на головну

                     
                       
                     
                     
                             
 

 

 

Ізяславська

райдержадміністрація

 

               30300, Хмельницька обл.,

             Ізяславський р-н., м.Ізяслав,

                вул.Незалежності, буд. 2

 

тел/факс: (03852) 4-20-61

e-mail: izyaslav_rda@izadm.gov.ua

 

Заходи,

які заплановано

провести в

Ізяславському районі

протягом тижня

 

 

 

 

 

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Погода в Ізяславі

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 

o  Розпорядження голови районної державної адміністрації від 15.01.2018 № 11/2018-р "Про заходи з відзначення  95-річчя утворення Ізяславського району"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Археологія та стародавня історія Ізяславського району

 

Село Бейзими

В 1972 році вздовж правого берега ріки Хомора, у східній частині села виявили давньоруське поселення ХІІ – ХІІІ століть площею в три гектари. В літературі ХІХ століття значилося три кургани.

 

Село Білеве

Знайдено кам’яні неолітичні сокири.

 

Село Білогородка

На захід від села, в урочищі Липнин – знарядя праці доби неоліту. Біля села – рештки давньоруського городище. В 1897 році в складі скарбу знайдено 52 срібні римські монети Гальби і Комода. Колись був середньовічний замок.

 

Село Борисів

Знайдено неолітичні знаряддя праці. В урочищі Дякова Клунька в ХІХ столітті зберігалися рештки городища. Навколо села значилися кургани.

 

Село Васьківці

В Васьківцях в ХІХ столітті зафіксований курган.

 

Село Велика Радогощ

В селі – аріанські кладовище і каплиця.

 

Село Великі Пузирки

Біля села – курган. За два з половиною кілометри на південний захід, в урочищі Залучино – стародавнє селище.

 

Село Григорівка

Уздовж правого берега ріки Хомора, за триста метрів на захід від залізничного мосту, на городах П.Левчука та інших – давньоруське поселення.

 

Село Даньківці

Біля села в ХІХ значилося три кургани.

 

Село Двірець

За три кілометри на південний схід від Двірця в ХІХ столітті зазначили високий курган.

 

Село Дертка

На острові, посеред ставу, в ХІХ столітті був курган.

 

Село Дібровка

Старі назви села – Гнійничка, Мала Гнійниця. Біля села знайдено крем’яні відбійники, серпи, шліфовані сокири. Городище, яке зазначене в археологічній літературі, належить до села Михнова.

 

Село Долоччя

В лісі – городище.

 

Село Завадинці

Біля села виявлено неолітичні сокири, серпи, прикраси і бронзовий меч ІХ – VІІІ століть до нашої ери. В урочищі Сіножаті – поселення черняхівської культури. Багатошарове поселення на першій надзаплавній терасі лівого берега ріки Горин, півкілометра східніше Завадинців, в урочищі Границя, тут знайдено уламки кераміки черняхівської культури і давньоруських часів ХІ – ХІІІ сотліть.

 

Село Закриничне

Поблизу села знайдено знаряддя праці доби міді – бронзи

 

Місто Ізяслав  

Поблизу міста, в районі піскового кар’єру – пізньопалеолітичне місцезнаходження. Біля міста в ХІХ столітті знайдено шліфовану крем’яну сокиру і виявлено давньоруський могильник. В ХІХ столітті зафіксовано два городища. В місті та околицях значилося 127 курганів, з них в урочищі Отроня – 14 курганів, 8 з яких розкопано, в урочищі Миколова – 22 кургани, в урочищі Климівка – 21 курган, в урочищі Бабина Гора – 24 кургани, в урочищі Побоїна – 36 курганів, по дорозі до міста Шепетівка – два кургани, по дорозі на Славуту – курган. Курган знаходився і в місті, його було розкопано в 1899 році. У 1883 році в складі скарбу було знайдено 300 дрібних польських монет Сігізмунда ІІІ. В Ізяславі було два замки та оборонний костел Івана Хрестителя, від яких збереглися руїни. В оборонному монастирі – виправна установа.

 

Село Клубівка (раніше – Клембівка)

По дорозі на село Михнів – два кургани, один з яких розорюється.

 

Село Кунів

В селі в ХІХ столітті значилося чотирикутне городище.

 

Село Лопушне

Біля села – курганна група зі 66 курганів, частина з яких розкопана

 

Село Ліщана

 На правому березі річки Хомора, на східній околиці ліщан, знайдено уламки кераміким ранньозалізного віку та давньоруських часів ХІІ-ХІІІ століть. На лівому березі ріки Хомора, за п’ять клозетів  від села, в урочищі острів – сліди поселень черняхівської культури та давньоруських часів.

 

Село Мислятин

В 1895 році в двох горщиках знайдено скарби польських та литовських монет ХVІІ століття.

 

Село Михля

Поблизу села виявлено знаряддя праці доби неоліту і курган.

22.02.2018 р.

За матеріалами сайту http://www.zamky.com.ua

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

ТОСТАНОВСЬКИЙ  АНТОН   ІВАНОВИЧ

(1941-2017)

 

Народився 8 серпня 1941 р. в с.Березівка Новоушицького району Хмельницької обл. В 1971 році закінчив Київську ордена Трудового Червоного прапора сільськогоспо­дарську академію, у 1988 році - вищу партійну школу при ЦК Компартії України, а в 1998 році - Тернопільську академію народного господарства. Свій трудовий шлях розпочав майстром виробничого навчання Плужненького училища механізації сільського господарства. У 1970 році був направлений у Плужненське відділення «Сільгосптехніка» на посаду інженера по комплексному обслуговуванню машинно-тракторного парку колгоспу. У 1973 р. став керуючим Ізяславського райоб’єднання «Сільгосптехніка».  

