомоги.

Також відбулися купання у відкритих водоймах у ряді сіл Ізяславського району.

ФОТОЗВІТ

20.01.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

Водохреща близько: як підготувати організм до купання в ополонці за два дні

 

Свято Водохреща відоме майже всім українцям. Хрещення Господнє святкують традиційно 19 січня, цей день вважається закінченням періоду Святок. У цей день освячують водойми, а люди купаються у крижаних ополонках в пам'ять про те, що Ісус хрестився у ріці Йордан.

Яким би святим не було дійство купання у крижаній воді на Водохреща, все ж таки лікарі радять почати підготовку хоча б за два дні. А також дотримуватись певних правил під час купань.

 

Починаємо готуватись за 2 дні

Починати готуватися до пірнання у ополонку лікарі радять задовго – хоча б з серпня. Але все ж таки більшість людей згадують хоча б про якусь підготовку за 2-5 днів до свята.

 

Перший день

Почати варто з контрастного душу. Тільки перед тим зробіть зарядку тривалістю у 5-10 хвилин. Потім вже починаємо загартовування. Перші дві хвилини стоїмо під теплим душем. Далі переходимо на холодний, але поступово. Починаємо зі ступнів, опісля обливаємо литки, руки до ліктів, потім решту кінцівок. Для першого разу – це все.

Закутуємось у теплий халат, вдягаємо шкарпетки і п'ємо теплий чай.

Процедуру потрібно повторювати 3-4 рази за день, кожен раз подовжуючи тривалість обливання холодною водою і збільшуючи ділянки тіла, які обливаємо.

 

Другий день

18 січня необхідно збільшити кількість часу під холодною водою. А ще – бажано стояти під душем вже повністю: від маківки до п'ят. Але тут теж варто знати міру. Лікарі не радять стояти більше 5-7 хвилин під водою, яка має бути не нижче 15 градусів.

Після повноцінного обливання холодною водою варто розтертися теплим рушником, після чого вдягнути халат і шкарпетки.

Моржі зі стажем радять також на другий день ходити по снігу босими ногами. Але в цей час треба активно рухатись.

 

В день Водохреща

19 січня настало, священнослужителі охрестили водойми, приготували спеціальні ополонки... Здавалося б, пірнай собі і все. Але ж ні. Тут теж має бути певна підготовка.

1. Перевірте, чи є навколо працівники МНС чи медики, які в разі чого можуть швидко допомогти.

2. Прислухайтесь до себе: чи ви дійсно маєте непохитну віру у цілющу силу таких пірнань.

3. Радять перед запливом намастити тіло жиром, кремом чи олією, щоб захистити капіляри у верхньому шарі шкіри.

4. Роздягайтесь поступово. Знімаючи кожен шар, потрібно зробити кілька активних вправ: чи то поприсідати 20 разів, чи то пострибати на місці. Маємо зігрітися в тому одязі, в якому стоїмо. І так аж до самого купального костюму. Взуття знімаємо останнім.

5. А тепер – пірнаємо. Але все ж таки – не з головою. Лікарі радять обмежити перший заплив 10-15 секундами, не більше. Адже такий холод – завжди стрес для організму.

6. Виходимо з ополонки і швиденько розтираємось рушником, вдягаємо теплий одяг і п'ємо теплий чай.

Важливо! Ні в якому разі не можна пити алкоголь – ні до пірнання, ні одразу після. Максимум, що дозволяють лікарі, – трохи теплого глінтвейну або кілька ковтків коньяку через 15 хвилин після занурення. Не раніше!

 

Кому не можна купатися на Хрещення

Є такі групи населення, яким лікарі забороняють купатися у ополонці – навіть на Хрещення. Не варто цього робити:

· людям з хворобами серця і судин;

· із хронічними захворюваннями сечостатевої, дихальної систем і носоглотки в стані ремісії;

· з температурою вище 37 градусів за будь-яких обставин;

· вагітним;

· з порушеннями роботи ендокринної системи та хворобами щитовидної залози

· епілептикам та людям із судомними захворюваннями;

· з будь-якою хворобою у гострому стані;

· із кон'юктивітом чи глаукомою;

· із туберкульозом;

· із цукровим діабетом.

