на головну

                     
                 

 

 
                   
                   
                           

 

 

 

Ізяславська

райдержадміністрація

 

                 30300, Хмельницька обл.,

                Ізяславський р-н., м.Ізяслав,

                   вул.Незалежності, буд. 2

 

тел/факс: (03852) 4-20-61

e-mail: izyaslav_rda@izadm.gov.ua

 

Заходи,

які заплановано

провести в

Ізяславському районі

протягом тижня

 2017 року

 

 

 

 

Українське ділове мовлення. Календар свят

Погода в Ізяславі

 
 
 
 
 
 
 

500 років реформації

 

 

 

 

 

Указ Президента України №357/2016 «Про відзначення в Україні 500-річчя Реформації» - See more at: http://r500.ua/novost-3-4/#sthash.Ohdc8JYA.dpuf
Указ Президента України №357/2016 «Про відзначення в Україні 500-річчя Реформації» - See more at: http://r500.ua/novost-3-4/#sthash.Ohdc8JYA.dpuf
Указ Президента України №357/2016 «Про відзначення в Україні 500-річчя Реформації» - See more at: http://r500.ua/novost-3-4/#sthash.Ohdc8JYA.dpuf
Указ Президента України №357/2016 «Про відзначення в Україні 500-річчя Реформації» - See more at: http://r500.ua/novost-3-4/#sthash.Ohdc8JYA.dpuf

Указ Президента України №357/2016 «Про відзначення в Україні 500-річчя Реформації»

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р. № 935-р «Про затвердження плану заходів з підготовки та відзначення в Україні 500-річчя Реформації»

Розпорядження голови облдержадміністрації від 27.12.2016 р. № 681/2016-р "Про затвердження плану заходів з відзначення в області 500-річчя Реформації"

Розпорядження голови райдержадміністрації від 02.02.2017 р. № 61/2017-р "Про  затвердження плану заходів з відзначення в районі 500-річчя Реформації"

 

 

 

 

Відбувся соціально-благодійний проект «Великодні дзвони»

 

20 квітня у приміщенні Ізяславського будинку творчості дітей та юнацтва «Веселка» відбувся щорічний соціально-благодійний проект «Великодні дзвони». Як завжди, організаторами святкового заходу виступили учні Ізяславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 на чолі з вчителем предмету «Основи християнської етики» Наталією Савчук.

На святкове дійство було запрошено учнів загальноосвітніх закладів міста Ізяслав, сіл Білеве, Білогородка, Васьківці та Ліщани, та дітей, чиї батьки захищають територіальну цілісність України в зоні проведення АТО, дітей із соціально незахищених категорій.

Під час святкового дійства, яке відкрила директор Ізяславської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 Тетяна Вітрук, звучали великодні вірші, пісні та виступи колективів художньої самодіяльності школи. Юні аматори сцени також представили виставу «Ріпка на новий лад». Вона викликала у всіх присутніх радісний сміх та позитивний настрій на цілий день.

Із вітальним словом до присутніх на святі звернувся перший заступник голови районної державної адміністрації Павло Ковальчук. Він щиро подякував організаторам свята за підготовлену цікаву та змістовну програму, а всім присутнім побажав миру, добра та міцного здоров’я. Також Павло Павлович зазначив, що цьогоріч традиційне свято «Великодні дзвони» проходить в рамках районних заходів із відзначення 500-річчя Реформації.

 По завершенню свята всі діти, що були в залі, отримали від організаторів «Великодніх дзвонів» подарунки, які люб’язно надали члени релігійної громади «Слово істини» Всеукраїнського союзу церков християн віри євангельської (п’ятидесятники) (с.Плужне).

ФОТОКОЛАЖ

20.04.2017 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

 з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

 

Ізяславчани молилися разом, щоб Господь хранив нам Україну та дарував мир

 

На заклик Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, «усвідомлюючи силу і важливість молитви до Всевишнього, в руці Якого сила і влада, Який є Праведним Суддею, добро винагороджує, а зло карає, який Сам навчає нас молитися до Нього в потребах, щоби ми через це виявляли свою віру і любов до Нього та єдналися між собою», до священнослужителів, релігійних проповідників та наставників і всіх вірних Церков і релігійних організацій України в неділю, 2 квітня о 15 годині на площі Героїв МАЙДАНУ в місті Ізяслав, як і по всій нашій державі, так і в країнах українського поселення, відбулася спільна міжконфесійна молитва за перемогу над агресором і встановлення справедливого миру в Україні.