З 1979 по 2002 рік обирався на керівні посади району - від секретаря райкому партії до голови Ізяславської райдержадміністрації та районної ради. 3а період роботи на цих відповідальних посадах він поєднав талант керівника та організатора і зміг реально вплинути на суттєве поліпшення соціально-економічного становища району.

Нагороджений орденом Трудового Червоного прапора в 1977 році, медаллю «За сумлінну працю» в ознаменуванні 100-річчя з дня народження В.І.Леніна в 1970 р., медаллю «Ветеран праці» в 1985 р., медаллю «За працю і звитягу» в 2001 р.

Тостановський А.І. був депутатом Ізяславської районної ради шести скликань.  

21.02.2018 р.

За матеріалами Ізяславської районної ради та джерел мережі Інтернет

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

КИРИК МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ

 

Народився 13 лютого 1958 року в с.Думанів Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Навчався у Чернівецькому державному медичному інституті за спеціальністю «Лікувальна справа».

З 1981 року працює в Ізяславській центральній районній лікарні: лікарем-інтерном,  дільничним педіатром, завідувачем  дитячої консультації, а з 1984 року – завідувачем інфекційного відділення.

Пройшов курси підвищення кваліфікації та стажування у клініках Харкова, Запоріжжя, Києва, Хмельницького та Львова. Має вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю інфекційні хвороби, в роботі впроваджує передові діагностичні та лікувальні технології. Організовував ліквідацію спалахів туляремії, дифтерії, випадків масових харчових токсикоінфекцій та харчових отруєнь.

За матеріалами практичної роботи опублікував ряд статей в науково-практичному медичному журналі “Інфекційні хвороби” з питань діагностики, лікування та організації медичної допомоги, має кілька впроваджених раціоналізаторських пропозицій по вдосконаленню медичної техніки.

Виконує громадську роботу – двічі обирався головою профспілкового комітету районної лікарні, двічі обирався депутатом Ізяславської районної ради, де виконував обов'язки голови постійної комісії з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства.

За високі досягнення в охороні здоров’я населення Ізяславського району нагороджувався грамотами адміністрації центральної районної лікарні, районної ради та районної державної адміністрації, Почесною грамотою обласного управління охорони здоров’я, Почесними грамотами Хмельницької обласної ради та Хмельницької обласної державної адміністрації, заносився на районну Дошку Пошани.

У 2005 році Указом Президента України присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України».

Рішенням двадцять другої сесії районної ради шостого скликання від 28.03.2013 № 15 присвоєно звання «Почесний громадянин Ізяславського району».

21.02.2018 р.

За матеріалами Ізяславської районної ради та джерел мережі Інтернет

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

ТКАЧУК МИКОЛА ІВАНОВИЧ

 

Народився 28 січня 1936 року в м.Ізяслав. Навчався в Ізяславській середній школі №1. Закінчивши 7 класів, вступив до ремісничого училища в Рівному, де навчався до 1954 року. Отримавши атестат слюсаря 5 розряду (на той час вищий розряд), був направлений в м.Краснодон, де працював на автобазі шахтобуду, звідки його призвали до лав Збройних Сил. І вже у військовій частині він серйозно почав займатися живописом та різьбленням. Після звільнення у запас працював художником-оформлювачем на арматурному заводі в м.Алексин. А у 1960 році повернувся до рідного Ізяслава.

Працював на автопідприємстві, а згодом - художником-рекламістом у кінотеатрі, де і почав наполегливо займатися творчою діяльністю.

Ткачук М.І. створив чимало живописних полотен, скульптур та різьбярських робіт. Займається графікою, ілюструванням книг письменників Хмельниччини. Приймав неодноразово участь у виставках народних умільців міста, району та за межами області.

 Постійно підтримує тісні зв’язки з громадськістю міста та державними установами, проводить зустрічі з молоддю.

Свій високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у справу популяризації декоративно-прикладного мистецтва та розвиток культури району демонструє щорічно на районних та обласних виставках художньо-прикладного мистецтва.

21.02.2018 р.

За матеріалами офіційного сайту  Президента України http://www.president.gov.ua/

 

 

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

МАТВІЙЧУК АНАТОЛІЙ МАКСИМОВИЧ

 

Народився 31 ліпи 1948 року в с.Борисів Ізяславського району.

У 1985 році закінчив Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут. Працював на різних посадах: головою Борисівської сільської ради, заступником голови колгоспу «Полісся» с.Борисів.

З 1980 року - голова колгоспу «Росія» с.Кунів, із  1990 року - директор ТОВ «Кунівське».

За період керівництва Матвійчуком А.М. ТОВ «Кунівське» із низькорентабельного господарства стало прибутковим. Запроваджуються нові технології в галузях рослинництва і тваринництва. За час роботи на посаді директора ТОВ «Кунівське» Матвійчук А.М. багато уваги приділяв і приділяє розвитку соціальної сфери.