У МОЗ України наполегливо рекомендують за кілька днів до пірнання відвідати свого лікаря задля огляду.

18.01.2019 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

Районний фестиваль «ЗОРЕПАД-2019» зібрав своїх прихильників

 

Традиційне щорічне пісенно-хореографічне мистецьке дійство – фестиваль «Зорепад 2019» - 17 січня вирувало на сцені Ізяславського районного будинку культури.  

Як завжди, фестиваль став справжнім святом чудової музики, вишуканої хореографії, мелодійних пісень та бадьорого настрою.

Цьогоріч свою творчість продемонстрували: вокальний дует «Роса» із села Кам’янка Кунівської сільської ради, солісти Наталія Бабійчук, Олександр Гуменюк, В.Бурик,  О.Дейкун, дует родини Дегодюк із села Сахнівці, зразковий ансамбль бального танцю «Плеяда» та зразковий ансамбль сучасного танцю «Оксамит» із Ізяславської дитячої школи мистецтв, народний аматорський ансамбль духової музики «Музики Надгориння» Ізяславського районного будинку культури.

Глядачі із щирим захопленням вітали виступи кожного учасника мистецького дійства.

Особливого шарму для кожного виступу надавало використання різноманітних спец ефектів, якими обладнано сцену Ізяславського районного будинку культури: світло, мильні бульбашки та навіть штучний сніг!

Аматори сцени Ізяславщини своїм виступом привітали земляків із новорічно-різдвяними святами.

ФОТОКОЛАЖ

18.01.2019 р.

За матеріалами Ізяславського районного будинку культури

 

На Ізяславщині стартував районний етап Всеукраїнської естафети пам'яті «Слава визволителям України»

 

28 жовтня 2019 року виповнюється 75 років з часу вигнання нацистських окупантів з території України в роки Другої світової війни 1939-1945 років.   У рамках меморіальних заходів в Україні проводиться Всеукраїнська естафета пам'яті «Слава визволителям України».

16 січня 2019 року під час проведення меморіального заходу, присвяченого  Дню пам’яті спаленого нацистами 75 років тому села Комини Білотинської сільської ради, стартував районний етап Всеукраїнської естафети пам'яті «Слава визволителям України» – Дні пам’яті  спалених сіл району.

Цього дня у місцевому православному храмі на честь святої Варвари  настоятель церкви отець Роман Михальчук відслужив панахиду за безневинно замученими  нацистами жителями села.

Після служби Божої жителі села, гості заходу пройшли хресною ходою до пам’ятного знаку на честь жителів села Комини, які загинули у роки Другої світової війни 1939-1945 років.

Біля пам’ятного знаку відбувся мітинг-реквієм «Серце пам’ятає все», присвячений Дню спаленого села, який відкрила Білотинський  сільський голова Наталія Свінціцька.

До учасників заходу звернулись Білотинський сільський голова Наталія Свінціцька та  завідувач сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату  районної державної адміністрації Віктор Кучерук. У своїх виступах вони зазначили, що майже 75 років відділяють нас  від переможного закінчення найжорстокішої і найбільшої  в історії  людства війни. Але ніколи не зітреться з пам’яті  нашого народу, не піде  в небуття його великий подвиг і велика  трагедія. Ми завжди пам’ятатимемо великий внесок України у загальну справу боротьби із нацизмом.

«Однак в ту страшну війну гинули не лише воїни, а й цивільне населення. Гинули під час воєнних операцій, в гестапівських катівнях, єврейських гетто, у повальних розстрілах, горіли у спалених хатах  і цілих селах, гинули на каторжних роботах у Німеччині», - відмітив Віктор Кучерук.