Представники різних релігійних громад Ізяславщини – духовенство, проповідники, керівники та численні прихожани – спільно також молилися за звільнення полонених і в’язнів, які за вірність Україні позбавлені окупантами свободи. Також було піднесено молитви за мирних мешканців Донбасу і Криму, які страждають від війни та окупації, за біженців та вимушених переселенців, котрі полишили рідні оселі, рятуючи своє життя.

Із пастирським словом, проповіддю та молитвою до учасників зібрання під час спільної молитви звернулися: благочинний храмів Ізяславського округу Хмельницької єпархії Української Православної Церкви Київський патріархат митрофорний протоієрей о.Володимир Ковальчук, настоятель костелу святого Йосипа Римо-католицької церкви  (м.Ізяслав) о.Едуард Пюро, пастор релігійної громади Всеукраїнського союзу церков християн віри євангельської (п’ятидесятники) (с.Плужне) Василь Хмарук, священик храму святого Архістратига Михаїла Української Православної Церкви (м.Ізяслав) митрофорний протоієрей о.Іоан Савєльєв, пастор релігійної громади Всеукраїнського союзу церков християн віри євангельської (п’ятидесятники) (с.Кунів) Віктор Шишкін,  керівник єврейської месіанської громади «Дім милосердя» (м.Ізяслав) Ігор Дзюба. У своїх виступах вони неодноразово наголошували віру у тому, що Господь почує наші прохання та молитви і наблизить час, коли чужинці, що прийшли з війною на нашу землю, полишать її, українські землі Криму і Донбасу звільняться від окупації, єдність і мир в нашій країні відновляться.

Усі присутні на молитві виголосили Господню молитву «Отче наш».

Також  було озвучено звернення членів Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій із закликом до віруючих провести понеділок 3 квітня поточного року в особистому пості: хто може, нехай постує протягом дня, не споживаючи їжі, або хоча б протягом першої половини дня.

У спільній молитві разом із представниками духовенства, проповідниками і керівниками релігійних громад та численними прихожанами  взяли участь перший заступник голови районної державної адміністрації Павло Ковальчук, голова районної ради Сергій Шлегель, Ізяславський міський голова Валентина Корнійчук.

Завершилось зібрання загальним виконанням «Молитви за Україну» ("Боже великий, єдиний, нам Україну храни") Миколи Лисенка та Олександра Кониського, яку часто називають Духовним гімном України. Написана вона в далекому 1885 році, однак у ці складні для нашої держави часи її слова так само актуальні.

Захід відбувся в атмосфері патріотизму, дружби, взаємоповаги, братерської любові один до одного.

ФОТОКОЛАЖ

03.04.2017 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

 

 

На Ізяславщині освітньо-практична конференція «ІСТОРІЯ РЕФОРМАЦІЇ: ВЧОРА, СЬОГОДНІ, ЗАВТРА»

 

У рамках районних заходів із відзначення на Ізяславщині 500-річчя Реформації в Ізяславському районному будинку творчості дітей та юнацтва відбулась районна освітньо-практична конференція «ІСТОРІЯ РЕФОРМАЦІЇ: ВЧОРА, СЬОГОДНІ, ЗАВТРА».

В роботі конференції взяли участь: перший заступник голови районної державної адміністрації Павло Ковальчук, начальник відділу освіти, молоді та спорту районної державної адміністрації Валентина Пилипчук, завідувач сектору культури районної державної адміністрації Марія Кучерук, завідувач сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату районної державної адміністрації Віктор Кучерук, керівники закладів освіти району. Вчителі суспільних дисциплін ЗНЗ району, працівники центральної районної бібліотеки, районного будинку культури, районного історико-краєзнавчого музею, жителі міста Ізяслав та району.

Розпочалась робота конференції із перегляду відеофільму «500 років Реформації».

Із доповіддю «Роль Реформації у становленні громадянського суспільства» перед учасниками конференції виступив завідувач відділу освіти Церкви християн віри євангельської України, член громадської ради при Міністерстві освіти і науки України, аспірант Національного університету «Острозька академія», докторант богослів’я Віктор Вознюк.

У своєму виступі Віктор Володимирович детально проаналізував історію виникнення, розвитку та впливу реформації на всі сторони суспільного життя, у тому числі  він акцентував увагу учасників конференції на випливі Реформації на процес становлення та розвитку процесу громадянського суспільства як в період становлення процесу Реформації, так і в сьогоднішній період розвитку громадянського суспільства в Україні.

