на головну

                     
                       
                     
                     
                             
 

 

 

Ізяславська

райдержадміністрація

 

               30300, Хмельницька обл.,

             Ізяславський р-н., м.Ізяслав,

                вул.Незалежності, буд. 2

 

тел/факс: (03852) 4-20-61

e-mail: izyaslav_rda@izadm.gov.ua

 

Заходи,

які заплановано

провести в

Ізяславському районі

протягом тижня

 

 

 

 

 

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Погода в Ізяславі

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 

o  Розпорядження голови районної державної адміністрації від 15.01.2018 № 11/2018-р "Про заходи з відзначення  95-річчя утворення Ізяславського району"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проведено Кубок району з волейболу серед дівчат, присвячений 95 річниці утворення Ізяславського району

 

В Ізяславському районі стало уже доброю традицією проводити різні види змагань для забезпечення оптимальної рухової активності різних вікових груп населення.

30 березня 2018 року на базі Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.. ім..О.Онищука № 5, гімназія», за ініціативи сектору молоді та спорту відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації було організовано та проведено Кубок району з волейболу серед дівчат, присвячений 95-ій річниці утворення Ізяславського району.

У змаганнях взяли участь випускники, учні старших класів навчальних закладів та молодь міста, які сформували 4 збірні команди.

Відкриття Кубку розпочалося із шикування команд. Із привітальним словом та побажанням гарної гри перед початком змагань виступив завідувач сектором молоді та спорту відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації Віталій Ткачук.

Дівчата, хоч і не є сильнішою половиною  людства, але  виявили свій спортивний характер та наполегливість. Юні спортсменки  показали велич Ізяславського району. Майстерність, командний дух, жага до перемоги спостерігались у кожній грі, у кожній ігровій сутичці, чергове набране очко командами виражалось хвилею позитивних емоцій не тільки у гравців, а й у тренерів. Кожне втрачене очко призводило до розчарування, суму, іноді навіть до сліз, але змушувало збиратись у своїх силах і рухатись вперед, боротись за перемогу. Надзвичайно приємно було спостерігати, як молодь переймає досвід  старших учасників, оцінює все, до найменших дрібниць. Випускники шкіл, хоч і не здобули перемогу у змаганнях, проте показали юним спортсменкам справжню боротьбу, спортивний дух та зібраність команди, яка знає свою справу.

У підсумку змагань третє місце посіла команда випускників Ізяславської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1, друге місце посіли спортсмени команди Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.. ім..О.Онищука № 5, гімназія», а на першу сходинку піднялись спортсмени команди ДЮСШ.

По завершенню змагань переможці та призери були нагороджені грамотами, медалями та кубками відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації. Церемонію нагородження проводив спеціаліст сектору молоді та спорту відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації Ірина Пирогівська, яка також брала участь у змаганнях та показала гарний приклад для наслідування нашій молоді.

ФОТОГАЛЕРЕЯ

04.04.2018 р.

За матеріалами відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації

 Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Відбувся звітний концерт  учасників художньої самодіяльності закладів освіти Ізяславщини «Рідний край, ми – твоє майбутнє!»

 

З метою виховання дітей та учнівської молоді на кращих зразках національної культури, забезпечення їх активної участі у гуртках художньої самодіяльності, виявлення та підтримки талантів і обдарувань 20 березня на базі Ізяславського районного будинку творчості дітей та юнацтва «Веселка» відбулося свято юних талантів Ізяславщини - огляд художньої самодіяльності колективів закладів освіти району «Рідний край, ми – твоє майбутнє!». Захід було присвячено 95-й річниці з часу утворення Ізяславського району.

Звітний концерт - визначна подія. Тут юні обдарування відчувають себе справжніми артистами. Це концерт, де ще маленькі учасники виступають пліч-о-пліч зі своїми більш досвідченими друзями.

Вихованці позашкілля Ізяславщини зустріли представників обласного журі на чолі із заступником директора Хмельницького обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді, Заслуженим працівником освіти України Наталією Жолобок танцювальним флеш-мобом та традиційним запашним ізяславським короваєм.

Захід розпочався із виставки декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва, на якій були представлені вироби у техніках: живопис, писанкарство, лялька–мотанка, ліплення (солене тісто), народний розпис, паперопластика, вироби із природного матеріалу, бісероплетіння, вишивка бісером, м’яка іграшка, витинанка та багато іншого. У рамках виставки керівники гуртків разом із своїми вихованцями провели майстер-класи.

Розмаїття жанрів та репертуару, фантазія керівників і натхнення виконавців, хвилювання за лаштунками і зібраність на сцені – це характерні риси цьогорічного творчого звіту. Фестиваль проходив за різними номінаціями: “Вокальне мистецтво”, “Хореографічне мистецтво», «Театральне мистецтво», «Художнє читання». Понад 150 юних танцюристів, співаків, музикантів – аматорів сцени та вихованців гуртків естетичного спрямування демонстрували своє мистецтво.

Творчих номерів у той день на святковій сцені було багато: один від одного кращий. Як окремо виконавці, так і творчі колективи представили їх на високому рівні.

Цьогоріч свої творчі здобутки представили: вихованці гуртка «Веселковий світ» (керівник Валентина Демкіна) Ізяславського районного будинку творчості дітей та юнацтва «Веселка»; члени драматичного гуртка «Корифей» (керівник Людмила Онищук) Ізяславського районного будинку творчості дітей та юнацтва «Веселка»; солісти – Анастасія Берлізова (учениця Клубівської ЗОШ І-ІІІ ст.), Ніна Кичата (учениця Поліської ЗОШ І-ІІ ст.), Лілія Друзь (учениця Радошівської ЗОШ І-ІІІ ст.), Тетяна Богуш (учениця Плжненської загальноосвітньої школи-інтернат), Маріанна Яцюк (учениця Плжненської загальноосвітньої школи-інтернат), Яна Данілова (учениця Ізяславського навчально-реабілітаційного центру), Жанна Демкіна (вихованка Ізяславського районного будинку творчості дітей та юнацтва «Веселка»), Денис Федулов (учень Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. №5 ім.О.Онищука, гімназія»); вокальна група дівчат Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, ліцей» ім.О.Кушнірука; хореографічний колектив «Престиж» (керівник Людмила Онищук) Ізяславського районного будинку творчості дітей та юнацтва «Веселка»; зведений танцювальний колектив учнів закладів освіти міста Ізяслав (керівник Руслан Кузема); бандурист та вокаліст Вікторія Миколюк (учениця Ізяславської ЗОШ І-ІІ ст. № 4 ім.В.Кобернюка); читці Василь Несвіцький і Василь Сокол (учні Михнівської ЗОШ І-ІІІ ст.); яскравий читець гумору Роман Дорошенко із Борисівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – дитячий садок»; фольклорне дійство «Веснянки» представили вихованці гуртків Ізяславського районного будинку творчості дітей та юнацтва «Веселка».

Виконавська майстерність, органічність, творчий потенціал наших співаків, танцюристів та музикантів були високо оцінені членами журі, які висловили слова подяки усім, хто причетний до організації та проведення творчого звіту художніх колективів закладів освіти Ізяславщини.

Члени журі визнали, що Ізяславський район чудово підготував звітний концерт, що саме тут плідно плекають таланти.  

Буквально кожен виступ артистів викликав у публіки захоплення та приємні враження. Учасники всіх художніх колективів представили найкращі хореографічні постановки, вокальні номери, створивши барвисту мистецьку феєрію.

Аматори мистецтв району не лише подарували частинку своєї душі глядачам в залі, а й отримали моральне задоволення від реакції публіки та схвальних відгуків членів журі. Огляд-конкурс вкотре став стимулом для подальшого розвитку талантів, обдарувань, виявом художніх творчих здібностей дітей, а також сприяв залученню юних аматорів до активної участі у мистецькому житті району.

ФОТОКОЛАЖ

20.03.2018 р.

За матеріалами відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації

 

 

 Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Відбувся районний турнір з міні-футболу серед учнівської молоді, присвячений 95 річниці утворення Ізяславського району

 

За ініціативи вчителя фізичного виховання Михнівської ЗОШ І-ІІІ ст. Луцика Віталія спільно із сектором молоді та спорту відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації 10-11 березня в приміщенні дитячо-юнацької спортивної школи відбувся районний турнір з міні-футболу серед учнівської молоді, присвячений 95-ій річниці утворення Ізяславського району.

У змаганнях взяли участь 8 команд із загальноосвітніх навчальних закладів району: Кунівської ЗОШ І-ІІІ ст., Плужненської НВК, Радошівської ЗОШ І-ІІІ ст., Михнівської ЗОШ І-ІІІ ст., Мислятинської ЗОШ І-ІІІ ст., Новосільської ЗОШ І-ІІІ ст., Ліщанської ЗОШ І-ІІІ ст. та Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, ліцей» ім..О.Кушнірука.

Урочисте відкриття турніру розпочали з підняття Державного прапору України. Із вітальним словом до присутніх звернувся завідувач сектору молоді та спорту відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації Віталій Ткачук, котрий зазначив: «Футбол — це один із наймасовіших і найпопулярніших видів спорту. Мені завжди дуже приємно бачити, як багато людей приходить на матчі, що відбуваються у нашому місті. Це дуже гарний приклад для наслідування іншим районам, адже основна мета турніру – популяризація футболу серед дітей та молоді нашого району, прищеплення інтересу до занять фізичними вправами та спортом».

Щоб показати велич Ізяславського району, наші спортсмени як ніколи виявили свій спортивний характер, наполегливість та жагу до перемоги. Увесь турнір проходив у напруженій і цікавій боротьбі та найбільш запеклими були ігри у фінальній частині змагань.

Матч за ІІІ місце зафіксував перемогу команди Ліщанської ЗОШ І-ІІІ ст. У фінальному двобої зійшлися команди Михнівської ЗОШ І-ІІІ ст. та Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, ліцей» ім.О.Кушнірука, де матч повністю виправдав звання фінального і пройшов у безкомпромісній та напруженій боротьбі. У підсумку перемогу здобула команда Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, ліцей» ім..О.Кушнірука.

Після закінчення фінальної гри відбулося урочисте закриття турніру. Організатори та судді змагань визначили найкращих гравців за амплуа:

·  «кращий воротар» - Демчук Андрій (Ізяславський НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, ліцей» ім.О.Кушнірука);

·  «кращий захисник» - Дмитрук Михайло (Михнівська ЗОШ І-ІІІ ст.);

·  «кращий нападник» - Дзюбюк Дмитро (Ліщанська ЗОШ І-ІІІ ст.).

Усіх призерів змагань привітали директор ТОВ «Михнівські Лани» Василь Харчук та завідувач сектору молоді та спорту відділу освіти, молоді та спорту районної державної адміністрації Віталій Ткачук. Вони нагородили призерів кубками, медалями та грамотами, а кращих гравців - цінними призами.

15.03.2018 р.

За матеріалами відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації

 

 Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Вітання голови районної державної адміністрації  з нагоди відзначення 95-ї річниці утворення Ізяславського району

 

Дорогі мої земляки, шановні друзі!

 

В Україні є місця, де кожен куточок дихає історією, де на кожному кроці оживають давні звичаї та традиції. Така і наша Ізяславщина. Тому 95-річчя району, яке ми сьогодні відзначаємо, - хвилююча і радісна подія для всіх його мешканців.

Це — гарна нагода віддати шану тим, хто творив його минуле, осмислити день сьогоднішній, отримати наснагу та натхнення для нових добрих справ.

Обличчя будь-якої території – це, передусім, його жителі. І я, користуючись нагодою, від імені депутатського корпусу, від себе особисто, дякую всім мешканцям району, які небайдужі до його долі, які тут живуть і працюють, щоб зробити його ще кращим, заможнішим і привабливішим.

У цілому ж гордістю нашого району є всі його жителі, хто своєю працею робить вагомий внесок у спільну справу, дбаючи про розвиток рідної Ізяславщини.