За його участі було побудовано Кунівську ЗОШ І-ІІІ ст., добудовано спортивний зал, побудовано торговельний центр в с.Кунів, 16 житлових будинків для працівників товариства та клуб в с.Кам’янка.

Анатолій Максимович нагороджений трудовою відзнакою Міністерства аграрної політики «Знак пошани», Заслужений працівник сільського господарства України, депутат районної ради шести скликань.

Рішенням п'ятої сесії Ізяславської районної ради шостого скликання від 17 лютого 2011 року йому присвоєно звання «Почесний громадянин Ізяславського району».    

20.02.2018 р.

За матеріалами Ізяславської районної ради та джерел мережі Інтернет

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

АНТОНЮК ЛЕОНІД СЕМЕНОВИЧ

(1936-2017)

 

Народився 15 жовтня 1936 року в с.Коськів Шепетівського району.

У 1976 році закінчив Львівську спеціальну вищу школу МВС СРСР та Кам’янець-Подільський педагогічний інститут. З 1982 до 1998 року працював начальником установи МХ-324/31. За період керування установою збудовано 166 квартир, торговельний центр, дитячий садок, вулиця Гагаріна покрита твердим покриттям. Прокладено 3 км газопроводу, який з’єднав Нове місто із Старим через річку Горінь, що дало можливість газифікувати район Старого міста та районну лікарню.

Перебуваючи на заслуженому відпочинку, Антонюк Л.С. брав активу участь у громадському житті району. Леонід Семенович - депутат районної ради п’яти скликань.

Рішенням п’ятої сесії Ізяславської районної ради шостого скликання від 17 лютого 2011 року йому присвоєно звання «Почесний громадин Ізяславського району».

20.02.2018 р.

 

За матеріалами Ізяславської районної ради та джерел мережі Інтернет

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

ЧИГРИНСЬКИЙ ДМИТРО АНАТОЛІЙОВИЧ

 

Український футболіст. Захисник іспанської «Барселони» і збірної України.

Народився 7 листопада 1986 року в м.Ізяслав Хмельницької області. З 1999 до 2003 року навчався в Училищі фізичної культури (Львів).

Зіграв кілька ігор за «Карпати-3» в другій лізі. Потім Чигринського помітили тренери «Шахтаря» і оборонець переїхав до Донецька. З вересня 2004 року вперше зіграв у футболці молодіжної збірної України (у виїзній грі проти данців).

У складі молодіжної збірної України став віце-чемпіоном Європи-2006. Увійшов до символічної збірної Європи за підсумками цього турніру. Був у заявці Олега Блохіна на ЧС 2006, але так і не зіграв жодної хвилини. Дебютував у національній команді 7 лютого 2007 року в товариському матчі проти Ізраїлю.

Після перемоги в Кубку УЄФА 2009 захисником зацікавилась іспанська «Барселона». Президент клубу Жуан Лапорта особисто прилетів до Донецька вести переговори, але «Шахтар» відхилив пропозицію у 15 млн. євро. Згодом каталонський клуб підняв ціну до 25 млн євро і після Суперкубка УЄФА, який відбувся 28 серпня 2009 року, захисник став повноцінним гравцем «Барселони». Там він зіграв 12 матчів.

6 червня 2010 року за 15 млн. євро повернувся до «Шахтаря». Там він вже трохи менше став долучатися до основного складу, тому що після «Барселони», у донецькому клубі головним захисником став Ярослав Рокицький. Там він протягом майже 5 років зіграв 37 матчів та відзначився 4 голами.

 2 лютого 2015 року на правах вільного агента підписав контракт з «Дніпром». Влітку 2015-го року подовжив контракт до кінця календарного поточного (2015-го) року. Поступово вливався до складу дніпрян. Дебютний матч зіграв у 16 турі чемпіонату проти  «Карпат». Дебютний гол забив у матчі сезону 2015-2016 з «Олександрією».

11 червня 2016 року підписав дворічний контракт із грецьким футбольним клубом «АЕК» (Афіни) із можливістю продовження на один сезон. Дебютував за нову команду 28 липня 2016 р. у поєдинку третього кваліфікаційного раунду Ліги Європи проти французького «Сент-Етьєна» і допоміг відстояти нічию 0:0.

Володар Кубка УЄФА 2008/2009; чемпіон України: 2006 та 2008; Кубка України: 2008; віце-чемпіон молодіжного чемпіонату Європи 2006; чемпіон світу серед клубів: 2009. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та «За мужність» П ступеня. Рішенням двадцять шостої позачергової сесії Ізяславської районної ради п’ятого скликання від 12 червня 2009 року присвоєне звання «Почесний громадянин Ізяславського району».

19.02.2018 р.

За матеріалами Ізяславської районної ради та джерел мережі Інтернет

 

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

ПОТРЕБЕНКО МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ

( 1931-2011)

 

Народився 1 червня 1931 року в с.Мухівці Немирівського району Вінницької області. У 1931 році закінчив Немирівський будівельний технікум, у 1973 році - Київський університет ім.Т.Шевченка.

Свою трудову діяльність розпочав в Ізяславському районі. З 1959 року призначений на посаду голови Ізяславської міжколгоспної будівельної організації, де пропрацював більше 30 років.