«Об’єднавшись разом, віримо, що через різні заплановані заходи нам вдасться нагадати про ефективність реформаторських ідей у всіх сферах життя. У першу чергу це  розвиток соціуму, освіти, культури, збереження та примноження сімейних цінностей та загальнолюдських норм життя, більшість яких власне і базується на Біблійних принципах» - наголосив Віктор Вознюк під час свого виступу. «Поняття свободи совісті, рівності людей незалежно від їх релігійної, національної приналежності, захист малозабезпечених, дітей, людей похилого віку та хворих, демократичні інститути влади, — усе це є результатом дії Реформації. Чи не тривожать ці питання сьогоднішнього українця? Якщо вони є актуальними, то й їх вирішення також має хвилювати кожного» - наголосив доповідач.

Також перед учасниками конференції виступили - перший заступник голови районної державної адміністрації Павло Ковальчук, завідувач сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату районної державної адміністрації Віктор Кучерук, пастор релігійної громади церкви ХВЄ села Плужне Ізяславського району Василь Хмарук.

Йти шляхом реформаторських перемін — це побачити з біблійної позиції не лише релігійну, але й всі інші сфери життя. Цей виклик кинутий кожному особисто, бо зміни в країні не завжди починаються з верховної влади, — мого робочого місця, сім’ї, серця. Змінене серце правильно впливає на оточення, змінює ментальність від суто споживчої до жертовної.

ФОТОКОЛАЖ

24.02.2017 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

 з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

Філіп Меланхтон – євангельський реформатор

 

Величну постать Мартіна Лютера звичайно вважають обличчям Німецької Реформації. Але при цьому в тіні історичних досліджень залишається не менш видатна постать його друга і сподвижника — Філіпа Меланхтона – німецького гуманіста, євангельського реформатора і першого теолога-систематика лютеранина. Меланхтон ґрунтовністю своїх суджень, широтою свого пізнання, красномовством, чистотою та щирістю зробив чимало для утвердження в європейському суспільстві реформаційних ідей, він фактично дав Реформації ідеологічне підґрунтя.

Справжнє прізвище Філіпа - Шварцерд (нім. Schwartzerdt або нім. Schwarzerd). З 1509 року, не без впливу свого великого родича Йоганна Рейхліна, замість справжнього прізвища став використовувати його переклад грецькою — Меланхтон (грец. Μελάγχθων, що означає «чорна земля», «чорнозем»), з цим ім'ям і ввійшов у історію. Народився Філіп 16 лютого 1497 у Бреттене (Німеччина) в сім´ї зброяра і купецької дочки. У 12 років поступив у Гайдельберзький університет, в 1514 отримав у Тюбінгені ступінь магістра, читав там лекції римських класиків та з грецької граматики. У цей час відомий гуманіст і філософ того часу Еразм Роттердамський видав свій переклад Нового Завіту. Цей переклад і послужив початком для вивчення Біблії Меланхтоном. З часом Філіп увійшов до кола послідовників Эразма; у 1518 році став професором Виттенбергского університету, де познайомився з Лютером. У своїй вступній лекції «De corrigendis adol e scentiae studiis» (1518), що стала епохою в історії німецької школи, він виклав свою гуманістичну програму, схвалену Лютером. Дружба з Лютером почалася у Меланхтона під час лейпцизького диспуту Лютера з Екком навесні 1518 року. Відтоді, незважаючи на тимчасові розбіжності, ця дружба не переривалися до самої смерті Лютера, багато в чому, завдяки м'якості самого Філіпа.

Меланхтон виступив з цілою низкою політико-богословських трактатів, що мали велике значення в ході Реформації. Це були насамперед:

«Epitome doctrinae christianae» (1524). Цей трактат спонукав Філіпа, ландграфа Гессенського, примкнути до Реформації.

Висновок Меланхтона, написаний в 1525 році, на прохання Людвіга V, курфюрста Пфальцського, про 12 селянських статей.

«нім. Unterricht der Visitatoren an die Pfarrherren für Kurfürstentum Sachsen» (1527) — інструкція для розпочатої курфюрстом Йоганном візитації саксонських церков, яка фактично стала першим церковним і шкільним статутом євангельської Німеччини.

Аугсбурзьке віросповідання, остаточно відредагована Меланхтоном.

Апологія Аугсбурзького віросповідання та «Repetitio confessionis augustanae saxonica».

