на головну

                     
                       
                     
                     
                             
 

 

 

Ізяславська

райдержадміністрація

 

               30300, Хмельницька обл.,

             Ізяславський р-н., м.Ізяслав,

                вул.Незалежності, буд. 2

 

тел/факс: (03852) 4-20-61

e-mail: izyaslav_rda@izadm.gov.ua

 

Заходи,

які заплановано

провести в

Ізяславському районі

протягом тижня

 

 

    

 

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Погода в Ізяславі

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Голодомор 1932-1933 років –
геноцид українського народу
 


Пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні

  У той рік заніміли зозулі,
Накувавши знедолений вік,
Наші ноги розпухлі узули
В кирзами-різаки у той рік.
У той рік мати рідну дитину
Клала в яму, копнувши під бік,
Без труни, загорнувши в ряднину...
А на ранок — помер чоловік.
У
той рік і гілля, і коріння —
Вс
e трощив буревій навкруги...
І стоїть ще й тепер Україна,
Як скорботна німа край могил.
 
 

Д. Головко

 
 

 Закон України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні"
 

Указ Президента України "Про заходи у зв'язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні"
 

Розпорядження голови облдержадміністрації від 01.02.2017 р. № 28/2017-р "Про обласний план заходів у зв’язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років – геноциду Українського народу"

 

Розпорядження голови райдержадміністрації від 09.02.2017 р. № 81/2017-р "Про районний план заходів у зв’язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років – геноциду Українського народу"

 

 

 

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-33 років  в Ізяславському районі  Хмельницької  області
 

Списки громадян Ізяславського району  постраждалих від Голодомору 1932-33 років
 

Свідчення очевидців Голодомору 1932-1933 років
 

Пам’ятники та пам’ятні знаки жертвам голодоморів та політичних репресій
 

Друковані видання, присвячені темі голодоморів в Україні
 

Всеукраїнська акція «Людяність у нелюдяний час»

 

Методичні матеріали Українського інституту національної пам’яті до 82-их роковин Голодомору пам’яті тих, хто чинив спротив геноциду

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Президент: Не визнавати Голодомор – так само аморально, як і заперечувати Голокост

 

У День пам’яті жертв Голодомору в Україні 1932-33 років Президент Петро Порошенко взяв участь у заходах із вшанування пам’яті невинно убієнних у ті страшні роки.

Під час церемонії вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні, Глава держави наголосив на важливості того, «щоб наші нащадки завжди знали, що то був не просто штучний голод, а ретельно спланований Голодомор».

«Ба більше - геноцид,  за всіма ознаками, як  їх визначено в Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року. Щоб на всіх континентах усвідомили, що не визнавати Голодомор – так само аморально, як і заперечувати Голокост», - сказав Петро Порошенко.  При цьому він додав: "Я думаю, настав час і нам самим ухвалити закон про відповідальність  за невизнання цих двох безпрецедентно жахливих трагедій".

Президент нагадав, що 14 країн на рівні парламентів теж визнали Голодомор геноцидом, а українська  дипломатія продовжує нести правду народам всього світу. Він повідомив, що в березні цього року Асамблея Португалії визначила Голодомор геноцидом, а на початку листопада в Конгресі США також представлено проект відповідної резолюції, після того як низка штатів прийняла рішення про визнання Голодомор геноцидом українського народу.

 «Ми дякуємо американським друзям та партнерам і очікуємо на результативне голосування на Капітолійських пагорбах», - підкреслив Петро Порошенко.

Глава держави встановив композицію із колосків пшениці до скульптури «Гірка пам’ять дитинства» на центральній алеї Національного музею «Меморіал пам’яті жертв голодомору в Україні».

У церемонії також взяли участь Прем’єр-міністр Володимир Гройсман, Перший заступник Верховної Ради України Ірина Геращенко, Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, представники духовенства, громадськості, дипломатичного корпусу, урядовці, народні депутати.

Після цього біля меморіального знаку «Свіча пам’яті» предстоятелі українських християнських церков проголосили молитву за померлими від голоду у 1932-1933 роках.

По завершенні молитви та виступу Президент України оголосив загальнонаціональну хвилину мовчання, після якої розпочалася всеукраїнська акція «Запали свічку».

Вшановуючи пам’ять загиблих від Голодомору, Президент, Голова Уряду та Перший заступник Верховної Ради України встановили «Свічки Вічної пам’яті» до меморіального знаку «Свіча пам’яті». Також «Свічки Вічної пам’яті» було встановлено від Світового Конгресу Українців, Громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933рр, Українського інституту національної пам’яті, акредитованих в Україні глав і представників дипломатичних місій зарубіжних країн та міжнародних організацій, від кожної області, АР Крим, міст Києва та Севастополя.

25.11.2017 р.

За матеріалами офіційного сайту  Президента України http://www.president.gov.ua/

"Голодомор — помста за свободу, помста за революцію"

(Ізяславщина вшанувала пам'ять жертв ГОЛОДОМОРУ)

 

Історики пояснюють: Сталін організував геноцид, щоб покарати українців за незалежність 1917—1921 років. 

Українці та світ щороку, в останню суботу листопада, вшановують пам’ять убитих Голодомором 1932–33 років.  