За керівництва Потребенка М.Г. колективом міжколгоспбуду в районі було виконано найбільший обсяг будівельно-монтажних робіт у галузі сільського господарства та соціальної сфери, зокрема. Так, було побудовано 14 шкіл і дитячих садків, 8 закладів культури, 6 медичних закладів, 33 тваринницьких комплекси і ферм та багато інших господарських і житлових об’єктів.

Микола Григорович обирався депутатом Ізяславської районної ради шести скликань. Неодноразово нагороджувався грамотами обласних та районних органів влади.

Рішенням десятої сесії Ізяславської районної ради п’ятого скликання від 27 липня 2007 року йому присвоєно почесне звання «Почесний громадянин Ізяславського району».

19.02.2018 р.

За матеріалами Ізяславської районної ради

 

 

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

ПЛЮТИНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР АНТОНОВИЧ

(1927-2009)

 

Народився 4 травня 1927 року в селі Борисів Ізяславського району. У 1964 році закінчив Дубнівський сільськогосподарський технікум, а в 1970-му - Львівський сільськогосподарський інститут.

Під час Другої світової війни був розвідником у партизанському загоні. Після війни свою трудову діяльність розпочав бригадиром польових бригад колгоспів «Жовтень» та імені Сталіна с.Борисів Плужненського району Кам’янець-Подільської області.

У січні 1947 року був обраний головою артілі «Коопхім» с.Клевань Рівненської області. З 1951 року - голова укрупненого колгоспу імені Ворошилова - майбутньої «Зорі», де пропрацював до 2009 року.

Почавши будувати господарство практично з нуля, вже через 20 років Володимир Антонович досяг того, що воно стало одним з найефективніших господарств  і  в Україні, і в колишньому Радянському Союзі.     

За часів незалежності «Зоря» перетворилася у потужний агропромисловий комплекс, стала моделлю у вітчизняному сільському господарстві.

Плютинський В.А. - двічі Герой соціалістичної праці, Почесний академік Української академії аграрних наук, член-кореспондент Міжнародної кадрової академії.

Рішенням районної ради п’ятого скликання від 27 липня 2007 р. йому присвоєно звання «Почесний громадянин Ізяславського району».

16.02.2018 р.

За матеріалами Ізяславської районної ради

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

 ОЛІЙНИК ДМИТРО АНТОНОВИЧ

 

Народився 1 липня 1939 року в с.Думанів Кам’янець-Подільського району Хмельницької обл. В 1969 році закінчив Чернівецький медичний інститут.

У 1971 році працював головним лікарем Тернавської дільничної лікарні, а потім лікарем Ізяславської центральної районної лікарні. 3 1979 по 1997 рік - головний лікар Ізяславської центральної районної лікарні. Завдяки йому збудовано та оснащено необхідним медичним обладнанням Тернавську, Білогородську та Плужненську дільничні лікарні, приміщення районної поліклініки, пологовий будинок, неврологічне відділення, а також розширено мережу фельдшерсько-акушерських пунктів. Котельню центральної районної лікарні було переведено з твердого на газове опалення. Однією з перших районна лікарня була оснащена апаратом УЗД.

При шести дільничних лікарнях відкрито відділення для пристарілих одиноких людей. У 1993 році Дмитру Антоновичу присвоєно звання «Відмінник охорони здоров’я». За сприяння у будівництві центральної районної лікарні був нагороджений грамотою Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України.

Рішенням десятої сесії Ізяславської районної ради  йому присвоєно звання «Почесний громадянин  Ізяславського району».

16.02.2018 р.

За матеріалами Ізяславської районної ради

 

 

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

Звання “Почесний громадянин Ізяславського району” є вищою ознакою вдячності мешканців району і присвоюється особам, які мають видатні заслуги, а також зробили значний особистий внесок у розвиток економіки району, освіти, охорони здоров’я, культури та спорту, чия виробнича та громадська діяльність одержала визнання.

Відзнаку «Почесний громадянин Ізяславського району» встановлено рішенням 7 сесії від 21 лютого 2007 року Ізяславської районної ради пятого скликання.

Клопотання про присвоєння звання “Почесний громадянин Ізяславського району” до районної ради подають трудові колективи та громадські організації району.

Присвоєння звання “Почесний громадянин Ізяславського району” проводиться за рішенням сесії районної ради.

Звання присвоюється, як правило, мешканцям Ізяславського району - громадянам України.

Почесному громадянину Ізяславського району вручається посвідчення, нагрудний знак, грошова винагорода - 500 грн.

15.02.2018 р.

За матеріалами Ізяславської районної ради

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

ІВАНОВА ІННА ОЛЕКСАНДРІВНА

 

Народилася у 1934 році в м.Ізяслав Хмельницької області. У 1957 році закінчила факультет технології хлібопекарського, макаронного та кондитерського виробництва Київського технологічного інституту харчової промисловості.

Трудову діяльність розпочала технологом на Ізяславському хлібозаводі, згодом працювала майстром, начальником хлібобулочного цеху, головним інженером.

У 1975 році Інна Олександрівна очолила підприємство і протягом 36 років роботи на посаді директора докорінно змінила хлібозавод.

У 1976 р. підприємство почало працювати на рідкому паливі, а в 1989 р. - газифіковано. Запроваджено метод безтарного зберігання борошна.  

У 2004 році колективом акціонерів хлібозаводу Іванова І.О. була обрана головою спостережної ради ЗАТ «Ізяславський хлібозавод».