Ми також пишаємося нашими земляками, чиї героїзм, праця чи талант заслужили всенародне визнання за межами своєї «малої батьківщини».

І я разом з вами, дорогі мої земляки, радію вашим успіхам, переймаюся всіма проблемами району, і щиро вірю, що попри всі негаразди ми зможемо зробити так, щоб щастя та добробут жили на кожній вулиці, в кожному домі, в кожній родині, поєднуючи всіх нас у згуртовану та небайдужу територіальну громаду Ізяславського району.

Тож нехай всіх нас і надалі об’єднує спільна мета – робити все можливе, щоб і надалі у віках жила наша «мала батьківщина».

А для її досягнення я бажаю кожному з вас міцного здоров’я, родинного добробуту і непохитної віри у щасливе майбутнє рідної землі.

Зі святом!

 

Борис Яцков,

голова районної державної адміністрації,

депутат обласної ради

 

 

 Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Ізяславшина відзначила свій 95-літній ювілей

 

7 березня виповнюється 95 років з часу  утворення  Ізяславського району.  

Про рідну Ізяславщину не можна говорити без любові. Наш район – столиця нашого родоводу, наша велика сім’я, наш дім, наше життя, наша праця, наше коріння  і доля, наша кревність та материнська пісня. Це розбуджені досвітки і духмяні пахощі літа, це - часточка нашого серця, наша сповідь і турбота.  95 років - це відкрита книга, з давніх і новітніх сторінок якої земляки черпають не тільки мудрість, але й снагу та натхнення.  

З нагоди ювілейної дати 6 березня в приміщенні Ізяславського районного будинку культури відбулось святкове культурно-мистецьке дійство «Ізяславщині-95». На нього завітали керівники районної державної адміністрації, територіальних громад краю, установ, підприємств та організацій Ізяславщини, делегації трудових колективів.

На ньому, із історичним екскурсом «Ізяславщина: погляд крізь роки», виступив завідувач сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату районної державної адміністрації, член Національної спілки краєзнавців України Віктор Кучерук. Він розповів про історію формування території сучасного Ізяславського району, про основні історичні віхи із життя краю, про видатних людей району і вихідців із Ізяславщини, про сучасне економічно-культурне життя Ізяславського району.

Із вітальним словом до присутніх на святковому зібранні звернулись голова районної державної адміністрації Борис Яцков та голова районної ради Сергій Шлегель. Ними було сказано: «Як відомо, історія — це не тільки, що відбувалося протягом певного періоду, а й те, що люди, громада, суспільство визнали за потрібне пам'ятати. Тому відрадно, що за 95 років становлення і розвитку Ізяславського району нам з вами є, що пригадати, чим пишатися, на кого рівнятися, над чим працювати надалі. Адже весь цей час, навчаючись у старшого покоління, намагаючись зберегти та примножити надбане батьками, ізяславчани трудилися та створювали, запроваджували та досягали. Прагнення до позитивних змін, до стабільного майбутнього наших дітей і сьогодні об'єднує жителів району — працівників сільського господарства, лікарів, вихователів, вчителів, усіх, хто спрямовує власні потенціал та досвід, сили та знання на благо нашого краю. Піклування про створення гідних умов життя, праці та відпочинку людей завжди було і залишається головним пріоритетом у роботі органів місцевого самоврядування. Жити щоденними потребами, турботами, надіями оточуючих покликані ті, кого обрала громада. Пам'ятаймо: наше життя буде таким, яким ми зробимо його самі! Впевнений, що і найближчі плани, і далекосяжні проекти, направлені на забезпечення життєвих потреб жителів нашого району, будуть успішно реалізовані нашими спільними зусиллями!». У день 95-річного ювілею Борис Яцков та Сергій Шлегель подякували всім жителям району за працелюбність, професіоналізм, плідну працю, уміння жити і працювати на благо Ізяславщини, Хмельницької області і України в цілому. «Хай Ізяславський район назавжди залишиться для вас найулюбленішим, найнадійнішим, найріднішим! Бажаю вам міцного здоров'я, спокою і сімейного благополуччя, веселого святкового настрою. Довголіття і процвітання рідній Ізяславщині!», - наголосив голова районної державної адміністрації Борис Яцков.

З нагоди ювілею краю голова районної державної адміністрації Борис Яцков та голова районної ради Сергій Шлегель вручили посвідчення та нагрудні знаки «Почесний громадянин Ізяславського району» рідним 9  загиблих в ході проведення антитерористичної операції на сході України.

Всі присутні в залі вшанували хвилиною мовчання пам'ять загиблих земляків та усіх борців за свободу, незалежність та територіальну цілісність України в різні періоди її історичного розвитку.

 Також керівник району вручили групі представників трудових колективів та ветеранів відзнаки Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницької обласної ради, Ізяславської районної державної адміністрації, Ізяславської районної ради.

За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 95-річчя утворення Ізяславського району ПОЧЕСНОЮ ГРАМОТОЮ  Хмельницької обласної державної адміністрації нагороджено:

Кузему Руслана   – викладача, керівника хореографічного ансамблю бального танцю «Плеяда» Ізяславської дитячої школи мистецтв;

Лозов’ягіна  Миколу  – лікаря-хірурга Ізяславської центральної районної лікарні;

Яцкову Інну   – приватного підприємця;

Паньковського Валентина  – комерційного директора ТОВ "Юкрейніан Бі", депутата Ізяславської міської ради.

ПОДЯКА Хмельницької обласної державної адміністрації вручена Данієвій  Олені    – директору ПрАТ «Ізяславський хлібозавод».

За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 95-річчя утворення Ізяславського району ПОЧЕСНИМИ ГРАМОТАМИ Хмельницької обласної ради нагороджено:

 Журавля Сергія   – начальника управління фінансів районної державної адміністрації;

Андрусенка Андрія  – завідувача Ліщанською амбулаторією загальної практики сімейної медицини, лікаря-терапевта;

Коваля Миколу  – директора Ізяславської дитячої школи мистецтв;

Левицьку Людмилу  – директора Ізяславського районного історико-краєзнавчого музею.

За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 95-річчя утворення Ізяславського району Грамотами районної ради та районної державної адміністрації нагороджені:  «Народний» аматорський колектив - хор ім. Г.Кірпи Клубівського сільського будинку культури (керівник – Лукаревська Антоніна); колектив комунального підприємства «Ізяславський районний медіа-центр» (директор – Сложинський Василь); колектив 13 Державної пожежної рятувальної частини Головного управління ДСНС України в Хмельницькій області (керівник – Шашок Артем, капітан служби цивільного захисту); Кирик Михайло - завідувач інфекційним відділенням Ізяславської центральної районної лікарні, «Заслужений лікар України»; Лісовський Андрій   – депутат Ізяславської районної ради; Едуарда Пюро – настоятель костелу Святого Йосипа Римо-католицької церкви; Охремчук Сергій – депутат Ізяславської районної ради.

У переддень 95 річчя Ізяславського району було встановлено відзнаку Ізяславської районної державної адміністрації та Ізяславської районної ради – нагрудний знак «За вагомий внесок у розвиток Ізяславщини».  Під час районних урочистостей було вручено цю відзнаку для перших 22 представників трудових колективів району та ветеранів. Зокрема відзнаки отримали: керуючий справами, начальник юридичного відділу виконавчого апарату Ізяславської районної ради Леся Божко; тренер-викладач Ізяславської дитячо-юнацької спортивної школи Микола Бойчук; колишній Білівський сільський голова Іван Дідик; директор товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (с.Васьківці) Олександр Домбровський; завідувач інфекційним відділенням Ізяславської центральної районної лікарні, «Заслужений лікар України»  Михайло Кирик; благочинний храмів Ізяславського округу Хмельницької єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату митрофорний протоієрей о.Володимир Ковальчук; вчитель української мови та літератури Плужненського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів, гімназія» ім.Р.Бортника Ірина Кондратович; директор ТОВ Компанія «Укрелітагро» (с.Михнів) Володимир Корнійчук; директор КП «Ізяславтепломережа» Богдан Коцюбинський; викладач, керівник «зразкового» ансамблю танцю «Барвограй» Ізяславської дитячої школи мистецтв Зоряна Кузема; директор ДП «Ізяславське лісове господарство» Петро Курельчук; завідувач сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Ізяславської райдержадміністрації Віктор Кучерук; члени районної ради Ізяславської районної організації ветеранів Організації ветеранів України Валентин Лебедєв, Анатолій Копил, Алевтина Лисай; лікар-хірург Ізяславської центральної районної лікарні Микола Лозов’ягін; завідуюча дошкільним навчальним закладом (ясла-садок №4) Ніна Максимчук; депутат Ізяславської районної ради, директор ТОВ  «Кунівське» (с.Кунів) Анатолій Матвійчук, директор ТОВ «Ізяслав-Агро»                   (с.Поліське), старший менеджер з питань регіонального розвитку сектору обслуговування земельних ресурсів кластеру №3 «Полісся» ТОВ «Мрія Фармінг Полісся» Анатолій Пілик; Тишевицький сільський голова Лариса Розомнюк; директор ТОВ «Агрос-Віста» (с.Сахнівці); в.о.директора Ізяславського районного будинку культури, керівник «народного» ансамблю духової музики «Музики Надгориння» Юрій Шагун.

Святковий настрій учасникам ювілейного зібрання подарували  таланти Ізяславського краю:  солісти Олександр Янчук, Оксана Станійчук, Олександр Ящук; зразкові  хореографічні  ансамблі «Барвограй», «Оксамит», «Плеяда» Ізяславської дитячої школи мистецтв; народний аматорський хор ім. Г.Кірпи Клубівського СБК;  зразкові колективи «Барвінець» та «Аквамарин» Плужненської музичної школи; фольклорний  ансамбль села Ріпки; народний аматорський інструментальний ансамбль «Гарний настрій» Ізяславської дитячої школи мистецтв;  народний аматорський ансамбль української пісні «Терниця» Ізяславського районного будинку культури;  народний ансамбль духової музики «Музики Надгориння» Ізяславського  районного будинку культури.

На майданчику перед районним будинком культури гостей святкових заходів вітали учасники фольклорних колективів сільських закладів культури Ізяславського району. За старою традицією ізяславчан та гостей краю частували козацькою юшкою та кулішем члени районної громадської організації «Ізяславське козацьке товариство».

ФОТОКОЛАЖ

07.03.2018 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

 

 

ЗАКЛАДИ ОСВІТИ ІЗЯСЛАВЩИНИ ВІДЗНАЧИЛИ 95 –РІЧЧЯ ІЗЯСЛАВСЬКОГО РАЙОНУ

 

Січові посиденьки з нагоди 95-річчя утворення Ізяславського району

 

Зібратись у козацькому колі, щоб поспілкуватись, обмінятись знаннями, думками – одна з добрих традицій, які існують у Великорадогощанському січовому товаристві, що діє на базі Великорадогощанської ЗОШ І-ІІ ступенів.

 6 березня січові посиденьки відбулись за чудової нагоди – 95-річчя утворення Ізяславського району. Старші школярі – джури підготували для молодших побратимів – козачат - цікаву мандрівку в історичне минуле рідного краю, запросили здійснити уявну  подорож населеними пунктами нашого району, познайомили з людьми, які в різні часи прославили рідний край своєю творчою працею.

 А яка ж мандрівка без пригод? Веселою, цікавою, пізнавальною пригодою для школярів став квест «Пошуки скарбів», під час якого команди хлопців та дівчат могли використати все, що почули від своїх друзів для швидкого виконання завдань. Першокласники-скарбники та маленькі господиньки уважно рахували «скарби». Як завжди, на Січі кожен виконував своє відповідальне завдання.

07.03.2018 р.