Сьогодні ми із болем у серці згадуємо тих, хто  поринув у вічність у полум’ї   спаленого  села Комини, яке стало першим із 12 населених пунктів району, котре було спалене нацистськими окупантами. Ми поминаємо назви спалених сіл – Комини, Поліське, Білотин, Сошне, Михля, Васьківці, Клубівка, Двірець, Лютарка, Білижинці, Михнів, Покощівка - як імена бійців, що полягли на полях   війни. Не забуті подвиги і страждання, героїзм і трагедії, заклик до атаки й передсмертний стогін людей в охоплених вогнем хатах.  Війна пройшла залізним плугом через серце кожного нашого співвітчизника, через долю і життя кожного жителя Ізяславщини. За два роки і 8 місяців окупації нацисти завдали нашому району величезних  людських втрат. У нашій пам’яті імена понад півтори тисячі воїнів-партизанів, підпільників, борців руху Опору, що стали синами Ізяславської землі, бо  вони навічно залишилися у ній, визволяючи наш край.

Також В.Кучерук наголосив, що у  селі Комини, на батьківщині Героя Радянського Союзу, учасника Другої світової війни Миколи Купріяновича Делигея, стартує районний етап Всеукраїнської естафети «Слава визволителям України», присвяченої 75-річчю визволення Ізяславщини, Хмельниччини та всієї України від нацистських окупантів. Вона пройде через кожен населений пункт району, до неї долучаться ветерани, інтелігенція, працівники усіх галузей господарства району, молодь, учні закладів освіти та інші.

З особливою увагою всі присутні вислухали виступ жительки села Комини Віри Дмитрівни Ящук, яка була свідком подій 75-річної давнини, коли нацисти спалили  рідне село. Тоді було спалено 137 дворів та загинуло понад 40 мирних жителів – жінок, дітей, стариків.

 Присутні на меморіальному заході  поклали до монументу вінки та квіти.

ФОТОКОЛАЖ

16.01.2019 р.

За матеріалами Білотинської сільської ради

 

Ізяславщина готується до Дня Соборності України та 100-річчя Акту Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки

 

Заступник голови районної державної адміністрації Володимир Левченко в присутності першого заступника голови районної державної адміністрації Павла Ковальчука та заступника голови районної ради Михайла Борисюка   провів засідання організаційного комітету з підготовки та проведення заходів із відзначення Дня Соборності України та 100-річчя Акту Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

Заплановано розпочати святкові заходи із молебну за Україну та український народ в свято-Миколаївському храму Православної Церкви України міста Ізяслав.

Цьогоріч районні заходи із відзначення Дня Соборності України та 100-річчя Акту Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки традиційно відбудуться за участі офіційних делегацій Острозького району та міста Острог Рівненської області. Передбачається урочиста зустріч делегацій на мосту через річку Горинь  на адміністративній  межі Хмельницької та Рівненської областей, де делегації обміняються короваями, після чого делегації переїдуть до міста Ізяслав, де відбудуться: покладання квітів, святкова хода та велика суспільно-мистецька акція «Україна СОБОРНА! Україна ЄДИНА!».

На даний час відбувається узгодження позицій святкових заходів та конкретний час їх проведення.

11.01.2019 р

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

Відбувся традиційний фестиваль колядок та щедрівок «Різдво у колі друзів»

 

09 січня в Ізяславському районному будинку культури відбувся традиційний фестиваль колядок та щедрівок «Різдво у колі друзів».

Урочисто, піднесено, велично і натхненно  звучали колядки, щедрівки, різдвяні піснеспіви, демонструвались вертепні дійства у виконанні  учасників фестивалю: хору священиків Ізяславського, Шепетівського, Білогірського  районних та Шепетівського міського благочинь Хмельницької єпархії Православної Церкви України, дитячого церковного хору парафії Святого великомученика та цілителя Пантелеймона Православної Церкви України (м.Ізяслав), нотного хору парафії Святого великомученика та цілителя Пантелеймона Православної Церкви України (м.Ізяслав), хору парафії святого чудотворця Миколая Мир-Лікійського Православної Церкви України (м.Ізяслав), народного аматорського хору імені Георгія Кірпи Клубівського сільського будинку культури, народного фольклорного ансамблю села Ріпки, хору парафії Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України (с.Білогородка), хору парафії Пресвятої Трійці Православної Церкви України (с.Плужне), вихованців недільної школи парафії святого Йосипа Римо-католицької церкви (м.Ізяслав).