Хлібозавод і його керівник Інна Олександрівна Іванова неодноразово заносилися на районну та обласну Дошки пошани, нагороджувалися Грамотами Хмельницької обласної ради і облдержадміністрації. Іванова І.О. - лауреат Міжнародного академічного рейтингу популярності та якості «Золота фортуна».

Рішенням десятої сесії Ізяславської районної ради п'ятого скликання від 27 липня 2007 року їй присвоєно звання «Почесний громадянин Ізяславського району».

15.02.2018 р.

 За матеріалами Ізяславської районної ради

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

КІРПА ГЕОРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

(1946-2004)

 

Народився 20 липня 1947 року в с.Клубівка Ізяславського району. У 1970 році закінчив Харківський інститут інженерів залізничного транспорту.

Трудову діяльність розпочав слюсарем Клембівського цукрового заводу. Після закінчення інституту працював черговим по станції Чоп Львівської залізниці.

З листопада 1970-го по грудень 1971-го служив у Збройних Силах, після чого повернувся на станцію Чоп, де працював спочатку інженером, потім головним інженером. У 1972 році став начальником станції. З 1977 року працював начальником відділу перевезень - заступником начальника Ужгородського відділку Львівської залізниць. 3 1970-го по 1979 рік - заступник начальника Ужгородського відділку Львівської залізниці. До 1982 року керував Рівненським відділком Львівської залізниць, а з 1912-го по 1985 рік - Ужгородським відділком. З 1985-го по 2000 рік працював спочатку заступником, потім начальником Львівської залізниці. У 2000 році призначений генеральним директором Укрзалізниці, а з 2002 року - міністром транспорту і зв’язку України.

З травня 2002 р. під його орудою здійснено та розгорнуто низку масштабних проектів: будівництво Південного вокзалу на станції Київ-Пасажирський; будівництво автомагістралі Київ-Одеса; реконструкція Дарницького вокзалу та зупинного комплексу Караваєві Дачі; будівництво нового мосту через р. Дніпро; почали курсувати пришвидшені поїзди до Харкова та Дніпропетровська.

Герой України, Академік Транспортної академії України, Заслужений працівник транспорту України.

Рішенням десятої сесії Ізяславської районної ради п’ятого скликання від 27.07.2007 йому присвоєно звання «Почесний громадянин  Ізяславського району» (посмертно).

15.02.2018 р.

 За матеріалами Ізяславської районної ради

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Представники Ізяславського району у Верховній Раді Української РСР та Верховній Раді України

 

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки — найвищий орган державної влади і єдиний законодавчий орган колишньої  Української Радянської Соціалістичної Республіки. Законодавчо визначена Конституцією УРСР 1937 року замість Всеукраїнського центрального виконавчого комітету.

Формально Рада обиралась безпосередньо громадянами Української РСР протягом одинадцяти скликань на основі загального, рівного і прямого права. З 1938 р. обирали одного депутата на сто тисяч населення, а з 1978 р. обирали 650 народних депутатів від блоку комуністів і безпартійних. На практиці вибори здійснювалися під жорстким контролем правлячої комуністичної партії. Строк повноважень був 4 роки.

Докорінні зміни в радянській виборчій системі сталися навесні 1989 р., коли загальна кількість депутатів, що мали обиратися до парламенту, становила 450, і вперше за багато років на одне місце претендувало кілька кандидатів.

Депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання в 1938-1947 роках від Ізяславського (тоді Заславського району Кам’янець-Подільської області) було обрано Сологуба Івана Яковича.

Депутатом Верховної Ради УРСР 2-го скликання (1947–1951) від Ізяславщини було обрано голову колгоспу «Хлібороб» Ганну Іванівну Бабенко.

Депутатом Верховної Ради УРСР 3-го скликання (1951–1955) від Ізяславщини було обрано командувача військами ППО Київського військового району, генерал-полковника Івана Мефодійовича Мангарова.

Депутатом Верховної Ради Української РСР 4-го скликання (1955—1959) було обрано командувача 34-го гвардійського стрілецького корпусу 13-ї армії Прикарпатського військового округу, генерал-лейтенанта Івана Кіндратовича Кравцова.

Депутатом Верховної Ради Української РСР  5-го скликання (1959–1963) та 6-го скликання (1963–1967) було обрано  жительку Ізяславського району завідуючу фермою колгоспу імені Леніна села  Радошівка  Анастасію Калениківну Кучерук.

Депутатом Верховної Ради Української РСР  7-го скликання (1967–1971) від Ізяславщини було обрано  2-го секретаря Хмельницького обласного комітету КПУ Михайла Ілліча Мехеду.

Депутатом Верховної Ради Української РСР  8-го скликання (1971—1975) жителі району обрали 2-го секретаря Хмельницького обласного комітету КПУ Олександра Івановича Товстановського.

Депутати Верховної Ради Української РСР 9-го скликання (1975—1980), 10-го скликання (1980—1985) та 11-го скликання (1985—1990) 2-го секретаря Хмельницького обласного комітету КПУ, завідувача відділом сільськогосподарського машинобудування ЦК КПУ Юрія Олександровича Бондара.

Народним депутатом Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки 12-го скликання, яка згодом була перейменована на Верховну Раду України 1-го скликання, народним депутатом Верховної Ради  України 2-го скликання (1994-1998), 3-го скликання (1998-2002) ізяславчанами було обрано Бортника Володимира Федоровича.