За матеріалами Великорадогощанського січового товариства

 

 

Членами учнівського самоврядування "Навігатор"  Мокрецького НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів - дитячий садок" підготовлений  відеоролик до 95-річчя утворення Ізяславщини "Процвітай же наш, районе!". Учні відобразили славну сторінку, яку внесли жителі села Мокрець в історію району.

07.03.2018 р.

За матеріалами Мокрецького НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів - дитячий садок"

 

 

 

 Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Квітуй моя рідна Ізяславщино

 

7 березня цього року є особливим для жителів Ізяславщини: рівно 95 років тому, в далекому 1923 році, на карті України з’явилася адміністративна одиниця  - Ізяславський район.

З нагоди цієї події 6 березня, в рамках заходів із відзначення ювілею краю, у приміщенні Ізяславського районного будинку культури було розгорнуто святкове виставкове містечко  «Квітуй моя рідна Ізяславщино!». У холах першого та другого поверхів закладу  свої творчі здобутки представили  майстри декоративно-ужиткового мистецтва різних видів та жанрів із усіх територіальних громад Ізяславського краю: вишивання, вишивка бісером, бісероплетіння, лозоплетіння, живопис, гончарство, обробка деревини, вироби із соломи та рогозу і ще багато-багато іншого.

До святкової виставки також активно долучились педагоги та вихованці художнього відділу Ізяславської дитячої школи мистецтв та Ізяславського районного будинку творчості дітей та юнацтва «Веселка».

Цікавою та змістовною була підготовлена колективом Ізяславської центральної районної бібліотеки виставка літератури та інформаційних матеріалів із фондів закладу «Мій край єднає плин тисячоліть». На ній було представлено чимало цікавих книг та матеріалів про історію Ізяславщини, про її людей, про підприємства, установи та організації краю. Серед представлених видань чимало авторів з Ізяславщини. Окремим розділом було представлено літературний доробок знаних майстрів пера краю та початківці літературної ниви.

До ювілею району колектив Ізяславського районного історико-краєзнавчого музею представив відвідувачам оновлену свою експозицію та новий експозиційний зал народного побуту.

Із представленими матеріалами виставкового містечка «Квітуй моя рідна Ізяславщино!» разом із гостями святкового дійства з числа жителів та гостей Ізяславщини також ознайомились голова районної державної адміністрації, депутат обласної ради Борис Яцков, голова районної ради Сергій Шлегель, Ізяславський міський голова Валентина Корнійчук, сільські голови Ізяславського району.

Святкового настрою відвідувачам виставкового містечка надавали запальні та яскраві виступи аматорів сцени сільських закладів культури Ізяславського району.

ФОТОКОЛАЖ

07.03.2018 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

 Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Звання "Почесний громадянин Ізяславського району" присвоїли 9 загиблим в АТО воїнам

 

Вони були звичайними хлопцями, а стали Героями, бо в мить останню віддали нам найдорожче, що мали,- своє життя. За нас віддали, аби ми жили, долюбили за них, дітей їхніх доколихали, пісень за них доспівали. Не плачте, матері. Дозвольте поплакати світові...

Рішення тринадцятої сесії Ізяславської районної ради сьомого скликання від 23 лютого 2018 року №21 звання "Почесний громадянин Ізяславського району" присвоєно 9 загиблим в ході проведення антитерористичної операції на сході України.

Барану Юрію Миколайовичу, майору Збройних Сил України (посмертно);

Довгому Олегу Івановичу, лейтенанту Збройних Сил України (посмертно);

Кобернюку Василю Івановичу, сержанту Збройних Сил України (посмертно);

Кушніруку Олександру Олександровичу, підполковнику Збройних Сил України (посмертно);

Мамлаю Олександру Анатолійовичу, солдату Збройних Сил України (посмертно);

Микитюку Миколі Петровичу, лейтенанту Збройних Сил України (посмертно);

Хом’яку Ігорю Петровичу, прапорщику Збройних Сил України (посмертно);

Цісаруку Юрію Миколайовичу, полковнику Збройних Сил України (посмертно);

Чепелюку Володимиру Миколайовичу, сержанту Збройних Сил України (посмертно).

06 березня посвідчення та нагрудний знак «Почесний громадянин Ізяславського району» родинам загиблих були вручені головою районної державної адміністрації Борисом Яцковим та головою районної ради Сергієм Шлегелем під час районних урочистостей з нагоди відзначення 95-річного ювілею Ізяславського району.

ФОТОКОЛАЖ

07.03.2018 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

 Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Створено рекордний ізяславський медівник

 

Ізяславський край славиться виробництвом та переробкою сільськогосподарської продукції, лісопереробною галуззю, хліборобськими династіями, професійними пасічниками.

До 95-річного ювілею Ізяславського району було створено рекордний «Ізяславський медівник – 2018». До його створення долучились майстрині кондитерської  справи із кожної територіальної громади: міста Ізяслав та 29 сільських рад району.

У кожен із 30 частинок загальнорайонного медівникам кожна господиня вклала весь всій кондитерський хист та куховарську майстерність. А скільки творчого талану було вкладено в оформлення кожного кондитерського виробу, щоб кожен був несхожий на інший. Тут майстрині не обмежували твою творчість та фантазію: квіти, різноманітні кольорові мастики, зображення герба та прапора  Ізяславського району і багато іншого.

Загальна довжина кулінарного «Ізяславського медівника – 2018» становила близько 15 метрів із середньою шириною 30 сантиметрів. Сумарна вага усіх 30 медових витворів кулінарного мистецтва склала понад 70 кілограмів.

Із виготовленими медівниками можна було ознайомитись 6 березня у приміщенні Ізяславського районного будинку культури, де проходили районні урочистості з нагоди 95-річчя Ізяславського району. Сама виставка викликала велике зацікавлення та увагу в кожного, хто завітав на святкове дійство. Чимало жителів району та гостей нашого краю робили пам’ятне фото на фоні вподобаного медівника або медівника із тієї громади, де вони проживають чи звідки родом.

Щоб була щасливою доля людей нашого краю, на завершення ювілейного святкового дійства медівники було  розділено між  усіма присутніми на заході. Кожний духмяний шматочок медового пряника став нагадуванням кожному   про святий обов’язок перед рідною землею, перед рідним краєм.  

ФОТОКОЛАЖ

07.03.2018 р.

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації

 

 

 Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Герась Соколе́нко

 

Гера́сь Соколе́нко (при народженні — Гера́сим Іва́нович Шмиге́льський) (03 березня 1920 р., с.Михля – 20 лютого 1945 р., Маркт Борау) — український поет-романтик.

Народився в незаможній сім'ї Олександри Шмигельської (Андріюківни) і Івана Шмигельського. Освіту здобув у Михельській початковій школі, згодом Ізяславській вечірній школі. Від 1937 року працював здимником в «Промлєсхозі» в Михлі.

У 1941 році спільно з Харитоном Довгалюком  і Миколою Болкуном долучається до створення і діяльності ОУН М в Ізяславі, стає дописувачем місцевої газети «Заславський вісник», органу місцевого товариства «Просвіта».

Від зими 1942 року працює в газеті «Нова Шепетівщина» у місті Шепетівка.

Публікує свої твори у часописах і газетах, зокрема: «Пробоєм» (Прага),  «Наші дні» (Львів), «Волинь» (Рівне), «Костопільські вісті» (Костопіль),  «Українка» (Костопіль), «Український засів» (Харків), «Заславський вісник» (Заслав).

У березні 1943 року заарештований СД Шепетівської округи за причетність до українського підпілля, запроторений до в'язниці у Шепетівці. По чотирьох місяцях ув'язнення призначений на примусові роботи до Німеччини, утікає, переходить на нелегальне становище.

Вдруге заарештований в Заславі і перевезений до Сілезії. Працює «остарбайтером» на глиняній копальні у місті Шопеніц. Належить до української громади, згуртованої довкола редакції часопису «Золотий перстень» у Катовіце. Друкується в «остівських» виданнях «Земля» і «Дозвілля».

Під час наступу Червоної армії мобілізований. Загинув в складі 749-го стрілецького ордена Олександра Невського полку 125-ї стрілецької дивізії. Похований у селі Маркт Борау поблизу міста Бреслау 20 лютого 1945 року.

Іменем Герася Соколенка названа вулиця в місті Ізяслав.

06.03.2018 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

 

 Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

«Симфонія життя» Михайла Гримака

 

Вже так співпало, що в перші дві весни у видавництві ФОП С.Сікорської міста Хмельницький  побачило світ літературно-художнє  видання «Симфонія життя», автором якого є житель села Щурівці Михайло Гримак. 

Ця невеличка за розміром, але глибока за змістом книжечка стала першою в житті людини, яка щиро закохана у рідну землю, в красу мальовничої української природи. Кожен твір, який увійшов до книги, наповнений тонкою проникливою лірикою та щирістю переживань автора та його філософських роздумів про сенс буття на землі, про щирі відносини і проникливі почуття між людьми. Ніжними барвами поет описує свої душевні переживання та роздуми на фоні прекрасних картин природи рідного краю.

Першої поетичної збірки Михайла Йосиповича увійшло двадцять два віршовані твори, сім із них об’єднані в цикл «Сім вечорів». В оформленні обкладинки видання використано авторську світлину Михайла із краєвидом рідного села. Вона стала творчим подарунком Михайла Гримака всій громаді Ізяславщини з нагоди 95-річчя від часу утворення  району.

 

Набралось стільки, зболена душа

Хоче на мить від всього відпочити,

І серцю, що немов суцільним шрам,

Хвилини спокою подарувати, але де там.

Думки, емоції, немов би ті птахи,

Що хочуть в синю даль небес злетіти,

На  волю рвуться, і рядками щирих слів

Лягають на папері і тоді

Лиш наступає спокій. Перейшло.

Невисловлене вже не буде більш томити

Безсонням, страхом, чи напруженням в душі

Тих струн, які так легко обірвати,

Все сформувалось, уявилось, і папір

Зумів з душі на себе перебрати

Тугу, неспокій, марноту надій,

Утрати біль чи гіркоту розчарування -

Все вилилось. Полегшало. Уже

Заспівує якась пташина рання

І сонце променем лоскоче. – Усміхнись,

Зроби приємне – подаруй собі надію,

Створи гармонію у себе ти в душі

І в свою просту й прекрасну мрію.

 

Щиро бажаємо Михайлу Гримаку творчого натхнення та  нових творів.

05.03.2018 р.

В.Кучерук

 Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Голова Верховного Суду України Петро Пилипчук

 

ПИЛИПЧУК Петро Пилипович – суддя вищого кваліфікаційного класу, екс-член Президії Верховного Суду України, заслужений юрист України, екс-голова Ради суддів України, Голова Верховного Суду України 2011-2013 рр.

Народився 13 жовтня 1947 р. у селі Тернавка Ізяславського району Хмельницької області. Трудову діяльність розпочав у 1966 р.
У 1973 р. закінчив Харківський юридичний інститут за спеціальністю «правознавство» i був обраний народним суддею Дзержинського районного народного суду м. Харкова, а в 1976 р. – суддею Харківського обласного суду.
Протягом 1980–1983 рр. обіймав посаду заступника начальника вiддiлу юстиції виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів.

У вересні 1983 р. обраний суддею Верховного Суду України, у травні 1997 р. – суддею цього суду безстроково. З 16 грудня 2002 р. – заступник Голови Верховного Суду України, а з 11 червня 2004 р. – Перший заступник Голови Верховного Суду України.

У листопаді 2005 р. після VІІ з’їзду суддів України обраний головою Ради суддів України. Голова Верховного Суду України 2011-2013 рр.

Активно займається законотворчою роботою, зокрема з питань судово-правової реформи, розробленням нового Кримінально-процесуального кодексу України. Входив до складу робочих груп з підготовки Закону «Про судоустрій України», проектів Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу.