У репертуарі виконавців прозвучали як відомі на весь світ «Щедрик», «Тиха ніч. Свята ніч», «Нова радість стала», «Добрий вечір тобі, пане господарю», так і чимало відроджених старовинних колядок і щедрівок і написаних вже у наш час.

Великою майстерністю виконання та акторської гри відзначались виступи учасників вертепних гуртів.

Із Різдвяними святами учасників фестивалю та його глядачів привітали завідувач сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації Віктор Кучерук, благочинний храмів Ізяславського округу Хмельницької єпархії Православної Церкви України митрофорний протоієрей о.Володимир Ковальчук, настоятель костелу святого Йосипа Римо-католицької церкви о. Едуард Пюро.

Віктор Кучерук передав щирі вітання від голови районної державної адміністрації, депутата Хмельницької обласної ради Бориса Яцкова з нагоди новорічно-різдвяних свят та з нагоди вручення Томосу про автокефалію Православної Церкви України.

Як заключний акорд свята лунала фінальна колядка «Добрий вечір, тобі, пане господарю», яку виконували всі учасники фестивалю та глядачі.

Кожен колектив-учасник фестивальної програми отримав Подяку голови районної державної адміністрації Бориса Яцкова.

Проведення щорічного фестивалю у котрий раз засвідчило багатство та самобутність української культури, важливість збереження та примноження місцевих обрядів, традицій і звичаїв святкування Різдва.

ФОТОКОЛАЖ

 

10.01.2019 р.

За матеріалами сектору культури райдержадміністрації

 

Вихованці недільної школи вітали колядками та різдвяними піснями працівників районної державної адміністрації

 

10 січня  до Ізяславської районної державної адміністрації з різдвяними піснями й колядками та вертепним дійством завітали вихованці дитячої недільної школи при храмі Святого великомученика та цілителя Пантелеймона Православної Церкви України (м.Ізяслав).

Вітання від вихованців недільної школи стало вже доброю традицією. Щороку на різдвяні свята до державних установ Ізяславщини, зокрема до райдержадміністрації, приходять діти, які своїм дзвінким співом, прославляючи  народження Сина Божого.

Маленькі колядники продемонстрували справжнє казкове різдвяне дійство.

Дітвора були різного віку, завдяки чому створювало гармонійну та неповторну атмосферу свята. Щирі голосочки, наче дзвіночки, торкались душі кожного глядача.

За традицією, після теплих слів віншування, юні гості отримали з рук першого заступника голови райдержадміністрації Павла Ковальчука заслужену коляду.

Павло Павлович щиро подякував юним колядникам  за гарний виступ та святковий настрій, висловивши:  «Різдво – це свято єднання та любові. За старовинною українською традицією, якщо колядники приходили в дім – це вважалося добрим знаком. Колядуючи діти закликали благополуччя до оселі на цілий рік, тож я дуже вдячний, що ці маленькі колядники завітали до нас». Також посадовець привітав всіх присутніх у актовій залі працівників райдержадміністрації та гостей заходу, побажавши в Новому році нових сил, здоров'я та добробуту.  

Зокрема до вітальних слів долучився настоятель храму, благочинний храмів Ізяславського округу Хмельницької єпархії ПЦУ митрофорний протоієрей о. Володимир Ковальчук.

ФОТОКОЛАЖ

10.01.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

Колядники привітали із новорічно-різдвяними святами

 

Вшановуючи давні українські традиції, щороку на Різдвяні свята до державних установ Ізяславщини під різдвяною «зіркою» вирушають колядники, які своїм співом, прославляючи  народження Сина Божого, вітають колективи державних закладів із святами.