«De potestate рарае», трактат, написаний Меланхтоном в 1537 році за дорученням Шмалькальденського союзу.

1545 року Мелахтон склав так звану «віттенберзьку реформацію», в якій йшов на великі поступки перед католиками відносно єпископальної організації церкви.

Присутній на всіх головних зборах євангелістських керівників, Меланхтон брав діяльну участь у запровадженні реформації в Саксонії та зокрема в Майсені, в організації церковних справ та шкільництва в Нюрнберзі, Лейпцизі, Єні, Тюбінгені, Франкфурті. Його слава була настільки велика, що королі Франциск I та Генріх VIII запрошували його до Франції й Англії для впорядкування церковних справ; проте Меланхтон запрошення відхилив. Реформаторська теологія Філіпа вражала навіть Лютера.

Меланхтон нераз виступав як гнучкий посередник, здатний піти на значні поступки, аби тільки зберегти мир і єднання; особливо він симпатизував швейцарським реформаторам і з 1535 року дедалі рішучіше став схилятися у вченні про євхаристії до поглядів Кальвіна. Він також брав участь у виробленні так званого лейпцизького інтерима.

Хоча після смерті Лютера до Меланхтона майже цілком перейшов весь той престиж, яким оточений був засновник Реформації, але цього було недостатньо, аби приборкати ненависть ортодоксальних послідовників Лютера, які виявляли незадоволення відхиленнями Меланхтона від ортодоксального Лютерового вчення. До самої смерті Меланхтона переслідувала «лють богословів» (rabies theologorum); одні вважали його криптокальвіністом, другі звинувачували у прихильності до католицьких поглядів.

Водночас Меланхтон схвально ставився до страти єретиків: спалення Сервета женевськими кальвіністами він називав «благочестивим і достопам'ятним для всього потомства прикладом».

Ортодоксальний напрям лютеранства, що панував тривалий час в Німеччині, довго перешкоджав визнанню заслуг Меланхтона як реформатора.

Після смерті дружини в 1557 році його здоров'я стало нестримно погіршуватися. 19 квітня 1560 року Філіп Меланхтон помер. Його тіло було поховано поряд з могилою Лютера.

16.02.2017 р.

За матеріалами Інтернет-видання

 

 

 

Мартін Лютер. Його життя і спадщина

 

«Хтось сказав, що про [Мартіна Лютера] написано більше книжок, ніж про будь-яку іншу людину в історії, окрім хіба що його вчителя, Ісуса Христа». Так говорилося в журналі «Тайм». Слова і вчинки Лютера посприяли зародженню Реформації — релігійного руху, який називають «найважливішою революцією в історії людства». Тож він допоміг змінити релігійну ситуацію в Європі і закінчити там епоху середньовіччя. Лютер також заклав основу нормативної письмової німецької мови. Його переклад Біблії залишається найпопулярнішим німецьким перекладом.

Якою людиною був Мартін Лютер? Як він справив такий вплив на Європу?

Мартін Лютер народився в Айслебені (Німеччина) у листопаді 1483 року. Його батько працював на мідному руднику, але зміг зібрати достатньо грошей, щоб дати Мартіну добру освіту. У 1501 році Мартін поступив на навчання до Ерфуртського університету. Там у бібліотеці він вперше взяв у руки Біблію. «Ця книга надзвичайно сподобалась мені,— говорив він,— і я дуже хотів, щоб колись мені пощастило мати власну».

У віці 22 років Лютер стає ченцем августинського монастиря в Ерфурті. Пізніше він відвідує Віттенберзький університет і стає доктором богослов’я. Лютер вважав себе недостойним Божої милості і деколи впадав у розпач через муки сумління. Але вивчення Біблії, молитва і роздуми допомогли йому ліпше зрозуміти ставлення Бога до грішників. Лютер збагнув, що Божу милість неможливо заслужити, що вона є незаслуженим даром для тих, хто виявляє віру (Римлян 1:16; 3:23, 24, 28).

Він проаналізував цілу Біблію, щоб переконатися, чи його відкриття узгоджується з іншими словами Писання, і скрізь бачив підтвердження для своїх поглядів. Стрижнем Лютерового вчення була доктрина про виправдання, або спасіння, вірою, а не ділами чи каяттям.

Торгівля індульгенціями обурювала Лютера. Він знав, що люди не можуть торгуватися з Богом. Восени 1517 року він написав свої відомі 95 тез, звинувачуючи церкву у фінансових, доктринальних і релігійних зловживаннях. Бажаючи не бунту, а реформи, Лютер розіслав копії цих тез майнцському архієпископу Альберту та декільком теологам. Чимало істориків вважають саме цей період початком Реформації.