Автор ряду статей з питань кримінального права i процесу. Співавтор книг: «Кримінальне право України. Судові прецеденти. 1864–2007», «Кримінальна відповідальність за порушення виборчих прав громадян. Науково-практичний коментар», «Кримінальне судочинство в Україні. Судова практика. Злочини проти життя особи «Вбивство», науково-практичного коментаря до Кримінально-процесуального кодексу України (2003, 2004, 2007) та ін. Є головою редакційної ради часопису «Вісник Верховного Суду України», упорядником збірників «Рішення Верховного Суду України» та редакційної ради часописів «Суддівське самоврядування», «Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах», «Кримінальне судочинство. Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах».
         Активний учасник розроблення методичних рекомендацій з питань застосування судами законодавства, проведення семінарських занять із суддями, конференцій з питань реформування законодавства про судовий устрій, запобіжних заходів у кримінальному судочинстві, ювенальної юстиції, відновлювального правосуддя суду присяжних та апеляційного провадження.
За його безпосередньою участю підготовлено понад 20 постанов Пленуму Верховного Суду України, в яких давалися роз’яснення судам щодо застосування законодавства України.

У жовтні 2002 р. за заслуги перед українським народом у сприянні становленню правової держави, вагомий особистий внесок у забезпечення захисту прав і свобод громадян, впровадження судово-правової реформи в Україні нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України.
За вагомий особистий внесок у розвиток судової системи України, зміцнення законності і правопорядку, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод громадян Указами Президента України нагороджений орденами «За заслуги» І,  ІІ та ІII ступенів, орденом Ярослава Мудрого V ст.

05.03.2018 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

 

 Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

2-й Генеральний прокурор України Владислав Дацюк

 

ДАЦЮК Владислав Володимирович (народився 1 січня року в селі Добрин Ізяславського району Хмельницької області) — український  юрист, дійсний державний радник юстиції.

Закінчив у 1962 році Харківський юридичний інститут. Працював в органах прокуратури Закарпатської і Хмельницької областей: слідчий, помічник  прокурора, прокурор району і міста. Був прокурором Хмельницької (1980– 1987), Чернігівської (1987–1988) та Одеської (1988–1992) областей.

У 1992 році був призначений заступником Генерального прокурора України. У 1993–1995 роках — Генеральний  прокурор України.

Протягом 1995–1996 років - заступник  голови Координаційного  комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю; 1996–1998 років — заступник Південноукраїнського транспортного прокурора.

05.03.2018 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

 

 

 Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Герой України

 

Євге́ній Олекса́ндрович Зеле́нський

 

Євге́ній Олекса́ндрович Зеле́нський (народився 28 січня 1991 року у місті Потсдам, Німеччина — помер 24 червня 2014 року, Київ, Україна). Український військовий, командир спецгрупи 8-го полку спецпризначення оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України, старший лейтенант. 

Народився у німецькому місті Потсдам в родині військового. Його батько, полковник Олександр Олександрович Зеленський, все життя віддав військовій розвідці. З самого дитинства Євгеній мріяв стати військовим. Вихованець парашутного клубу «Каскад» при Ізяславській школі № 2 (місто  Ізяслав). Проживав у Києві в Голосіївському районі. До Збройних сил України був призваний влітку  2008 року. Отримав вищу освіту — закінчив Академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного у 2012 році. По закінченні Академії сухопутних військ лейтенант Євгеній Зеленський був скерований для проходження подальшої служби на посаду командира групи до 8-го полку спеціального призначення, військова частина А0553, у місто Хмельницький. 17 червня 2014 року в місті Щастя Луганської області у ході антитерористичної операції  на сході України групі Євгенія Зеленського у складі 5 осіб було поставлено завдання визволити з полону групу батальйону «Айдар». Потрапивши в засідку, під сильним вогнем терористів Зеленський до останнього прикривав бійців, надав їм можливість перегрупуватися. Група відбила напад, чотири солдати вижили, але командир отримав поранення, не сумісні з життям, від пострілу із реактивного протитанкового гранатомету.

Помер від ран в реанімаційному відділенні Центрального військового клінічного госпіталю (м.Київ). Похований у Києві на Совському кладовищі.

За героїзм і самопожертву,  виявлені у захисті територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі Указом Президента України № 673/2014 від 23 серпня 2014 року присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно).

03.03.2018 р.

За матеріалами джерел  мережі Інтернет

 

 Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Параолімпійський чемпіон Володимир Петрович Антонюк 

 

Володимир Петрович Антонюк (народився 10 травня 1979 р.) — український футболіст. Заслужений майстер спорту України. Вихованець Ізяславської ДЮСШ.

Займається у секції футболу Хмельницького регіонального центру «Інваспорт».

Чемпіон ХІІ літніх Параолімпійських ігор 2004 року (м.Афіни).

Чемпіон ХІІІ літніх Параолімпійських ігор 2008 року (м.Пекін).

Чемпіон ХV літніх Параолімпійських ігор 2016 року (м.Ріо-де-Жанейро).

Срібний призер ХІV літніх Параолімпійських ігор 2012 року (м.Лондон).

Посів І місце у командному заліку на Кубку світу 2013 та на Чемпіонаті Європи 2014 року. Виборов ІІ місце у командному заліку на Чемпіонаті світу 2015 року.

Повний кавалер ордена «За заслуги»:

Орден «За заслуги» I ст. (7 жовтня 2008 року) — за досягнення високих спортивних результатів на  ХІІІ літніх Параолімпійських іграх в Пекіні (Китайська Народна Республіка), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України;

Орден «За заслуги» II ст. (19 жовтня 2004 року) — за досягнення значних спортивних результатів, підготовку чемпіонів та призерів ХІІ літніх Параолімпійських іграх   у Афінах, піднесення міжнародного престижу України;

Орден «За заслуги» III ст. (12 грудня 2003 року) — за значний особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту серед спортсменів-інвалідів, досягнення високих спортивних результатів, виявлені при цьому мужність, волю і самовідданість.

Орден «За мужність» II ст. (4 жовтня 2016 року) — за досягнення високих спортивних результатів на XV літніх Параолімпійських іграх 2016 року в місті Ріо-де-Жанейро (Федеративна Республіка Бразилія), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України.

Орден «За мужність» III ст. (17 вересня 2012 року) — за досягнення високих спортивних результатів на ХІV літніх Параолімпійських іграх  у Лондоні, виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України.

02.03.2018 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

 

 Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Герой України

 

Петраківський Олександр Петрович

 

Петраківський Олександр Петрович - народився 4 червня 1988 року у місті Житомир у сім'ї військових. Батько Петро і мати Тетяна — полковники.

Український військовий, майор, командир роти 8-го окремого полку спеціального призначення.

Закінчив Ізяславську середню школу № 2 в місті Ізяслав Хмельницької області. Під час навчання у школі відвідував парашутний клуб «Каскад». Ще до вступу до військового вишу здійснив понад 100 стрибків з парашутом.

Навчався в  Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (м. Львів) на факультеті аеромобільних військ за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів», яку закінчив у 2009 році.

Капітан Олександр Петраківський очолював групу спеціального призначення оперативного командування «Північ» Збройних Сил України. 20 липня 2014 року група військових під його керівництвом, забезпечуючи проходження колони техніки Збройних Сил та сил добровольчого батальйону «Айдар» до аеропорту Луганська, потрапила у засідку під селищем Щастя. У ході бою Олександр Петраківський отримав важке поранення в голову, однак продовжував керувати діями групи, виносив поранених у безпечне місце, що дозволило забезпечити передислокацію колони.

За виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Указом Президента України від 4 грудня 2014 року № 918/2014 присвоєно звання Герой України із врученням ордена «Золота Зірка».

01.03.2018 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

 

 

 Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Герой України

 

Зінкевич Василь Іванович

 

Васи́ль Іва́нович Зінке́вич (народився 1 травня 1945 року в селі Васьківці)  — український естрадний співак (лірико-драматичний тенор), народний артист України (1986), лауреат Шевченківської премії (1994), Герой України (2009), почесний громадянин міста Луцьк. Чимало пісень у його виконанні увійшли до золотого фонду української музики XX століття.

Батько Іван Харитонович гарно співав, був регентом церковного хору. За спогадами матері, Ганни Прокопівни, від батька Василеві передалися здібності й любов до мистецтва. Ще малим він зробив собі вдома невеличку сцену і танцював на ній. У шкільні роки брав участь у художній самодіяльності.

1968 року, після служби в армії, приїхав до міста Вижниця закінчувати навчатись у художньому училищі прикладного мистецтва (тепер Вижницький коледж прикладного мистецтва імені В.Шкрібляка). У 1968-1973 роках — художній керівник народного самодіяльного ансамблю танцю «Смеричина» при Вижницькому будинку культури; робить перші кроки у вокальній школі Левка Дутківського, керівника ВІА «Смерічка» (м. Вижниця Чернівецької області) (за рік там почав співати й молодий Назарій Яремчук). У 1973-1975 рр. — соліст вокально-інструментального ансамблю «Смерічка» під орудою Левка Дутківського Чернівецької філармонії.З 1975 року   — соліст, а з 1980 року  — художній керівник ансамблю «Світязь» Волинської обласної філармонії (Луцьк).

1980 року  співакові присвоєно звання – заслужений артист України, а в 1986 р. – народний артист України.

1971 року  у місті Яремча був відзнятий, а потім показаний на Центральному телебаченні перший український музичний телефільм «Червона рута» (сценарист М.Скочиляс, режисер Р.Олексів). Герой В.Зінкевича — молодий шахтар Борис із Донбасу співає пісні на музику В.Івасюка та В.Громцева. Кульмінацією фільму стало виконання пісні В.Івасюка про справжнє й щасливе кохання — «Червона рута».  Того ж року цю пісню В.Зінкевич успішно виконує (разом з Н.Яремчуком і В.Івасюком) на підсумковому концерті телевізійного конкурсу «Пісня року» у Москві. Пісня приносить молодому колективу велику популярність і звучить по всій країні.

У 1972 р. в Москві на телеконкурсі «Алло, ми шукаємо таланти» разом із Н.Яремчуком та ансамблем «Смерічка» виконує пісню Л.Дутковського «Горянка», займає перше місце й стає лауреатом Всесоюзного конкурсу. У 1975 р. знімається в естонському телефільмі «Виступає ансамбль „Смерічка“ під керуванням Левка Дутківського. 

В 1975 році переїздить до Луцька і працює у складі ВІА «Світязь» під керуванням Валерія Громцева. Гурт швидко піднімається на хвилю популярності. За словами Дмитра Гершензона «Василь Зінкевич — людина, яка має рідкісний смак і відчуття часу. Завдяки йому і всім музикантам „Світязь“ мав за честь називатися одним із найкращих колективів в Україні. А це зобов'язувало багато до чого. Зінкевич ніколи не давав спуску і можливості розслаблятися».

Володіє красивим, яскравим, дзвінким голосом. Його виконанню властиві висока музична культура, органічна шляхетність, пристрасність, точно вгаданий настрій пісні. Сам моделював сценічні костюми для себе й ансамблю. Знявся у фільмах-концертах "Червона Рута" (1971), "Мелодії голубих озер" (1977), «Червона Рута. Десять років потому» (1981), «Музика весни» (1987), "Відлуння його життя" (1988), "Червона Рута Володимира Івасюка" (1988), "Мереживо його доріг" (1990) та в інших музичних фільмах Українського телебачення.

«Я щасливий, що народився в селі, ніколи не забуду тієї стежини, що пробігала поміж житами, а над нею — високі безмежні небеса; що українське село — це своєрідна академія високої моралі. Тут бережуть рідне слово, тут бережуть рідну пісню, тут кожному кажуть: «Добрий день!». Де б не бував, в яких далеких краях не виступав би, завжди із гордістю кажу, що я народився в селі, навчався в сільській консерваторії, де моїм високим професором був мій український народ. Направду, народе мій, ти не просто великий, ти — океан. І я щасливий, що з твого колоска рож денний» - не раз наголошував Василь Зінкевич.