Цьогоріч привітати колектив Ізяславської районної державної адміністрації із Новим 2019 роком та святом Різдва Христового завітали працівники та вихованці Ізяславського районного будинку творчості дітей та юнацтва «Веселка».

Веселими колядками та щирими віншуваннями вони створили для всіх справжню святкову атмосферу. Виконані українські колядки були овіяні відчуттям свята та духом Різдва.

Також небачений фурор призвів на працівників райдержадміністрації народний аматорський фольклорний ансамбль Ріпківського СБК. Глядачі із великим задоволенням поринули у вихор подій, які вирували в залі. Святкові колядки не залишили байдужими жодного присутнього в залі.

Колектив районної державної адміністрації рясними оплесками та солодощами подякував гостям за неповторні колядки та щирі побажання, адже за народними повір'ями те, що побажають колядники, обов'язково має здійснитися у Новому році.

ФОТОКОЛАЖ

09.01.2019 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

Промова Президента з нагоди вручення Томосу про автокефалію Православній Церкві України

 

Щойно завершилася велика історична справа, в якій Господь Бог був з нами – з українцями. А ми, українці, були з Господом Богом. Автокефальна православна церква України нарешті отримала Томос від Вселенського Патріарха, від Матері-Церкви.

Господь побачив та оцінив наполегливу боротьбу українського народу за свою самостійність. Він почув наші молитви. Він належно воздав нам по трудам нашим і йому стало так угодно, щоб Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій і Синод константинопольської Церкви-Матері сказали омріяне, довгоочікуване «так» незалежній Церкві України.

Сьогоднішня подія в історії нашої крани збережеться в одному ряду з Володимировим хрещенням і з проголошенням незалежності України. Православний світ запам’ятає день, коли до родини церков-сестер увійшла рівноправна Церква України.

Наша країна довго торувала шлях до цього дня. І недарма вчора Його Всесвятість згадав у своєму виступі і Ольгу – першу нашу княгиню християнку, і рівноапостольного князя Володимира-хрестителя. А ще задовго до них святий апостол Андрій ногами стояв на київських горах і «очі його Україну бачили, а уста – благословляли. І насіння віри він у нас насадив». Це, до речі, цитата із рішень нашого православного Собору 1621 року.

Протягом понад тисячі років береглася і множилася київська християнська традиція. Сьогодні наша православна Церква готова до самостійного буття. Український народ дякує Богу і те, що сталося – це справжнє диво, яким ми завдячуємо волі Творця.

Ми радіємо з того, що Вселенський Патріарх як духовний провідник сотень мільйонів православного люду, як постать глобального масштабу почув наш голос і наші прохання. І невтомна праця Його Всесвятості на духовній ниві назавжди залишиться в історії церкви і в історії народів, особливо православних.

А Томос для нас - це фактично ще один акт проголошення незалежності України. Він довершить утвердження самостійності Української держави, укріпить релігійну свободу, міжконфесійний мир. І він посилить права і свободи громадян, особливо тих, які перебували поза спілкуванням із Вселенським православ’ям і яких несправедливо таврували неканонічністю.

Його Всесвятість цими днями особливо наголошує на важливості відновлення спілкування мільйонів і мільйонів українських вірних з повнотою світового православ`я. Крім того, для нас українців власна Церква - це гарантія нашої духовної свободи. Це запорука суспільної злагоди.

І я як Президент гарантую від імені держави, що Україна поважатиме релігійний вибір і свободу віросповідання кожного громадянина.

Я вітаю всіх небайдужих з постанням автокефальної Православної Церкви України. І я дякую кожному, хто невтомно працював над її становленням, творив єдність і відновлював справедливість!

Свята Софія, премудрість Божа була з нами і ми виконали свій обов’язок перед минулими і перед наступними поколіннями.

Слава Господу Богу!

Слава Україні!

06.01.2019 р.