Національні пам’ятні заходи у 2017 році до  роковин геноциду проходять під гаслом "Голодомор — помста за свободу, помста за революцію".

Як відомо, у 1917—1921 українці відродили власну державність. Українська Революція не лише повернула нашу Батьківщину на мапу світу. Нова держава задекларувала демократичний лад та дотримання основних прав і свобод людини. З перших днів Українська Народна Республіка протистояла російській інформаційній та військовій агресії. Втім війна більшовиків проти України не завершилася із падінням державності. 

Вже через десятиліття більшовики завдадуть остаточного, на їх думку, удару по окупованій Україні. Насильницьке вилучення продовольства, блокада сіл та цілих районів, заборона виїзду за межі охопленої голодом України, репресії — все це мало знищити українське прагнення незалежності й самих українців. 

У 1932-33 роках  нам хотіли винести вирок смерті.

У 1932-33 роках  мільйони синів і доньок України, мільйони невинних людей, мільйони наших рідних і близьких були без жалю винищені голодомором.

У 1932-33 роках наш народ пережив катастрофу, яка могла зупинити життя всієї нації.

Саме про це  було наголошено 25 листопада у місті Ізяслав біля меморіалу пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій, де відбувся жалобний захід, присвячений пам’яті жертв найбільшої гуманітарної катастрофи України за всію її історію – ВЕЛИКОГО ГОЛОДОМОРУ  1932-1933 років.

Вшанувати пам'ять жертв голодомору прийшли перший заступник голови районної державної адміністрації Павло Ковальчук, заступник голови районної ради Михайло Борисюк, Ізяславський міський голова Валентина Корнійчук, численні жителі та гості міста, учнівська молодь, представники місцевих засобів масової інформації.

За душі безневинних жертв ГОЛОДОМОРУ піднесли спільну молитву благочинний храмів Ізяславського округу Хмельницької єпархії Української Православної Церкви Київський, патріархат митрофорний протоієрей о.Володимир Ковальчук, настоятель костелу святого Йосипа міста Ізяслав Риком-католицької церкви о.Едуард Пюро, священик соборного храму Різдва Христового міста Ізяслав Української Православної Церкви о.Олександр Філюк.

У своєму зверненні до учасників меморіального заходу перший заступник голови районної державної адміністрації Павло Ковальчук зазначив, що у буремному ХХ столітті Ізяславщина, Хмельниччина та вся Україна зазнали страшного лиха: мільйони людей прийняли мученицьку смерть від масового голоду. «Це сталося не через пошесть чи неврожай. Голодомор був однією з ланок репресивного ланцюга більшовицької влади, яка взяла на озброєння ідеологію побудови світу на нових засадах – без Бога та морального закону. Оголошуючи благо народу головною метою, насаджуючи свій рай на землі, тодішня влада натомість засіяла її людськими кістками та зросила річками сліз та крові», - сказав посадовець.

Також було зазначено, що українців карали смертю за здобуту незалежність від імперій. Геноцид знищив ключові свободи: мільйони позбавлені життя, в країну повернено рабство — селянам обмежили пересування і відібрали паспорти, колгоспи застосовували примусову працю, люди не могли сподіватися на недоторканість житла, не мали свободи релігії, їх обмежили в культурних правах. Але режим не зумів досягнути головного – Україну не зламали.

         Голодомор — це помста за свободу.

         Бо вірили в Бога!

         Бо чинили спротив більшовизму!

         Бо зберігали власну ідентичність!

         Бо мали українську еліту!

         Бо не хотіли бути рабами!

         Голодомор — це помста за свободу, помста за революцію!

Під час меморіального заходу об 16.00 год. всі його учасники приєдналися до загальнонаціональної хвилини мовчання у пам'ять про усіх встановлених та невідомих жертв Великого ГОЛОДОМОРУ.

Усі присутні, як і вся Україна та весь світ також приєдналися до акції «Запали свічку пам’яті». «Хай у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим. Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла. Якби за кожним загиблим засвітити свічку пам’яті, від світла їх полум’я ніч би перетворилась на день» - оголошуючи про початок акції на Ізяславщині, сказав ведучий.

Далі до пам’ятника жертвам голодоморів було покладено вінки, квіти, композиції із колосків та встановлено запалені лампадки.

Представники учнівської молоді вручили кожному, хто був присутній на заході білі паперові ангели, які були виготовленні дітьми в ході районної акції «АНГЕЛИ ПАМ’ЯТІ».

ФОТОКОЛАЖ

25.11.2017 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

 з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

«Великі твої жертви, Україно»

 

Загинуло мільйони без провини,
Водою цей жахливий гріх не змити.
І в колі української родини
Ми будем за померлими тужити!

Четвертої суботи листопада
нехай на вічну пам’ять свічка сяє,
І як би не мінялась наша влада,
хай голоду Господи не допускає!
                                І.Ємельянова

 

 

Українська нація вбиванна й не вбита, винищувана й незнищенна. В українців забирали землю, мову, культуру, історію, волю, навіть життя. Винищували під корінь українську інтеліґенцію, українську еліту. Ув’язнювали й розстрілювали. Винищували цвіт української нації – українських хліборобів. Висилали в Сибір. Та ще убивали штучно створеним голодом – це найстрашніше, що довелося пережити українському народові. Неоголошена війна проти українського людства, геноцид, назавжди наклав свій безжальний відбиток на всю нашу історію, на національну самосвідомість. Десятиліттями існувала жорстока заборона навіть згадувати про ті страшні події. Але український народ виявив стійкість.