Народним депутатом Верховної Ради  України 4-го скликання було обрано Віталія Миколайовича Олуйка.

Вибори до Верховної Ради України 5-го (2006-2007), 6-го (2007-2012) скликань здійснювались виключно за списками політичних партій.

Народним депутатом Верховної Ради  України 7-го скликання (2012-2014) було обрано Ігоря Михайловича Сабія.

Народним депутатом Верховної Ради  України 8-го скликання ( із 2014 року) було обрано Андрія Васильовича Шиньковича.

ФОТОКОЛАЖ

14.02.2018 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

 Герб та прапор Ізяславського району

 

Офіційні символи Ізяславського району великий герб, малий герб, прапор було затверджено  21 лютого 2007 р. рішенням сесії Ізяславської районної ради.

Герб Ізяславського району: у червоному полі срібний хрест, у зеленій главі - три золоті княжі корони з червоним підкладом.

Великий герб Ізяславського району: щит з гербом району увінчано золотою районною короною й вписано у вінок зі золотих колосків і зеленого дубового листя, перевитий синьою стрічкою із золотим написом "Ізяславський район".

Прапор Ізяславського району: прямокутне полотнище зі співвідношенням ширини до довжини 2:3, розділене вертикально на дві частини - від древка зелену (шириною в 1/3 довжини прапора), на якій три жовті княжі корони з червоним підбиттям, одна над одною; частина з вільного краю червона, на ній - білий хрест (ширина рамена хреста рівна 1/4 ширини прапора).

У символах використано мотив з історичного герба Ізяслава - три княжі корони - чим вказано на назву району. Хрест підкреслює приналежність Ізяславщини до історичної Волині. У великому гербі вінок з дубового листя є символом міцності й незламності, а колоски - багатства й добробуту.

Щит   увінчує стилізована золота територіальна корона, зубці корони вирішені у формі листків дерев.

Таким чином символи району відображають природні особливості, історичну і сучасну символіку краю, вказують на його адміністративний статус.

13.02.2018 р.

За матеріалами з сайту Ізяславської районної ради

 

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

  

З  історії  формування території сучасного Ізяславського району

 

Наприкінці 1920 р., після підписання мирної угоди між радянською стороною і Польщею був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини – до Польщі відійшли 6 повітів, а також 5 волостей Острозького повіту, 1 волость Новоград-Волинського повіту та частина волостей Овруцького повіту. Враховуючи це, у Волинській губернії в 1921 р. провели нове розмежування повітів, що залишилися. Зокрема, Острозький повіт був скасований, Заславський повіт став містити в собі 23 волості.

У 1921 р. до Заславського повіту входили наступні 23 волості: Антонінська, Білогородська, Бутовецька, Грицівська, Жуківська, Заславська, Михнівська, Новосільська, Славутська, Судилківська, Сульжинська, Тернавська, Хоровецька, Шепетівська, а також волості, що відійшли від Острозького повіту: Довжоцька, Ганнопільська, Кривинська, Кунівська, Ляховецька, Плужанська, Перерослівська, Семенівська, Уніївська. Разом з тим, до новоствореного Полонського повіту від Заславського відійшли Лабуньська та Хролинська волості.

Утворення в 1922 р. СРСР викликало проведення адміністративно-територіальної реформи. В основу нового районування території України, яке розпочалося в 1923 р., були покладені рішення ВУЦВК про здешевлення радянського апарату й наближення його до населення. При введенні нового адміністративно-територіального поділу враховувалося також економічне значення майбутніх адміністративних центрів, господарські і культурні зв’язки населених пунктів.

Постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 р. були скасовані повіти та волості й затверджений поділ республіки на округи та райони. Місце первинних громад зайняли сільради. У Волинській губернії створено Житомирську, Коростенську і Шепетівську округи. До складу новоствореної  Шепетівської округи увійшли території Заславського (в документі написано Ізяславський), Старокостянтинівського й частин Новоград-Волинського та Полонського повітів. Одночасно було створено також райони: Антонінський, Базалійський, Берездівський, Ганнопільський,  Грицівський, Красилівський,   Ляховецький,   Плужнянський,  Полонський,  Славутський,   Старокостянтинівський,   Теофіпольський,   Шепетівський

З утворенням округ і районів стала очевидною доцільність ліквідації губерній і переходу на триступеневу систему управління (центр – округа – район). Питання про розформування губерній обговорювалося на IX Всеукраїнському з’їзді Рад, що відбувся 5-10 травня 1925 р. За постановами цього з’їзду і ВУЦВК від 3 червня 1925 р. губернії були ліквідовані.

Суцільна колективізація сільського господарства вимагала нової перебудови системи управління, розширення прав місцевих органів державної влади, перетворення районів в основну ланку адміністративно-територіального поділу. Відбулося укрупнення, а потім ліквідація округ, що робилося, як було наголошено, для наближення органів державного управління до трудящих мас і скорочення витрат на радянський апарат.

Постановою ВУЦВК і РНК УРСР від 13 червня 1930 р.   на території Української СРР було розформовано 13 округ, у тому числі Кам’янецька, Могилівська, Тульчинська і Шепетівська. Територія Шепетівської округи увійшла до Бердичівської округи.