Проблема церковної реформи перестала бути місцевою. Вона перетворилася на велику суперечку, і Мартін Лютер раптом став найвідомішою людиною в Німеччині.

Папа Лев X відреагував на 95 тез тим, що пригрозив Лютеру відлученням від церкви, якщо той не зречеться своїх поглядів. У відповідь Лютер публічно спалив папську буллу, яка містила ту погрозу, і опублікував більше творів, заохочуючи князівства реформувати церкву без папської згоди. У 1521 році папа Лев X відлучив його від церкви. Коли Лютер заявив, що його засудили без справедливого слухання, імператор Карл V викликав реформатора на засідання імперського парламенту у Вормсі. П’ятнадцятиденна подорож Лютера з Віттенберга до Вормса у квітні 1521 року нагадувала тріумфальну процесію. Громадськість була на його стороні, і всі хотіли побачити реформатора.

У Вормсі Лютер став перед імператором, курфюрстами і папським нунцієм. У 1415 році після подібного слухання в Констанці Яна Гуса було спалено живцем. Лютер, стоячи перед церквою та імперією, відмовився зректися своїх поглядів, якщо опоненти не доведуть йому з Біблії їхню помилковість. Але ніхто не міг змагатися з ним у знанні Святого Письма. Документ, який називають Вормським едиктом, містив рішення, прийняте після слухання. Лютера було оголошено поза законом, а на його твори накладено заборону. Тепер Лютерове життя було в смертельній небезпеці, оскільки папа відлучив його від церкви, а імператор оголосив його поза законом.

Тоді сталися незвичайні і непередбачені події. Коли Лютер повертався до Віттенберга, люди прихильного до нього саксонського курфюрста Фрідріха інсценували його викрадення. Так Лютер став недосяжним для ворогів. Його перевезли у віддалений замок Вартбург, де він відростив бороду і взяв нове ім’я — лицар Юнкер Йорґ.

Наступних десять місяців Лютер жив у замку Вартбург, переховуючись від імператора і папи. Час, проведений Лютером у Вартбурзі, був одним з найпродуктивніших і найбільш творчих періодів його життя. Тут він завершив одну зі своїх найбільших праць — переклад Еразмового тексту Грецьких писань на німецьку мову. Цей переклад, опублікований у вересні 1522 року без розголошення імені перекладача, став відомий як «Вереснева Біблія». Вона коштувала 1,5 гульдена — еквівалент річного заробітку служниці. Однак попит на цю Біблію був величезний. Протягом року було надруковано 6000 примірників у двох виданнях. За наступні 12 років цей переклад перевидавався аж 69 разів.

У 1534 році Лютер закінчив перекладати Єврейські Писання. Він мав здатність урівноважувати стиль, ритм і добір слів. У результаті вийшов переклад Біблії, яку могли розуміти прості люди. Обговорюючи свій метод перекладу, Лютер писав: «Слід поговорити з матір’ю вдома, дітьми на вулиці, простим чоловіком на базарі, подивитися на їхні уста, як вони говорять, і тоді перекладати». Біблія Лютера заклала основу нормативної писемної німецької мови, яку прийняли за стандарт по всій Німеччині.

Реформація, почата такими людьми, як Лютер, Кальвін і Цвінглі, призвела до виникнення нового релігійного напряму, званого протестантизмом. Головним внеском Лютера у протестантизм є його центральне вчення про виправдання вірою. Кожне німецьке князівство зайняло або сторону протестантизму, або католицизму. Протестантизм ширився і здобув підтримку у Скандинавії, Швейцарії, Англії та Нідерландах. Сьогодні він має сотні мільйонів прихильників.

Мартін Лютер мав гострий розум і виняткову пам’ять. Він був майстром слова і працьовитою людиною. Але він також був нетерплячим і презирливим, а також бурхливо реагував на те, що вважав лицемірством. Коли Лютер у лютому 1546 року помирав в Айслебені, друзі запитали його, чи він непохитно тримається тої науки, яку проголошував. «Так»,— відповів він. Мартін Лютер помер, але багато людей і далі дотримуються його поглядів.

13.02.2017 р.