Тепер щороку у четверту суботу листопада ми із болем та відчаєм згадуємо ту страшну сторінку історії, коли мільйони людей були принесені в жертву кривавій комуністичній ідеології. За своїм вражаючим масштабом Голодомор 1932-1933 років перевищив навіть втрати нашого народу від Другої світової війни. Страшна трагедія назавжди викарбувана в історії українського народу, її не забути ніколи.

У рамках районних заходів із вшанування пам’яті жертв  голодоморів 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 років у ці дні кожна сільська громада Ізяславщини приєдналася до вшанування пам’яті мільйонів загиблих співвітчизників, провівши поминальні, жалобні заходи. Бо ж практично немає таких сімей, які б не постраждали від штучного голоду минулого століття. 

Традиційно у цей пам´ятний день у храмах різних конфесій району було проведено поминальні богослужіння.

А кожна територія, громада Ізяславського району в знак скорботи приспустила Державний Прапор і хвилиною мовчання вшанувала пам’ять закатованих голодом жертв геноциду українського народу. Покладанням квітів до хрестів, пам’ятних знаків жертвам голодоморів, мешканці населених пунктів району таким чином згадали своїх рідних та близьких, які загинули в ті страшні роки.

Також під час жалобних заходів присутні учасники згадали про голод, жах і дике безправ'я, мільйони невинно скалічених доль, безлюдні села, страх у людських душах, про густо вкриту могилами найродючішу у світі землю, про довготривалі місяці голодного пекла…

Щоб знайшли спокій душі закатованих голодом, мешканці кожного населеного пункту Ізяславщини підтримали Національну акцію “Запали свічку пам’яті”. У вікнах будинків 25 листопада поточного року палахкотіли свічки…. Адже цей маленький вогник свічки об’єднав нас, українців, у молитві за душі жертв Голодомору.

У рамках вшанування вічної світлої пам’яті жертв страшних подій в Україні, патріотичного виховання молоді, глибокого усвідомлення причин та наслідків трагічних сторінок історії у загальноосвітніх навчальних закладах Ізяславщини було проведено уроки пам`яті, виховні години, тематичні екранізації свідчень очевидців тих страшних подій, а в закладах культури - організовувались вечори-реквієми, тощо для учнівської молоді. Здійснити мандрівку «чорними» сторінками минулого нашої країни допомогли також оформлені тематичні книжкові виставки. Ці проведені заходи дали змогу кожному підлітку усвідомити на скільки страшними  були події того часу, скільки лиха приніс українцям.

Голод 1932-1933 років і сьогодні чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути – ні матеріальних, ні тим більше людських.

Наш найсвятіший обов'язок сьогодні - передавати цю правду з покоління в покоління; зберегти пам'ять про всіх невинно закатованих; пам'ять про тих, хто не дожив; пам'ять про тих, хто недолюбив; пам'ять про живих і ненароджених. Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.

ФОТОКОЛАЖ по сільських радах 

25.11.2017 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

25.11.2017 р.

Учні Ізяславської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 долучилися до районної акції «Ангели пам’яті»

 

До Дня пам’яті жертв  ГОЛОДОМОРУ в Ізяславській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 1 було проведено низку тематичних заходів.

Організатори заходів провели у навчальному закладі дві акції. Старшокласники та учні середньої ланки взяли участь у загальнорайонній акції «АНГЕЛИ ПАМ’ЯТІ», в ході якої ними було виготовлено білі паперові ангели в пам’ять про жертви геноциду українського народу в 1932-1933 роках. Зроблені  учнями закладу ангели пам’яті спільно із іншими виготовленими дітьми закладів освіти ангелами розміщено на виставці-інсталяції, яка експонується в приміщенні Ізяславського районного будинку творчості дітей та юнацтва «Веселка». 

Для учнів початкової ланки Радою шкільної держави організовано та проведено шкільну акцію  "Незабудка пам'яті", у ході її проведення учні 1-4 класів виготовили квітки незабудки і в середині квіточки кожна дитина власноруч написала «Я пам’ятаю». Далі діти власноруч закріпили виготовлені незабудки на карті України, як символ жертв геноциду, поруч із АНГЕЛАМИ ПАМ’ЯТІ. Члени Ради шкільної держави та активісти розповіли дітям про Голодомор 1932-1933 років.

Поруч із інсталяцією із ангелів і квіток незабудки шкільним бібліотекарем було розгорнуто виставку інформаційних матеріалів та книг про ГОЛОДОМОР.

ФОТОКОЛАЖ

24.11.2017 р.

За матеріалами Ізяславської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1

 

24.11.2017 р.

 

23.11.2017 р.

На базі Ізяславського районного будинку творчості пройшла  година-реквієм «Ангел пам’яті»

 

Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок написано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над українськими селами, що заціпеніли  у тяжкому смертельному сні 1932-1933 років.