Указом Президента України від 19 серпня 2009 р. № 631/2009 присвоєно звання Героя України Василю Зінкевичу із врученням ордена Держави за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку музичної культури, багаторічну творчу діяльність на ниві збагачення національної пісенної скарбниці.

28.02.2018 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

 

 Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Юзюк Олексій Єфремович

(12.02.1933 р., с. Даньківці Ізяславський р-н – 08.02.2008 р.,Київська обл.)

 

Юзюк Олексій Єфремович народився 12 лютого 1933 року в селі Даньківці Ізяславського району. Закінчив 4 класи місцевої школи, одразу пішов працювати в місцевий колгосп. У роки Другої світової війни воював на фронті, після війни відбудовував зруйноване фашистами господарство. Все життя пропрацював в колгоспі ім. Шевченка села Ліщана: механізатором,  згодом став бригадиром тракторної бригади, яку очолював до 1978 року, далі став головою колгоспу, який очолював до виходу на пенсію.

Умів Юзюк працювати з людьми, вести їх за собою в похід за врожаї, за високу ефективність використання техніки. Ніхто й ніколи не чув від бригадира та голови підвищеного голосу. Говорив тихо, розважливо. Але в тому відчувається твердість. Учити людей берегти техніку Олексій Єфремович вважав найпершим ділом.     

У перший рік його бригадирства вродило негусто — зернових зібрали по 17, цукрових буряків по 200 центнерів з гектара. Ні, не задля та­кого врожаю очолив він колектив механізаторів. Мріяв Юзюк про те, щоб на кожному гектарі родило у два-два з половиною рази більше. Такою мрією запалював серця членів бригади.

Коли у Всесоюзному науково-дослідному інституті цукрових буряків розробили нову технологію вирощування цієї культури, збагнув Олек­сій Єфремович, що саме тепер відкривається шлях до вирощування ви­соких урожаїв з мінімальними затратами ручної праці. Справа ця була новою, вимагала творчих пошуків.

«Кому починати її?» над цим питанням не раз замислювався Юзюк. Першу механізовану ланку повинна була очолити людина енер­гійна, яка б зуміла побороти одвічну звичку бачити на буряковому лані жінок із сапами, переконати товаришів, що вирощування коренів має повністю лягти на плечі машин.

І бригадир знайшов таку людину. Саме тоді, коли нова технологія ро­била свої перші кроки, повернувся з армії тракторист Степан Цибуля. Він охоче прийняв пропозицію бригадира керувати механізованою лан­кою. Минуло кілька сезонів, і прославив тракторну бригаду ланковий, ви­ростивши разом з товаришами по 500 центнерів коренів на кожному гек­тарі.

Першими в Ізяславському районі подолали механізатори цей високий рубіж. У наступні роки він став для бригади нормою.

Підводячи підсумки 1977 року, виявилось, що в бригаді Олексія Юзюка: собівартість одного гектара умовної оранки 3,98 карбованця, або на 1 карбованець 20 копійок нижче взятих зобов’язань. І умовних гектарів на еталонний трактор вийшло чимало — по 2300. На 200 гектарів перевищили зобов’язання. І ще одна цифра, яка дає уявлення про Юзюка як ощадливого госпо­даря. За два роки нинішньої п’ятирічки в бригаді зекономлено понад 200 центнерів пального.

За видатні успіхи у Всесоюзному соцзмаганні, виявлену трудову доблесть у виконанні планів зі збільшення виробництва і продажу зерна та інших продуктів землеробства, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 грудня 1977 року Юзюку Олексію Єфремовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці із врученням найвищої нагороди – ордена Леніна та медалі «Золота зірка».

27.02.2018 р.

Матеріали надано Ліщанською ЗОШ І-ІІІ ст.

 

 Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Пундик Степан Петрович

(02.01.1936 р., с. Мокрець Ізяславський р-н – 03.05.2002 р., там же)

 

 2 листопада 193 року в сім’ї селян - колгоспників  Пундика Петра Климовича та Пундик Теклі Яківни народився син Степанко. В сім’ї було 9 дітей. Жилося важко і бідно. Але Степанко був дуже слухняною і доброю дитиною. Допомагав у всьому батькам, любив співати, а ще більше любив тварин. Закінчивши Мокрецьку школу, пішов на навчання у ФЗО, потім поїхав на Донбас. Та скоро повернувся в рідне село і пішов працювати в колгосп дояром. Добре в нього пішли справи. Кожна корівчина, а їх було 12, мала своє ім’я. Одна звалась Ласкою, друга Ластівкою, а третя - Зіркою. А що вже рекордистки, які давали по 6 тис. л. молока,  то і називалися ласкаво: Зіронька, Любисточка, Ластівочка.

Ото зайде в корівник, до кожної ласкаво обізветься, почистить, приголубить, подивиться, чи не голодна, чи в багнюці не стоїть. А голодними корівки не були ніколи, бо Степан Петрович вставав ледь сонечко появиться на обрії і спішив на ферму, щоб перед тим, як доїти корів, хоч годинку попасти їх на росяній соковитій травичці, чи покласти їм сінця, принести буряків, силосу, якщо це було взимку. Отож за ласку, доброту любили тварини Степана і добавляли молока.

Не в одної доярки, навіть уже досвідченої, виникала ота ганебна заздрість до Степана Петровича за те, що має такі високі надої, а одного разу прямо в очі запитали, чи бува не чаклун він, що корови так щедро молоко віддають. Степан Петрович відповів, що не чаклун, а любить тварин душею і добре їх доглядає. Корова нічого не скаже, але вона це відчуває і розуміє.

Отож своєю працьовитістю Степан Петрович зумів підняти такі надої молока, що і в районі дивувалися. Правління колгоспу, його голова Фойна Анатолій Романович, дуже високо оцінили дояра, а ще вище його оцінила держава. Указом Президії Верховної Ради СРСР 22 березня 1966 року Пундику Степану Петровичу було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці із врученням золотої медалі «Серп і Молот» та ордена Леніна.

На жаль нашого Героя вже немає в живих, але пам’ять про нашого земляка, цю добру і працьовиту людину буде жити у віках.

26.02.2018 р.

Матеріали надано Мокрецьким НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – дитячий садок»

 

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Археологія та стародавня історія Ізяславського району

 

Село Бейзими

В 1972 році вздовж правого берега ріки Хомора, у східній частині села виявили давньоруське поселення ХІІ – ХІІІ століть площею в три гектари. В літературі ХІХ століття значилося три кургани.

 

Село Білеве

Знайдено кам’яні неолітичні сокири.

 

Село Білогородка

На захід від села, в урочищі Липнин – знарядя праці доби неоліту. Біля села – рештки давньоруського городище. В 1897 році в складі скарбу знайдено 52 срібні римські монети Гальби і Комода. Колись був середньовічний замок.

 

Село Борисів

Знайдено неолітичні знаряддя праці. В урочищі Дякова Клунька в ХІХ столітті зберігалися рештки городища. Навколо села значилися кургани.

 

Село Васьківці

В Васьківцях в ХІХ столітті зафіксований курган.

 

Село Велика Радогощ

В селі – аріанські кладовище і каплиця.

 

Село Великі Пузирки

Біля села – курган. За два з половиною кілометри на південний захід, в урочищі Залучино – стародавнє селище.

 

Село Григорівка

Уздовж правого берега ріки Хомора, за триста метрів на захід від залізничного мосту, на городах П.Левчука та інших – давньоруське поселення.

 

Село Даньківці

Біля села в ХІХ значилося три кургани.

 

Село Двірець

За три кілометри на південний схід від Двірця в ХІХ столітті зазначили високий курган.

 

Село Дертка

На острові, посеред ставу, в ХІХ столітті був курган.

 

Село Дібровка

Старі назви села – Гнійничка, Мала Гнійниця. Біля села знайдено крем’яні відбійники, серпи, шліфовані сокири. Городище, яке зазначене в археологічній літературі, належить до села Михнова.

 

Село Долоччя

В лісі – городище.

 

Село Завадинці

Біля села виявлено неолітичні сокири, серпи, прикраси і бронзовий меч ІХ – VІІІ століть до нашої ери. В урочищі Сіножаті – поселення черняхівської культури. Багатошарове поселення на першій надзаплавній терасі лівого берега ріки Горин, півкілометра східніше Завадинців, в урочищі Границя, тут знайдено уламки кераміки черняхівської культури і давньоруських часів ХІ – ХІІІ сотліть.

 

Село Закриничне

Поблизу села знайдено знаряддя праці доби міді – бронзи

 

Місто Ізяслав  

Поблизу міста, в районі піскового кар’єру – пізньопалеолітичне місцезнаходження. Біля міста в ХІХ столітті знайдено шліфовану крем’яну сокиру і виявлено давньоруський могильник. В ХІХ столітті зафіксовано два городища. В місті та околицях значилося 127 курганів, з них в урочищі Отроня – 14 курганів, 8 з яких розкопано, в урочищі Миколова – 22 кургани, в урочищі Климівка – 21 курган, в урочищі Бабина Гора – 24 кургани, в урочищі Побоїна – 36 курганів, по дорозі до міста Шепетівка – два кургани, по дорозі на Славуту – курган. Курган знаходився і в місті, його було розкопано в 1899 році. У 1883 році в складі скарбу було знайдено 300 дрібних польських монет Сігізмунда ІІІ. В Ізяславі було два замки та оборонний костел Івана Хрестителя, від яких збереглися руїни. В оборонному монастирі – виправна установа.

 

Село Клубівка (раніше – Клембівка)

По дорозі на село Михнів – два кургани, один з яких розорюється.

 

Село Кунів

В селі в ХІХ столітті значилося чотирикутне городище.

 

Село Лопушне

Біля села – курганна група зі 66 курганів, частина з яких розкопана

 

Село Ліщана

 На правому березі річки Хомора, на східній околиці ліщан, знайдено уламки кераміким ранньозалізного віку та давньоруських часів ХІІ-ХІІІ століть. На лівому березі ріки Хомора, за п’ять клозетів  від села, в урочищі острів – сліди поселень черняхівської культури та давньоруських часів.

 

Село Мислятин

В 1895 році в двох горщиках знайдено скарби польських та литовських монет ХVІІ століття.

 

Село Михля

Поблизу села виявлено знаряддя праці доби неоліту і курган.

22.02.2018 р.

За матеріалами сайту http://www.zamky.com.ua

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

ТОСТАНОВСЬКИЙ  АНТОН   ІВАНОВИЧ

(1941-2017)

 

Народився 8 серпня 1941 р. в с.Березівка Новоушицького району Хмельницької обл. В 1971 році закінчив Київську ордена Трудового Червоного прапора сільськогоспо­дарську академію, у 1988 році - вищу партійну школу при ЦК Компартії України, а в 1998 році - Тернопільську академію народного господарства. Свій трудовий шлях розпочав майстром виробничого навчання Плужненького училища механізації сільського господарства. У 1970 році був направлений у Плужненське відділення «Сільгосптехніка» на посаду інженера по комплексному обслуговуванню машинно-тракторного парку колгоспу. У 1973 р. став керуючим Ізяславського райоб’єднання «Сільгосптехніка».  

З 1979 по 2002 рік обирався на керівні посади району - від секретаря райкому партії до голови Ізяславської райдержадміністрації та районної ради. 3а період роботи на цих відповідальних посадах він поєднав талант керівника та організатора і зміг реально вплинути на суттєве поліпшення соціально-економічного становища району.

Нагороджений орденом Трудового Червоного прапора в 1977 році, медаллю «За сумлінну працю» в ознаменуванні 100-річчя з дня народження В.І.Леніна в 1970 р., медаллю «Ветеран праці» в 1985 р., медаллю «За працю і звитягу» в 2001 р.

Тостановський А.І. був депутатом Ізяславської районної ради шести скликань.  

21.02.2018 р.