За матеріалами Інтернет-ресурсів

 

 

Ізяславщина готується відзначити 500-річчя Реформації

 

Перший заступник голови районної державної адміністрації Павло Ковальчук, у рамках підготовки та відзначення на Ізяславщині 500-річчя Реформації, на базі Ізяславської центральної районної бібліотеки провів засідання «круглого» столу «Реформація: історія та сучасність». У засіданні взяли участь: заступник голови районної державної адміністрації Володимир Левченко, завідувач сектору культури районної державної адміністрації Марія Кучерук, завідувач сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату районної державної адміністрації Віктор Кучерук, представники протестантських громад району: Церкви адвентистів сьомого дня, християн віри євангельської-п’ятидесятників, представник благодійного фонду «Свобода», представників загальноосвітніх навчальних закладів міста, працівники центральної районної бібліотеки.

Відкриваючи засідання, Павло Ковальчук зазначив, що в серпні 2016 року Президент України Петро Порошенко підписав Указ «Про відзначення в Україні 500-річчя Реформації». Хоча знакова подія відбудеться в жовтні цьогоріч, підготовча робота до неї ведеться вже досить активно: Урядом затверджено План заходів з підготовки та відзначення у 2017 році цієї дати, відповідні заходи розроблені і на рівні обласної державної адміністрації, а також на рівні нашого району.

«Протестантські громади в Україні мають давню і багату історію, тому їм необхідно сформувати дієву платформу для соціального служіння і поширення християнських ідей в Україні, аби залучені моральні та матеріальні ресурси не пройшли даремно, а мали позитивний вплив на українське суспільство, піднімаючи духовний рівень населення», — наголосив Павло Ковальчук.

Завідувач сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації Віктор Кучерук ознайомив учасників зібрання із текстом Указу Президента України від 26 серпня 2016 року №357/2016 «Про відзначення в Україні 500-річчя реформації» та переліком нормативно-правових актів із даного питання: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 року №935-р «Про затвердження плану заходів з підготовки та відзначення в Україні 500-річчя реформації», розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 27 грудня 2016 року №681/2016-р «Про затвердження плану заходів з відзначення в області 500-річчя реформації», наказ управління культури, національностей, релігій та туризму облдержадміністрації від 16 січня 2017 року № 6 н «Про відзначення в області 500-річчя Реформації».

Представники протестантських релігійних конфесій запропонували  ряд заходів до районного плану з підготовки відзначення 500-річчя Реформації. Також ними було зазначено: «Усі проекти, запропоновані нами, орієнтовані на соціальні служіння, і ми готові взяти на себе відповідальність за їх проведення».

Під час засідання «круглого столу» були розглянуті  пропозиції щодо підготовки та відзначення на Ізяславщині 500-річчя Реформації, а також вирішено у найближчі дні узгодити  остаточний план і дати проведення.

Завершився захід спільною молитвою.

ФОТОКОЛАЖ

01.02.2017 р.

За матеріалами сектору культури райдержадміністрації

 

 

 

Лютеранська реформація

Реформація в Німеччині

Початок Реформації в Німеччині

 

У Німеччині, яка на початок XVI століття все ще залишалася політично роздробленою, невдоволення церквою поділяли практично всі стани: селян розоряла церковна десятина і посмертні побори, продукція ремісників не могла конкурувати з продукцією монастирів, яка не оподатковувалася, церква розширювала свої земельні володіння в містах, погрожуючи перетворити городян у довічних боржників.

Все це, а також величезні суми грошей, які Ватикан вивозив з Німеччини, і моральний занепад духовенства, послужило приводом до виступу Мартіна Лютера, який 31 жовтня 1517 року прибив до дверей Віттенберзької Замкової церкви свої «95 тез». У них доктор богослов’я виступав проти продажу індульгенцій і влади Папи над відпущенням гріхів. У своєму вченні він проголошував, що церква і духовенство не є посередником між людиною і Богом. Він оголосив помилковими претензії папської церкви на те, що вона може давати людям за допомогою таїнства «відпущення гріхів», «порятунок душі» шляхом особливих повноважень від Бога, якими вона нібито наділена. Основне положення, яке висунув Лютер, наголошувало, що людина досягає «спасіння душі» (або «виправдання») не через церкву та її обряди, а за допомогою віри, дарованої їй безпосередньо Богом.

Також Лютер спростував авторитет Святого Переказу, тобто постанов церкви і папських декретів, відводячи роль єдиного джерела релігійної істини Святому Письму.