У рамках районних заходів до Дня пам´яті жертво голодоморів 23 листопада на базі Ізяславського районного будинку творчості дітей та юнацтва «Веселка»  було  для учнів 10-11 класів шкіл міста Ізяслав проведено суспільну акцію - годину-реквієм «Ангел пам’яті».

У період Великого Голодомору 1932-1933 років найбільше постраждало  дітей. Всього жертвами Голодомору стало понад 3 млн. дітей. Смертність дітей в українському селі стала причиною неповноцінного навчального року. Кількість учнів закладів освіти України у 1932-1933 роках зменшилась на 1 млн. 71 тис. осіб. Про це наголошено ведучими меморіального заходу.

«Про те, що відбувалось в Україні у 1932-1933 роках, не знайшло жодного відображення у тогочасних офіційних документах», - зазначили у своєму зверненні до учнівської молоді міста заступник голови районної державної адміністрації Володимир Левченко, начальник організаційного  відділу виконавчого апарату  районної ради Анатолій Ліщук. Вони також наголосили, що вже понад 30 країн світу визнали Голодомор 1932-1933 років актом геноциду українського народу.

Під час години-реквієму лунали спогади очевидців Голодомору: Василя Івановича Кравчука (зачитала учениця Ізяславської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 Анастасія Хмелюк), Галини Іванівни Струтинської (зачитала учениця 10 класу Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, ліцей» ім.О.Кушнірука Дарина Шатілова), Дмитра Васильовича Макарчука (зачитала учениця Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. №5 ім.О.Онищука, гімназія» Дарина Петрученко).

Старшокласники міста також переглянули ряд уривків із документальних фільмів про трагедію Голодомору 1932-1933 років.

З особливим щемом в душі слухали присутні  вірш Наталії Тривайло «Полум’я скорботи», який прочитала керівник гуртка Будинку творчості дітей та юнацтва Світлана Захарчук.

Учасники заходу також оглянули виставку-інсталяцію «АНГЕЛИ ПАМ’ЯТІ», в оформленні якої використано білі паперові АНГЕЛИ ПАМ’ЯТІ, виготовлені учнями закладів освіти в ході загальнорайонної акції «Ангели пам’яті».

Пройдуть роки, минуть десятиліття, але трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей: і тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився  після тих страшних років. Вона завжди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією.

ФОТОКОЛАЖ

23.11.2017 р.

В.Кучерук за матеріалами відділу освіти, молоді

 та спорту райдержадміністрації

В Ізяславі відкрилась виставка-інсталяція «АНГЕЛИ ПАМ’ЯТІ»

 

25 листопада Україна вшанує жертв ГОЛОДОМОРУ. Голодомор — помста за свободу. Історики пояснюють: Сталін організував геноцид, щоб покарати українців за незалежність 1917—1921 років.  25 листопада українці та світ, як і щороку, вшанують пам’ять убитих Голодомором 1932–1933 років. Жалобні заходи традиційно відбуваються також у 32 країнах світу. 

Національні пам’ятні заходи 2017 року проходять  під гаслом "Голодомор — помста за свободу, помста за революцію".

Як відомо, у 1917—1921 роках українці відродили власну державність. Українська Революція не лише повернула нашу Батьківщину на мапу світу. Нова держава задекларувала демократичний лад та дотримання основних прав і свобод людини. З перших днів Українська Народна Республіка протистояла російській інформаційній та військовій агресії. Втім війна більшовиків проти України не завершилася із падінням державності. 

Вже через десятиліття більшовики завдадуть остаточного, на їх думку, удару по окупованій Україні. В Інституті національної пам’яті пояснюють: насильницьке вилучення продовольства, блокада сіл та цілих районів, заборона виїзду за межі охопленої голодом України, репресії — все це мало знищити українське прагнення незалежності й самих українців.

З початку листопада у закладах освіти Ізяславського району проходила районна акція «Ангели пам’яті». У рамках цього проекту школярі поглиблювали свої знання з історії Голодомору 1932-1933 років, знайомились із спогадами тих, хто пережив цю трагедію. Також учнями під час акції були виготовлені білі паперові ангели в пам'ять відомих та невідомих жертв геноциду українського народу.

22 листопада в приміщенні Ізяславського районного будинку творчості дітей та юнацтва «Веселка» було облаштовано виставку-інсталяцію «АНГЕЛИ ПАМ’ЯТІ», присвячену Дню пам’яті жертв ГОЛОДОМОРІВ.

Інсталяцію облаштовано у формі синього кубу як символу вічності та оформлено білими АНГЕЛАМИ ПАМ’ЯТІ, виготовленими учнями закладів освіти в ході загальнорайонної акції «Ангел пам’яті». Також в інсталяції представлено томи Національної КНИГИ ПАМЯТІ жертв голодомору 1932-1933 років із всіх областей України та міста Київ. Біля кожного тому книги розміщено по білому ангелу,  як символ невинних жертв голодомору, та колоски збіжжя, як символ хліборобської сутті українців.

З виставкою-інсталяцією ознайомились: заступник голови райдержадміністрації Володимир Левченко, керівник апарату райдержадміністрації Ольга Манзюк, працівники райдержадміністрації та Ізяславського районного будинку творчості дітей і юнацтва «Веселка».