За постановою ЦВК і РНК СРСР від 23 липня 1930 р. і ВУЦВК і РНК УРСР від 2 вересня 1930 р. на території Української СРР округи були ліквідовані, у результаті чого був здійснений перехід до двоступеневої системи управління (центр – район). На території сучасної Хмельницької області було встановлено 40 районів. Колишні окружні центри Кам’янець-Подільський, Проскурів і Шепетівка підпорядковувалися відповідним райвиконкомам.

У відповідності з постановою ВУЦВК від 3 лютого 1931 р. проведено укрупнення районів. На території колишніх Кам’янецької, Проскурівської й Шепетівської округ було розформовано 13 районів із відповідними приєднаннями до інших районів. Ліквідований за цією постановою Плужнянський район увійшов до складу Заславського.

Для забезпечення успішного виконання завдань соціалістичного будівництва і посилення конкретного керівництва всіма галузями народного господарства постановою IV позачергової сесії ВУЦВК від 9 лютого 1932 р.  на території Української СРР було утворено 5 областей: Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Харківська та Одеська. Таким чином відбувся перехід на триступеневу систему управління.

До Вінницької області була віднесена й територія сучасної Хмельницької області в складі 27 районів, у тому числі й Заславського.

Постановою ЦВК УРСР від 26 лютого 1935 р. було створено Остропільський район і знову відновлені райони: Базалійський, Берездівський, Вовковинецький, Красилівський, Миньковецький, Плужнянський, Старосинявський, Чорноострівський.

Для посилення оперативності керівництва господарським і соціально-культурним будівництвом у прикордонних районах постановою ЦВК УРСР від 4 травня 1935 р.  на території західної частини Вінницької області були утворені Кам’янець-Подільська, Проскурівська і Шепетівська округи.

Шепетівська округа мала в складі наступні райони: Антонінський, Берездівський, Грицівський, Заславський, Ляховецький, Полонський, Плужнянський, Славутський, Теофіпольський, Шепетівський.

Таким чином на території Вінницької області, що прилягала до кордону, на два роки було встановлено особливий напіввійськовий адміністративний поділ, який включав проміжну ланку – прикордонну округу.

Згідно з постановою ЦВК СРСР від 22 вересня 1937 р.  була утворена Кам’янець-Подільська область, а прикордонні округи ліквідовані. У склад області ввійшло 36 районів, серед яких Заславський та Плужнянський.

У травні 1941 р. обласний центр Кам’янець-Подільської області був перенесений з м.Кам’янця-Подільського до м.Проскурів.

У липні 1941 – квітні 1944 рр. область перебувала під окупацією німецьких загарбників, які встановили новий адміністративно-територіальний устрій. Кам’янець-Подільська область була окупована протягом 2-18 липня 1941 р. Вже у серпні – вересні окупаційна влада створила свій адміністративно-територіальний устрій. 20 серпня 1941 р. на окупованій німецьким військом території було створено Райхскомісаріат «Україна» в складі 6 генеральних округ – Волинь-Поділля, Житомир, Київ, Дніпропетровськ, Крим, Миколаїв. Окремо виділялися землі Дистрикт-Галичина (належала до Генеральної губернії) і Трансністрія (належала до Румунії). Адміністративним центром Райхскомісаріату «Україна» стало місто Рівне.

Кам’янець-Подільська область увійшла до генеральної округи «Волинь-Поділля» (адм. центр – Брест). Відповідно до постанови головного комісара Поділля на території області окупаційна влада утворила дев’ять округ, або гебітскомісаріатів, куди входила Заславська округа з Заславським, Плужнянським, Ляховецьким і Теофіпольським районами.  У кожному селі було утворено управи із виборними старостою та писарем.  Німецька адміністративна система проіснувала до приходу радянських військ від 1 січня (північні райони області) до 4 квітня (південні райони) 1944 р.

Після Другої світової війни, у 1945-1946 рр., пройшла хвиля перейменувань. На ознаменування 300-річчя возз’єднання України з Росією на честь видатного державного діяча і полководця Богдана Хмельницького Указом Президії Верховної Ради УРСР від 16 січня 1954 р.  м.Проскурів перейменовано в м.Хмельницький, а Кам’янець-Подільську область – у Хмельницьку.

Указами Президії Верховної Ради УРСР у 1957 – 1959 рр. на території Хмельницької області було ліквідовано 13 районів. Так, у відповідності з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 23 вересня 1959 р.  був ліквідований Плужнянський район з віднесенням його території до Білогірського й Ізяславського районів.

У відповідності з постановою грудневого Пленуму ЦК КПУ (1962 р.) про завдання Комуністичної партії України по виконанню рішень листопадового Пленуму ЦК КПРС «Про розвиток економіки СРСР і перебудову партійного керівництва народним господарством» Президія Верховної Ради Української РСР 30 грудня 1962 р. видала Указ про укрупнення сільських районів на території УРСР. Згідно з Указом в Хмельницькій області сформовано 10 районів. Серед інших – Ізяславський район (центр – м.Ізяслав) в складі  міста Ізяслав, селищ міського типу Білогір’я і Ямпіль, сільрад Ізяславського і Білогірського районів та Великопузирківської, Новосільської, Сахновецької, Тернавської і Христівської Антонініського району, Поляхівської і Човгузівської Мануїльського (таку назву у 1959 – 1963 рр. мав Теофіпольський р-н) району.