 За матеріалами офіційного сайту  Президента України  http://www.president.gov.ua/

 

Нарешті Господь послав нам Православну Церкву України – Петро Порошенко на церемонії підписання Томосу

 

Президент Петро Порошенко у Стамбулі взяв участь у церемонії підписання Томосу про автокефалію Православної Церкви України Вселенським Патріархом Варфоломієм. Урочиста церемонія відбулась у Патріаршому Храмі Святого Георгія.

Після церемонії Глава Української держави звернувся до учасників та присутніх: «Ваше Всесвятосте, Ваше Блаженство, Ваші Високопреосвященства, ваші преосвященства, пані і панове. Дорогі українці, які сьогодні дивляться нас зараз в Україні і по усьому світові, які тисячі років чекали цієї події. Слава Богу! Бо без Божої волі ця подія була б неможлива».

«Велика подяка Його Всесвятості Вселенському Патріарху Варфоломію за його віру. Ваше Всесвятосте ці оплески лунають зараз по усьому світу», - сказав Петро Порошенко.

Президент подякував Вселенському Патріарху Варфоломію за віру і любов до України, за молитву за Україну і український народ, за мужність, яку Його Всесвятість демонструє усе життя, але особливо починаючи з Великого понеділка – першого дня після Великодня 2018 року, коли було розпочато публічний процес надання автокефалії Православній Церкві України.

«Я хочу подякувати Святійшому Синоду, Собору Вселенського Патріархату, я хочу подякувати кожному ієрарху, який поставив підпис під зверненням до Вселенського Патріарха щодо надання автокефалії Православній Церкві України», - також сказав Президент.

Глава держави висловив слова подяки Верховній Раді України і голові Парламенту Андрію Парубію, кожному депутату, який проголосував за підтримку звернення Президента до Вселенського Патріарха щодо надання автокефалії Православній Церкві України.

«І, головне - я хочу подякувати мільйонам українців по усьому світу, які відгукнулися на заклик молитися - молитися, щоби Церква відбулася. Вашими молитвами це стало можливим», - особливо відзначив Петро Порошенко.

Він також зазначив, що вдячний поколінням українців, які мріяли про це чи 1030 років, чи 332 роки, чи 100 років. «Нарешті Господь послав нам Православну Церкву України», - наголосив Петро Порошенко.

Президент приєднався до слів подяки патріаршим екзархам, зазначивши, що їх зусилля в цьому питанні важко переоцінити.

По завершенню церемонії підписання Томосу Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій звернувся до Митрополита Київського і всієї України Епіфанія: «Ваше Блаженство, Ви мали право просити і вимагати Вашої автокефалії. Це було правом і привілеєм Вашої Константинопольської Матері Церкви дарувати Вам цей статус автокефалії. Ми щиро молимося, щоб ви виявилися гідними цього дару і виступили дорогоцінним попутником інших сестер-церков у всеправославній єдності та спільній співпраці, а також у нашому спільному свідченні сучасного світу, який прагне невичерпних духовних скарбів православ'я».

Вселенський Патріарх також наголосив, що «нині, за благодаттю Господа, ми відновлюємо спільноту мільйонів вірян на Вашій землі (українській – ред.), які раптово опинилися поза канонічністю і єдністю та спілкуванням не за власною провиною».

Він підкреслив, що Константинопольська Церква «зібрала їх і пригорнула їх як справжня матір, а не як мачуха. Та сама Церква, яка колись вела їх до християнського хрещення». Вселенський Патріарх також зазначив, що Константинополь завжди діяв, щоб «служити побажанням і інтересам своїх дітей».

«Ваше Блаженство, дорогий брат. У цей чудовий і історичний день, в Священному Центрі Православ'я, стоять і святкують з нами князь Володимир і свята Ольга, разом з усіма святими нащадками прославленої української землі, а також усіма захисниками і Ваших очевидних прав, прав українського народу, а також прав людей, особливо релігійної свободи для всіх людей і народів. Всі вони присутні в дусі і молитві, розділяючи нашу радість і задоволення», - також сказав Вселенський Патріарх Митрополиту Київському і всієї України Блаженнішому Епіфанію.