«Голодомор — це помста за свободу. Українців карали смертю за здобуту незалежність від імперій. Геноцид знищив ключові свободи: мільйони позбавлені життя, в країну повернено рабство — селянам обмежили пересування і відібрали паспорти, колгоспи застосовували примусову працю, люди не могли сподіватися на недоторканість житла, не мали свободи релігії, їх обмежили в культурних правах. Але режим не зумів досягнути головного – Україну не зламали. І свою незалежність ми змогли підтвердити вже 1991 року”, — зазначив під час огляду виставки-інсталяції заступник голови районної державної адміністрації Володимир Левченко.

Також  у ході ознайомлення із інсталяцією було наголошено, що історія Голодомору — це трагедія, але історія України — не трагедія. Незважаючи на мільйони вбитих під час війни Сталіна проти України, наша країна є на мапі світу.

Виставка-інсталяція  діятиме до 25 листопада поточного року. Всі виготовлені дітьми ангели пам’яті будуть вручені жителям міста та району від   заходу, який відбудеться 25 листопада біля меморіалу пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій в місті Ізяслав.

О 16.00 год. 25 листопада відбудеться загальнонаціональна хвилина мовчання, під час якої мільйони українців запалюватимуть свічки біля Меморіалів Голодомору та на підвіконнях осель.

ФОТОКОЛАЖ

22.11.2017 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

22.11.2017 р.

27 ЖОВТНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ

80 РОКІВ ІЗ ЧАСУ МАСОВИХ РОЗСТРІЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ В УРОЧИЩІ САНДАРМОХ

 

 

Урочище Сандармох стало одним із сумних символів Великого терору. У документах радянських спецслужб ця місцевість зазначена як «обычное место расстрелов». 80 років тому там розстріляли близько 7 тисяч людей 60 національностей і дев’яти релігійних конфесій. Серед них понад 677 українців.

Найбільшу групу в’язнів – 1111 осіб –  розстріляли з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року. Ці масові розстріли приурочили до 20-річчя так званої «Жовтневої революції».

Із 5 серпня 1937 р. за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи» розпочалася наймасовіша «чистка» суспільства від ворогів радянської влади, в тому числі у місцях позбавлення волі. За сфабрикованими новими «справами», без слідства і суду із жовтня 1937 р. до лютого 1938 р. Особлива Трійка УНКВС по Ленінградській області прирекла до розстрілу 1825 в’язнів, які відбували покарання на Соловках. Найбільшу групу – 1111 осіб розстріляли в урочищі Сандармох (Медвєж’єгорський район Республіки Карелія Російської Федерації). Розстріли здійснювалися 27 жовтня, 1-4 листопада 1937 року.

Справа українських політв’язнів називалася «Дело № 103010-37 оперативной части Соловецкий тюрьмы ГУГБ НКВД СССРП на 134 человека украинских буржуазных националистов». У жовтні 1937 року в останній етап пішли близько 300 українців, серед них – поет-неокласик, професор Микола Зеров, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, освітяни Антон, Остап і Богдан Крушельницькі, письменники Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Олекса Влизько, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Марко Вороний, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, історики Матвій Яворський, Сергій Грушевський (брат Михайла Грушевського).

Соловецьких в’язнів етапували морем до порту Кемь, звідти залізницею перевозили до м. Медвеж’я Гора (з 1938-го Медвеж’єгорск) й поміщали до СІЗО Біломорсько-Балтійського табору. Звідси засуджених зв’язаними доставляли у Сандармох, де і розстрілювали.

Урочище Сандармох, як місце розстрілів, стало відоме після тривалих пошуків лише влітку 1997 року. Останки знайшли члени міжнародного товариства «Меморіал»  історики Веніамін Іофе та Юрій Дмитрієв.

Із 1997-го і до початку воєнної агресії Росії проти України в урочище Сандармох і на Соловки щороку їздили українські делегації для участі у Днях пам’яті за загиблими.

27 жовтня 1997 року в’язень радянських концтаборів, письменник і філософ Євген Сверстюк привіз у Сандармох дерев’яний хрест роботи Миколи Малишка. У 2005-му на його місці встановили пам’ятник – козацький хрест із написом «Убієнним синам України».

 

Історична довідка про Соловецький концтабір

 

 Соловецький архіпелаг (Архангельська область Російської федерації) площею 347 км² складається із шести великих островів і безлічі маленьких. Найбільший із них – Соловецький острів (з 1920 до 1987 року називався Кремль) з півночі на південь простягається на 24 км, із заходу на схід – 16 км. У 1429-му монахи заснували тут монастир, який у 1596 році укріпили кам’яною неприступною фортецею. Також монастир використовувався як в’язниця.

За 300 років існування монастиря на Соловках до 1917 року було близько 350 в’язнів. За 19 років радянської влади з 1920  р. до 1939-го р. через Соловки пройшло понад 100 тисяч осіб, половина з яких загинула. Навесні 1920 року у радгосп «Соловки» на примусову роботу привезли перших ворогів радянської влади. Офіційно СЛОН (російською мовою – «соловецкие лагеря особого назначения») сформували восени 1923 року. Він став центром першого в СССР табірного управління. Чисельність в’язнів не була постійною – від 3 до 16 тисяч осіб.