Папство спочатку не виявило особливої занепокоєності його виступом. Сутички між різними чернечими орденами не були рідкісним явищем, а отже й цього разу Папа вважав це «чернечою сваркою». Однак Лютер, заручившись підтримкою Фрідріха, курфюрста Саксонського, не поступався надісланим папським емісарам, у той же час зобов’язуючись не поширювати свої ідеї за умови, що мовчання будуть зберігати і його противники.

Однак події на Лейпцизькому диспуті змусили його перервати мовчання. Висловивши підтримку Яну Гусу і недовіру церковному собору, що засудив його, Лютер прирік себе на прокляття і розрив відносин з церквою. Наступним кроком було те, на що до цього практично ніхто не наважувався: 10 грудня 1520 року на очах великого натовпу громадян Лютер спалив Папську буллу, в якій засуджувалися його погляди.

Тут у справу втрутилася світська влада. Новообраний імператор Священної Римської імперії Карл V викликав Лютера на імперський сейм у Вормсі з метою переконати його відмовитися від своїх поглядів. Це нагадувало події сторічної давнини, коли подібну спробу зробив імператор Сигізмунд відносно Гуса. Лютеру дали два дні, щоб відповісти на питання про те, чи готовий він відмовитися від своїх переконань. Наприкінці другого дня Лютер, стоячи перед імператором, оточеним верховними світськими і духовними правителями Німеччини, відповів: «На тому стою. Не можу інакше. Хай допоможе мені Бог».

Шляху назад більше не було. Згідно з Вормським едиктом, Лютер був оголошений поза законом на території Священної Римської імперії.

31.01.2017 р.

За матеріалами Інтернет-видання 

 

 

До 500-річчя Реформації

 Реформація

 

З метою визнання вагомого внеску протестантських церков і релігійних організацій в розвиток релігійної, культурної і соціальної сфери України, вияву поваги до їхньої ролі в українській історії  відповідно до Указу Президента України Петра Порошенка від 26 серпня 2016 року №357/2016 в Україні у 2017 році відзначається  500-річчя Реформації.

Сьогоднішньою публікацією розпочинаємо розміщення циклу інформаційних матеріалів з історії Реформації та її визначних персоналій.

Реформація (від лат. reformatio — перетворення, виправлення) —церковно-релігійний, духовно-суспільний та політичний рух оновлення в країнах Західної та Центральної Європи у XVI столітті, спрямований на повернення добіблійних першоджерел християнства, який набув форми релігійної боротьби проти католицької церкви і папської влади.

У широкому сенсі слова реформація — це відновлення, перетворення або перебудова, поновлення або повернення колишнього, але поліпшеного стану (інституції, суспільства, держави).

Реформацію пов’язують з іменами Мартіна Лютера, Жана Кальвіна та Ульріха Цвінглі  - і називають протестантською, лютеранською або євангелічною.

Передумовою до Реформації була криза папства у XІV-XV ст. — західна схизма. Рух із церковного поступово переростав у суспільний через невтілені надії на церковну реформу після рішень Константського собору 1414-1418 років (папа Мартин V) і особливо Базельсько-Флорентійського собору 1431-1449 років (папа Євгеній IV), а також віденського конкордату 1448 року щодо Німеччини між римсько-німецьким кайзером Фрідріхом ІІІ і папою Миколаєм V.

Безпосереднім початком Реформації вважають розповсюдження Лютером персональних листів-звернень, в яких він доводив, що спасіння та Божа милість досягаються завдяки вірі, а не сповіді в гріхах. Загальним суспільним поштовхом стала публікація латинською 25 жовтня 1517 року в місті Віттенберзі заклику до теологічної дискусії у вигляді 95 тез, в яких йшлося про гріх та кару, і особливо критикувалась торгівля індульгенціями.

Ініційований Мартіном Лютером церковно-релігійний рух спричинив розрив єдності західноєвропейської церкви — появу національних церковних спільнот та виникнення нової теології протестантизму.

Протягом усього Середньовіччя церква відігравала визначальну роль у житті суспільства, ідеально вписуючись в панівний на Заході феодальний лад. Церковна ієрархія була повним віддзеркаленням світської ієрархії, подібно до того, як у світському феодальному суспільстві вибудовувались різні категорії сеньйорів і васалів — від короля (верховного сеньйора) до лицаря, так і члени кліру сходили вниз за феодальними ступенями від Папи (верховного первосвященика) до парафіяльного кюре.