За матеріалами Ізяславської районної ради та джерел мережі Інтернет

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

КИРИК МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ

 

Народився 13 лютого 1958 року в с.Думанів Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Навчався у Чернівецькому державному медичному інституті за спеціальністю «Лікувальна справа».

З 1981 року працює в Ізяславській центральній районній лікарні: лікарем-інтерном,  дільничним педіатром, завідувачем  дитячої консультації, а з 1984 року – завідувачем інфекційного відділення.

Пройшов курси підвищення кваліфікації та стажування у клініках Харкова, Запоріжжя, Києва, Хмельницького та Львова. Має вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю інфекційні хвороби, в роботі впроваджує передові діагностичні та лікувальні технології. Організовував ліквідацію спалахів туляремії, дифтерії, випадків масових харчових токсикоінфекцій та харчових отруєнь.

За матеріалами практичної роботи опублікував ряд статей в науково-практичному медичному журналі “Інфекційні хвороби” з питань діагностики, лікування та організації медичної допомоги, має кілька впроваджених раціоналізаторських пропозицій по вдосконаленню медичної техніки.

Виконує громадську роботу – двічі обирався головою профспілкового комітету районної лікарні, двічі обирався депутатом Ізяславської районної ради, де виконував обов'язки голови постійної комісії з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства.

За високі досягнення в охороні здоров’я населення Ізяславського району нагороджувався грамотами адміністрації центральної районної лікарні, районної ради та районної державної адміністрації, Почесною грамотою обласного управління охорони здоров’я, Почесними грамотами Хмельницької обласної ради та Хмельницької обласної державної адміністрації, заносився на районну Дошку Пошани.

У 2005 році Указом Президента України присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України».

Рішенням двадцять другої сесії районної ради шостого скликання від 28.03.2013 № 15 присвоєно звання «Почесний громадянин Ізяславського району».

21.02.2018 р.

За матеріалами Ізяславської районної ради та джерел мережі Інтернет

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

ТКАЧУК МИКОЛА ІВАНОВИЧ

 

Народився 28 січня 1936 року в м.Ізяслав. Навчався в Ізяславській середній школі №1. Закінчивши 7 класів, вступив до ремісничого училища в Рівному, де навчався до 1954 року. Отримавши атестат слюсаря 5 розряду (на той час вищий розряд), був направлений в м.Краснодон, де працював на автобазі шахтобуду, звідки його призвали до лав Збройних Сил. І вже у військовій частині він серйозно почав займатися живописом та різьбленням. Після звільнення у запас працював художником-оформлювачем на арматурному заводі в м.Алексин. А у 1960 році повернувся до рідного Ізяслава.

Працював на автопідприємстві, а згодом - художником-рекламістом у кінотеатрі, де і почав наполегливо займатися творчою діяльністю.

Ткачук М.І. створив чимало живописних полотен, скульптур та різьбярських робіт. Займається графікою, ілюструванням книг письменників Хмельниччини. Приймав неодноразово участь у виставках народних умільців міста, району та за межами області.

 Постійно підтримує тісні зв’язки з громадськістю міста та державними установами, проводить зустрічі з молоддю.

Свій високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у справу популяризації декоративно-прикладного мистецтва та розвиток культури району демонструє щорічно на районних та обласних виставках художньо-прикладного мистецтва.

21.02.2018 р.

За матеріалами офіційного сайту  Президента України http://www.president.gov.ua/

 

 

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

МАТВІЙЧУК АНАТОЛІЙ МАКСИМОВИЧ

 

Народився 31 ліпи 1948 року в с.Борисів Ізяславського району.

У 1985 році закінчив Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут. Працював на різних посадах: головою Борисівської сільської ради, заступником голови колгоспу «Полісся» с.Борисів.

З 1980 року - голова колгоспу «Росія» с.Кунів, із  1990 року - директор ТОВ «Кунівське».

За період керівництва Матвійчуком А.М. ТОВ «Кунівське» із низькорентабельного господарства стало прибутковим. Запроваджуються нові технології в галузях рослинництва і тваринництва. За час роботи на посаді директора ТОВ «Кунівське» Матвійчук А.М. багато уваги приділяв і приділяє розвитку соціальної сфери.

За його участі було побудовано Кунівську ЗОШ І-ІІІ ст., добудовано спортивний зал, побудовано торговельний центр в с.Кунів, 16 житлових будинків для працівників товариства та клуб в с.Кам’янка.

Анатолій Максимович нагороджений трудовою відзнакою Міністерства аграрної політики «Знак пошани», Заслужений працівник сільського господарства України, депутат районної ради шести скликань.

Рішенням п'ятої сесії Ізяславської районної ради шостого скликання від 17 лютого 2011 року йому присвоєно звання «Почесний громадянин Ізяславського району».    

20.02.2018 р.

За матеріалами Ізяславської районної ради та джерел мережі Інтернет

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

АНТОНЮК ЛЕОНІД СЕМЕНОВИЧ

(1936-2017)

 

Народився 15 жовтня 1936 року в с.Коськів Шепетівського району.

У 1976 році закінчив Львівську спеціальну вищу школу МВС СРСР та Кам’янець-Подільський педагогічний інститут. З 1982 до 1998 року працював начальником установи МХ-324/31. За період керування установою збудовано 166 квартир, торговельний центр, дитячий садок, вулиця Гагаріна покрита твердим покриттям. Прокладено 3 км газопроводу, який з’єднав Нове місто із Старим через річку Горінь, що дало можливість газифікувати район Старого міста та районну лікарню.

Перебуваючи на заслуженому відпочинку, Антонюк Л.С. брав активу участь у громадському житті району. Леонід Семенович - депутат районної ради п’яти скликань.

Рішенням п’ятої сесії Ізяславської районної ради шостого скликання від 17 лютого 2011 року йому присвоєно звання «Почесний громадин Ізяславського району».

20.02.2018 р.

 

За матеріалами Ізяславської районної ради та джерел мережі Інтернет

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

ЧИГРИНСЬКИЙ ДМИТРО АНАТОЛІЙОВИЧ

 

Український футболіст. Захисник іспанської «Барселони» і збірної України.

Народився 7 листопада 1986 року в м.Ізяслав Хмельницької області. З 1999 до 2003 року навчався в Училищі фізичної культури (Львів).

Зіграв кілька ігор за «Карпати-3» в другій лізі. Потім Чигринського помітили тренери «Шахтаря» і оборонець переїхав до Донецька. З вересня 2004 року вперше зіграв у футболці молодіжної збірної України (у виїзній грі проти данців).

У складі молодіжної збірної України став віце-чемпіоном Європи-2006. Увійшов до символічної збірної Європи за підсумками цього турніру. Був у заявці Олега Блохіна на ЧС 2006, але так і не зіграв жодної хвилини. Дебютував у національній команді 7 лютого 2007 року в товариському матчі проти Ізраїлю.

Після перемоги в Кубку УЄФА 2009 захисником зацікавилась іспанська «Барселона». Президент клубу Жуан Лапорта особисто прилетів до Донецька вести переговори, але «Шахтар» відхилив пропозицію у 15 млн. євро. Згодом каталонський клуб підняв ціну до 25 млн євро і після Суперкубка УЄФА, який відбувся 28 серпня 2009 року, захисник став повноцінним гравцем «Барселони». Там він зіграв 12 матчів.

6 червня 2010 року за 15 млн. євро повернувся до «Шахтаря». Там він вже трохи менше став долучатися до основного складу, тому що після «Барселони», у донецькому клубі головним захисником став Ярослав Рокицький. Там він протягом майже 5 років зіграв 37 матчів та відзначився 4 голами.

 2 лютого 2015 року на правах вільного агента підписав контракт з «Дніпром». Влітку 2015-го року подовжив контракт до кінця календарного поточного (2015-го) року. Поступово вливався до складу дніпрян. Дебютний матч зіграв у 16 турі чемпіонату проти  «Карпат». Дебютний гол забив у матчі сезону 2015-2016 з «Олександрією».

11 червня 2016 року підписав дворічний контракт із грецьким футбольним клубом «АЕК» (Афіни) із можливістю продовження на один сезон. Дебютував за нову команду 28 липня 2016 р. у поєдинку третього кваліфікаційного раунду Ліги Європи проти французького «Сент-Етьєна» і допоміг відстояти нічию 0:0.

Володар Кубка УЄФА 2008/2009; чемпіон України: 2006 та 2008; Кубка України: 2008; віце-чемпіон молодіжного чемпіонату Європи 2006; чемпіон світу серед клубів: 2009. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та «За мужність» П ступеня. Рішенням двадцять шостої позачергової сесії Ізяславської районної ради п’ятого скликання від 12 червня 2009 року присвоєне звання «Почесний громадянин Ізяславського району».

19.02.2018 р.

За матеріалами Ізяславської районної ради та джерел мережі Інтернет

 

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

ПОТРЕБЕНКО МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ

( 1931-2011)

 

Народився 1 червня 1931 року в с.Мухівці Немирівського району Вінницької області. У 1931 році закінчив Немирівський будівельний технікум, у 1973 році - Київський університет ім.Т.Шевченка.

Свою трудову діяльність розпочав в Ізяславському районі. З 1959 року призначений на посаду голови Ізяславської міжколгоспної будівельної організації, де пропрацював більше 30 років.

За керівництва Потребенка М.Г. колективом міжколгоспбуду в районі було виконано найбільший обсяг будівельно-монтажних робіт у галузі сільського господарства та соціальної сфери, зокрема. Так, було побудовано 14 шкіл і дитячих садків, 8 закладів культури, 6 медичних закладів, 33 тваринницьких комплекси і ферм та багато інших господарських і житлових об’єктів.

Микола Григорович обирався депутатом Ізяславської районної ради шести скликань. Неодноразово нагороджувався грамотами обласних та районних органів влади.

Рішенням десятої сесії Ізяславської районної ради п’ятого скликання від 27 липня 2007 року йому присвоєно почесне звання «Почесний громадянин Ізяславського району».

19.02.2018 р.

За матеріалами Ізяславської районної ради

 

 

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

ПЛЮТИНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР АНТОНОВИЧ

(1927-2009)

 

Народився 4 травня 1927 року в селі Борисів Ізяславського району. У 1964 році закінчив Дубнівський сільськогосподарський технікум, а в 1970-му - Львівський сільськогосподарський інститут.

Під час Другої світової війни був розвідником у партизанському загоні. Після війни свою трудову діяльність розпочав бригадиром польових бригад колгоспів «Жовтень» та імені Сталіна с.Борисів Плужненського району Кам’янець-Подільської області.

У січні 1947 року був обраний головою артілі «Коопхім» с.Клевань Рівненської області. З 1951 року - голова укрупненого колгоспу імені Ворошилова - майбутньої «Зорі», де пропрацював до 2009 року.

Почавши будувати господарство практично з нуля, вже через 20 років Володимир Антонович досяг того, що воно стало одним з найефективніших господарств  і  в Україні, і в колишньому Радянському Союзі.     

За часів незалежності «Зоря» перетворилася у потужний агропромисловий комплекс, стала моделлю у вітчизняному сільському господарстві.

Плютинський В.А. - двічі Герой соціалістичної праці, Почесний академік Української академії аграрних наук, член-кореспондент Міжнародної кадрової академії.

Рішенням районної ради п’ятого скликання від 27 липня 2007 р. йому присвоєно звання «Почесний громадянин Ізяславського району».

16.02.2018 р.

За матеріалами Ізяславської районної ради

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

 ОЛІЙНИК ДМИТРО АНТОНОВИЧ

 

Народився 1 липня 1939 року в с.Думанів Кам’янець-Подільського району Хмельницької обл. В 1969 році закінчив Чернівецький медичний інститут.