У 1921-1927 роках сюди потрапили українські в’язні – учасники визвольних змагань, діячі Української Народної Республіки, вояки та отамани повстанських загонів, духовенство. Згодом вислали заарештованих у діяльності Спілки визволення України, Українського національного центру та Української військової організації. Протягом 1932-1937 років на Соловки відправляли «неугодних» політичних діячів УРСР, письменників, науковців, митців.

У 1933-му Соловецький концтабір став спеціальною (штрафною) частиною Біломорсько-Балтійського концтабору, центр якого був у м. Медвеж’я Гора (Медвеж’єгорск). На початку 1930-х років в’язнів використовували при будівництві Біломорсько-Балтійського каналу.

Соловецькі в’язні ручною працею побудували Біломорсько-Балтійський канал протяжністю 227 км, що поєднав Біле море з Онезьким озером. Під час спорудження загинуло понад 100 тисяч ув’язнених.

20 лютого 1937 року розпочалася епоха ГУЛАГу. Тоді на Соловках відкрили СТОН (російською «Соловецкая тюрьма особого назначения»), яка проіснувала до 1939 р.

 

Деякі факти про Соловки

 

1. В ув’язнення на Соловки українців висилали з початку XVIII століття. Із 1775 року тут 25 років перебував останній кошовий Запорозької Січі Петро Калнишевський. Після звільнення він два роки жив при монастирі й помер у віці 112 років. Похований на старому монастирському цвинтарі.

2. Церкву Андрія Первозванного побудували на Великому Заяцькому острові у 1702 році напередодні візиту сюди царя Петра І. Радянська влада зробила церкву жіночим штрафним ізолятором. Тут також утримували вагітних жінок. Після народження дітей забирали у дитячі будинки Архангельська,  з багатьох радянська влада виховувала чекістів та наглядачів в’язниць.

3. У червні 1929 року на Соловках побував наближений до комуністичного режиму письменник Максим Горький. Письменнику дозволили поспілкуватися із в’язнями, він вислухав багато скарг і обіцяв допомогти, але не зробив нічого, окрім написання хвалебного нарису «Соловки» в журналі «Наші досягнення» із висновком: «Необходимы такие лагеря, как Соловки».

4. У 1929-1932 роках на Соловках випускалися власні паперові гроші. В’язні жартома називали їх «слоники». Банкноти без водяних знаків номіналом у 2, 5, 20 і 50 копійок та 1, 2, 5 та 10 рублів із підписом «Имеют хождение только в пределах Соловецких лагерей особого назначения» і підписами керівників табору.

5. В’язнів в урочищі Сандармох розстрілював з револьвера особисто капітан держбезпеки Михайло Матвєєв  (іноді за допомогою помічника Алафера). Щодня від 27 жовтня по 4 листопада він убивав 200-250 осіб за добу. Згодом радянська влада розстріляла і Матвєєва.

27.10.2017 р.

За матеріалами сайту Українського інституту національної пам’яті http://www.memory.gov.ua

29 вересня – День пам'яті жертв Бабиного Яру

День пам'яті жертв Бабиного Яру традиційно проводиться наприкінці вересня – у дні, коли почалися масові розстріли, і присвячується всім загиблим в роки окупації Києва, людям різних національностей та конфесій, військовополоненим, українським патріотам, мирним жителям міста. Під час німецької окупації Києва у 1941–1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів нацистськими окупантами мирного населення і радянських військовополонених, євреїв та ромів за етнічною ознакою.
     19 вересня 1941 року Київ захопила німецька армія, а через 9 днів окупаційна влада наказала євреям міста зібратися вранці 29 вересня в урочищі Бабин Яр на північно-західній околиці Києва. 29 та 30 вересня німецькі солдати розстріляли у Бабиному Яру понад 33 тисячі євреїв Києва. Десятки киян, ризикуючи своїм життям, переховували у власних домівках євреїв, що залишилися у місті.
      Упродовж двох наступних років страти у Бабиному Яру відбувалися по вівторкам і п’ятницям. і тривали  аж до звільнення Києва від окупації. У 1941–1943 роках у Бабиному Яру розстріляли 621 члена ОУН, серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом із чоловіком.10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року – трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка. 
      Загалом там загинуло, за різними оцінками, не менше ста тисяч осіб.
      Тривалий час радянська влада намагалася замовчати трагедію у Бабиному Яру. В 1950 році було прийнято рішення заповнити Бабин Яр відходами виробництва Петровських цегляних заводів для прокладення через яр транспортних шляхів і влаштування тут парку. Після перекриття яру земляною дамбою почалася закачка до нього пульпи. Дамба не відповідала проектним параметрам і нормам безпеки, а пропускна спроможність дренажної системи була недостатньою для відведення надлишків води.  Тому 13 березня 1961 року дамба не витримала навантаження, і селевий потік висотою приблизно до 14 м ринув на район Києва Куренівка. Офіційні джерела применшували масштаби катастрофи, повідомляючи про загибель лише 145 людей, але насправді, за оцінками сучасних істориків, кількість загиблих сягала приблизно 1,5 тис. людей.
      Після катастрофи у відрогах Бабиного Яру ще залишалося понад три мільйони кубічних метрів пульпи. Для продовження робіт із заповнення яру було споруджено капітальну бетонну дамбу, прокладено новий потужний водогін для відводу води та вжито інших заходів безпеки. Частина пульпи, що вихлюпнулася на Куренівку, вже у затверділому стані поверталася самоскидами назад і використовувалася для засипання яру.
     Згодом через заповнену частину яру таки було прокладено дорогу з Сирця на Куренівку (частина нинишньої вул. Олени Теліги), влаштовано парк, споруджені житловий масив і телецентр, а привселюдно згадувати про трагедію було небажано. Попри це, наприкінці вересня 1966 року кияни без дозволу влади зібралися у Бабиному Яру, щоб вшанувати пам’ять загиблих там євреїв. Тим вони започаткували традицію відзначення роковин трагедії Бабиного Яру, яке згодом визнали на державному рівні. 2 липня 1976 р. відкрито  «Пам'ятник радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими нацистами у Бабиному яру». 
      Зараз в спеціально створеному національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» нараховується 25 пам’ятників, меморіальних знаків та споруд. Кожного року у вересні до них лягають вінки і свіжі квіти. Сюди приходять пом'янути близьких і далеких родичів, приїздять з різних куточків світу. І ми нині вклоняємося їм, щоб ще раз згадати страхіття жорстокої війни, свавілля і більшовицького, і фашистського режимів. Це нас надихає на дії - не допустити повторення цієї катастрофи, стояти на варті миру.
29.09.2017 р. 