В свою чергу, Митрополит Київський і всієї України Епіфаній подякував Патріарху Варфоломію за підписання Томосу, зауваживши, що з нетерпінням та піднесенням Православна Церква України чекає на його вручення.

«Також хочу засвідчити нашу подяку Президенту України і всім, хто разом з ним та під його керівництвом трудився, щоб допомогти нам звершити мрію поколінь українських православних ієрархів та вірян мати єдину помісну автокефальну православну церкву. Ім'я ваше, пане Президенте, навіки увійде в історію українського народу і церкви поруч з іменами правителів наших князів Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Костянтина Острозького та гетьмана Івана Мазепи», - сказав він.

05.01.2019 р.

 За матеріалами офіційного сайту  Президента України  http://www.president.gov.ua/

 

 

Хмельниччина долучилася до створення «Книги єдності»

 

У рамках проведення Всеукраїнського заходу «Естафета єдності», 29 грудня на Хмельниччину прибула «Книга єдності». Шлях «Книги єдності» розпочався 01 грудня 2018 року з м.Фастів Київської області. Книга побувала в Чернігівській, Сумській, Полтавській, Харківській, Луганській, Донецькій, Дніпропетровській областях.

Даний захід покликаний символічно об’єднати всю Україну: від  одного регіону до іншого передаватиметься книга «Книга єдності», кожна сторінка якої – презентація окремої області.

Так, у Хмельницькому обласному художньому музеї зібралися майстри самчиківського розпису. На сторінках книги під їхніми майстерними пензликами розпустилися чарівні самчиківські квіти, які символізують барвисту та неповторну красу Подільського краю. Майстрів самчиківського розпису було запрошено не випадково, адже саме цей вид розпису поширений лише у Хмельницькій області і у даній техніці працюють четверо майстрів в Україні.

До нас “Книга єдності» прибула з Вінницької області, а далі буде передана до Чернівецької області.

03.01.2019 р.

За матеріалами офіційного сайту Хмельницької обласної державної адміністрації http://www.adm.km.ua/

 

«Ялинка бажань»

 

Вже традиційно, напередодні новорічних свят Хмельницьким обласним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проводиться благодійна акція «Ялинка бажань». Цього року акція проводилась з 15 по 28 грудня у магазині «Сільпо» торгівельного центру «Оазис» міста Хмельницького. Метою акції був збір подарунків для дітей із сімей, батьки яких неспроможні придбати подарунки своїй малечі  через різні обставини. Діти писали листи до Діда Мороза зі своїми мріями та вірою у новорічні дива, які трапляються в новорічні свята.

Усі листи було прикріплено до новорічної ялинки, яка знаходилася у приміщенні супермаркету. Щодня, впродовж акції,  біля «Ялинки бажань» волонтери обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді запрошували усіх небайдужих громадян здійснити маленьку новорічну мрію дитини. На прохання волонтерів досить активно відгукнулись усі небайдужі, які  придбали для діток подарунки, про  які вони так щиро просили у своїх листах.

У рамках проведеної акції «Ялинки бажань» 10 дітей з Ізяславського району отримали омріяні подарунки.  Спеціалістами Ізяславського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді напередодні Нового Року доставлено всі подарунки діткам зазначених категорій. Кожній дитині прямо в руки вручено подарунки, зроблені святкові фотографії.

Завдяки щирості, відкритості та доброті подолян кожна дитина, яка написала листа із побажанням, отримала омріяний подарунок. Дуже приємно, що поруч з нашими дітками-мрійниками є добрі та чуйні люди, які допомагають їм вірити в диво!

ФОТОКОЛАЖ

02.01.2018 р.