У 1971 році працював головним лікарем Тернавської дільничної лікарні, а потім лікарем Ізяславської центральної районної лікарні. 3 1979 по 1997 рік - головний лікар Ізяславської центральної районної лікарні. Завдяки йому збудовано та оснащено необхідним медичним обладнанням Тернавську, Білогородську та Плужненську дільничні лікарні, приміщення районної поліклініки, пологовий будинок, неврологічне відділення, а також розширено мережу фельдшерсько-акушерських пунктів. Котельню центральної районної лікарні було переведено з твердого на газове опалення. Однією з перших районна лікарня була оснащена апаратом УЗД.

При шести дільничних лікарнях відкрито відділення для пристарілих одиноких людей. У 1993 році Дмитру Антоновичу присвоєно звання «Відмінник охорони здоров’я». За сприяння у будівництві центральної районної лікарні був нагороджений грамотою Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України.

Рішенням десятої сесії Ізяславської районної ради  йому присвоєно звання «Почесний громадянин  Ізяславського району».

16.02.2018 р.

За матеріалами Ізяславської районної ради

 

 

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Почесні громадяни Ізяславського району

 

Звання “Почесний громадянин Ізяславського району” є вищою ознакою вдячності мешканців району і присвоюється особам, які мають видатні заслуги, а також зробили значний особистий внесок у розвиток економіки району, освіти, охорони здоров’я, культури та спорту, чия виробнича та громадська діяльність одержала визнання.

Відзнаку «Почесний громадянин Ізяславського району» встановлено рішенням 7 сесії від 21 лютого 2007 року Ізяславської районної ради пятого скликання.

Клопотання про присвоєння звання “Почесний громадянин Ізяславського району” до районної ради подають трудові колективи та громадські організації району.

Присвоєння звання “Почесний громадянин Ізяславського району” проводиться за рішенням сесії районної ради.

Звання присвоюється, як правило, мешканцям Ізяславського району - громадянам України.

Почесному громадянину Ізяславського району вручається посвідчення, нагрудний знак, грошова винагорода - 500 грн.

15.02.2018 р.

За матеріалами Ізяславської районної ради

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

ІВАНОВА ІННА ОЛЕКСАНДРІВНА

 

Народилася у 1934 році в м.Ізяслав Хмельницької області. У 1957 році закінчила факультет технології хлібопекарського, макаронного та кондитерського виробництва Київського технологічного інституту харчової промисловості.

Трудову діяльність розпочала технологом на Ізяславському хлібозаводі, згодом працювала майстром, начальником хлібобулочного цеху, головним інженером.

У 1975 році Інна Олександрівна очолила підприємство і протягом 36 років роботи на посаді директора докорінно змінила хлібозавод.

У 1976 р. підприємство почало працювати на рідкому паливі, а в 1989 р. - газифіковано. Запроваджено метод безтарного зберігання борошна.  

У 2004 році колективом акціонерів хлібозаводу Іванова І.О. була обрана головою спостережної ради ЗАТ «Ізяславський хлібозавод».

Хлібозавод і його керівник Інна Олександрівна Іванова неодноразово заносилися на районну та обласну Дошки пошани, нагороджувалися Грамотами Хмельницької обласної ради і облдержадміністрації. Іванова І.О. - лауреат Міжнародного академічного рейтингу популярності та якості «Золота фортуна».

Рішенням десятої сесії Ізяславської районної ради п'ятого скликання від 27 липня 2007 року їй присвоєно звання «Почесний громадянин Ізяславського району».

15.02.2018 р.

 За матеріалами Ізяславської районної ради

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

КІРПА ГЕОРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

(1946-2004)

 

Народився 20 липня 1947 року в с.Клубівка Ізяславського району. У 1970 році закінчив Харківський інститут інженерів залізничного транспорту.

Трудову діяльність розпочав слюсарем Клембівського цукрового заводу. Після закінчення інституту працював черговим по станції Чоп Львівської залізниці.

З листопада 1970-го по грудень 1971-го служив у Збройних Силах, після чого повернувся на станцію Чоп, де працював спочатку інженером, потім головним інженером. У 1972 році став начальником станції. З 1977 року працював начальником відділу перевезень - заступником начальника Ужгородського відділку Львівської залізниць. 3 1970-го по 1979 рік - заступник начальника Ужгородського відділку Львівської залізниці. До 1982 року керував Рівненським відділком Львівської залізниць, а з 1912-го по 1985 рік - Ужгородським відділком. З 1985-го по 2000 рік працював спочатку заступником, потім начальником Львівської залізниці. У 2000 році призначений генеральним директором Укрзалізниці, а з 2002 року - міністром транспорту і зв’язку України.

З травня 2002 р. під його орудою здійснено та розгорнуто низку масштабних проектів: будівництво Південного вокзалу на станції Київ-Пасажирський; будівництво автомагістралі Київ-Одеса; реконструкція Дарницького вокзалу та зупинного комплексу Караваєві Дачі; будівництво нового мосту через р. Дніпро; почали курсувати пришвидшені поїзди до Харкова та Дніпропетровська.

Герой України, Академік Транспортної академії України, Заслужений працівник транспорту України.

Рішенням десятої сесії Ізяславської районної ради п’ятого скликання від 27.07.2007 йому присвоєно звання «Почесний громадянин  Ізяславського району» (посмертно).

15.02.2018 р.

 За матеріалами Ізяславської районної ради

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

Представники Ізяславського району у Верховній Раді Української РСР та Верховній Раді України

 

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки — найвищий орган державної влади і єдиний законодавчий орган колишньої  Української Радянської Соціалістичної Республіки. Законодавчо визначена Конституцією УРСР 1937 року замість Всеукраїнського центрального виконавчого комітету.

Формально Рада обиралась безпосередньо громадянами Української РСР протягом одинадцяти скликань на основі загального, рівного і прямого права. З 1938 р. обирали одного депутата на сто тисяч населення, а з 1978 р. обирали 650 народних депутатів від блоку комуністів і безпартійних. На практиці вибори здійснювалися під жорстким контролем правлячої комуністичної партії. Строк повноважень був 4 роки.

Докорінні зміни в радянській виборчій системі сталися навесні 1989 р., коли загальна кількість депутатів, що мали обиратися до парламенту, становила 450, і вперше за багато років на одне місце претендувало кілька кандидатів.

Депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання в 1938-1947 роках від Ізяславського (тоді Заславського району Кам’янець-Подільської області) було обрано Сологуба Івана Яковича.

Депутатом Верховної Ради УРСР 2-го скликання (1947–1951) від Ізяславщини було обрано голову колгоспу «Хлібороб» Ганну Іванівну Бабенко.

Депутатом Верховної Ради УРСР 3-го скликання (1951–1955) від Ізяславщини було обрано командувача військами ППО Київського військового району, генерал-полковника Івана Мефодійовича Мангарова.

Депутатом Верховної Ради Української РСР 4-го скликання (1955—1959) було обрано командувача 34-го гвардійського стрілецького корпусу 13-ї армії Прикарпатського військового округу, генерал-лейтенанта Івана Кіндратовича Кравцова.

Депутатом Верховної Ради Української РСР  5-го скликання (1959–1963) та 6-го скликання (1963–1967) було обрано  жительку Ізяславського району завідуючу фермою колгоспу імені Леніна села  Радошівка  Анастасію Калениківну Кучерук.

Депутатом Верховної Ради Української РСР  7-го скликання (1967–1971) від Ізяславщини було обрано  2-го секретаря Хмельницького обласного комітету КПУ Михайла Ілліча Мехеду.

Депутатом Верховної Ради Української РСР  8-го скликання (1971—1975) жителі району обрали 2-го секретаря Хмельницького обласного комітету КПУ Олександра Івановича Товстановського.

Депутати Верховної Ради Української РСР 9-го скликання (1975—1980), 10-го скликання (1980—1985) та 11-го скликання (1985—1990) 2-го секретаря Хмельницького обласного комітету КПУ, завідувача відділом сільськогосподарського машинобудування ЦК КПУ Юрія Олександровича Бондара.

Народним депутатом Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки 12-го скликання, яка згодом була перейменована на Верховну Раду України 1-го скликання, народним депутатом Верховної Ради  України 2-го скликання (1994-1998), 3-го скликання (1998-2002) ізяславчанами було обрано Бортника Володимира Федоровича.

Народним депутатом Верховної Ради  України 4-го скликання було обрано Віталія Миколайовича Олуйка.

Вибори до Верховної Ради України 5-го (2006-2007), 6-го (2007-2012) скликань здійснювались виключно за списками політичних партій.

Народним депутатом Верховної Ради  України 7-го скликання (2012-2014) було обрано Ігоря Михайловича Сабія.

Народним депутатом Верховної Ради  України 8-го скликання ( із 2014 року) було обрано Андрія Васильовича Шиньковича.

ФОТОКОЛАЖ

14.02.2018 р.

За матеріалами джерел мережі Інтернет

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

 

 Герб та прапор Ізяславського району

 

Офіційні символи Ізяславського району великий герб, малий герб, прапор було затверджено  21 лютого 2007 р. рішенням сесії Ізяславської районної ради.

Герб Ізяславського району: у червоному полі срібний хрест, у зеленій главі - три золоті княжі корони з червоним підкладом.

Великий герб Ізяславського району: щит з гербом району увінчано золотою районною короною й вписано у вінок зі золотих колосків і зеленого дубового листя, перевитий синьою стрічкою із золотим написом "Ізяславський район".

Прапор Ізяславського району: прямокутне полотнище зі співвідношенням ширини до довжини 2:3, розділене вертикально на дві частини - від древка зелену (шириною в 1/3 довжини прапора), на якій три жовті княжі корони з червоним підбиттям, одна над одною; частина з вільного краю червона, на ній - білий хрест (ширина рамена хреста рівна 1/4 ширини прапора).

У символах використано мотив з історичного герба Ізяслава - три княжі корони - чим вказано на назву району. Хрест підкреслює приналежність Ізяславщини до історичної Волині. У великому гербі вінок з дубового листя є символом міцності й незламності, а колоски - багатства й добробуту.

Щит   увінчує стилізована золота територіальна корона, зубці корони вирішені у формі листків дерев.

Таким чином символи району відображають природні особливості, історичну і сучасну символіку краю, вказують на його адміністративний статус.

13.02.2018 р.

За матеріалами з сайту Ізяславської районної ради

 

 

Ізяславщина: погляд крізь роки

(до 95-річчя від часу утворення Ізяславського району)

  

З  історії  формування території сучасного Ізяславського району

 

Наприкінці 1920 р., після підписання мирної угоди між радянською стороною і Польщею був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини – до Польщі відійшли 6 повітів, а також 5 волостей Острозького повіту, 1 волость Новоград-Волинського повіту та частина волостей Овруцького повіту. Враховуючи це, у Волинській губернії в 1921 р. провели нове розмежування повітів, що залишилися. Зокрема, Острозький повіт був скасований, Заславський повіт став містити в собі 23 волості.

У 1921 р. до Заславського повіту входили наступні 23 волості: Антонінська, Білогородська, Бутовецька, Грицівська, Жуківська, Заславська, Михнівська, Новосільська, Славутська, Судилківська, Сульжинська, Тернавська, Хоровецька, Шепетівська, а також волості, що відійшли від Острозького повіту: Довжоцька, Ганнопільська, Кривинська, Кунівська, Ляховецька, Плужанська, Перерослівська, Семенівська, Уніївська. Разом з тим, до новоствореного Полонського повіту від Заславського відійшли Лабуньська та Хролинська волості.

Утворення в 1922 р. СРСР викликало проведення адміністративно-територіальної реформи. В основу нового районування території України, яке розпочалося в 1923 р., були покладені рішення ВУЦВК про здешевлення радянського апарату й наближення його до населення. При введенні нового адміністративно-територіального поділу враховувалося також економічне значення майбутніх адміністративних центрів, господарські і культурні зв’язки населених пунктів.

Постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 р. були скасовані повіти та волості й затверджений поділ республіки на округи та райони. Місце первинних громад зайняли сільради. У Волинській губернії створено Житомирську, Коростенську і Шепетівську округи. До складу новоствореної  Шепетівської округи увійшли території Заславського (в документі написано Ізяславський), Старокостянтинівського й частин Новоград-Волинського та Полонського повітів. Одночасно було створено також райони: Антонінський, Базалійський, Берездівський, Ганнопільський,  Грицівський, Красилівський,   Ляховецький,   Плужнянський,  Полонський,  Славутський,   Старокостянтинівський,   Теофіпольський,   Шепетівський

З утворенням округ і районів стала очевидною доцільність ліквідації губерній і переходу на триступеневу систему управління (центр – округа – район). Питання про розформування губерній обговорювалося на IX Всеукраїнському з’їзді Рад, що відбувся 5-10 травня 1925 р. За постановами цього з’їзду і ВУЦВК від 3 червня 1925 р. губернії були ліквідовані.

Суцільна колективізація сільського господарства вимагала нової перебудови системи управління, розширення прав місцевих органів державної влади, перетворення районів в основну ланку адміністративно-територіального поділу. Відбулося укрупнення, а потім ліквідація округ, що робилося, як було наголошено, для наближення органів державного управління до трудящих мас і скорочення витрат на радянський апарат.

Постановою ВУЦВК і РНК УРСР від 13 червня 1930 р.   на території Української СРР було розформовано 13 округ, у тому числі Кам’янецька, Могилівська, Тульчинська і Шепетівська. Територія Шепетівської округи увійшла до Бердичівської округи.

За постановою ЦВК і РНК СРСР від 23 липня 1930 р. і ВУЦВК і РНК УРСР від 2 вересня 1930 р. на території Української СРР округи були ліквідовані, у результаті чого був здійснений перехід до двоступеневої системи управління (центр – район). На території сучасної Хмельницької області було встановлено 40 районів. Колишні окружні центри Кам’янець-Подільський, Проскурів і Шепетівка підпорядковувалися відповідним райвиконкомам.

У відповідності з постановою ВУЦВК від 3 лютого 1931 р. проведено укрупнення районів. На території колишніх Кам’янецької, Проскурівської й Шепетівської округ було розформовано 13 районів із відповідними приєднаннями до інших районів. Ліквідований за цією постановою Плужнянський район увійшов до складу Заславського.

Для забезпечення успішного виконання завдань соціалістичного будівництва і посилення конкретного керівництва всіма галузями народного господарства постановою IV позачергової сесії ВУЦВК від 9 лютого 1932 р.  на території Української СРР було утворено 5 областей: Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Харківська та Одеська. Таким чином відбувся перехід на триступеневу систему управління.

До Вінницької області була віднесена й територія сучасної Хмельницької області в складі 27 районів, у тому числі й Заславського.

Постановою ЦВК УРСР від 26 лютого 1935 р. було створено Остропільський район і знову відновлені райони: Базалійський, Берездівський, Вовковинецький, Красилівський, Миньковецький, Плужнянський, Старосинявський, Чорноострівський.

Для посилення оперативності керівництва господарським і соціально-культурним будівництвом у прикордонних районах постановою ЦВК УРСР від 4 травня 1935 р.  на території західної частини Вінницької області були утворені Кам’янець-Подільська, Проскурівська і Шепетівська округи.

Шепетівська округа мала в складі наступні райони: Антонінський, Берездівський, Грицівський, Заславський, Ляховецький, Полонський, Плужнянський, Славутський, Теофіпольський, Шепетівський.

Таким чином на території Вінницької області, що прилягала до кордону, на два роки було встановлено особливий напіввійськовий адміністративний поділ, який включав проміжну ланку – прикордонну округу.

Згідно з постановою ЦВК СРСР від 22 вересня 1937 р.  була утворена Кам’янець-Подільська область, а прикордонні округи ліквідовані. У склад області ввійшло 36 районів, серед яких Заславський та Плужнянський.

У травні 1941 р. обласний центр Кам’янець-Подільської області був перенесений з м.Кам’янця-Подільського до м.Проскурів.

У липні 1941 – квітні 1944 рр. область перебувала під окупацією німецьких загарбників, які встановили новий адміністративно-територіальний устрій. Кам’янець-Подільська область була окупована протягом 2-18 липня 1941 р. Вже у серпні – вересні окупаційна влада створила свій адміністративно-територіальний устрій. 20 серпня 1941 р. на окупованій німецьким військом території було створено Райхскомісаріат «Україна» в складі 6 генеральних округ – Волинь-Поділля, Житомир, Київ, Дніпропетровськ, Крим, Миколаїв. Окремо виділялися землі Дистрикт-Галичина (належала до Генеральної губернії) і Трансністрія (належала до Румунії). Адміністративним центром Райхскомісаріату «Україна» стало місто Рівне.

Кам’янець-Подільська область увійшла до генеральної округи «Волинь-Поділля» (адм. центр – Брест). Відповідно до постанови головного комісара Поділля на території області окупаційна влада утворила дев’ять округ, або гебітскомісаріатів, куди входила Заславська округа з Заславським, Плужнянським, Ляховецьким і Теофіпольським районами.  У кожному селі було утворено управи із виборними старостою та писарем.  Німецька адміністративна система проіснувала до приходу радянських військ від 1 січня (північні райони області) до 4 квітня (південні райони) 1944 р.

Після Другої світової війни, у 1945-1946 рр., пройшла хвиля перейменувань. На ознаменування 300-річчя возз’єднання України з Росією на честь видатного державного діяча і полководця Богдана Хмельницького Указом Президії Верховної Ради УРСР від 16 січня 1954 р.  м.Проскурів перейменовано в м.Хмельницький, а Кам’янець-Подільську область – у Хмельницьку.

Указами Президії Верховної Ради УРСР у 1957 – 1959 рр. на території Хмельницької області було ліквідовано 13 районів. Так, у відповідності з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 23 вересня 1959 р.  був ліквідований Плужнянський район з віднесенням його території до Білогірського й Ізяславського районів.

У відповідності з постановою грудневого Пленуму ЦК КПУ (1962 р.) про завдання Комуністичної партії України по виконанню рішень листопадового Пленуму ЦК КПРС «Про розвиток економіки СРСР і перебудову партійного керівництва народним господарством» Президія Верховної Ради Української РСР 30 грудня 1962 р. видала Указ про укрупнення сільських районів на території УРСР. Згідно з Указом в Хмельницькій області сформовано 10 районів. Серед інших – Ізяславський район (центр – м.Ізяслав) в складі  міста Ізяслав, селищ міського типу Білогір’я і Ямпіль, сільрад Ізяславського і Білогірського районів та Великопузирківської, Новосільської, Сахновецької, Тернавської і Христівської Антонініського району, Поляхівської і Човгузівської Мануїльського (таку назву у 1959 – 1963 рр. мав Теофіпольський р-н) району.

Відставка генсекретаря М.Хрущова у листопаді 1964 р. викликала нові зміни адміністративного устрою. Зокрема, було скасовано введену за його ініціативою в 1962-1963 рр. організацію радянських органів за виробничим принципом, відновлено частину районів.

Президія Верховної Ради УРСР Указом від 4 січня 1965 року   внесла зміни в адміністративне районування та відновила Білогірський, Деражнянський, Новоушицький, Славутський, Хмельницький, Чемеровецький райони. Було затверджено 16 районів області: Білогірський, Волочиський, Городоцький, Деражнянський, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам’янець-Подільський, Красилівський, Летичівський, Новоушицький, Славутський, Старокостянтинівський, Хмельницький, Чемеровецький, Шепетівський, Ярмолинецький.

Президія Верховної Ради УРСР Указом від 8 грудня 1966 р. утворила в Українській РСР 81 новий район. У тому числі по Хмельницькій області: Віньковецький, Полонський, Старосинявський, Теофіпольський. Таким чином у 1965-1966 рр. від Ізяславського району було знову відокремлено Білогірський район та частину території Теофіпольського.

Від 1966 р. до складу Хмельницької області входить 20 районів (Білогірський, Віньковецький, Волочиський, Городоцький, Деражнянський, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам’янець-Подільський, Красилівський, Летичівський, Новоушицький, Полонський, Славутський, Старокостянтинівський, Старосинявський, Теофіпольський, Хмельницький, Чемеровецький, Шепетівський та Ярмолинецький).

Протягом 1966-2006 рр. змін у районуванні більше не відбувалося, проводилися лише незначні зміни (утворення, об’єднання, перенесення центрів тощо) по сільським радам згідно рішень облвиконкому.

12.02.2018 р.

За матеріалами мережі Інтернет

 

 

 

 

Проведено Кубок Ізяславського району з волейболу серед чоловіків, присвячений 95-ій річниці утворення Ізяславського району

 

4 лютого 2018 року в м.Ізяслав за ініціативи сектору молоді та спорту відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації спільно з Ізяславською ДЮСШ було організовано та проведено Кубок Ізяславщини з волейболу серед чоловіків, присвячений 95-ій річниці утворення Ізяславського району.

У змаганнях взяли участь 7 команд, які були поділені на 2 групи: А і Б. До групи А входили команди м.Ізяслав, с.Мислятин, м.Шепетівка та Ізяславської дитячо-юнацьої спортивної школи; до групи Б - м.Славута, с.Клубівка та с.Михнів. Змагання проходили у двох спортивних залах, де учасники виборювали право змагатися у фіналі. Суддівство забезпечили головний суддя змагань  Дукач Д.В., суддя Дишкант В.М., Кукуріка О.В., секретар Пирогівська І.А.

В обох групах змагання були цікавими та непередбачуваними, адже кожна команда прагнула перемогти. Як із першої, так і з другої групи команди-переможці зустрінуться у фінальних змаганнях за 1-2 місце, решта - будуть грати за 3-4 місце.

Відповідно у фінальній частині змагань за 3 місце боролися команди  с.Васьківці та с. Мислятина, за 1 місце – команди м.Ізяслав та м.Славута. Наші спортсмени показали хороший рівень гри, високу майстерність та велике бажання до перемоги. Головний поєдинок кубку повністю виправдав себе, втішивши глядачів інтригою та високою напругою.

У підсумку змагань ІІІ місце посіла команда Васьковець, ІІ місце посіли спортсмени команди Славути, а на першу сходинку піднялись спортсмени Ізяслава.

За кілька хвилин відбулася церемонія нагородження, упродовж якої найсильніші отримували з рук спеціаліста сектору молоді та спорту відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації  Ірини Пирогівської грамоти та кубки відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації. Кубок завершився пам’ятними фото.

ФОТОГАЛЕРЕЯ

07.02.2018 р.

За матеріалами відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації

 

 

 

 

 

 

АКТУАЛЬНО

 

Правова допомога 

Пенсійне забезпечення

Вибори

Міжнародна інтеграціяУкраїни

Запобігання корупції

Відзначення пам'ятних та ювілейних дат

Голодомор

       Актуальні питання державної служби

 

 

СОЦІАЛЬНА СФЕРА

 

Соціальний захист


Медицина

 

Культура

 

Сім'я і діти

 

Освіта

 

 

 

 

ЕКОНОМІЧНА СФЕРА

 

Містобудування та архітектура

Підприємництво

 Енергоефективність

 Регуляторна політика

 Агросектор

 Бюджет

 Державні закупівлі

 Державна реєстрація

Чисте довкілля

 ЦНАП 

 

 

ОРГАНИ ВЛАДИ

 

Районна рада

Міська рада

Сільські ради

ХАЕС

Податкова

Поліція

Районний сектор ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій 

 

 

 

 

Центральні 

 органи влади

 

 

 

 Обласні

 органи влади

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
 
 
 
 

 

 

 

_______________________________________________________________________________________
© Ізяславська районна державна адміністрація, 2003-2018 роки
   вул. Незалежності, буд.2, м.Ізяслав, 30300,
e-mail: izyaslav_rda@izadm.gov.ua
 
  Розробка та підтримка: Сектор інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Ізяславської районної державної адміністрації