Відставка генсекретаря М.Хрущова у листопаді 1964 р. викликала нові зміни адміністративного устрою. Зокрема, було скасовано введену за його ініціативою в 1962-1963 рр. організацію радянських органів за виробничим принципом, відновлено частину районів.

Президія Верховної Ради УРСР Указом від 4 січня 1965 року   внесла зміни в адміністративне районування та відновила Білогірський, Деражнянський, Новоушицький, Славутський, Хмельницький, Чемеровецький райони. Було затверджено 16 районів області: Білогірський, Волочиський, Городоцький, Деражнянський, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам’янець-Подільський, Красилівський, Летичівський, Новоушицький, Славутський, Старокостянтинівський, Хмельницький, Чемеровецький, Шепетівський, Ярмолинецький.

Президія Верховної Ради УРСР Указом від 8 грудня 1966 р. утворила в Українській РСР 81 новий район. У тому числі по Хмельницькій області: Віньковецький, Полонський, Старосинявський, Теофіпольський. Таким чином у 1965-1966 рр. від Ізяславського району було знову відокремлено Білогірський район та частину території Теофіпольського.

Від 1966 р. до складу Хмельницької області входить 20 районів (Білогірський, Віньковецький, Волочиський, Городоцький, Деражнянський, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам’янець-Подільський, Красилівський, Летичівський, Новоушицький, Полонський, Славутський, Старокостянтинівський, Старосинявський, Теофіпольський, Хмельницький, Чемеровецький, Шепетівський та Ярмолинецький).

Протягом 1966-2006 рр. змін у районуванні більше не відбувалося, проводилися лише незначні зміни (утворення, об’єднання, перенесення центрів тощо) по сільським радам згідно рішень облвиконкому.

12.02.2018 р.

За матеріалами мережі Інтернет

 

 

 

 

Проведено Кубок Ізяславського району з волейболу серед чоловіків, присвячений 95-ій річниці утворення Ізяславського району

 

4 лютого 2018 року в м.Ізяслав за ініціативи сектору молоді та спорту відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації спільно з Ізяславською ДЮСШ було організовано та проведено Кубок Ізяславщини з волейболу серед чоловіків, присвячений 95-ій річниці утворення Ізяславського району.

У змаганнях взяли участь 7 команд, які були поділені на 2 групи: А і Б. До групи А входили команди м.Ізяслав, с.Мислятин, м.Шепетівка та Ізяславської дитячо-юнацьої спортивної школи; до групи Б - м.Славута, с.Клубівка та с.Михнів. Змагання проходили у двох спортивних залах, де учасники виборювали право змагатися у фіналі. Суддівство забезпечили головний суддя змагань  Дукач Д.В., суддя Дишкант В.М., Кукуріка О.В., секретар Пирогівська І.А.

В обох групах змагання були цікавими та непередбачуваними, адже кожна команда прагнула перемогти. Як із першої, так і з другої групи команди-переможці зустрінуться у фінальних змаганнях за 1-2 місце, решта - будуть грати за 3-4 місце.

Відповідно у фінальній частині змагань за 3 місце боролися команди  с.Васьківці та с. Мислятина, за 1 місце – команди м.Ізяслав та м.Славута. Наші спортсмени показали хороший рівень гри, високу майстерність та велике бажання до перемоги. Головний поєдинок кубку повністю виправдав себе, втішивши глядачів інтригою та високою напругою.

У підсумку змагань ІІІ місце посіла команда Васьковець, ІІ місце посіли спортсмени команди Славути, а на першу сходинку піднялись спортсмени Ізяслава.

За кілька хвилин відбулася церемонія нагородження, упродовж якої найсильніші отримували з рук спеціаліста сектору молоді та спорту відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації  Ірини Пирогівської грамоти та кубки відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації. Кубок завершився пам’ятними фото.

ФОТОГАЛЕРЕЯ

07.02.2018 р.

За матеріалами відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації

 

 

 

 

 

 

АКТУАЛЬНО

 

Правова допомога 

Пенсійне забезпечення

Вибори

Міжнародна інтеграціяУкраїни

Запобігання корупції

Відзначення пам'ятних та ювілейних дат

Голодомор

       Актуальні питання державної служби

 

 

СОЦІАЛЬНА СФЕРА

 

Соціальний захист


Медицина

 

Культура

 

Сім'я і діти

 

Освіта

 

 

 

 

ЕКОНОМІЧНА СФЕРА

 

Містобудування та архітектура

Підприємництво

 Енергоефективність

 Регуляторна політика

 Агросектор

 Бюджет

 Державні закупівлі

 Державна реєстрація

Чисте довкілля

 ЦНАП 

 

 

ОРГАНИ ВЛАДИ

 

Районна рада

Міська рада

Сільські ради

ХАЕС

Податкова

Поліція

Районний сектор ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій 

 

 

 

 

Центральні 

 органи влади

 

 

 

 Обласні

 органи влади

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
 
 
 
 

 

 

 

_______________________________________________________________________________________
© Ізяславська районна державна адміністрація, 2003-2018 роки
   вул. Незалежності, буд.2, м.Ізяслав, 30300,
e-mail: izyaslav_rda@izadm.gov.ua
 
  Розробка та підтримка: Сектор інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Ізяславської районної державної адміністрації