За матеріалами Ізяславського районного центру

соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Відбулося новорічне свято в Ізяславському районному будинку культури

 

Новий рік – це найбільш очікуване свято як для дітей, так і для дорослих. Взагалі, Новий рік – це окрема тема в житті суспільства. Мабуть, тільки новорічні свята здатні повернути будь-яку, навіть найсерйознішу, дорослу людину в дитинство, подарувати чимало приємних вражень і світлих переживань. Всі ми на межі старого і нового року всупереч усьому віримо в казку і чекаємо новорічних чудес. Адже казка в цей прекрасний час завжди поруч, та й чудеса частенько збуваються на тлі зоряного неба і тихо падаючих сніжинок.

2 січня на святкове дійство «Новорічні пригоди» до Ізяславського районного будинку культури завітало чимало дітей та їх батьків і рідних.

Працівники закладу організували та провели цікаву й змістовну мистецько-розважальну програму  з танцями, хороводами, іграми, веселими змаганнями. Хороший настрій та відчуття свята діткам створювали веселі казкові герої: Дід Мороз, Снігуронька, Новорічна Фея, Марійка, Ведмідь, Злодюжка. І звичайно, всі хлопчики та дівчатка, які завітали на свято і брали активну участь у ньому, отримали новорічні подарунки від Діда Мороза.

У залі, де красувалася Новорічна ялинка, крім дітей, зібралися їх батьки та рідні. 

Святкові подарунки юні гості свята отримали за сприяння народного депутата України Андрія Шиньковича та Ізяславського міського голови Валентини Корнійчук.

Отож, колектив Будинку культури сердечно вітає всіх з нагоди Нового року та Різдва Христового! Та бажають Вам усім провести свята у доброму здоров’ї, веселому настрої. Хай життєві труднощі оминають наші родини, нехай у них завжди панують  мир і злагода, живе віра у світле майбутнє.

На святковому дійстві був присутній заступник голови районної державної адміністрації Володимир Левченко.

У святковій залі панував святковий настрій, новорічна музика, дотепні жарти та щирі побажання. Особливе захоплення у дітвори викликало шоу  мильних бульбашок та снігопад на святковій сцені. Дані спецефекти стали можливими завдяки нещодавно придбаним для Ізяславського районного будинку культури  технічним засобам сцени.

Неповторні новорічні костюми, артистизм учасників та дитяча зацікавленість зробила новорічне дійство цікавим та незабутнім.

ФОТОКОЛАЖ

02.01.2019 р.

За матеріалами Ізяславського районного будинку культури

    

 

 

 

 

АКТУАЛЬНО

Е-послуги

Відкриті дані

Правова допомога 

Пенсійне забезпечення

Вибори

Міжнародна інтеграціяУкраїни

Запобігання корупції

Відзначення пам'ятних та ювілейних дат

Голодомор

       Актуальні питання   державної служби  

 

 

СОЦІАЛЬНА СФЕРА

 

Соціальний захист


Медицина

 

Культура

 

Сім'я і діти

 

Освіта

 

 

 

 

ЕКОНОМІЧНА СФЕРА

 Містобудування та архітектура

Підприємництво

Транспорт

 Енергоефективність

 Регуляторна політика

 Агросектор

 Бюджет

 Державні закупівлі

 Державна реєстрація

Чисте довкілля

 ЦНАП 

 

 

ОРГАНИ ВЛАДИ

 

Районна рада

Міська рада

Сільські ради

ХАЕС

Податкова

Поліція

Районний сектор ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій 

 

 

 

 

Центральні 

 органи влади

 

 

 

 Обласні

 органи влади

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
 
 
 
 

 

 

 

_______________________________________________________________________________________

© Ізяславська районна державна адміністрація, 2003-2019 роки
   вул. Незалежності, буд.2, м.Ізяслав, 30300,
e-mail: izyaslav_rda@izadm.gov.ua
 
  Розробка та підтримка: Сектор інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Ізяславської районної державної адміністрації

   Використання будь-яких матеріалів, що опубліковані на цьому сайті, дозволяється при умові зазначення посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на офіційний веб-портал Ізяславської райдержадміністрації https://izadm.gov.ua/