Як великий феодал, церква в різних державах Європи володіла до 1/3 обсягу всієї оброблюваної землі, на якій використовувала працю кріпаків, застосовуючи ті ж методи й прийоми, що й світські феодали [1]. Узурпувавши таким чином готові форми феодального суспільства, отримуючи від них незліченні плоди, як організація, церква одночасно формувала ідеологію феодального суспільства, маючи завданням обґрунтування закономірності, справедливості та богоугодності цього суспільства. Монархи Європи, у свою чергу, йшли на будь-які витрати, щоб отримати від кліриків вищу санкцію на своє панування.

Феодальна католицька церква, що була ідейною санкцією середньовічного суспільства, могла існувати й процвітати доти, доки панувала її матеріальна основа — феодальний лад. Але вже в XIV-XV століттях, спочатку в Середній Італії і Фландрії, а з кінця XV століття — і по всій Європі, почав формуватися новий соціальний клас, що поступово захопив у свої руки економіку, а потім почав прагнути до політичної гегемонії, — буржуазія. Новому класу, що претендував на панування, потрібна була нова ідеологія. Власне, вона не була такою вже й новою: буржуазія не збиралася відмовлятися від християнства, але їй було потрібне зовсім не те християнство, яке обслуговувало старий світ; нова релігія повинна була відрізнятися від католицизму перш за все простотою та дешевизною: меркантильній буржуазії гроші були потрібні не для того, щоб кидати їх на вітер, будуючи величні собори і проводячи пишні церковні служби, а для того, щоб, вкладаючи їх у виробництво, створювати й примножувати свої підприємства.

Відповідно до цього ставала не тільки непотрібною, а й просто шкідливою, вся дорога організація церкви з її Папою, кардиналами, єпископами, монастирями й церковним землеволодінням. У тих державах, де склалася сильна королівська влада, що йшла назустріч національній буржуазії (наприклад, в Англії чи Франції), католицька церква особливими декретами була обмежена у своїх претензіях і цим на деякий час врятована від загибелі. У Німеччині, наприклад, де центральна влада була примарною, і Римська курія отримала можливість господарювати, як у своїй вотчині, католицька церква з її нескінченними поборами і здирництвом викликала загальну ненависть, а непристойна поведінка первосвящеників багаторазово цю ненависть посилювала, адже їхні настанови для простих людей, пов’язані з невибагливістю та утриманням від розкоші, йшли в розріз з їхнім власним життям. Не останню роль відіграла також торгівля індульгенціями, безсоромний продаж яких викликав обурення щирих вірян.

Крім економічного і національного гніту передумовою Реформації послужили гуманізм і змінене інтелектуальне середовище Європи. Критичний дух епохи Відродження дозволив по-новому поглянути на всі явища культури, в тому числі й на релігію. Акцент Відродження на індивідуальність і особисту відповідальність допоміг критично переглянути церковну структуру, а мода на давні рукописи та першоджерела звернула увагу людей на суперечності між першохристиянством і сучасною церквою. Люди з пробудженим розумом і мирським світоглядом ставали критично налаштованими до тодішнього релігійного життя в особі католицької церкви.

25.01.2017 р.

За матеріалами мережі Інтернет

 

 

 

 

 

 

АКТУАЛЬНО

 

Правова допомога 

Пенсійне забезпечення

Вибори

Міжнародна інтеграція України

Запобігання корупції

Відзначення пам'ятних та ювілейних дат

Голодомор

       Актуальні питання          державної служби

 

 

 

СОЦІАЛЬНА СФЕРА

 

Соціальний захист


Медицина

 

Культура

 

Сім'я і діти

 

Освіта

 

 

 

 

 

ЕКОНОМІЧНА СФЕРА

 

Містобудування та архітектура

Підприємництво

 Енергоефективність

 Регуляторна політика

 Агросектор

 Бюджет

 Державні закупівлі

 Державна реєстрація

Чисте довкілля

 ЦНАП 

 

 

 

 

ОРГАНИ ВЛАДИ

 

Районна рада

Міська рада

Сільські ради

ХАЕС

Податкова

Поліція

Районний сектор ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій 

 

 

 

  Центральні 

 органи влади

 

 

 

 

   Обласні

 органи влади

 

 

 
 

 

 

 
_______________________________________________________________________________________
© Ізяславська районна державна адміністрація, 2003-2017
   вул. Незалежності, буд.2, м.Ізяслав, 30300,
e-mail: izyaslav_rda@izadm.gov.ua
 
  Розробка та підтримка: Сектор інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Ізяславської районної державної адміністрації