За матеріалами Інтернет-ресурсів

 

 

До 80-х роковин початку «Великого терору» в Україні

 

«Великий терор» – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

За період «Великого терору» на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %).

Масові репресивні операції у 1937–1938 рр., за задумом Й.Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально-ворожими елементами», упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію». Підставою для розгортання терору була теза Й.Сталіна про загострення класової боротьби в міру успіхів соціалістичного будівництва.

Офіційно початком «Великого терору» став оперативний наказ НКВД СРСР № 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 р., затверджений політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 р. Проте наявні документи НКВД (накази, листування, телеграфи) свідчать, що масові репресії готувалися заздалегідь, а наказом їх лише формалізували.

Наказом № 00447 запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – на ув’язнення в таборах ГУЛАГ (рос: Главное управление лагерей) НКВД СРСР. Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 осіб, то у січні 1938 р. він був збільшений до 83122 осіб. Із проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.

Ще до початку дії оперативного наказу № 00447 особливу увагу було звернено на «чистку» партійних лав та органів безпеки, що мало забезпечити надалі беззастережне виконання репресивних директив центру. А вже у червні 1937 р. розпочались масові арешти. 10 липня 1937 р. політбюро ЦК КП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних «трійок», створених для спрощення процедури засудження. До складу трійки зазвичай входили начальник обласного НКВД (голова), обласний прокурор та перший секретар обласного або республіканського комітету ВКП(б). Існування «трійок» та інших позасудових репресивних органів повністю суперечило радянському законодавству, у тому числі Конституції 1936 р.

Заарештований був фактично позбавлений права на захист (на адвоката) чи оскарження вироку. Слідчі психологічним знущанням і нелюдськими тортурами «вибивали» з арештованих потрібні зізнання. В 1937 р. дозвіл на застосування методів «фізичного впливу на підозрюваних» (тобто тортур) було дано на найвищому рівні ЦК ВКП (б). Випадки неправомірного засудження вважались цілком припустимими і виправдовувалась прислів’ям «ліс рубають – тріски летять».

Часи «Великого терору» у масовій свідомості населення СРСР позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу були повсякденними. Особа могла написати донос на колег, остерігаючись, що ті донесуть на неї першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами, родичами тощо.

Розіграні за сценарієм показові процеси проти керівників/очільників партійних та державних осередків у 1937-1938 рр. передбачали не лише усунення чи маргіналізацію рештків старої еліти, але також здійснення впливу на нових висуванців та суспільство загалом. Участь у цих показових процесах мала засвідчити політичну й ідеологічну лояльність, послух волі вождя, визнання терористичних методів державного керівництва.

«Великий терор» згорнули за вказівкою вищого партійно-радянського  керівництва. 17 листопада 1938 р. ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР ухвалили постанову «Про арешти, прокурорський нагляд і провадження слідства», якою «орієнтували правоохоронні органи на припинення «великої чистки» та відновлення елементарної законності. Наступним кроком стала фізична ліквідація безпосередніх організаторів і виконавців «Великого терору».

Незаконність «Великого терору» визнали ще за часів СРСР після смерті Й.Сталіна, коли в роки «відлиги» провели часткову реабілітацію репресованих. Реабілітаційні процеси другої половини 1950-х – початку 1960-х років мали обмежений характер. Більшість громадян, засуджених за політичними звинуваченнями, не отримали повної реабілітації, а їхні права не були повністю відновлені.

У 1991 році, в останні місяці існування УРСР, було ухвалено Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». У ньому вперше в Україні законодавчо засудили і відмежувалися від політичних репресій як методу керування суспільством. Але оскільки цей закон ухвалювався ще в УРСР, то певна частина цих репресій, навіть вчинених позасудовими органами, все ще визначалася «обґрунтованими». Відповідно до вимог Закону органами прокуратури та судами впродовж 1991–2001 років було реабілітовано 248 тис. 810 громадян, відмовлено в реабілітації — 117 тисячам 243 особам.

У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки». Законопроект було розроблено Українським інститутом національної пам’яті спільно із народними депутатами України, громадськістю та експертами Реанімаційного пакету реформ.

Наступний крок – вдосконалення законодавства про реабілітацію. Цього року у Верховній Раді України схвалено в першому читанні розроблений Українським інститутом національної пам’яті спільно з народними депутатами проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (№ 6574 від 09.06.2017). Законопроект суттєво розширює коло осіб, які підпадають під реабілітацію. Зокрема, в ньому прописана автоматична реабілітація осіб, які були покарані позасудовими органами, право на реабілітацію отримають ті, хто зі зброєю в руках боровся за незалежність України, був ув’язнений, примусово поміщений у психіатричний заклад, трудову армію, позбавлений майна через «експропріацію» чи «розкуркулення», або ж депортований за національною ознакою.

29.07.2017 р.

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті http://www.memory.gov.ua/

 

 

27 січня - Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

 

Це страшне і нелюдське явище, яке відбувалося в період 1933-1945-х років і що отримало назву - Голокост, що призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин, породжене ненавистю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, які панували тоді в нацистській  Німеччині - НЕ ПОВИННО ПОВТОРИТИСЯ!

В історії людства було безліч «темних» плям, але так відверто, широкомасштабно і цинічно, суспільство ще не падало ніколи. Маніпуляції громадською свідомістю, нездорові ідеї і злочинне замовчування, які супроводжували весь цей жах, не давали тоді повною мірою усвідомити справжній стан речей, і це сумно. Однак все світове співтовариство здригнулося, коли почали відкриватися факти і підтвердження подібних злодіянь, причому в справжніх «промислових» масштабах. Ми не повинні допустити, щоб подібне ще хоч коли-небудь повторилося!

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, який відзначається 27-го січня, прийнятий на офіційному рівні Генеральною Асамблеєю ООН 1-го листопада 2005-го року, резолюція A/RES/60/7. Метою запровадження цієї сумно пам’ятної дати, є активна просвітницька робота та сприяння у запобіганні можливих майбутніх актів геноциду, а так само зневаги до цінності людського життя. 27 січня був обраний тому, що саме в цей день в 1945 році Радянська Армія звільнила найбільший нацистський табір смерті Освенцим-Біркенау (Польща). За час існування цього концтабору в ньому загинуло, за різними оцінками, від 1,5 до 2,2 млн людей.

Голокост - давно усталений термін, який означає масове знищення нацистами єврейського населення Європи (в перекладі з грецької це слово означає "цілопалення", інше значення - катастрофа). У 1933-1945 роках систематичним переслідуванням піддалися 60 відсотків єврейського населення Європи. 

Відомо, що майже стільки ж осіб єврейської національності пережило окупацію, скільки і загинуло. Кожному з тих, кому вдалося врятуватися, хтось допоміг сховатися, ризикуючи власним життям.

З 1953 року Ізраїль присуджує людям, що приховували євреїв в роки Голокосту, почесне звання Праведника народів світу. На сьогоднішній день у світі налічується близько 15 тисяч праведників.

Міжнародне співтовариство "беззастережно засуджує всі прояви релігійної нетерпимості, підбурювання, переслідування або насильства щодо окремих осіб або громад, зумовлені етнічним походженням або релігійними віруваннями, де б вони не мали місце", - йдеться в тексті резолюції. Справжні і майбутні покоління не повинні забувати уроків наших загальнолюдських і настільки трагічних катастроф, інакше може виникнути дуже високий ризик повторення подібних моментів у майбутньому.

У цей день, День скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі і прагнемо співчувати всьому цьому болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повторитися! Будемо пам’ятати...

27 01.2017 р.

За матеріалами мережі Інтернет

 

 

 

 

АКТУАЛЬНО

 

Відкриті дані

Правова допомога 

Пенсійне забезпечення

Вибори

Міжнародна інтеграціяУкраїни

Запобігання корупції

Відзначення пам'ятних та ювілейних дат

Голодомор

       Актуальні питання державної служби

 

 

СОЦІАЛЬНА СФЕРА

 

Соціальний захист


Медицина

 

Культура

 

Сім'я і діти

 

Освіта

 

 

 

 

ЕКОНОМІЧНА СФЕРА

 

Містобудування та архітектура

Підприємництво

 Енергоефективність

 Регуляторна політика

 Агросектор

 Бюджет

 Державні закупівлі

 Державна реєстрація

Чисте довкілля

 ЦНАП 

 

 

ОРГАНИ ВЛАДИ

 

Районна рада

Міська рада

Сільські ради

ХАЕС

Податкова

Поліція

Районний сектор ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій 

 

 

 

 

Центральні 

 органи влади

 

 

 

 Обласні

 органи влади

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
 
 
 
 

 

 

 

_______________________________________________________________________________________
© Ізяславська районна державна адміністрація, 2003-2018 роки
   вул. Незалежності, буд.2, м.Ізяслав, 30300,
e-mail: izyaslav_rda@izadm.gov.ua
 
  Розробка та підтримка: Сектор інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Ізяславської районної державної адміністрації